Рішення № 79373173, 22.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року Справа № 160/8449/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Деркач О.В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12.11.2018 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсій за віком з 01.06.2017 року з урахуванням всіх перерахунків та індексації пенсії, з виплатою всієї суми заборгованості, яка утворилася.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що позивач є пенсіонером та одержує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 28 січня 2014 року ОСОБА_1 виїхала до Сполучених Штатів Америки, однак, за станом здоров'я повернутися в Україну не має можливості. У 2014-2016 роках позивач отримувала пенсійні виплати на карту в АТ «Райффазен Банк Аваль», однак, 28 вересня 2016 року термін дії карти сплив. На підставі фінансової довіреності ОСОБА_3, чоловік позивачки, отримав платіжну карту, на яку Пенсійним фондом було зараховано затриману пенсію станом на 28.09.2016 року, але в подальшому, Красногвардійське управління ПФУ здійснило переведення виплат на поштове відділення, та після спливу 6 місяців неотримання пенсії в поштовому відділенні, - з 01.06.2017 року Красногвардійське управління ПФУ зупинило виплати. ОСОБА_3, на підставі довіреності, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Дніпровської міської ради з вимогою поновити виплату пенсії позивачу. 13.07.2018 року №А-14/2 від Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради та 25.06.2018 року №13243/04-01/26 від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надійшли відповіді, в яких зазначено, що якщо пенсія не отримується протягом року, одержувач повинен подати особисту нову заяву до органу ПФУ. У разі неподання заяви виплата здійснюється через національного оператора поштового зв'язку, а при не отриманні пенсії протягом 6 місяці підряд зупиняється. Не погодившись із вказаними висновками Пенсійного фонду, представник позивача звернувся до суду із цим позовом, посилаючись на порушення прав позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2018 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи на 13.12.2018 року.

13.12.2018 року розгляд справи було відкладено до 14.01.2019 року.

14.01.2019 року розгляд справи було відкладено до 22.01.2019 року.

14.12.2018 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач особисто із заявою про поновлення виплати пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не зверталась. Водночас, долучена до звернення ОСОБА_3 копія довіреності від 16.04.2017 року не ідентифікує особу ОСОБА_1 та не посвідчує повноважень щодо представництва її інтересів за довіреністю, зокрема, в Пенсійному фонді України та його територіальних органах. Тому відповідач вважає, що підстави для поновлення виплати пенсії позивачу відсутні.

Розглянувши подані документи й інші матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає про таке.

Позивач, ОСОБА_1, є громадянкою України та пенсіонером за віком.

28 січня 2014 року ОСОБА_1 виїхала до Сполучених Штатів Америки, з метою відвідання доньки, однак, за станом здоров'я повернутися в Україну не має можливості.

З 2012 року позивач отримувала пенсію на карту в АТ «Райффазен Банк Аваль» на рахунок 047745100 по 30.11.2016 року. З 01.12.2016 року, на виконання пункту 16 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, виплата пенсії здійснювалась через національного оператора поштового зв'язку та припинена у зв'язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд з 01.06.2017 року.

09.11.2017 року ОСОБА_3, чоловік позивача, звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1, що підтверджується карткою особистого прийому громадян № А724-п від 09.11.2017 року, при цьому подав довіреність №361 від 19.07.2017 року .

30.11.2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відповідь на звернення ОСОБА_3 (Лист від 30.11.2017 року № А724-ос), в якому зазначили, що з 01.06.2017 року, у зв'язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, виплату пенсії припинено. Для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто або її законному представнику звернутись до Пенсійного фонду.

31.05.2018 року ОСОБА_3 звернувся на підставі довіреності зі зверненням про поновлення виплати пенсії дружині - ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради.

07.06.2018 року Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради направила лист до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з проханням надати інформацію про підстави припинення пенсії ОСОБА_1

Листом від 25.06.2018 року №13243/04-01/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило інспекцію з питань праці про таке.

Виплата пенсії ОСОБА_1 згідно з заявою проводилась через банківську установу. Пунктом 16 Порядку виплати пенсії та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 передбачено, якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов'язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку..

У разі невиконання одержувачем цієї умови орган Пенсійного фонду або орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через національного оператора поштового зв'язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.

У вересні 2016 року банківською установою надано список осіб, за якими кошти одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються поточного рахунка більш як один рік, в якому було зазначено прізвище ОСОБА_1 На виконання п.16 Порядку виплату пенсії було переведено через підприємство поштового зв'язку. За звітними даними підприємства поштового зв'язку пенсію ОСОБА_1 не отримувала.

На підставі статті 49 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з 01.06.2017 року позивачу було припинено виплату пенсії.

Листом від 13.07.2018 року № А-14/2 Інспекцією з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради ОСОБА_3 було запропоновано звернутись для поновлення виплати пенсії до відповідного територіального органу Пенсійного фонду Укараїни, з урахуванням того, що питання поновлення виплати пенсії невідносяться до компетенції Інспекцією з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради.

