Ухвала суду № 79373671, 22.01.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

м. Вінниця

22 січня 2019 р. Справа № 120/4866/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н. Л.,

секретаря судового засідання: Гродської В.О.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження

клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень .

Підставою звернення до суду з даним позовом стало те, що відповідачем 19.12.2018 прийнято чотири податкові повідомлення-рішення: №0057891305, №0057901305, №0057911305, №0057921305. Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, та такими, що підлягають скасування позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 18.12.2018 у даній справі відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні призначене на 22 січня 2019 року о 15:30 год.

Через відділ прийому суду фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову в адміністративній справі у якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта відповідачу - податкової вимоги від 08.01.2019 року №424-50, а також заборони відповідачу - Головному управлінню ДФС у Вінницькій області вчиняти будь-які дії, стосовно виконання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0057891305; 0057901305, 0057911305,№0057921305 від 19 грудня 2018 року.

В обґрунтування заяви про забезпечення адміністративного позову зазначено, що 04.01.2019 ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі. Однак, 08.01.2019 відповідачем - ГУ ДФС у Вінницькій області, винесена податкова вимога №424-50 про сплату ФОП ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 284385,36грн. (основний платіж - 132193,06грн.; штрафні санкції - 99479,25грн.; пеня - 52713,05грн.).

Зазначена податкова вимога винесена відповідачем на підставі оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, а саме: №0057921305 та 0057911305 від 19.12.2018р., зазначено суму стягнення - 284385,36 грн.. Вказано, що на будь-яке моє майно поширюється право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), визначені Податковим кодексом України.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У силу ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У ч. 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що сам факт подання адміністративного позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів чи необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення, як підстава для забезпечення адміністративного позову, полягає в тому, що на момент подання такого позову у позивача наявні обґрунтовані підстави, підтверджені належними та допустимими доказами, вважати можливим настання юридичних фактів, які призведуть до порушення його прав та законних інтересів.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення адміністративного позову з вказаних підстав, суд повинен оцінити обґрунтованість доводів позивача та дослідити: наявність зв'язку між заявленими заходами забезпечення позову та предметом позову; ймовірність порушення або ускладнення захисту прав, свобод та інтересів позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову; відсутність порушення прав, свобод та інтересів третіх осіб у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову.

Поряд із цим, при вирішенні питання про забезпечення позову суду необхідно враховувати співмірність заходів забезпечення адміністративного позову фактичним обставинам у даній справі та змісту заявлених позовних вимог. Тобто, заходи забезпечення адміністративного позову мають бути спрямовані на збалансування інтересів сторін до завершення судового розгляду справи.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 р., надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову

У вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, у випадку звернення сторони із клопотанням/заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такими.

З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Суд також враховує те, що, як зазначено позивачем та представником позивача у судовому засіданні, відповідач вчиняє дії, пов'язані з виконанням оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, загальна сума по них є значною - більше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ФОП ОСОБА_1 свою діяльність, як суб'єкт господарювання, не припинив і такі дії відповідача можуть перешкоджати поточній господарській діяльності - внаслідок застосування податкової застави, стягнення штрафів в значних розмірах, так і ускладнити поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.

При цьому, слід зазначити, що без вжиття заходів забезпечення позову, усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

З огляду на вказані обставини, суд вважає за доцільне задовольнити заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задовольнити.

Забезпечити позов до набрання законної сили судового рішення, яке буде винесено Вінницьким окружним адміністративним судом у справі №120/4866/18а, шляхом зупинення дії виконавчого документу - податкової вимоги від 08.01.2019 року №424-50 ГУ ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39402165, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця).

Заборонити відповідачу - Головному управлінню ДФС у Вінницькій області, вчиняти будь-які дії щодо виконання оскаржуваних податкових повідомлень - рішень №0057891305; 0057901305, 0057911305,№0057921305 від 19 грудня 2018 року до набрання законної сили судового рішення, яке буде винесено Вінницьким окружним адміністративним судом у справі №120/4866/18а.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали сторони можуть отримати: 24.01.19

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Копія вірна Суддя:

Секретар: