Рішення № 79374031, 24.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4680/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю), представник відповідача – не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства “ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА” до Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство сільськогосподарське підприємство “Чорноморська перлина” звернулося до суду з позовом до Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, в якому просить:

- визнати протиправним рішення XXXV сесії першого скликання Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 14.02.2018 року №320-І “Про внесення змін до рішення Тузлівської сільської ради “Про місцеві податки та збори на території Тузлівської сільської ради на 2018 рік” №257-І від 14.09.2017 року”;

- скасувати рішення XXXV сесії першого скликання Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 14.02.2018 року №320-І “Про внесення змін до рішення Тузлівської сільської ради “Про місцеві податки та збори на території Тузлівської сільської ради на 2018 рік” №257-І від 14.09.2017 року”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням XXXV сесії першого скликання Тузлівської сільської ради від 14.02.2018 року №320-І “Про внесення змін до рішення Тузлівської сільської ради “Про місцеві податки та збори на території Тузлівської сільської ради на 2018 рік” №257-І від 14.09.2017 року” внесені зміни у пункт 1.3, додаток №3 «Положення Податок на майно (в частині плати за землю), у пункт 12 «Орендна плата» рішення Тузлівської сільської ради на 2018 рік від 14.09.2017 року №257-І, згідно додатку. Позивач вказав, що згідно п.1 зазначеного рішення відповідач встановив відсоток від нормативної грошової оцінки для земель з категорією рекреаційного призначення та цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об’єктів рекреаційного призначення (земельні ділянки з кадастровим номером) на рівні 12%.

Позивач зазначив, що між ПАТ сільськогосподарське підприємство “ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА” та Тузлівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області укладено договір оренди земельної ділянки площею 17,821 га, який зареєстровано 29.12.2009 року Татарбунарським відділом центру ДЗК за №040953500281. На зазначеній земельній ділянці розташований об’єкт нерухомого майна – база відпочинку, що належить позивачу на праві власності. Право власності позивача підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30.06.2005 року. Позивач вказав, що договір оренди був укладений відповідно до рішення VII сесії V скликання від 15.03.2007 року за №166-V «Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду ВАТ СП «Чорноморська перлина» для експлуатації та обслуговування вказаної бази відпочинку.

Позивач вказав, що орендна плата була встановлена відповідно до рішення від 24.01.2008 року за №314-V XV сесії V скликання «Про встановлення розміру орендної плати за землю несільськогосподарського призначення у межах населених пунктів Тузлівської сільської ради на рівні 3% від нормативної грошової оцінки для земель рекреаційного призначення. Згідно п.4.2 договору орендна плата встановлена на рівні 3% від нормативно-грошової оцінки землі під базою відпочинку. Відповідно до п.4.5 договору розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Позивач зазначив, що орендна плата за земельну ділянку під базою відпочинку, згідно з оспорюваним рішенням буде складати 2701276 грн. 97 коп., що в 4 рази більше нинішньої орендної плати. Згоди позивача на підвищення орендної плати у 4 рази не було. Збільшення орендної плати у такому розмірі призведе до нестачі обігових коштів підприємства та неможливості утримувати базу відпочинку.

Також позивач зазначив, що підприємство з дати укладення договору оренди землі сумлінно сплачувало орендну плату за договором, яка внаслідок змін коефіцієнтів індексації землі збільшилася у період з 2009 року до 2017 рік більш як у два рази – з 298446,45 грн. до 675319,24 грн.

Позивач вказав, що база відпочинку в основному використовується для оздоровлення працівників підприємства, путівки реалізуються зі значними знижками, тож діяльність бази відпочинку фактично є збитковою.

Позивач вважав, що прийняття ставок на рівні максимально граничних розмірів, встановлених Податковим кодексом України, є неприйнятним по тій причині, що воно значно підвищить податкове навантаження на землевласників та землекористувачів, більшість з яких не зможе сплачувати такі суми земельного податку та орендної плати за землю, що призведе до виникнення заборгованостей.

