Рішення № 79374937, 24.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4847/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року м. Одеса

У залі судових засідань № 25

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Донець В.Р.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 (по довіреності)

представника відповідача - ОСОБА_2 (по довіреності)

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» з позовною заявою до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.07.2017 року №0005854910.

За цією позовною заявою відкрито загальне позовне провадження у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, а позивачу відповіді на відзив.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позов, відповідь на відзив, додаткові пояснення обґрунтовані позивачем тим, що камеральна перевірка позивача проведена з порушенням строків її проведення, відповідачем порушено порядок оформлення результатів документальної перевірки, акт перевірки, оформлений з порушенням вимог законодавства та не може бути підставою для складання на його підставі податкового повідомлення-рішення. Крім того, позивач зазначає, що нарахування штрафних санкцій на розстрочений податковий борг є неправомірним, оскільки на розстрочений податковий борг вже нараховані штрафні санкції в порядку надання розстрочки, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання з’явився. Відзив на адміністративний позов та заперечення (Том І, аркуші справи 97-101, Том ІІ, аркуші справи 78-82) обґрунтовані відповідачем тим, що податковим органом додержані строки проведення перевірки позивача, результати перевірки оформлені належним чином, позивачем порушені строки сплати податкових зобов’язань з моменту їх узгодження до набрання чинності рішеннями суду про розстрочку сплати зобов’язань, а тому застосування до позивача штрафних санкцій є правомірним та оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Одеським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби проведена камеральна перевірка своєчасності сплати податку на додану вартість Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси», за результатами якої складений акт перевірки №215/28-10-49-10/34674102/19 від 03.07.2017 року (Том І, аркуші справи 25-26).

Зазначеною перевіркою встановлена не сплата позивачем податкових зобов’язань у встановлені строки, що є підставою у відповідності до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді штрафу.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до ухвали Одеського апеляційного суду від 19.11.2014 року по справі №1570/13662/09 КП «ТМО» надано розстрочку податкового боргу на загальну суму 2373,6 тис. грн. Термін сплати розстрочки з 19.12.2014 року по 18.11.2016 року (сума податкового боргу погашено у повному обсязі). Також відповідно до ухвали Одеського апеляційного суду від 06.10.2015 року по справі №815/1969/15 КП «ТМО» надано розстрочку податкового боргу на загальну суму 102163,4 тис. грн. Термін сплати розстрочки з 27.11.2015 року по 28.10.2020 року. Погашення податкового боргу КП «ТМО» призвело до нарахування штрафних санкцій, які наведені у додатку до акту перевірки.

На підставі виявлених порушень, Одеським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби винесено податкове повідомлення-рішення №0005854910 від 21.07.2017 року, яким до позивача застосований штраф у розмірі 20% за затримку сплати грошових зобов’язань в сумі 23348231,55 грн. більше ніж на 30 днів, тобто, в розмірі 4669646,31 грн. (Том І, аркуш справи 26).

Позивач не погодився з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення та оскаржив його в адміністративному порядку до ДФС України, проте рішенням про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення (Том І, аркуші справи 29-30, 34-35), що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до положень п. п. 14.1.175, 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що за позивачем рахувався узгоджений з 20.05.2014 року податковий борг за податковим повідомленням-рішенням №0000871610/0 від 08.12.2009 року, який мав бути сплачений до 30.05.2014 року, однак рішенням суду від 20.06.2014 року у справі №1570/13662/09, яке набрало законної сили 19.11.2014 року, позивачу розстрочене погашення податкового боргу.

Крім того, за позивачем рахувався податковий борг за уточнюючими розрахункам, податковими деклараціями, податковими повідомленнями-рішеннями, тощо, однак рішенням суду від 30.07.2015 року по справі №815/1969/15, яке набрало законної сили 06.10.2015 року, позивачу розстрочене погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126. Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оскільки з дати узгодження зобов’язань платника податків він більше ніж 30 календарних днів не сплачував суму зобов’язань та отримав розстрочку вже після спливу 30 календарних днів, на суму боргу не сплаченого позивачем правомірно нараховані штрафні санкції в розмірі 20% податкового боргу.

Позивач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 100 розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу, а тому розстрочення боргу виключає застосування штрафу на підставі ст. 126 Податкового кодексу України.

Однак, суд звертає увагу, що правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 ст. 126.1 ПК України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

У свою чергу розстрочення судом у процесі виконання судового рішення присудженої ним з платника податків суми податкового боргу (сплата якої на час вирішення спору в суді вже є простроченою) не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків (не зменшує і не збільшує).

Таким чином законодавством України не передбачене звільнення платника податків від відповідальності у вигляді штрафу за несплату узгодженої суми грошових і зобов'язань протягом строків, визначених податковим законодавством, які у послідуючому були розстроченими за рішенням суду.

Розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

Разом з цим, постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати податкового боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Таким чином судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, передбачених 126.1 ст. 126 та п. п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України.

Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний адміністративний суд у складі Верховний Суд у постанові від 08 травня 2018 року в справі №802/777/16-а.

Позивач зазначає про порушення 30 денного строку проведення камеральної перевірки з моменту подання декларацій, передбаченого ст. 76 Податкового кодексу України, оскільки судові рішення, по яким було надано розстрочення податкового боргу, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки, було ухвалено по податковим деклараціям поданим позивачем до їх винесення, тобто до 06.10.2015 року та до 19.11.2014 року, а акт перевірки складений 03.07.2017 року.

Однак суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки, відповідно до положень п. п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України предметом камеральної перевірки може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків), своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання, тощо.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки предметом камеральної перевірки, за результатами якої складений акт перевірки №215/28-10-49-10/34674102/19 від 03.07.2017 року є своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання з податку на додану вартість, камеральна перевірка з цих питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, що становить 1095 днів.

Щодо тверджень позивача про те, що відповідачем при складанні акту перевірки №215/28-10-49-10/34674102/19 від 03.07.2017 року не додержані вимоги «Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015 року, суд їх вважає не обґрунтованими, оскільки податковим органом проведена камеральна перевірка, а не документальна.

Щодо тверджень позивача про неналежний розгляд його скарги ДФС України, суд звертає увагу, що дії ДФС України не є предметом розгляду цієї справи, позивач не заявляв вимог до ДФС України в частині неналежного розгляду його скарги.

Позивач зазначає про суперечність листів податкового органу на його адресу, розрахунків до акту камеральної перевірки, а також податкового повідомлення-рішення, зазначає про нарахування штрафних санкцій декілька разів за один період, однак суд не погоджується з такими твердженнями позивача, оскільки розрахунки штрафних санкцій по сумі не суперечать один одному та наявність боргу підтверджується наданою до суду обліковою карткою платника податків, з якої не вбачається повторне нарахування штрафних санкцій за одні і ті ж самі періоди.

Таким чином, всі доводи позивача є не обґрунтованими, помилковими та спростовуються наданими доказами у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (65029, м. Одеса, вул. Балківська, 1Б, код ЄДРПОУ 34674102) до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (65058, м. Одеса, просп. Шевченка, 15/1, код ЄДРПОУ 39440996) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.07.2017 року №0005854910 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.01.2019 року

Суддя Л.І. Свида

.