Рішення № 79375157, 23.01.2019, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 січня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4391/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката ОСОБА_1 (далі - представник) в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (далі-відповідач), відповідно до якої позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати пенсії позивачу;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області поновити виплату пенсійного забезпечення, нарахувати та виплатити виниклу заборгованість з вересня 2017 року позивачу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку у відповідача з лютого 2017 року зареєструвався в м. Лисичанську та втратив статус внутрішньо переміщеної особи. В червні 2017 року звернувся до відповідача з заявою щодо виплати пенсії за постійним місцем проживання додавши копію паспорту та інформацію про скасування довідки ВПО, однак відповідач листом 25.10.2018 року повідомив представника позивача, що позивач не зареєстрований як внутрішньо переміщена особа а тому відсутні підстави для виплати пенсії.

З посиланням на норми Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивач вважає дії щодо припинення виплати пенсії за віком протиправними і такими, що порушують її конституційні права.

Відповідач позов не визнав надав уточнений відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування зазначив, що в червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до УПФУ в м. Лисичанську з заявою про взяття на облік. Відповідно до розпорядження від 30.06.2017 ОСОБА_2 взято на облік з 01.03.2016.

З 01 вересня 2017 року позивачу припинено виплату пенсії на підставі Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ № 365 від 08.03.2016. Крім того, рішенням комісії від 21.03.2017 № 738 довідка внутрішньо переміщеної особи позивача, скасована (арк.спр. 43-44).

Судом у справі здійснено наступні процесуальні дії:

Ухвалою суду від 26 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, поновлено строк звернення до суду, відстрочено сплату судового збору, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 1-2).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України (арк. спр. 10-11), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 12, пенсійного посвідчення (арк. спр. 13).

Згідно з матеріалами пенсійної справи позивача, копію яких надано відповідачем до матеріалів справи:

15.06.2017 позивач звернулася до УПФУ в м. Лисичанську Луганської області із заявою про взяття на облік його пенсійної справи (арк.спр. 31).

Згідно з копією розпорядження від 30.06.2017 № 15221 позивача взято на облік з 01.03.2016 (арк. спр. 29).

Відповідно до інформації зазначеної в листі УПФУ в м. Лисичанську від 22.01.2019 № 707/07-33 ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФУ в м. Лисичанську та отримував пенсію з 01.03.2016 по 31.08.2017 (арк. спр. 45).

З наданих представником відповідача документів, судом встановлено, що УПФУ в м. Лисичанську будь-якого рішення щодо припинення виплати позивачу пенсії не приймалося.

Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради за № 738 від 21.03.2017 скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на підставі підпункту 1 пункту 1 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод ВПО». (арк.спр. 37).

В листі від 25.10.2018 № 8462/02-32 відповідачем надано відповідь представнику позивача, в якому зазначено, що ОСОБА_2 звертався до УПФУ в м. Лисичанську із заявою про причини призупинення пенсії та щодо виплати пенсії за фактичним місцем проживання на підконтрольній території. До заяви надав ксерокопію паспорту із зазначеною реєстрацією за паспортом АДРЕСА_1, ксерокопію ідентифікаційного номеру, заяву про виплату пенсії через банківську установу та рішення управління праці та соціального захисту населення Лисичанської .міської ради за № 738 від 21.03.2017 про скасування довідки ВПО. З 01.09.2017 виплата пенсії призупинена через те, що ОСОБА_2 не зареєструвався у встановленому для внутрішньо переміщених осіб порядку.

Також, зазначив, що відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» реалізація прав на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Забезпечення реалізації прав зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб, зокрема на пенсійне забезпечення визначається Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706 та відповідними актами Кабінету Міністрів України. Облік внутрішньо переміщених осіб здійснюється відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки ВПО затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509. При цьому, порядок призначення (відновлення) соціальних виплат визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 637 та від 08.06.2016 № 365.

Пенсійним фондом України узгоджено з Міністерством соціальної політики України позицію щодо підстав виплати пенсій особам, місце проживання (реєстрація в паспорті) яких є підконтрольна українській владі територія, в той час, як пенсійні справи таких осіб знаходяться в окремих районах Луганської та Донецької областей. А саме, якщо у випадку, коли місце проживання (реєстрація в паспорті) є підконтрольна територія, та в територіальному управлінні Пенсійного фонду наявна паперова пенсійна справа, пенсія виплачується особі на загальних підставах. Пенсійна справа ОСОБА_2 знаходиться в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Перевальську Луганської області на непідконтрольній території, та дата прописки в м. Лисичанську є після початку антитерористичної операції. Для поновлення виплати пенсії як внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2 потрібно оформити довідку ВПО в управлінні праці та соціального захисту населення України в м. Лисичанську Луганської області та звернутись з заявою за поновленням виплати пенсії надавши довідку ВПО. (арк.спр. 15).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) та від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), зокрема, у стаття 1 і 8 відповідно.