Заявами від 08.11.2018 року, 19.11.2018 року (а.с. 57, 74) позивач доповнив підстави позову, зазначивши, що відповідно до п.274.1 ст.274 ПК України ставка податку за земельної ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки. А відповідно до п.274.2 ст.274 ПК України ставка податку у розмірі не більше 12% від їх нормативної грошової оцінки встановлюється лише за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання приватної власності. У свою чергу, між позивачем та відповідачем укладено строковий договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Позивач зазначив, що нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що орендується позивачем проведено. Також позивач послався на те, що оскаржуване рішення відповідачем у повному обсязі досі не оприлюднено. Крім того, позивач вважає, що оскаржуване рішення суперечить вимогам чинного в Україні законодавства та порушує права позивача, що полягає у безпідставному та протиправному підвищенню орендної плати за землю.

Ухвалою від 17.09.2018 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі та призначено підготовче засідання на 17 жовтня 2018 року на 15:00 год.

У зв’язку з відсутністю у суду відомостей про опублікування відповідачем оголошення про оскарження нормативно-правового акту підготовче засідання 17.10.2018 року відкладено на 08.11.2018 року на 14:30 год.

Ухвалою від 08.11.2018 року прийнято до розгляду заяву позивача про доповнення підстав позову та продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

У судовому засіданні 22.11.2018 року судом також прийнято до розгляду заяву позивача (вхідний від 20.11.2018 року) про доповнення підстав позову.

Ухвалою від 05.12.2018 року суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду по суті на 17 грудня 2018 року о 15:30 год.

У зв'язку з неявкою представника позивача у судове засідання 05.12.2018 року через зайнятість в іншій справі, розгляд справи відкладено на 09.01.2019 року на 15:30 год.

У судове засідання, призначене на 09 січня 2019 року на 15:30 годину, з’явився представник позивача.

Відповідач у судове засідання повторно не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, у зв’язку з чим суд ухвалив про розгляд справи за відсутності відповідача. Відзив на позовну заяву відповідач не надав.

Оголошення про оскарження рішення №320-І від 14.02.2018 року було оприлюднене відповідачем на сайті Тузлівської сільської ради (htt:/tuzlivska-gromada.gov.ua/news/НОМЕР_1), що підтверджується роздруківкою з сайту, наявною у справі.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заявах про доповнення підстав позову.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №357948 від 30.06.2005 року Відкритому акціонерному товариству сільськогосподарське підприємство "Чорноморська перлина" на праві колективної власності належить 1/1 частки комплексу - база відпочинку "Жемчужина-1", за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с. Лебедівка, вулиця Центральна, 16 (а.с. 25).

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.05.09 року по справі №30/57-09-1466, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2009 року, за позовом Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області до ВАТ Сільськогосподарське підприємство "Чорноморська перлина" про зобов’язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом ВАТ Сільськогосподарське підприємство "Чорноморська перлина" доТузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про визнання правомірним землекористування та визнання договору оренди землі укладеним, в задоволенні позову Тузлівської сільради Татарбунарського району Одеської області до ВАТ СП "Чорноморська перлина" про зобов’язання відповідача вчинити певні дії – відмовлено повністю (п.1). Зустрічний позов задоволено (п.2). Визнано в порядку правонаступництва за Відкритим акціонерним товариством «Сільськогосподарське підприємство «Чорноморська перлина» право користування земельною ділянкою (в розмірі 17,821 га та в межах, визначених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки існуючого землекористування для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Жемчужна», розташованою за адресою: вул. Центральна, 16, с. Лебедівка, Тузлівської сільської ради, Татарбунарського району, Одеської області) на підставі Державного акту на право користування землею Б №056497 від 1992 року до моменту переоформлення цього права відповідно до законодавства (п.3). Вирішено вважати укладеним договір оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Жемчужна - 1»за адресою: вул. Центральна 16, с. Лебедівка, Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, між Тузлівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області та Відкритим акціонерним товариством «Сільськогосподарське підприємство «Чорноморська перлина», в редакції, яку підписано Відкритим акціонерним товариством сільськогосподарське підприємство «Чорноморська перлина», а земельну ділянку переданою на умовах визначених договором (п.4).

Постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2009 року рішення господарського суду Одеської області від 26.05.2009 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2009 року у справі № 30/57-09-1466 змінено. Пункт 2 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: «Зустрічну позовну заяву ВАТ СП "Чорноморська перлина" задовольнити частково». Пункт 3 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: «В задоволенні позовних вимог про визнання в порядку правонаступництва за ВАТ СП "Чорноморська перлина" права користування земельною ділянкою на підставі Державного акта на право постійного користування землею Б № 056497 від 1992 р. (виданого радгосп-заводу "Приморський) –відмовити». В іншій частині рішення суду від 26.05.2009 року та постанову апеляційного суду від 07.07.2009 року залишено без змін.

Відповідно до п.1.1 Договору оренди земельної ділянки, на підставі рішення Тузлівської сільської ради від 15.03.2007 року за № 166-V Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для експлуатації, обслуговування, реконструкції бази відпочинку, яка знаходиться за адресою: 68160, Україна, Одеська область, село Лебедівка, вул. Центральна, № 16 (а.с. 21-23).

Згідно п.2.1 та п.2.2 Договору оренди земельної ділянки, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 17,821 га, у тому числі 0,957 га земель в зоні обмежень (обтяжень) прибережної захисної смуги.

На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: комплекс - база відпочинку «Жемчужина-1», що належить ВАТ СП «Чорноморська перлина» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.06.2005 року серія ЯЯЯ №357948, в якому наведено перелік будинків, будівель, споруд. Стан об’єктів нерухомості задовільний.

Відповідно до п.3.1 Договору оренди земельної ділянки, договір укладено на 49 (сорок дев’ять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п.4.2 Договору оренди земельної ділянки, розмір орендної плати складає: три відсотки від нормативної оцінки даної земельної ділянки, що складає 298446,45 гривень (двісті дев’яносто вісім тисяч чотириста сорок шість гривень 45 коп.) на рік, або 24870,54 гривень на місяць.

Відповідно до п.4.3 Договору оренди земельної ділянки, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Згідно п.4.5 Договору оренди земельної ділянки, розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом. Перегляд розміру орендної плати оформлюється додатковою угодою, новий розмір орендної плати починає діяти з моменту державної реєстрації додаткової угоди.

Рішенням XXXV сесії першого скликання Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 14.02.2018 року №320-І “Про внесення змін до рішення Тузлівської сільської ради “Про місцеві податки та збори на території Тузлівської сільської ради на 2018 рік” №257-І від 14.09.2017 року”, з метою врегулювання ставок орендної плати відповідно до видів цільового призначення земель, керуючись ч.1 ст.26, ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельним кодексом України, наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548, Тузлівська сільська рада вирішила внести зміни у пункт 1.3, додаток №3 "Положення Податок на майно в частині плати за землю), у пункт 12 "Орендна плата" рішення Тузлівської сільської ради на 2018 рік від 14.09.2017 року №257-І згідно додатку (а.с. 8).

Відповідно до додатку до рішення сесії Тузлівської сільської ради від 14.02.2018 року №320-І "Ставка орендної плати за користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення на території Тузлівської сільської ради в межах сіл Тузли, Лебедівка, Новомихайлівка, ОСОБА_2, Садове, ОСОБА_2, Безім'янка", було встановлено орендну плату у відсотках від нормативної грошової оцінки залежно від категорії земель та цільового призначення земельної ділянки. Зокрема, пунктом 3 додатку, який безпосередньо стосується позивача, за землі рекреаційного призначення (категорія земель), для будівництва та обслуговування об’єктів рекреаційного призначення (земельна ділянка з кадастровим номером) (цільове призначення земельної ділянки) встановлено ставку орендної плати в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 9-10).

