Рішення № 79374039, 24.01.2019, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 січня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4177/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії з такими вимогами:

- визнати незаконним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 14.09.2018 “Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст.26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” гр.ОСОБА_1”;

- зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст.26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з дати виникнення права на пенсію, тобто з 17.08.2018 року, зарахувавши при цьому до загального страхового стажу період роботи з 11.11.1981 по 13.03.1995 у якості лаборанта у Первомайській міській лікарні №5 та з 15.09.2002 по 11.06.2003 - період отримання допомоги по безробіттю у Первомайському міському центрі зайнятості.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач 06.09.2018 звернулось до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком.

Своїм рішенням від І4.09.2018 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком. Підставою такої відмови стало те, що відповідач не зарахував до загального стажу роботи позивача період її роботи:

- з 11.11.1981 по 13.03.1995 (13 років 4 місяці З дні) у Первомайській міській лікарні №5 у якості лаборанта через те, що у трудовій книжці позивачки запис про звільнення не завірено печаткою підприємства;

- з 15.09.2002 по 11.06.2003 (0 років 8 місяців 27 днів) період отримання допомоги по безробіттю у Первомайському міському центрі зайнятості через те, що, за словами представників відповідача, у трудовій книжці позивачки маються розбіжності у датах наказу з датами початку та припинення виплати допомоги.

Таким чином, відповідач загалом не зарахував до страхового стажу позивачки 14 років 1 місяць 0 днів іншими словами, виходячи з того, що врахований відповідачем страховий стаж склав 17 років 9 місяців 12 днів, то у випадку зарахування спірного стажу страховий стаж позивачки склав би понад 25 років, що достатньо для набуття права на пенсію за віком.

Позивач вважає такі дії відповідача та прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії протиправними.

На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 13.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27 грудня 2018 року (а.с. 1-2).

27 грудня 2018 року судове засідання перенесено на 24 січня 2019 року (а.с. 37).

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що подав відзив на позовну заяву (а.с. 43-44), в якому зазначив, що 06.09.2018 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулась до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області з заявою щодо призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». До заяви було надано: трудову книжку від 01.04.1980 БТ-І № 5008815, диплом, свідоцтва про народження дітей, свідоцтво про шлюб, заява про неможливість надання довідки підтверджуючу стаж роботи в Первомайській лікарні. ОСОБА_1 на момент звернення має страховий стаж роботи 17 років 09 місяців 12 днів.

До страхового стажу не зараховано: періоди роботи з 11.11.1981 по 13.03.1995, в Первомайській лікарні так як запис про звільнення з роботи не завірено печаткою підприємства; період отримання допомоги по безробіттю з 15.09.2002 по 11.06.2003 в Первомайському міському центрі зайнятості у зв’язку з розбіжностями у датах наказів з датами початку та припинення виплати допомоги. Записи зроблено з порушенням інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110. До заяви щодо призначення пенсії ОСОБА_1 не надала довідок про підтвердження періодів роботи з 11.11.1981 по 13.03.1995 (згідно заяви ОСОБА_1 від 06.09.2018р. підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території) та періоду отримання допомоги по безробіттю з 15.09.2002 по 29.10.2002. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає управлінням Пенсійного фонду України в Попаснянському районі прийнято правомірне рішення: відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенси за віком згідно ст. 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” через відсутність необхідного стажу роботи, а саме 25 років.

Щодо стягнення судових витрат з відповідача, у відзиві зазначено, що відповідно до частини першої статті 73 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування) та використовується на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов’язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Згідно з частиною другою статті 73 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим законом. УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області не має коштів на сплату судового збору. А тому вимога стягнути судовий збір з відповідача є необґрунтованою.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, розгляд справи просила проводити без її участі (а.с. 40).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, розгляд справи просив проводити без його участі (а.с. 64).

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

06 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до УПФУ в Попаснянському районі Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 27-28, 40-42).

До заяви про призначення пенсії позивачем було надано: заяву від 06.09.2018, трудову книжку БТ-І № 5008815 від 01 квітня 1980 року, паспорт громадянина України серія ЕК819772, виданий Злотівським ВМ Первомайського МВУМВС України в Луганській області 24 квітня 1998 року, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, диплом серії ВТ-І № 107925, свідоцтво про народження дитини серії ІІІ-ЕД № 250304, свідоцтво про народження дитини серії V-ЕД № 304204, заяву про стаж від 06.09.2018, заяву про спосіб виплати пенсії від 05.09.2018, свідоцтво про укладення шлюбу серії ІІ-ЕД № 272392 (а.с. 48-53, 60).

Рішенням УПФУ в Попаснянському районі Луганської області від 14.09.2018 відмовлено позивачу в призначенні пенсії згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». В обґрунтування відмови зазначено, що до страхового стажу не зараховано: періоди роботи з 11.11.1981 по 13.03.1995, в Первомайській лікарні так як запис про звільнення з роботи не завірено печаткою підприємства; період отримання допомоги по безробіттю з 15.09.2002 по 11.06.2003 в Первомайському міському центрі зайнятості у зв’язку з розбіжностями у датах наказів з датами початку та припинення виплати допомоги. Записи зроблено з порушенням інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110. До заяви щодо призначення пенсії ОСОБА_1 не надала довідок про підтвердження періодів роботи з 11.11.1981 по 13.03.1995 (згідно заяви ОСОБА_1 від 06.09.2018р. підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території) та періоду отримання допомоги по безробіттю з 15.09.2002 по 29.10.2002. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає управлінням Пенсійного фонду України в Попаснянському районі прийнято правомірне рішення: відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенси за віком згідно ст. 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” через відсутність необхідного стажу роботи, а саме 25 років (а.с. 11, 45).

