Рішення № 79369937, 15.01.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3028/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український зодчій", с. Бугаївка, Вовчанського району про стягнення 2558760,59 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. №01.01-14/7483-18 від 27.11.18 року

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківводоканал", м. Харків звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Український зодчій", с. Бугаївка, Вовчанського району, про стягнення з відповідача 1971610,06 грн. боргу, 473132,40 грн. пені, 71723,04 грн. інфляційних та 42295,09 грн. 3% річних за договором № 125/10-УТ/15 від 22 жовтня 2015 року про відступлення права вимоги.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 листопада 2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 10 грудня 2018 року.

Протокольною ухвалою від 10 грудня 2018 року на підставі статті 177, пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання було відкладено на 03 січня 2019 року на 12:30 годин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 січня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 січня 2019 року на 11:00 годин.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Станом на 15 січня 2019 року відповідач передбаченим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України правом на надання відзиву на позовну заяву - не скористався, заперечення проти позову не навів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

22 жовтня 2015 року між Комунальним підприємством "Харківводоканал" (позивача) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український зодчій" (відповідачем) укладено договір № 125/10-УТ/15 про відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач передає Товариству з обмеженою відповідальністю "Український зодчій" право вимоги до ДП "Харківський електромеханічний завод" у сумі 1971 610,06 грн.

Відповідно до умов договору Комунальне підприємство "Харківводоканал" (первісний кредитор) передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Український зодчій" (новому кредитору) право вимоги до ДП "Харківський електромеханічний завод" в сумі 1971610,06 грн, що підтверджується Актом приймання-передавання документів від 22 жовтня 2015 року та повідомленням від 02 листопада 2015 року № 5807. В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "Український зодчій" (новий кредитор) набув права вимоги до ДП "Харківський електромеханічний завод" (боржника) в сумі 1971610,06 грн.

Згідно пункту 4 договору відповідач прийняв на себе зобов’язання в термін до 31 грудня 2017 року здійснити розрахунок з Комунальним підприємством "Харківводоканал" на суму 1971610,06 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на дату звернення до суду з позовною заявою, умови договору зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Український зодчій" щодо перерахунку у встановлений термін суми в розмірі 1971610,06 грн. не виконані.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1971610,06 грн. основного боргу слід задовольнити.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку часник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарюванн, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 12 договору у разі несвоєчасного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Український зодчій" (новим кредитором) своїх зобов’язань по розрахунку з позивачем (первісним кредитором), обумовлених у пункті 4 цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу, розрахованої від простроченої суми.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Український зодчій" перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені складає 473132,40 грн. за період з 01 січня 2018 року по 18 вересня 2018 року.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаних сум, суд встановив, що данні нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги про стягнення з відповідача 473132,40 грн. пені слід задовольнити.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаних сум інфляційних та 3% річних дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 71723,04 грн. інфляційних та 42295,09 грн. 3% річних є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статтей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 38381,41 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український зодчій" (62550, Харківська область, Вовчанський район, с. Бугаївка, вул. Перемоги, 25, поточний рахунок 26004010240794 в ПАТ "ВТБ БАНК", МФО 321767, код ЄДРПОУ 34678458) на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2, поточний рахунок НОМЕР_1 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629, код ЄДРПОУ 03361715) 1971610,06 грн. боргу, 473132,40 грн. пені, 71723,04 грн. інфляційних, 42295,09 грн. 3% річних та 38381,41 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статтей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 23.01.2019 р.

Суддя ОСОБА_2