Названими правовими нормами Законів визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом № 1788-XII. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі-Закон № 1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд зауважує, що зазначений у частині першій статті 49 Закону № 1058-IV перелік підстав для припинення виплати пенсії є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

З матеріалів справи слідує, що позивач після реєстрації свого місця проживання у м. Лисичанську Луганської області звернулася до відповідача із заявою про взяття його пенсійної справи на облік та поновлення виплати пенсії на загальних підставах. На підтвердження реєстрації місця свого проживання у м. Лисичанську позивачем до заяви додано копію паспорта громадянина України.

Вищеописаними матеріалами справи підтверджено, що відповідачем взято позивача на облік та відновлено виплату їй пенсії за віком. Разом з тим, починаючи з вересня 2017 року, відповідачем без прийняття будь-якого рішення та за відсутності підстав, визначених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, припинено виплату позивачу пенсії, що є порушенням вимог частини першої статті 49 Закону № 1058-IV.

Твердження відповідача про наявність інших підстав для припинення виплати пенсії, які визначені постановами Кабінету Міністрів України, та необхідність їх застосування у спірних правовідносинах, суд вважає безпідставними та відхиляє, оскільки застосування вимог статті 49 Закону № 1058-IV є пріоритетним порівняно з нормами постанов Кабінету Міністрів України.

Зазначену правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі № 233/4008/17 (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 71911192).

З листа відповідача судом встановлено, що підставою для припинення виплати пенсії стала відсутність у позивача довідки внутрішньо переміщеної особи, що, на думку суду, є безпідставним, оскільки жодною нормою Закону № 1058-IV не передбачено, що для виплати пенсії на загальних підставах необхідно надавати довідку внутрішньо переміщеної особи.

Більш того, в матеріалах пенсійної справи позивача наявне рішення УПСЗН Лисичанської міської ради про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.03.2017 № НОМЕР_2, тому як на теперішній час зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є м. Лисичанськ, тобто відсутні підстави для постановки позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи та видачі відповідної довідки, визначені Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач вимагає від позивача надання довідки, яка за приписами чинного законодавства не може бути йому видана. Відповідно, така вимога відповідача є безпідставною.

Суд також зауважує, що до спірних правовідносин не застосовується законодавство, яким врегульовано питання виплати (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного страхування, як от Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, Порядок оформлення пенсій особам, переміщеним з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637, оскільки позивач не є внутрішньо переміщеною особою.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, починаючи з вересня 2017 року, протиправно припинено виплату позивачу пенсії за віком.

Відповідно, вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати позивачу раніше призначеної пенсії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Оскільки судом встановлено, що невиплата пенсії відповідачем позивачу з 01 вересня 2017 року є протиправною, тому слід зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу без обмеження будь-яким строком, тобто з 01 вересня 2017 року.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що обов'язок відповідача поновити за судовим рішенням виплату позивачу пенсії за віком з 01 вересня 2017 року охоплює й обов'язок відповідача виплатити позивачу заборгованість з виплати пенсії, що утворилася з 01 вересня 2017 року та не потребує додаткового зобов'язання за судовим рішенням.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Щодо посилання відповідача на не підтвердження представництва позивача адвокатом ОСОБА_1 суд не бере до уваги, тому як в матеріалах справи (арк.спр. 16) міститься оригінал ордеру, яким підтверджено повноваження адвоката ОСОБА_1 на представництво інтересів ОСОБА_2

Також, суд не знаходить підстав для виклику позивача ОСОБА_2 в судове засідання, тому як зазначено в ухвалі суду від 26.12.2018 зазначену справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 26.12.2018 відстрочено позивачу сплату судового збору по даній адміністративній справі у розмірі 704,80 грн до ухвалення судового рішення в даній справі.

Відповідно до частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 704,80 грн стягнути до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з 01 вересня 2017 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (місце знаходження: 93100, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Сосюри, будинок 347, код за ЄДРПОУ 21792407) поновити виплату пенсії ОСОБА_2 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_1) з 01 вересня 2017 року шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України".

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах ОСОБА_2 пенсії за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Державного бюджету України судовий збір у сумі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.В. Смішлива