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1, у періоди з 01.04.1980 по 09.11.1981 працювала у Сєвєродонецькій міській санепідемслужбі на посаді помічника лікаря комунальної гігієни, з 11.11.1981 по 13.03.1995 працювала у Первомайській міській лікарні № 5 на посаді лаборанта, з 26.11.1999 по 01.06.2002 працювала на посаді клінічного лаборанта, з 15.09.2002 по 11.06.2003 позивач отримувала допомогу по безробіттю, з 01.10.2002 по 29.10.2002 працювала у Первомайській міській лікарні № 3 на посаді лаборанта на громадських роботах згідно договору №9/05-51 від 01.10.2002 та направлення № 160 від 27.09.2002, у період з 07.02.2011 по 31.03.2011 працювала у ДНЗ «Червона шапочка» на посаді підсобного робітника, у період з 08.08.2011 по 31.01.2013 працювала у ДНЗ «Червона шапочка» на посаді двірника, з 01.02.2013 по 29.06.2016 працювала у навчально-виховному комплексі «Дошкільного навчального закладу загальноосвітній навчальний заклад» підпорядкованого Попаснянській РДА, з 14.07.2016 по 09.04.2017 отримувала допомогу по безробіттю (а.с. 12-16, 23-24, 49-51).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058-IV) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_2 і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:

- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);

- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);

- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).

Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з частиною п’ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).

Закон №1058 набрав чинності з 01.01.2004. До вказаної дати порядок обчислення стажу визначався Законом України «Про пенсійне забезпечення». Тобто періоди трудової та іншої діяльності, що проходили до 01.01.2004 підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до статей 56-63 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

В свою чергу, порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).

Так, згідно з п.п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. ).

Тобто враховуючи положення п.2.3, 2.4 Інструкції №58, записи про звільнення завіряються печаткою та повинні точно відповідати тексту наказу.

Дійсно, під час дослідження трудової книжки позивача посадовими особами відповідача було виявлено запис про звільнення з Первомайської міської лікарні № 5 не завірено печаткою підприємства, та встановлено розбіжності в датах наказів про призначення допомоги по безробіттю позивачу з датами початку та припинення виплати такої допомоги.

Проте, відповідно до п. 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, на ОСОБА_1 була заведена трудова книжка. Дійсно, при її заповненні було допущено певні недоліки.

Разом з тим, відповідно до п. 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до абз. 2 п. 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більш того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період, крім того записи не мають жодних виправлень та відповідають чинним нормативним документам.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі “Ковач проти України” від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі “Мельниченко проти України” від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі “Швидка проти України” від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Таким чином, з урахуванням спірного стажу роботи позивача у відповідача наявні підстави для призначення позивачу пенсії за віком, визначені частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV.

З огляду на викладене, рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву стосовно судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною другою статті 8 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом суду, заява сторони розглядається виходячи з наведених в ній обставин, які підтверджені належними доказами.

На думку суду, наведені норми, що дають право зменшити, відстрочити або звільнити від сплати судового збору, враховуючи майновий стан особи, насамперед стосується сторін соціально вразливої верстви населення з метою вільного їх доступу до правосуддя.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів щодо: звернення до відповідних органів з запитом на фінансування витрат на сплату судового збору, виділення асигнувань для оплати судового збору; отримання відмови у виділенні грошових коштів на відповідні цілі; можливості сплати судового збору у майбутньому за рішенням суду тощо.

Обмежене фінансування бюджетної установи, що діє як суб’єкт владних повноважень, не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог частини третьої статті 9 Закону України “Про судовий збір” кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. Судовий збір є джерелом фінансового забезпечення судової системи із цільовим його спрямовуванням виключно на потреби судочинства.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Суд наголошує на важливості судового збору, як елементу забезпечення незалежності судової влади, що складає основу справедливого і неупередженого правосуддя.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність коштів на сплату судового збору є необґрунтованими.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, що підтверджується квитанцією № 77 від 01.11.2018 (а.с. 3).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 704,80 грн підлягає стягненню з УПФУ в Попаснянському районі Луганської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 14 вересня 2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” ОСОБА_1.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (ідентифікаційний код: 21792608, місцезнаходження: 93300, Луганська обл., Попаснянський район, місто Попасна, вул. Шкільна, будинок 2) призначити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_4) пенсію за віком відповідно до заяви від 06 вересня 2018 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 11 листопада 1981 року по 13 березня 1995 року в Первомайській міській лікарні № 5, та період отримання допомоги по безробіттю з 15 вересня 2002 року по 13 червня 2003 року в Первомайському міському центрі зайнятості.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (ідентифікаційний код: 21792608, місцезнаходження: 93300, Луганська обл., Попаснянський район, місто Попасна, вул. Шкільна, будинок 2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_4) судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_2