Рішення № 79373228, 18.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2019 року (о 14 год. 45 хв.)Справа № 808/1842/18 Провадження №ПР/280/28/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі – Правобережне об’єднане УПФУ м. Запоріжжя, відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснення розрахунку та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06.09.2010 у справі №2-а-4674/10 за період з 12.08.2007 по день фактичної виплати пенсії, а саме по 01.08.2017;

зобов’язати відповідача здійснити розрахунок та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06.09.2010 у справі №2-а-4674/10 за період з 12.08.2007 по день фактичної виплати пенсії, а саме по 01.08.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06.09.2010 у справі № 2а-4674/10 зобов’язано УПФУ в Хортицькому районі м. Запоріжжя (правонаступником якого є Правобережне об’єднане УПФУ м. Запоріжжя) провести перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсії позивачу відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 12.08.2007 по 06.09.2010. Вказує, що на виконання вказаної постанови суду відповідачем було проведено перерахунок пенсії, в результаті якого нарахована доплата у розмірі 91 342,34 грн. за період 12.08.2007 по 06.09.2010, однак через тривале невиконання постанови суду позивач був вимушений звернутися до Європейського суду з прав людини. На виконання рішення ЄСПЛ «Тихонова та інші проти України (191 заява)» у серпні 2017 року йому фактично виплачено заборгованість по виплаті пенсії у розмірі 91 342,34 грн. Таким чином, позивач вважає, що починаючи з 12.08.2007, не у повному обсязі отримував свою пенсію, що встановлено як судовими рішеннями національних судів, так і рішенням Європейського суду з прав людини, а тому має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати. Зауважує, що у квітні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення розрахунку та виплати їй компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована їй на підставі постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06.09.2010 у справі № 2-а-4674/10 за період з 12.08.2007 року по день фактичної виплати пенсії, а саме по 01.08.2017 року, однак 04 травня 2018 року відповідач своїм листом № 186/Л-9 відмовив позивачу у здійсненні розрахунку та виплати такої компенсації. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 23.05.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, надавши 15.06.2018 до суду відзив на позов (№ 18476), у якому, зокрема, зазначає, що відповідачем не було своєчасно виплачено позивачу пенсію у зв’язку з відсутністю відповідного фінансування. Також відповідач зазначає, що позивачу була виплачена заборгованість з пенсійних виплат за період з 12.08.2007 по 06.09.2010 у розмірі 91 342,34 грн., яку позивачем отримано 01.08.2017. Крім того, вважає, що рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06.09.20110 по справі №2-4674/2010 підлягало виконанню відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в Порядку, затвердженому Постановою КМУ від 03.09.2014 №440, Державною казначейською службою України, яка відповідно до постанови КМУ від 15.04.2015 №215, є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів, отже, підстав для нарахування відповідачем компенсації втрати частини доходу немає. Крім того, посилається на приписи ст. 122 КАС України та стверджує, що компенсація є одноразовою виплатою, яка виплачується разом з виплатою заборгованості, а з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся лише у травні 2018 року, то адміністративний позов поданий поза межами шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду. На підставі викладеного просить позовну заяву залишити без розгляду.

Відповідно до ухвали суду від 23.07.2018 по справі № 808/1842/18 позовну заяву ОСОБА_1 до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя залишено без розгляду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2018 в справі № 808/1842/18 задоволено частково. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2018 в справі № 808/1842/18 за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії скасовано. Справу № 808/1842/18 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 26.11.2018 вирішено продовжити розгляд справи, призначене судове засідання на 17 грудня 2018 року за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

10 грудня 2018 року від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення (вх №40350) з питання строку звернення до суду, у яких зауважує, що відповідач лише 04.05.2018 надав йому письмову відмову у проведенні нарахування та виплати такої компенсації. Звертатися до суду без факту відмови у вчиненні дій, що порушують його законне право зі сторони відповідача було б безпідставним у зв’язку з передчасністю. Таким чином, звертається до суду з проханням визнати причини пропуску строку для звернення до суду з адміністративним позовом поважними та поновити строк для звернення до суду з адміністративним позовом щодо захисту свого порушеного права на отримання компенсації втирати частини пенсії у зв’язку з несвоєчасною її сплатою.

