Рішення № 79375213, 24.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №465/6918/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 академії сухопутних військ ім. гетьмана ОСОБА_3 до Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 академія сухопутних військ ім. гетьмана ОСОБА_3 звернулась до Франківського районного суду м.Львова із позовною заявою до Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою судді від 13.11.2018 року передано справу для розгляду до Львівського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Ухвалою судді від 07.12.2018 року позовну заяву залишено без розгляду та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

14 січня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Позивач 23.01.2019 року зменшив позовні вимоги та просить:

- Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 при винесені постанови ВП № 55950433 від 16.10.2018 року про накладення штрафу;

- Скасувати постанову ВП № 55950433 від 16.10.2018 року про накладення штрафу, винесену старшим державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем оскаржувану постанову винесено з порушенням строку винесення, заява про відкладення виконавчих дій не розглянута виконавцем, виконавцем не вжито заходів щодо примусового виконання рішення, позивач такому не перешкоджав. Крім того, є об»єктивна причина, яка унеможливлює виконання рішення суду, яка не врахована державним виконавцем.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні позовній заяві, просив позов задоволити.

Відповідач відвиз на позов до суду не подав, участь представника в судовому засіданні не забезпечив, копію ухвали про відкриття провадження та позовної заяви отримав 18.01.2018 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, належно повідомлений про день та час розгляду справи 24.01.2019 р., про що свідчить телефонограма.

Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур’єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв’язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

18.04.2018 року старшим державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-2880/11 від 10.10.2017 р., виданим Франківським районним судом м.Львова про зобов»язання ОСОБА_5 військ ім ОСОБА_3 вселити ОСОБА_6 в кімнату №612, розташовану у будівлі гуртожитку №1 (будівлі2/73) по вул. Гвардійській 32 у м. Львові та зобов»язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

27.04.2018 року позивач подав у ВДВС заяву про відкладення проведення виконавчих дій на десять робочих днів.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 10.05.2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 сухопутних військ ім ОСОБА_3 про відстрочку виконання ухвали відмовлено, ухвала не набрала законної сили.

04.07.2018 року позивач скерував відповідачу листа щодо повідомлення про вжиті заходи та хід виконання заяви від 27.04.2018 року.

16.10.2018 р. старшим державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Статтями 1, 2 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-19 (далі - Закон №1404) дано визначення поняттю виконавчого провадження, відповідно до якого виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів, тобто сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 вказаного Закону).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, виконання рішень суду про зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"

Згідно ст.63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Стаття 75 Закону України “Про виконавче провадження” визначає відповідальність за невиконання рішення, що зобов’язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі:

1. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

2. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.32 Закону України “Про виконавче провадження” за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Згідно з ст. 67 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача. У разі невиконання боржником рішення про вселення стягувача самостійно державний виконавець виконує його примусово. Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому. Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового вселення, під час виконання рішення про вселення не є перешкодою для вселення стягувача. У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, державний виконавець накладає на нього штраф та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. Примусове вселення стягувача здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції. Про примусове вселення стягувача державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове вселення. У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 75 цього Закону. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов’язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Відповідачем не надано суду доказів того, що державним виконавцем розглянуто заяву позивача від 27.04.2018 року, внаслідок чого суд приходить до висновку, що державним виконавцем порушено п.3 ч.2 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження”.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими пояснення позивача щодо того, що не розгляд заяви про відкладення проведення виконавчих дій є підставою для скасування постанови про накладення штрафу, так як позивач просив відкласти проведення виконавчих дій на десять робочих днів, а з часу відкриття виконавчого провадження та подачі заяви про відкладення проведення виконавчих дій до дня винесення постанови про накладення штрафу пройшло більше п»яти місяців, а рішення суду позивачем невиконано.

Щодо пояснень представника позивача про те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням строку винесення та не вжиття державним виконавцем заходів щодо примусового виконання рішення суду, суд зазначає, що зволікання державного виконавця не порушує будь-яких прав позивача та не може бути підставою для скасування оскарженої постанови.

Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України “Про виконавче провадження” за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Крім того, пояснення представника позивача щодо того, що при винесені оскаржуваної постанови державним виконавцем не враховано поважну причину невиконання рішення суду про вселення, так як за даною адресою зареєстрована інша сім»я, суд вважає необгрунтованими, так як позивачем не надано суду доказів повідомлення державного виконавця щодо неможливості виконання рішення суду, а в заявах від 27.04.2018 та 04.07.2018 року позивач просить відкласти проведення виконавчих днів на 10 днів та повідомити про розгляд заяви. Позивачем не надано суду заяв, які б свідчили про повідомлення державного виконавця про обставини, які ускладнюють виконання рішення суду та вжиття заходів відповідно до норм Закону України “Про виконавче провадження”.

Виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що відповідачем оскаржувана постанова винесена у відповідності до норм чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

На думку суду, позивачем не надано доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а судом встановлено, що відповідач діяв з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та вимог законодавства України.

Таким чином, оскаржена постанова є такою, що прийнята державним виконавцем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_2 академії сухопутних військ ім. гетьмана ОСОБА_3 ( 79026, м.Львів вул..Героїв Майдану,32, код ЄДРПОУ 08410370) до Франківського відділу державної виконавчої служби м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ( 79044, м.Львів вул.. Конотопська,6/8, код ЄДРПОУ 35009269) про визнання протиправними дій та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення із врахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України.

У судовому засіданні 24.01.2019 р проголошено повний текст рішення.

Суддя Кухар Н.А.