Рішення № 79372688, 14.01.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 січня 2019 р. Справа № 120/3884/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання: Шевченка Р.В.

позивача та його представника: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Магістрацька, буд. 24-Б, ідент. номер НОМЕР_1)

до: Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області (23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Образцова, буд. 6, код ЄДРПОУ 26423258)

про: визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати незаконним і скасувати наказ голови комісії з реорганізації (злиття) Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_4 № 79-к від 25.09.2018 року «Про звільнення ОСОБА_1В»;

поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді помічника судді з дня її звільнення 25.09.2018 року;

стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день поновлення на роботі;

стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 50000 грн.;

зобов’язати відповідача надати позивачу роботу, яку вона може виконувати та виплатити позивачу середню заробітну плату на період працевлаштування, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що з травня 2011 року працювала на посаді помічника судді Камінського В.П. на час виконання його повноважень в Жмеринському міськрайонному суді Вінницької області. Наказом суду № 214 в/к від 10.11.2015 року їй надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. У зв’язку з набранням з 1 травня 2016 року чинності Законом України від 10.12.2015 року № 889-УІІІ «Про державну службу» та втратою помічниками суддів статусу державного службовця попереджено помічників суддів Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області про зміну істотних умов праці. 22.09.2016 року постановою Верховної Ради України № 1600-VIII звільнено у відставку, зокрема, суддю Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Камінського В. П. Оскільки в день звільнення судді Камінського В.П., позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною її не було звільнено, та продовжувала перебувати у трудових відносинах з відповідачем до закінчення такої відпустки. В подальшому, у зв’язку із хворобою дитини, позивач звернулась до відповідача із заявою про надання їй відпустки по догляду за дитиною без збереження заробітної плати з 25.09.2018 року по 24.09.2018 року. ОСОБА_1 28.09.2018 року отримала повідомлення голови комісії з реорганізації (злиття) суду ОСОБА_4 № 6/111/18 вих від 26.09.2018 року, в якому зазначено, що з 25.09.2018 року трудові відносини з позивачем розірвано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Крім того у повідомленні зазначено, що подана ОСОБА_1 заява про надання відпустки для догляду за дитиною не може бути предметом розгляду, оскільки відсутні законні підстави та у зв’язку з неправильно зазначеним періодом відпустки з 25.09.2018 року по 24.09.2018 року. 01.10.2018 року ОСОБА_1 отримала нарочно в суді свою трудову книжку і наказ голови комісії з реорганізації (злиття) суду ОСОБА_4 № 79-к від 25.09.2018 року «Про звільнення ОСОБА_1В». Не погоджуючись з вказаним наказом позивач просить суд визнати його незаконним та скасувати, посилаючись на те, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. З часу прийняття постанови Верховної Ради України № 1600-VIII від 22.09.2016 року про припинення повноважень судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Камінського В.П. до видання оскаржуваного наказу жодна із сторін не поставила вимогу про припинення трудового договору.

Також зазначає, що звільнення позивача відбулось з порушенням процедури звільнення, зокрема, без забезпечення її права на обов’язкове працевлаштування.

Одночасно, позивач зазначає, що у разі якщо суд прийде до висновку, що вона була звільнена з роботи без законної підстави, вона повинна бути поновлена на попередній роботі судом, а у разі встановлення, що позивача звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, суд повинен зобов’язати відповідача надати позивача роботу, яку вона може виконувати і стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату на період працевлаштування, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду, завданої незаконним звільненням, порушенням гарантій при звільненні, вказуючи на те, що вона протягом 16 років працювала у відповідача, належним чином виконував свою роботу, не мала жодних дисциплінарних стягнень, а лише заохочення, в день закінчення строкового трудового договору у вересні 2016 року не була звільнена з роботи та знала, що підстав для цього не має, адже жодна із сторін не вимагала припинення трудових відносин, а була незаконно звільнення без забезпечення наявних гарантій працевлаштування, які відповідач грубо порушив, що також призвело до розладу її здоров’я

Згідно ухвали суду від 31.10.2018 року розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення адміністративного позову. Окремо зазначає, що звільнення позивача було законним, оскільки ОСОБА_1 перебувала на посаді помічника судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Камінського В.П. Дана посада відноситься до посад патронатної служби. В період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до 25.09.2018 року, суддю Камінського В.П. 30.09.2016 року відраховано із штату суддів у зв’язку із поданням заяви про відставку з посади судді, а тому трудові відносини між судом та ОСОБА_1 тривали до закінчення вказаної відпустки. Також зазначає, що на момент звільнення позивача не було можливості перевести її на іншу рівнозначну вакантну посаду. Одночасно, судом вживались заходи щодо обов’язкового працевлаштування ОСОБА_1, зокрема, направленні запити до інших судів області щодо наявності вакантних посад.

