Ухвала суду № 79373847, 23.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/2098/18

У Х В А Л А

з питань визнання рішення таким що не підлягає виконанню

23 січня 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у письмовому провадженні заяву Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області про визнання рішення від 30.07.2018 року у справі № 813/2098/18 таким, що не підлягає виконанню в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 813/2098/18 за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року позов задовольнити частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо відмови в зарахуванні до стажу роботи, який дає право на відставку судді, половини строку навчання на денній формі юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка та відмові в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з 80% до 84% грошового утримання судді на час звільнення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання на денній формі юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка за період з 01 вересня 1992 року по 27 червня 1997 року, що становить 2 роки 4 місяці 28 днів. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 84% від суддівської винагороди отриманої на час звільнення, яка становила 24 000 грн, починаючи з 30 серпня 2017 року з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці. В інших позовних вимогах відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань 704, 80 грн сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року та ухвалою восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року апеляційні скарги Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області на рішення від 30.07.2018 року у справі № 813/2098/18 повернуто скаржнику.

Львівським окружним адміністративним судом 22.10.2018 року видано виконавчі листи № 813/2098/18.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява від 03.12.2018 року за вх. № 38975 від Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області в якій просить :

- визнати рішення від 30.07.2018 року у справі № 813/2098/18 таким, що не підлягає виконанню;

- винести ухвалу про зупинення виконання рішення від 30.07.2018 року № 813/2098/18 до розгляду заяви;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 57716390 від 19.11.2018 року.

Заява мотивована тим, що на виконання даного рішення та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 року № 876/7130/18, відділом з питань призначення та перерахунків пенсій № 22 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області проведено зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді, половини строку навчання на денній формі юридичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка за період з 01 вересня 1992 року по 27 червня 1997 року, що становить 2 роки 4 місяці 28 днів, що підтверджується протоколом від 18.11.2018 року. Вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2018 року ВП №57716390 винесена неправомірно, оскільки державним виконавцем не з'ясовано обставини справи. Просить суд задовольнити заяву.

Відповідно до ч.3 ст. 374 КАС України, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Представники сторін в судове засідання не прибули, хоча були повідомлені належним чином. На підставі ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України справа розглядається в письмовому провадженні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Ухвалу суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом (ч.5 ст. 374 КАС України).

За приписами ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року позов задовольнити частково.

Судом встановлено, що вказане рішення суду набрало законної сили.

Разом з тим, суд звертає увагу заявника, що згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (ч. 4 ст. 372 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення зокрема на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною "права на суд", а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 40 рішення від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції").

У пунктах 46, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі "ОСОБА_1 проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Суд звертає увагу заявника, що згідно ч. ч. 1, 2 ст. 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже нормами КАС України передбачено можливість визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий документ, а не рішення суду.

Враховуючи наведене, доводи відповідача в заяві про визнання рішення від 30.07.2018 року у справі № 813/2098/18 таким, що не підлягає виконанню є безпідставними та не обґрунтованими, оскільки рішення суду яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відтак, враховуючи наведене, заява Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області про визнання рішення від 30.07.2018 року у справі № 813/2098/18 таким, що не підлягає виконанню, не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 243, 248, 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

У задоволенні заяви Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області про визнання рішення від 30.07.2018 року у справі № 813/2098/18 таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Копію ухвали суду надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у п'ятнадцятиденний строк з дати її складання.

Суддя Коморний О.І.