Рішення № 79371955, 21.01.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/21966/18

Провадження №2-а/522/14/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно – будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 17 грудня 2018 року звернулась до суду з позовом до Управління Державного архітектурно – будівельного контролю Одеської міської ради, за яким просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №341/18 від 01.06.2018 року Управління Державного архітектурно – будівельного контролю Одеської міської ради про визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 96 КУпАП, та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн., та просить поновити строк на оскарження постанови.

В обґрунтування позову зазначила, що постановою № 341/18 від 01.06.2018 року Управління Державного архітектурно – будівельного контролю Одеської міської ради її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п.17 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700, 00 грн. Проте, позивачка вважає, що зазначена постанова прийнята з порушенням чинного законодавства України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Посилалась на те, що у постанові № 341/18 не зазначено, які конкретно дії та де саме були вчинені правопорушником, тобто порушено вимоги ст.ст. 256, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно яких у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, окрім інших відомостей, також місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення. Постанова повинна містити опис обставин, установлених при розгляді справи. Враховуючи зміст частини першої ст.96 КУпАП у постанові повинно було чітко зазначено, яке саме порушення вчинила особа (одне з тих, яке вказане в ч.1 ст.96) і при будівництві чи реконструкції якого об’єкта. Позивачку завчасно не попередили про час і місце розгляду протоколу про адміністративне правопорушення; в протоколі про адміністративне правопорушення від 01.06.2018 року не зазначено, у який спосіб Позивачка була повідомлена про час розгляду її справи в Інспекції, що суперечить вимогам ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та постанові Верховного Суду України від 09.07.2012 року по справі № 5-3 кс 11.

Із вимог ст. 268 КУпАП вбачається, що кожній особі гарантується право на участь у справі про адміністративне правопорушення, під час розгляду якої вирішується питання про притягнення такої особи до адміністративної відповідальності. Участь у розгляді справи є передумовою реалізації інших прав, а саме гарантує право на захисту від пред’явлених обвинувачень, право на надання власних заперечень, право на подання доказів, право на правову допомогу тощо. Вказувала, що участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення є передумовою реалізації інших прав (право на захист від обвинувачень, надання власних заперечень, подання нових доказів, використання правової допомоги тощо), а тому порушення суб’єктом власних повноважень права на участь у розгляді справи свідчить про порушення інших прав Позивача, так як останній був позбавлений можливості реалізувати передбачені законом права.

З огляду на вищезазначене, на думку позивача, відповідач проігнорував положення ст. 268 КУпАП, що порушило права Позивача на захист від пред’явлених обвинувачень та в однобічному порядку притягнув Позивача до відповідальності, що свідчить про грубе порушення суб’єктом владних повноважень порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідачем по справі винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за відсутності Позивача та без належного повідомлення про час та місце розгляду справи, це є безумовною підставою для визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 341/18 від 01.06.2018 року. Отже, позивачка вважає, що постанова № 341/18 від 01.06.2018 року по справі про адміністративне правопорушення прийнята з порушенням чинного законодавства України, адже є протиправною та підлягає скасуванню, у зв’язку з чим звернулася до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 26.12.2018 року позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позову. 08.01.2019 року представник заявника надав до суду заяву про усунення недоліків позову, до якої долучив клопотання про поновлення пропущених строків звернення до суду.

Ухвалою суду від 10.01.2019 року провадження по справі було відкрито та призначено до розгляду на 21.01.2019 року.

У судове засідання 21.01.2019 року сторони не з’явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином. Представник позивача адвокат ОСОБА_2 (діє на підставі ордеру) надав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, просив справу розглядати за його відсутності.

Відзиву на позов від відповідача не надходив.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 205 КАС України).

Із урахуванням ч.1 ст. 205 КАС України, строків розгляду даної категорії справ, за наявності доказів належного сповіщення сторони відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, сповіщених належним чином.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст. 250 КАС України).

У зв’язку з цим датою складання повного тексту рішення є 24.01.2019 року.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, надані суду докази в сукупності, суд вважає поданий адміністративний позов обґрунтованим, доведеним, а вимоги по ньому такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 01.06.2018 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради винесено постанову №341/18, якою встановлено, що ОСОБА_1 порушено вимоги п. 8.14 ДБН В.3.2-2-2009 "Реконсутрукція, ремонт, реставрація об'єктів будівництва. Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт", а також ч.1, ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність.", а саме виконані будівельні роботи із розширенням балконної плити та повного обшиття балкону пластиковим профілем та влаштуванням віконного профілю зі склінням. ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1, ст. 96 КУпАП, – накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700, 00 гривень.

Із оскаржуваної постанови від 01.06.2018 року вбачається, що позивачка не була присутня під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та не підписувала постанову про притягнення її до відповідальності.

Із пояснень представника позивача, викладених у позові, вбачається, що копію оскаржуваної постанови позивач отримала 05.12.2018 року від працівників ЖЕКУ, у зв’язку з чим позивачка була позбавлена можливості звернутись до суду раніше.

Із копії паспорту позивачки серії ЕК№473986 від 08.09.2009 року, вбачається, що остання 01.06.2018 року була відсутня в Україні, оскільки в паспорті наявна відмітка про її відліт до Анталії, Туреччина.

Відповідно до вимог ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до вимог ст.10 КУпАП вина є обов'язковою умовою адміністративної відповідальності, юридичний факт, який є підставою для притягнення до відповідальності.

Згідно до вимог ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно до вимог ст.33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Згідно до вимог ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Крім того, у відповідності до вимог ст.278 КУпАП при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа), який розглядатиме справу, вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення: чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає, вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та її поважність згідно з вимогами п.3 ч.1 ст.293 КУпАП.

Частина 2 ст.41 Закону №3038-VI встановлює, що орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

При цьому мають бути дотриманні права особи, що притягається до відповідальності, які передбачені ст. 268 КУпАП, а саме право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Таким чином, участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення є передумовою реалізації інших прав (право на захист від обвинувачень, надання власних заперечень, подання нових доказів, використання правової допомоги тощо), а тому порушення суб’єктом власних повноважень права на участь у розгляді справи свідчить про порушення інших прав Позивача, так як останній був позбавлений можливості реалізувати передбачені законом права.

Відповідно до ч.1, 3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Проте, дослідивши матеріали справи, вбачається, що позивача не було повідомлено належним чином про проведення відповідної перевірки та про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень пунктів 9, 15, 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011року №553 державний архітектурно-будівельний контроль має здійснюватися у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва, і у разі виявлення під час проведення такої перевірки порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, Відповідачем має складатися разом з актом перевірки, протокол, та видаватися припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт. Наведене свідчить, що перевірка мала проводитися у присутності Позивача та всі документи, також мали складатися у його присутності.

Також, підпункт 3 пункту 20 Порядку № 244 передбачає, що посадова особа інспекції, до повноважень якої належить розгляд справ, під час підготовки справи до розгляду з'ясовує, зокрема, чи сповіщено суб'єкта містобудування, щодо якого складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 277-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення «повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи». Відповідач порушив вимоги закону – не забезпечив належне повідомлення Позивачки, що позбавило останню можливості бути присутньою при розгляді її справи, надавати свої докази, заперечення.

При цьому, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності ухваленої постанови про адміністративне правопорушення, належного сповіщення позивачки про розгляд справи про адміністративне правопорушення, не надав суду і відзив, хоча представник відповідача був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином.

З огляду на вищезазначене Відповідач проігнорував положення ст. 268 КУпАП, порушило права Позивача на захист від пред’явлених обвинувачень та в однобічному порядку притягнув Позивача до відповідальності, що свідчить про грубе порушення суб’єктом владних повноважень порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, оскільки відповідачем по справі винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за відсутності Позивача та без належного повідомлення про час та місце розгляду справи, це є безумовною підставою для визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 341/18 від 01.06.2018 року.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові по справі № 489/1815/17 від 20 вересня 2018 року.

Крім того, у постанові № 341/18 не зазначено які конкретно дії та де саме були вчинені правопорушником, тобто порушено вимоги ст.ст. 256, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно яких у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, окрім інших відомостей, також місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення. Постанова повинна містити опис обставин, установлених при розгляді справи.

Враховуючи зміст частини першої ст.96 КУпАП у постанові повинно було чітко зазначено яке саме порушення вчинила особа (одне з тих, яке вказане в ч.1 ст.96) і при будівництві чи реконструкції якого об’єкта.

Отже, суд погоджується із доводами позивачки про порушення Відповідачем процедури розгляду справ про адміністративне правопорушення, і не визначення в постанові суті адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 256, 283 КУпАП, що призвело до позбавлення позивачки права на захист та доведення своєї невинуватості.

Щодо строків звернення позивача до суду з даним позовом суд враховує наступне.

Відповідно до 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Із досліджених судом доказів вбачається, що відповідачем не було дотримано вимог ст. 285 КУпАП щодо строків вручення копії постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів у справи, постанова була розглянута без участі ОСОБА_1, у встановленому законом порядку та строки їй не вручалась. Копію постанови вона отримала від працівників ЖЕКУ 05.12.2018 року, тобто, коли строк на оскарження постанови вже закінчився. Таким чином, ОСОБА_1 не мала можливості своєчасно звернутися до суду з позовом. А тому суд вважає за можливе поновити позивачці пропущений нею строк на звернення до суду з адміністративним позовом

Статтею 123 КАС України визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно із рішенням ЄСПЛ у справі “Іліан проти Туреччини”, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Позивачем подано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з відповідним позовом, за викладених обставинах, суд вважає, поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом, тому поновлює ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду із даним позовом.

Оцінюючи у сукупності надані докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо скасування постанови Управління Державного архітектурно – будівельного контролю Одеської міської ради №341/18 від 01.06.2018 року по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 96 КУпАП, та вважає за необхідне задовольнити їх у повному обсязі.

Керуючись ст..19 Конституції України, ст.ст. 2, 6-14, 17-18, 69-71, 79, 86, 99, 158-163, 167, 171 КАС України, ст.. ст.ст. 23,24, 27,33,38, 96, 255, 276-278, 280, 283 285, 287 293, 295 КУпАП, п.2 ч.6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1) до Управління Державного архітектурно – будівельного контролю Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 40199728, місцезнаходження м. Одеса, вул. Черняховського, 6) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з адміністративним позовом до Управління Державного архітектурно – будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Визнати незаконною та скасувати постанову Управління Державного архітектурно – будівельного контролю Одеської міської ради № 341/18 від 01.06.2018 року по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, ст. 96 КУпАП, та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700, 00 грн. (одна тисяча сімсот).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 24.01.2019 року.

Суддя: Домусчі Л.В.