Представником позивача надано відповідь на відзив згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. Окремо зазначає, що після припинення повноважень судді Камінського В.П., що на думку відповідача є датою закінчення строкового трудового договору, жодна із сторін не поставила вимогу про припинення трудових відносин, а тому такі відносини повинні продовжуватись, таким чином при прийнятті наказу про звільнення позивача порушені вимоги п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Також представник позивача вказує на те, що твердження відповідача про відсутність у нього на момент звільнення ОСОБА_1 вакантних посад не підтверджуються жодними доказами. Щодо звернення Жмеринським міськрайонним судом до інших районних судів Вінницької області із запитами про наявність вакантних місць помічника суді, представник позивача вказує, що такі запити не можуть вважатись виконанням обов’язку обов’язкового працевлаштування позивача.

Представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив, згідно якого проти доводів представника позивача заперечує та зазначає, що відповідно до ст. 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за письмовим поданням судді.

13.12.2018 року позивачем подано заяву про відвід головуючому судді Альчуку М.П. Ухвалою суду від 13.12.2018 року заяву про відвід визнано необґрунтованою, зупинено провадження у справі та передано для вирішення питання про відвід в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України. Згідно ухвали суду від 14.12.2018 відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід головуючого судді Альчука М.П.

Ухвалою суду від 03.01.2019 провадження у справі поновлено та призначено до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви та відповіді на відзив.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечувала, посилаючись на обґрунтування відзиву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, відповідно до наказу № 34-К від 11.05.2011 року, призначено на посаду помічника судді Камінського В.П., на час виконання його повноважень в Жмеринському міськрайонному судді Вінницької області.

Відповідно до наказу від 15.07.2015 року № 138 в/к, ОСОБА_1 надано відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами з 13.07. по 15.11.2015 року.

В подальшому, відповідно до наказу суду від 10.11.2015 року № 214 в/к, ОСОБА_1, надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 16.11.2015 року по 25.09.2018 року.

У зв’язку з набранням з 1 травня 2016 року чинності Законом України від 10.12.2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу» та втратою помічниками суддів статусу державного службовця, згідно наказу суду № 8 о/д від 30.05.2016 року, 31.05.2016 року позивача попереджено під розписку про зміну істотних умов праці.

Постановою Верховної Ради України № 1600-VІІІ від 22.09.2016 року, у зв’язку із поданням заяви про відставку, звільнено з посади суддю Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Камінського В.П. Відповідно до наказу суду від 30.09.2016 № 93-к суддя Камінський В.П. відрахований зі штату суду.

На підставі ст. 32, п. 1 ч. 1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України, відповідно до Указу Президента України № 451/2017 від 29.12.2017 року «Про реорганізацію місцевих загальних судів», враховуючи наказ ДСА України № 435 від 29.12.2018 року, наказ Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області № 41 о/д від 13.09.2018 року, ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис з попередженням про наступне вивільнення.

17.09.2018 року позивачем, у зв’язку із захворюванням сина, до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області подано заяву про надання їй відпустки по догляду за дитиною без збереження заробітної плати з 25.09.2018 року по 24.09.2018 року включно, до заяви додала рішення лікарняно-консультативної комісії Жмеринської центральної районної лікарні.

Наказом № 79-К від 25.09.2018 року, у зв’язку з закінченням повноважень судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Камінського В.П., звільнено ОСОБА_1 з посади помічника судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у зв’язку із закінченням строку на який її було прийнято.

Згідно повідомлення голови комісії з реорганізації (злиття) суду ОСОБА_4 № 6/111/18-вих від 26.09.2018, з 25.09.2018 року трудові відносини з позивачем розірвано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, у зв’язку з цим, необхідно з’явитись до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області для отримання трудової книжки та ознайомлення з наказом про звільнення. Крім того у повідомленні зазначено, що подана ОСОБА_1 заява про надання відпустки для догляду за дитиною не може бути предметом розгляду, оскільки відсутні підстави та у зв’язку з неправильно зазначеним періодом відпустки з 25.09.2018 року по 24.09.2018 року.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Статтею 43 Конституції України проголошено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 92 Закону України «Про державну службу», посади помічників суддів відносяться до посад патронатної служби, особливості якої в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Частиною 2 цієї ж статті Закону визначено, що працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.

Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби

Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за ініціативою особи, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби (ч. 3 ст. 92 Закону України «Про державну службу»).

На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41-43-1, 49-2 Кодексу законів про працю України (ч. 4 ст. 92 Закону України «Про державну службу»).

Працівник патронатної служби, який виявив бажання вступити або повернутися на державну службу, реалізує таке право у порядку, визначеному цим Законом для осіб, які вперше вступають на державну службу, з обов’язковим проведенням конкурсу (ч. 6 ст. 92 Закону України «Про державну службу»).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Згідно пункту 1 Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18.05.2018 року № 21 (далі - Положення), кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Правовий статус, умови діяльності помічників судді визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів", статтею 92 Закону України "Про державну службу", нормативно-правовими актами з питань оплати праці працівників патронатних служб і цим Положенням.

Посади помічників судді належать до посад патронатної служби, на які не поширюється дія Закону України "Про державну службу", крім статті 92 Закону України "Про державну службу".

На помічника судді поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41 - 43-1 та 49-2 Кодексу законів про працю України (п. 5 Положення).

Згідно із п. 8 Положення помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Аналіз викладених норм законодавства свідчить про те, що підставою для видання наказу про звільнення помічника судді, незалежно від будь-яких обставин, є припинення повноважень судді й саме на підставі цього видається наказ про звільнення.

У зв'язку з чим, суд погоджується із доводами відповідача про неможливість фактичного продовження трудових відносин із позивачем за відсутності у штаті суду безпосереднього керівника. Крім того, на час звільнення позивача, а також на даний час, подання іншого судді про призначення позивача на посаду помічника до відповідача не надходило, а тому підстав для призначення ОСОБА_1 на посаду помічника іншого судді у відповідача не було та не має.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Оскільки повноваження судді Камінського В.П. припинено в період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною, трудові відносини між відповідачем та ОСОБА_1 тривали до закінчення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 25.09.2018 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Звільнення жінок, зазначених у абзаці 3 статті 184 КЗпП має певні особливості, зокрема, таке звільнення можливе, проте власник зобов'язаний вжити усіх заходів щодо її працевлаштування для продовження роботи на цьому підприємстві (установі, організації).

В контексті викладених норм трудового законодавства, суд звертає увагу на викладені норми ст. 92 Закону України «Про державну службу», зокрема ч. 6, якою чітко визначено, що працівник патронатної служби, який виявив бажання вступити або повернутися на державну службу, реалізує таке право у порядку, визначеному цим Законом для осіб, які вперше вступають на державну службу, з обов’язковим проведенням конкурсу.

Згідно ст. 21 Закону України «Про державну службу» вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.

Враховуючи попередній висновок суду про неможливість працевлаштування позивача працівником патронатної служби в Жмеринському міськрайонному суді Вінницької області, суд погоджується із доводами відповідача про неможливість працевлаштування ОСОБА_1 в обхід процедури проведення конкурсу.

При цьому, суд звертає увагу, що предметом даного спору є правомірність звільнення позивача з посади помічника судді, яка відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, є посадою, діяльність на якій віднесена до публічної служби.

Особливості прийняття громадян на посади публічної служби, її проходження та звільнення спеціальними нормами законодавства України, які є пріоритетними під час вирішення даного спору.

Отже, правовий статус помічників суддів має комплексний характер, що зумовлений перебуванням вказаних осіб по суті у трудових відносинах із Державою, зокрема її судовою гілкою влади, тому внесення змін до статусу вказаних осіб та особливості проходження служби на цих посадах, порядок зайняття, звільнення з посад, відбувається саме на законодавчому рівні.

Суд зазначає, що в даному випадку норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Таким чином, питання про звільнення особи, яка займала посаду помічника судді, вирішувалося на підставі спеціальних нормативно-правових актів та з дотриманням трудових та соціальних гарантій, передбачених трудовим законодавством.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених фактичних обставин, враховуючи, що наведені стороною позивача доводи та докази під час розгляду адміністративної справи є недоведеними та безпідставними, відтак не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію відповідача, суд дійшов до висновку, що у задоволені позову слід відмовити.

Оскільки суд приходить до висновку про правомірність звільнення з посади ОСОБА_1 та неможливість її працевлаштування, суд не вбачає підстав для задоволення похідних позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Згідно статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Магістрацька, буд. 24-Б, ідент. номер НОМЕР_1) до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області (23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Образцова, буд. 6, код ЄДРПОУ 26423258) про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя /підпис/ ОСОБА_5

Згідно з оригіналом.

Суддя:

Помічник судді: