Рішення № 79372018, 17.01.2019, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 1521/5010/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Кириченко П.Л.,

при секретарі Осадченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором № CL-SME500/156/2008 від 19.06.2008 року у розмірі 848 447, 63 гривень, у зв’язку з не виконанням відповідачами зобов’язань за кредитним договором.

Представник товариства до суду не з’явився, при цьому направ заяву з якої видно, що на позові наполягає просить справу розглянути в їх відсутності на підставі поданих доказів.

Представник відповідача ОСОБА_1 з позовом не погоджується, направила відзив на позов, які позивач отримав належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали по справі, суд вважає можливим відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ч.1 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом і передбачених цим Кодексом випадках.

Так судом встановлено, що 19.06.2008 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-SME500/156/2008, згідно з умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 195 300,00 гривень, що підтверджується кредитною заявкою від 19.06.2008 року. 21.09.2009 року було укладено додатковий договір №1 до зазначеного кредитного договору, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було видано транш у розмірі 10 134,06 гривень, що підтверджується кредитною заявкою від 21.04.2009 року.

07.05.2009 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR-SME500/156/2008 від 07.05.2009 року в забезпечення належного виконання зобов’язань ОСОБА_1 за кредитним договором.

Згідно умов кредитного договору, кредит наданий під 16,9% річних, з кінцевим строком повернення 19.06.2013 року, та з встановленим графіком повернення коштів та відсотків щомісяця у встановленому розмірі та строки, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковими перерахуваннями на поточний рахунок.

У зв’язку з не виконанням відповідачами зобов’язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків у встановлений строк, 03.03.2009 року та 25.06.2011 року банком було направлено досудову вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якої позичальник був зобов’язаний протягом 30 днів з моменту отримання досудової вимоги сплатити на користь банку належні суми кредиту, відсотків та штрафних санкцій за вказаним кредитним договором.

Станом на 15.10.2012 року сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, з урахуванням основного боргу, відсотків, пені та штрафів, складає 848 447,63 гривень, з яких: залишок заборгованості за кредитом у розмірі 163 998,28 гривень; несплачені відсотки за користування кредитом за період з 29.06.2010 року по 15.10.2012 року у розмірі 54 881,74 гривень; сума пені за прострочення виконання зобов’язань за період з 16.12.2011 року по 15.10.2012 року у розмірі 629 567,61 гривень.

26 листопада 2010 року АТ «ОТП Банк» та Товариством був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, в тому числі боргові зобов’язання відповідачки ОСОБА_3 (а.с.29.30). Посилання представника відповідача ОСОБА_3 в тій частині, що витяги та копії не можуть бути підтвердженням вимагати виконання своїх зобов’язань, суд вважає як помилковими та відноситься до цих заперечень критично.

З матеріалів страви видно, що 19 червня 2008 року – укладено кредитний договір. Строк договору: 19.06.2008 року - 19.06.2013 року.

03.03.2009 року банк направив досудову вимогу про погашення суми боргу за кредитом 180920,46 грн., відсотки за кредитом 8 650,24 грн. (а.с. 21), строк погашення 30 днів, тобто до 02.04.2009 року включно.

23 жовтня 2012 року позивач звернувся до суду з вищевказаними позовними вимогами.

Визнавши кредит таким, що підлягає поверненню у повному обсязі 03.03.2009 року, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов'язання.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд, тобто з 03.03.2009 року. Позивач звернувся до суду з даним позовом лише 23.10.2012 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Тобто, заявлені до стягнення штрафні санкції також не підлягають до стягнення, в зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на матеріальне та сімейне положення В рамках ст. 551 ЦК України та не виконання умов договору, щодо його несправедливості, з урахуванням предмету позову з яким звернувся позивач, та тих обставин, що були встановлені під час розгляду справи, суд вважає, що дані посилання з боку відповідача є помилковими.

При подані позову позивач сплатив судовий збір в повному обсягу, суд прийшов до висновку, що позов є необґрунтований, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2-13,77-80,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ОТП Факторинг Україна” до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до палати по цивільним справам Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Овідіопольського райсуду Одеської області протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Кириченко П.Л.