Рішення № 79369913, 14.01.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" січня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2238/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.А. Липі

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1Х - довіреність;

від відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепломережпостач" (вул. Екскаваторна, 24, Київ 62, 03062) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІНККОР" (АДРЕСА_1, 65481) про стягнення заборгованості 748274,54 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепломережпостач" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІНККОР", в якому просить господарський суд: про стягнення заборгованості 748274,54 грн., з яких основний борг складає 465047,02 грн., пеня складає 148227,52грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем вимог договору поставки №31/10/2017 від 31.10.2017 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.10.2018 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/2238/18 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14.11.2018р. відкладено підготовче засідання на 10.12.2018р.

Ухвалою суду від 10.12.2018року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті в засідання суду на 19.12.2018р.

Ухвалою суду від 19.12.2018р. оголошено перерву у судовому засіданні до 14.01.2019р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав позовні вимоги в повному обсязі але зазначив, що до суду була подана заява про врахування сплаченої під час розгляду справи, відповідачем суми боргу в розмірі 135 000грн..

Представник відповідача в судові засідання не з’являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою відповідно але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „за закінченням встановленого строку зберігання”. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 14.01.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тепломережпостач" (далі по тексту –Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІНККОР" (далі по тексту – Покупець, відповідач) 31.10.2017 р. було укладено договір поставки № 31/10/2017 (далі Договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати труби тепло ізольовані та комплектуючі до них в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування, асортимент, кількість Товару визначаються у специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього Договору.

Відповідно до розділу 2 «Ціна та порядок розрахунків» п.п. 2.1. Ціна Договору визначається і дорівнює загальній ціні фактично поставленого за цим Договором Товару.

Розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України (п. 2.2. Договору).

Ціна Товару та порядок оплати ціни Товару визначаються у специфікаціях (п. 2.3. Договору).

ТОВ «Тепломережпостач» здійснило поставку Товару, який був прийнятий ТОВ «Лінккор» без заперечень, що підтверджується видатковими накладними №№: PH-1711/1 від 17.11.2017 року; РН-2411/1 та РН-2411/2 від 24.11.2017 року; PH-1312/1 та PH-1312/2 від 13.12.2017 року; РН-2212/1 та РН-2212/2 від 22.12.2017 року; РН-3001/1, РН-3001/2 та PH- 3001/3 від 30.01.2018 року на суму 2 433 533,61грн.

Відповідач, в свою чергу, умови договору не виконав, оплату в повному обсязі не здійснив,, та з урахуванням здійсненої оплати заборгованість відповідача за даним договором складає 600 047,02 грн:

Таким чином, заборгованість відповідача за договором складає 600 047,02грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 148227,52грн., та судові витрати 11 224,12грн.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 діями порушив права та законні інтереси ТОВ «Тепломережпостач», позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 748274,54 грн., з яких основний борг складає 465047,02 грн., пеня складає 148227,52грн. та 11 224,12грн. - судового збору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор.

За правилами ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Як зазначив позивач в своїй заяві (233/19 від 04.01.2019р.) про врахування сплаченої суми боргу, відповідачем під час розгляду справи сплачено борг в розмірі 135 000грн..

Отже, судом встановлено, що відповідачем погашено борг в сумі 135 000грн. тому наявна заборгованості відповідача з поставлений товар у розмірі 465047,02 грн., у зв’язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню частково у розмірі 465047,02грн..

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 148227,52грн. – пені.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.3. Договору, за порушення строків оплати ціпи Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої частини ціни Товару за кожен день протягом всього періоду прострочення.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов договорів щодо розрахунків, відповідачу позивачем нарахована пеня в розмірі 148227,52грн.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 148227,52грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню частково.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідачем у справі доказів щодо сплати боргу, пені до суду не надано.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, суд зазначає, що сплачений позивачем судовий збір за розгляд даного позову у розмірі 11224,12грн. підлягає стягненню з відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача .

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепломережпостач" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНККОР" про стягнення 748274,54 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІНККОР" (АДРЕСА_1, 65481, код 38194207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепломережпостач" (вул. Радянська, 40-А, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, адреса для листування : вул. Екскаваторна, 24, Київ 62, 03062, код 00191052) борг в розмірі 465047 ( чотириста шістдесят п’ять тисяч сорок сім) грн. 02 коп., пеню в розмірі 148227 (сто сорок вісім тисяч двісті двадцять сім) грн. 52 коп., витрати на оплату судового збору в сумі 11224 (одинадцять тисяч двісті двадцять чотири ) грн. 12 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 24 січня 2019 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов