Рішення № 79370885, 17.01.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/19734/18

Провадження № 2/127/3406/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

17.01.2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та зміну прізвища дитини,-

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та зміну прізвища дитини.

В позовній заяві зазначено, що позивач з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З початку 2012 року стосунки між позивачем та відповідачем розлагодилися, а починаючи з серпня 2012 року взагалі припинились і рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2013 року шлюб було розірвано.

Після розірвання шлюбу відповідач почав уникати виконання батьківських обов'язків як по утриманню дитини, так і по її вихованню.

Рішення про стягнення аліментів відповідач не виконує, своїми правами на батьківське піклування, зустрічі з дитиною не користується.

ОСОБА_2 відоме місце проживання дитини, номер телефону позивача, однак відповідач жодного разу зустрічі з сином не шукав, не телефонував і ніяк не проявляв турботу.

Ніхто з близьких родичів відповідача також не приймає участі у вихованні дитини та не спілкується з нею.

В 2017 році позивач вийшла заміж та отримала прізвище «ОСОБА_3». В родині склалися позитивні стосунки, син навчається в школі, має належне матеріальне та побутове забезпечення. Позивач вважає необхідним, щоб дитина носила спільне прізвище з нею та її чоловіком, аби дана обставина не призводила до непорозумінь та відповідних труднощів у спілкуванні з оточуючими людьми.

У зв'язку з вищевикладеним ОСОБА_1 звернулася до суду та просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3,, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінити прізвище дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та присвоїти йому прізвище «ОСОБА_3».

Ухвалою суду від 07.09.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав та зміну прізвища дитини залишено без руху та надано позивачу п'ять днів з дня отримання даної ухвали суду для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Ухвалою суду від 28.09.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду. Відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 26.10.2018 року залучено в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав та зміну прізвища дитини в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача, Службу у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації. Зобов'язано Службу у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації до початку судового розгляду надати суду висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Представники третіх осіб Служби у справах дітей Вінницької міської ради, Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надали суду заяви про розгляд справи у відсутність представників.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився із невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином через оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

На підставі ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Суд вирішив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сторони в справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 08.06.2010 року.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.03.2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 аліменти в розмірі ј частини від усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.02.2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 взагалі не отримує аліменти від ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 з лютого місяця 2013 року.

12.08.2017 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5, актовий запис № 2113. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_5.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав № 103/185/41/3 від 09.01.2019 року встановлено, що ОСОБА_2 з сином не проживає з 2012 року, вихованням та утриманням дитини не займається, не цікавиться його життям та здоров'ям, інтересами, не бере участь у фізичному, духовному та моральному розвитку дитини, матеріально не забезпечує. Приймаючи до уваги зазначене вище, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування вважає за можливе позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з тим, що він ухилився від виховання та утримання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, яка знайшла своє відображення і в Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ) дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і морального та матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Враховуючи вище зазначене, а також те, що дитина у віці 8 років може висловити свою думку та сформулювати погляди, судом було прийнято рішення про необхідність вислухати думку дитини.

В судовому засіданні малолітній ОСОБА_3 зазначив, що взагалі не пам'ятає батька, він не з'являвся в його житті. Не заперечив щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно нього. Однак дитина вказала, що його прізвище «ОСОБА_1», воно йому подобається, на прізвище "ОСОБА_3" він не відрегував.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», факт ухилення батька (матері) від виховання та утримання дітей може бути підтверджений письмовими доказами (актами, листами тощо), а також показаннями свідків. Відповідно до п. 16 зазначеної постанови, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що має місце факт ухилення ОСОБА_6 від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню дитини, свідоме нехтування ними, а саме: особа не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти, не виконує належним чином свого батьківського обов'язку щодо його утримання; не маючи сторонніх перешкод та маючи реальну можливість, взагалі виявляє байдужість до власної дитини, не підтримує тривалий час за власним бажанням спілкування із нею, тому суд приходить до висновку про необхідність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки це не суперечить інтересам дитини.

Однак суд не вбачає необхідності у зміні прізвища дитини на даному етапі розвитку дитини, оскільки ОСОБА_3 не виявив такого бажання. Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що у випадку усиновлення мати та усиновлювач не порзбавлені можливості вирішення питання щодо зміни прізвиша дитини.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, .

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 19, 150, 155, 164, 165, 171 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та зміну прізвища дитини задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Вінницької міської ради, адреса: м. Вінниця, вул. Соборна, 50.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37397237, адреса: м. Київ, вул. Краківська, 20.

Суддя