Також, ОСОБА_3 в інтересах своєї дружини звертався до Міністерства соціальної політики України та до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Листом Міністерства соціальної політики України від 04.09.2018 року №3379/0/5-18/45 ОСОБА_3 було повідомлено, що Мінсоцполітики звернулося до Пенсійного фонду України з проханням розглянути можливість поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 за довіреністю, виданою в установленому порядку ОСОБА_3

В листі від 11.10.2018 року № 20742/А-4 Пенсійний фонд України зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, як одержувач пенсії за віком. Виплата пенсії заявниці проводилась по 30.11.2016 року через установу банку. З 01.12.2016 року, на виконання пункту 16 Порядку виплати пенсії та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, виплата пенсії здійснювалась через національного оператора поштового зв'язку та припинена з 01.06.2017 року відповідно до пункту 4 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. Порядок подання документів для поновлення виплати пенсії в межах України визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 № 1566/11846. Згідно з пунктом 1.5 Порядку заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку, як одержувача пенсії. Станом на 01.10.2018 року ОСОБА_1 особисто із заявою про поновлення виплати пенсії до Управління Пенсійного фонду не зверталась. Водночас, долучена до звернення ОСОБА_3 копія довіреності від 19.07.2017 року не ідентифікує особу ОСОБА_1 та не посвідчує повноважень щодо представництва її інтересів за довіреністю, зокрема, в Пенсійному фонді України та його територіальних органах.

У листі представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 22.10.2018 року №4/8-А320332.18-5./.04-87, зазначено, що отримана від Пенсійного фонду України інформація свідчить про те, що вирішення окресленої у зверненні ситуації ускладнюється тим, що передбачені чинним законодавством загальні умови поновлення виплати пенсії (які передбачають необхідність особистого звернення особи із відповідною заявою) є неприйнятними для громадян України, які тимчасово перебувають за межами держави і з об'єктивних причин не можуть повернутися в Україну та особисто подати заяву про поновлення виплати пенсії, а тому потрибують коригування. Також ОСОБА_3 було повідомлено, що з метою розв'язання цієї проблеми Уповноваженим з прав людини вживаються можливі заходи реагування відповідно до повноважень, наданих законодавством.

Не погодившись з висновками Пенсійного фонду, представник позивача звернувся до суду із цим позовом.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII), "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон № 1382-IV), "Про громадянство України" (далі - Закон № 2235-III), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.

Таким чином, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Пунктом 16 Порядку виплати пенсії та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 передбачено, якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов'язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку.

У разі невиконання одержувачем цієї умови орган Пенсійного фонду або орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через національного оператора поштового зв'язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009);

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Пенсійний фонд припинив пенсійні виплати позивачу на підставі того, що ОСОБА_1 не отримувала пенсію протягом 6 місяців підряд, що підтверджується матеріалами справи.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п.2.8 якого поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати:

1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення;

2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу;

3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо).

З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі. Подання позивачем додаткових документів при поновленні виплати пенсії являється виключно його правом та не створює відповідного обов'язку щодо їх подачі.

Згідно з п.1.5 Порядку заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Таким чином, пенсіонер наділений правом вибору щодо особистого звернення до органу, що призначає пенсію, або через свого законного представника.

Судом встановлено, що позивач отримувала пенсію за віком до 01.06.2017 року. З 01.06.2017 року виплату пенсії Пенсійним фондом було припинено, у зв'язку з неотриманням призначеної пенсії позивачем протягом 6 місяців підряд.

На підставі доручення ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогою щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1, що підтверджується карткою особистого прийому громадян № А724-п від 09.11.2017 року (а.с. 110).

Відтак, судом встновлено, що звернення щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 було подане 09.11.2017 року.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13).

Тобто, виплата пенсії є дискреційним повноваженням Пенсійного органу.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1)визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2)визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3)визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6)прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 8 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі позовна вимога щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині поновлення ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за віком з 01.06.2017 року, з урахуванням всіх перерахункі пенсії, з виплатою всієї суми заборгованості, яка утворилася, оскільки це є повноваженнями Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

З огляду на вищезазначене, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів відповідача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновленння виплати пенсії ОСОБА_1, і зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути звернення ОСОБА_3 від 09.11.2017 року щодо поновлення виплати пенсії, ОСОБА_1, за віком з урахуванням висновків суду та відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Щодо позовних вимог про проведення індексації пенсії, суд вважає вказані вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними, тому підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, підлягає задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2017 року та в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути звернення від 09.11.2017 року щодо поновлення виплати пенсії з 01.06.2017 року ОСОБА_1, за віком з урахуванням висновків суду та відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати, підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позивних вимог.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 528,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2017 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути звернення від 09.11.2017 року щодо поновлення виплати пенсії з 01.06.2017 року ОСОБА_1, за віком з урахуванням висновків суду та відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 528,60 грн. (п'ятсот двадцять вісім грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В Ільков