Листом від 21.08.2018 року за №242/02-15 Тузлівська сільська рада Татарбунарського району Одеської області повідомила ВАТ СП "Чорноморська перлина" про те, що відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України №489 від 25.11.2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.12.2016 року за №1647/2977 "Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів", рішення XXXV сесії першого скликання Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 14.02.2018 року №320-І “Про внесення змін до рішення Тузлівської сільської ради “Про місцеві податки та збори на території Тузлівської сільської ради на 2018 рік” №257-І від 14.09.2017 року”, був змінений відсоток ставки орендної плати відповідно до нормативної грошової оцінки, який стосовно ВАТ СП "Чорноморська перлина" становить 12%. В листі вказано, що відповідно до п.4.2 договору оренди земельної ділянки між ВАТ СП "Чорноморська перлина" та Тузлівською радою від 26.05.2009 року, розмір орендної плати складає 3% від нормативно-грошової оцінки даної земельної ділянки. В листі зазначено, що на виконання вимог Податкового кодексу України та інших нормативних актів, рішення Тузлівської сільської ради, ВАТ СП "Чорноморська перлина", у якомога найближчий час необхідно з'явитись до Тузлівської сільської ради щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки (а.с. 13).

Таким чином, про оскаржуване рішення №320-І від 14.02.2018 року, яким відповідач в імперативному порядку змінив ставку орендної плати, позивач дізнався з отриманого поштою листа відповідача від 21.02.2018 року, який ним отримано 10.03.2018 року, що підтверджується роздруківкою з сайту ПрАТ «Укрпошта» відстеження рекомендованої кореспонденції (а.с. 13-15).

Відповідно до ч.2 ст.264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Оскільки оскаржуване рішення застосовано до позивача, та останній є суб'єктом спірних правовідносин, позивач має право оскарження цього нормативно-правового акта.

При цьому, згідно ч.3 ст.264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 289.1. статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Стаття 1 Закону України «Про оцінку земель» визначає нормативну грошову оцінку земельних ділянок як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно із частиною 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

У відповідності до статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» статті 12 ЗК України).

Згідно ч.ч. 1, 9 ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно ч.2 ст.21 Закону України «Про оренду землі», розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Згідно п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до п.274.1 ст.274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно п.274.2 ст.274 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Відповідно до ч.1 ст.92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки (абз. 1 п.288.5.1);

не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п. 288.5.2).

Таким чином, Тузлівська сільська рада Татарбунарського району Одеської області в імперативному порядку прийняла рішення про підвищення орендної плати, що стосується і позивача, оскільки орендована позивачем земельна ділянка знаходиться на території Тузлівської сільської ради і оскаржуване рішення є обов’язковим для виконання всіма суб’єктами на зазначеній території.

Повноваження сільських, селищних, міських рад визначені ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України (пункти 24, 28, 34, 35).

Отже, Тузлівська сільська рада Татарбунарського району Одеської області, приймаючи оскаржуване рішення, вийшла за межі повноважень, визначених ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки зазначеною статтею не передбачено право органів місцевого самоврядування приймати в односторонньому порядку рішення про зміну, зокрема, підвищення орендної плати за землю.

Як випливає з аналізу наведених вище положень ч.2 ст.21, ч.1 ст.23 Закону України «Про оренду землі», п.288.4, п.288.5 ст.288 ПК України – розмір орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди, у відповідних межах, визначених ПК України, і не може бути переглянутий орендодавцем в односторонньому порядку.

Порядок та підстави перегляду розміру орендної плати врегульовані п.4.5 Договору оренди земельної ділянки (а.с. 21-23).

Відповідно до п.12.1 Договору оренди земельної ділянки, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Згідно п.12.2 Договору, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Тому суд бере до уваги доводи позивача про те, що прийняттям оскаржуваного рішення відповідачем порушено порядок внесення змін до Договору оренди, зокрема, з питання підвищення орендної плати за землю.

Будь-яких доказів щодо зміни орендної плати у договірному порядку та доказів існування спору з питання зміни орендної плати відповідачем суду не надано.

Також суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачем порушено порядок оприлюднення оскаржуваного рішення, оскільки воно є регуляторним актом.

Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторний акт – це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання.

Згідно ч.12 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Згідно ст.36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Проте, відповідач не здійснив передбачене законом оприлюднення проекту регуляторного акту на своєму офіційному веб-сайті (http://tuzlivska-gromada.gov.ua), а також не оприлюднив вже прийняте рішення від 14.02.2018 року №320-І, а лише оприлюднив результати голосування по цьому рішенню, що підтверджується роздруківками з офіційного веб-сайту відповідача (а.с. 78-79).

За викладених обставин, суд дійшов висновку про протиправність рішення XXXV сесії першого скликання Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 14.02.2018 року №320-І “Про внесення змін до рішення Тузлівської сільської ради “Про місцеві податки та збори на території Тузлівської сільської ради на 2018 рік” № 257-І від 14.09.2017 року”, яке прийнято в порушення приписів ч.2 ст.19, ч.1 ст.144 Конституції України, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Отже, відповідно до приписів ст.245 КАС України суд може визнати протиправним та нечинним нормативно-правовий акт.

Відповідно до ч.9 ст.264 КАС України, суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Оскільки оскаржуване рішення є нормативно-правовим актом, в частині позовних вимог про скасування рішення XXXV сесії першого скликання Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 14.02.2018 року №320-І “Про внесення змін до рішення Тузлівської сільської ради “Про місцеві податки та збори на території Тузлівської сільської ради на 2018 рік” №257-І від 14.09.2017 року” - належить відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та необхідність належного захисту порушених прав позивача, визнаючи оскаржуване рішення протиправним, суд вважає за можливе, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати нечинним рішення XXXV сесії першого скликання Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 14.02.2018 року №320-І “Про внесення змін до рішення Тузлівської сільської ради “Про місцеві податки та збори на території Тузлівської сільської ради на 2018 рік” № 257-І від 14.09.2017 року”.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства сільськогосподарське підприємство “ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА” підлягають частковому задоволенню, враховуючи приписи ч.2 ст.245 та ч.9 ст.264 КАС України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Оскільки заявлена позивачем вимога фактично є однією вимогою немайнового характеру, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1762 грн. Решта суми судового збору – 1762 грн. є надмірно сплаченою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, 241-246, 264, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства “ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА” (адреса: вул. Шевченка, 37, с. Базар’янка, Татарбунарський район, Одеська область, 68162, код ЄДРПОУ 00413446) до Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (адреса: вул. Завгороднього, 29, с. Тузли, Татарбунарський район, Одеська область, 68160, код ЄДРПОУ 04378876) – задовольнити частково.

Визнати протиправним та нечинним рішення XXXV сесії першого скликання Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 14.02.2018 року №320-І “Про внесення змін до рішення Тузлівської сільської ради “Про місцеві податки та збори на території Тузлівської сільської ради на 2018 рік” № 257-І від 14.09.2017 року”.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (адреса: вул. Завгороднього, 29, с. Тузли, Татарбунарський район, Одеська область, 68160, код ЄДРПОУ 04378876) на користь Публічного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства “ЧОРНОМОРСЬКА ПЕРЛИНА” (адреса: вул. Шевченка, 37, с. Базар’янка, Татарбунарський район, Одеська область, 68162, код ЄДРПОУ 00413446) судовий збір у сумі 1762 грн.(одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 24 січня 2019 року.

Суддя В.В. Андрухів

.