Відповідачем додаткових пояснень або заперечень до матеріалів справи не надано.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06.09.2010 у справі № 2а-46741/2010 зобов’язано УПФУ в Хортицькому районі м. Запоріжжя (правонаступником якого є Правобережне об’єднане УПФУ м. Запоріжжя) провести перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 12.08.2007 по 06.09.2010.

На виконання вказаної постанови суду управлінням було проведено перерахунок пенсії позивачу, в результаті якого нараховано доплату у розмірі 91 342,34 грн. за період 12.08.2007 по 06.09.2010.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, на виконання рішення ЄСПЛ «Тихонова та інші проти України (191 заява)» у серпні 2017 року йому фактично виплачена заборгованість по виплаті пенсії у розмірі 91 342,34 грн.

Таким чином, фактична виплата заборгованості з виплати пенсії відбулася лише 01 серпня 2017 року, що підтверджено заявою позивача до ЗОУ АТ «Ощадбанк» на видачу готівки від 01.08.2017.

Стосовно особи відповідача, слід зазначити, що відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 21.12.2016 управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя та управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя об’єднані шляхом злиття у Правобережне об’єднане УПФУ м. Запоріжжя, яке є правонаступником управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя.

Позивач зазначає, що 04.09.2017 звертався до відповідача із заявою про здійснення та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06.09.2010 у справі №2-а-4674/10 за період з 12.08.2007 по день фактичної виплати пенсії, а саме по 01.08.2017, однак відповідь не отримав.

У квітні 2018 року звернувся до відповідача із заявою про здійснення розрахунку та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована йому на підставі постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06.09.2010 у справі № 2а-46741/2010 за період з 12.08.2007 по день фактичної виплати пенсії, а саме по 01.08.2017, однак 04 травня 2018 року відповідач своїм листом № 186/Л-9 відмовив позивачу у здійсненні розрахунку та виплати такої компенсації. В своєму листі від 04.05.2018 № 186/Л-9 відповідач зазначає, що доплату по проведенню перерахунку пенсії нараховано в сумі 91 342,34 грн. та, на думку відповідача, нарахування компенсації втрат частини доходу здійснюється за рахунок власних коштів підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об’єднання громадян, тому витребувати компенсацію з Пенсійного фонду України втрати доходів у зв’язку з порушенням строків виплати нарахованої суми пенсії на підставі постанови суду не має підстав.

Не погодившись із діями відповідача щодо відмови в здійсненні розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджений Постановою КМУ від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159), для реалізації згаданого Закону.

Відповідно до статей 1,2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).

При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» закріплено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За нормами статті 2 цього Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону).

Положеннями вказаного порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (п. 4 Порядку №159).

Згідно з пунктами 5 - 7 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць та проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18.11.2014 у справі № 21-518а14) основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.05.2018 у справі № 703/5652/15-а, від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 20.02.2018 у справі № 336/4675/17.

З урахуванням цього, суд не приймає доводи відповідача, що виплачена за рішенням суду пенсія не є доходом громадянин та має разовий характер.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Згідно із ст. 6 Закону 2050-ІІІ компенсацію виплачують, в тому числі, за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Таким чином, кошти, які підлягають нарахуванню у порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, дія вищенаведених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії), і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.

У відповідності до наведених норм законодавства відповідач у зв'язку із порушенням встановлених строків щомісячних виплат пенсії має здійснити компенсацію втрати позивачу частини доходів у порядку передбаченому Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що дізнавшись про порушення своїх прав з відповіді Правобережного об’єднаного УПФУ м. Запоріжжя від 04.05.2018 № 186/Л-9, позивач звернувся до суду з позовом 18.05.2018. З цього слідує, що строк, встановлений ч. 2 ст.122 КАС України, позивачем не було пропущений, про що зазначено також у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018, якою скасовано ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2018 про залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку із пропуском строків звернення до суду.

Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі від 23.05.2018 судом вирішено питання щодо його поновлення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивач на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо стягнення судового збору не вирішується.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: 69124, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (місцезнаходження: 69076, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, буд. 25А, код ЄДРПОУ 41248943) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати противоправними дії Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови здійснення розрахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06.09.2010 у справі №2-а-4674/10 за період з 12.08.2007 по день фактичної виплати пенсії, а саме по 01.08.2017.

Зобов’язати Правобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06.09.2010 у справі №2-а-4674/10 за період з 12.08.2007 по день фактичної виплати пенсії, а саме по 01.08.2017.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак