Рішення № 79369461, 17.01.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3211/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", 61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код 39590621

до Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківського району, 64003, Харківська область, смт. Кегичівка, вул. Імені Волошина, 30, код 03196475

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- Управління Державної казначейської служби України у Кегичівському районі Харківської області, 64003, Харківська обл., Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Імені Волошина, буд. 79 Код за ЄДРПОУ 38008619

- ОСОБА_2 соціальної політики України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 8/10, ідентифікаційний код 37567866)

про стягнення 36 964,64 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_3 за довіреністю №Др-12-0218 від 27.02.2018

відповідача – не з’явився

3-ї особи (Управління Державної казначейської служби України у Кегичівському районі м. Харкова) – не з’явився

3-ї особи (ОСОБА_2 соціальної політики України) - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ТОВ "Харківгаз Збут" (позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківського району (відповідач) в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 3% річних в сумі 9 878,07 грн. та інфляційні втрати в сумі 27 086,57 грн. за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот.

В обґрунтування позову позивач, зокрема посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, укладеним 01.07.2015 р. між ТОВ "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" та Управлінням праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації № 29/07 про відшкодування пільг населенню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2018, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 27.11.2018 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 20.12.2018.

11.12.2018 до суду надійшло клопотання позивача вх. № 34534 про залучення до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 соціальної політики України.

Також, в своєму клопотанні, позивач просив суд залучити вірну копію договору №29/07 від 01.07.2015, оскільки, як вказує позивач, з технічної помилки було додано невірну копію другого аркуша договору.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. № 35072 від 17.12.2018) відповідно до якого відповідач проти позову заперечує.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач вказує, що відносини між Управлінням та позивачем, стосовно яких виник спір, є не цивільно-правовими, а виключно бюджетними, а відносини між сторонами у цьому Договорі є нерівними, оскільки повноваження Управління обмежуються лише проведенням розрахунків за надані послуги в межах сум цільових субвенцій з державного бюджету. Крім того, відповідач вказує, що Управління, як головний розпорядник бюджетних коштів, не несе відповідальності за борговими зобов'язаннями держави, що виходять за межі відповідних бюджетних призначень та бюджетних асигнувань.

Позивач надав відповідь на відзив (вх. №35458 від 20.12.2018), в якій заперечує проти наведених у відзиві аргументів відповідача.

Розгляд справи було відкладено на 17.01.2019.

Ухвалою суду від 20.12.2018 було залучено ОСОБА_2 соціальної політики України про залучення до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Третьою особою - ОСОБА_2 соціальної політики України на електронну адресу суду надіслані пояснення по справі (вх. №151 від 17.01.2019) відповідно до яких, МСП України вважає вимоги позовної заяви безпідставними, та зазначає, що відшкодування витрат за надані пільги і субсидії здійснюється по мірі надходження відповідної субвенції з державного бюджету.

Присутній представник позивача у судовому засіданні 17 січня 2019 р. позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідач та треті особи правом на участь представника у судовому засіданні не скористалися, причину неявки не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.01.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015 р. між ТОВ "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" та Управлінням праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації (далі - Управління, Відповідач) укладено договір № 29/07 про відшкодування пільг населенню (далі - Договір).

Предметом цього Договору є відносини Сторін щодо фінансування цих пільг, пов’язаних із споживанням природного газу населенням.

Згідно з умовами Договору Постачальник здійснює постачання природного газу населенню, яке отримує пільги, а Управління здійснює проведення розрахунків за спожитий газ у частині пільг, пов’язаних із споживанням природного газу населенням, яке має відповідні пільги відповідно до Постанови КМУ від 11.01.2005 р. № 20 (зі змінами) та Постанови КМУ від 04.03.2002 року № 256.

Відповідно до п. 2.1.2 Договору Постачальник зобов’язується щомісяця до 5-го числа місяця, надавати Платнику інформацію про фактичне нарахування розмірів пільг для населення у звітному місяці та нарахування за спожитий природний газ населенням, яке має пільги, у звітному місяці.

Відповідно до п. 2.1.3 Постачальник зобов’язується щомісяця, що настає після звітного періоду надавати Платнику на електронних та у паперовому вигляді розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою «2-пільга».

Згідно п. 2.3.1. Договору, сторони зобов’язуються щомісячно, не пізніш 8 календарних днів після закінчення звітного місяця, складати акти звіряння взаємних розрахунків за спожитий природний газ населенням, яке отримує пільги.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно п. 3.1 Договору сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства.

Даний договір набирає чинності з 01 липня 2015 р. і діє в частині реалізації газу постачальником до 31 грудня 2015 р., а в частині проведення розрахунків за газ щодо фінансування пільг для населення - до їх повного здійснення (п. 7.1 договору).

Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Так, Законами України "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закон України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" тощо встановлені пільги з оплати послуг з газопостачання для окремих категорій осіб.

Згідно п. З Положення № 117 Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою „1-пільга, в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів; вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Пунктом 11 Положення № 117 визначено, що уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою «5-пільга» та реєстр розрахунків згідно з формою «7-пільга»; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою «3-пільга»; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга"; ОСОБА_2 соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01 липня по 31 грудня 2015 року Товариством здійснено постачання природного газу пільговій категорії споживачів загальною вартістю 1 585 941,99 грн.

На виконання умов п. 2.3.1. Договору та у відповідності до вимог Положеня № 117. ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» надавало розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам в минулому місяці (відповідно).

Розрахунки за формою "2-пільга" щомісячно надавались Відповідачу, після чого сторонами складались акти за формою "3-пільга".

З доданих Позивачем, актів звіряння розрахунків («Форма № 3-пільга»), за надані послуги, на які надаються пільги (по окремим відповідним пільговим категоріям) станом на кожний місяць 2015 р. - січень 2016 р. чітко вбачається (7 стовпчик таблиці друга строчка (дані УПСЗН), яка існує заборгованість станом на відповідний місяць року.

Примітка: визначення суми заборгованості та періоду прострочення відшкодування пільг за послуги з газопостачання, не враховувалася сума за кодом КФК 90405 (субсидії), оскільки не є предметом Договору.

Дані актів звірки, підписані Сторонами, підтверджують достовірність та правомірність позиції ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ». Тобто, узгоджуючи відповідний акт звірки заборгованості («Форма № 3-пільга») УПСЗН Кегичівського району тим самим, визначило та погодилось з кожним відповідним періодом прострочення відшкодування пільг, сумою заборгованості та періодом її виникнення.

З Приписів п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, чітко вбачається те, що розрахунок з підприємствами та організаціями, що надають послуги, повинен проводиться щомісячно.

Водночас, ч. З ст. 254 Цивільного кодексу України передбачає, що строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Більш того, відповідно до абзацу третього пункту 2 Постанови КМУ № 256 від 04.03.2002 р. «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», яким передбачено, що головні розпорядники місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Отже, направляючи документи за формою - «2-пільга», формою "3-пільга" Відповідачу, Товариство щомісячно засвідчує факт надання послуг та вказує суму, яка підлягає відшкодуванню, що є письмовою вимогою про оплату та підставою для виконання зобов'язання в розумінні статті 530 ЦК України.

Приписами Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (статті 12-15), "Про жертви нацистських переслідувань" (статті 6-1 - 6-4), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (статті 20, 30), "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (стаття 6), "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (стаття 12), "Про охорону дитинства" (стаття 13) передбачено соціальні пільги з оплати послуг з газопостачання для окремих категорій громадян.

В вище перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок постачальника природного газу ТОВ "Харківгаз Збут" постачати природний газ пільговій категорії населення кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян, відповідно до приписів статей 89, 102 Бюджетного кодексу України, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пункт 5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою КМУ № 256 від 04.03.2002 р., передбачає, що головні розпорядники коштів бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами, і надсилають їх фінансовими органам райдержадміністрацій до 22 числа місяця, що настає за звітним.

Відповідно до п. 11 Положення № 117 та п. 2 Постанови № 256, Відповідач був зобов’язаний щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з отриманою від Позивача інформацією та здійснювати розрахунки з ним на підставі поданих Позивачем щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги, однак порушив зобов’язання та не здійснював розрахунки несвоєчасно.

Крім того, листом від 30.06.2011 за вих. № 31-07310-10-24/16584 ОСОБА_2 фінансів України роз'яснило, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду від 27.07.2017 у справі № 918/1302/16, від 16.08.2017 у справі № 905/3364/16, від 07.09.2016 у справі № 910/21894/15.

Приписами частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання припиняється згідно статті 598 Цивільного кодексу України частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями статей 525, 526, 527 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Аналогічні приписи містяться й в статті 193 Господарського кодексу України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючі інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання на підставі статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вище викладеного, враховуючи прострочення виконання Управлінням проведення розрахунку за постачання природного газу пільговим категоріям громадян, яке мало місце протягом періоду 01.07-31.12.2015 року, ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» нараховані 3 % річних в розмірі 9 878,07 грн. та інфляційні втрати в розмірі 27 086,57 грн.

Детальні розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області перед ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» у зв’язку з несвоєчасним відшкодуванням заборгованості по пільгах - додані позивачем, зокрема в розрізі категорій КФК:

КФК 90201 - 3% річних 5 783,25 грн., інфляційні втрати 15 861,87 грн.

КФК 90204 - 3% річних 316,00 грн., інфляційні втрати 889,55 грн.

КФК 90207 - 3% річних 391,24 грн., інфляційні втрати 1 084,33 грн.

КФК 90210 - 3% річних 2 704,36 грн., інфляційні втрати 7 323,04 грн.

КФК 90210 - 3% річних 683,22 грн., інфляційні втрати 1 927,78 грн.

Видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян, відповідно до приписів статей 89, 102 Бюджетного кодексу України, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.4. Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом ОСОБА_2 фінансів України № 333 від 12.03.2012 р. та зареєстрованої в ОСОБА_2 юстиції України 27.03.2012 р. за № 456/20769, сплата сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та відсотків річних від простроченої суми договору проводиться за тим кодом, за яким має бути проведений основний платіж.

У вище перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок Газопостачальної організації постачати природний газ «пільговій» категорії населення кореспондує безумовний обов'язок Держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Таким чином, чинне законодавство України взагалі не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Підпунктом 9 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення.

Згідно з підпунктом "б" пункту 4 частини першої статті 89 та частиною 1 статті 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян проводяться з місцевих бюджетів за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 97 Бюджетного кодексу України визначено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Постанова КМУ № 256) (в редакції, що діяла на момент спірних відносин), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 Постанови КМУ № 256 встановлено, що Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Постановою КМУ № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до частини першої пункту 8 Порядку, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату природного газу.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних пільг населенню Кегичівського району Харківської області є Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області.

Стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» є Постачальником зі спеціальними обов’язками, надає послуги з газопостачання категоріям споживачів на пільгових умовах відповідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: Закону України «Про жертви нацистських [переслідувань»: Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» тощо.

Відповідно до пункту 16 розділу III Правил постачання природного газу, затверджених і Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2496, якщо побутовий споживач відповідно до законодавства має пільги з оплати природного газу, у заяві-приєднанні постачальника із спеціальними обов’язками має міститися відповідна інформація.

У разі отримання права на пільги з оплати природного газу побутовий споживач повинен звернутися до постачальника із спеціальними обов’язками з письмовою заявою та документами, що підтверджують його право на пільги.

Більш того, відповідно до Типового договору на постачання природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2500, у разі отримання субсидії та/або пільг з оплати природного газу Споживач вносить плату за цим Договором в установленому законодавством порядку, але за умови, що Постачальник є суб’єктом, на якого в установленому законодавством порядку покладені спеціальні обов’язки.

Постачальник із спеціальними обов’язками - суб'єкт господарювання, на якого відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" Кабінетом Міністрів України покладені спеціальні обов’язки з постачання природного газу певній категорії споживачів та який не має права відмовити таким споживачам в укладенні договору постачання природного газу (п. 5 розділу І Правил постачання природного газу).

Вище перелічені Закони, що встановлюють право на отримання пільг та Правила постачання природного газу не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Вказані вище положення законодавства закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян; визначеному законодавчо обов'язку Газопостачальної організації надавати послуги з постачання природного газу тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, відповідає обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість наданих послуг суб'єкту господарювання, який їх надає.

Згідно з частиною шостою статті 48 БК України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

За змістом підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 БК України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв’язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 102 БК України постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (пункт 2 Порядку).

Згідно з пунктом 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

З огляду на викладене вище між сторонами виникли правовідносини з надання послуг з газопостачання окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких Відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов'язаний здійснювати розрахунки з Газопостачальними підприємствами, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

При цьому чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ІІК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою та другою статті 509, частинами третьою та четвертою статті 11 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу: цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Позивач є суб'єктом господарювання, який надає послуги з газопостачання споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З огляду на вказані норми законодавства у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у Відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України): по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

Частиною другою статті 216 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20- рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), а саме, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26

вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В рішеннях ЄСПЛ від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та від ЗО листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Отже, право Позивача на отримання компенсації вартості послуг з газопостачання, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту. При цьому, висновок Відповідача, що відносини між сторонами по даній справі є виключно бюджетними - є невірним, оскільки фінансові зобов'язання Управління виникли не з Бюджетного кодексу України, а з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, Правил постачання природного газу таким категоріям споживачів та Договору.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору, Постачальник зобов’язується щомісяця до 5 числа місяця, що слідує за звітним, складати та надавати Управлінню розрахунки на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг.

Згідно п. 2.3.1. Договору, сторони зобов'язуються щомісячно, не пізніш 8 календарних днів після закінчення звітного місяця, складати акти звіряння взаємних розрахунків за спожитий природний газ населенням, яке отримує пільги.

При цьому, у своєму відзиві Відповідач вказує, що належним чином виконував умови Договору.

Згідно з п. 11 Положення №117 та п. 2 Постанови №256, відповідач був зобов'язаний щомісяця звіряти інформацію, що міститься у Реєстрі, з інформацією, яка надійшла від позивача; у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються

конкретному пільговику, провести уточнення інформації, що стосується виявлених розбіжностей; скласти акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга" та подати зазначені акти звірки до фінансового органу.

Вимоги Постанови №117 кореспондуються з нормами п. 5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, що затверджений Постановою №256.

Між сторонами щомісячно складались акти звіряння, що підтверджується актами звіряння розрахунків за 2015 рік, затвердженої Форми «3-пільга». підписані Управлінням та ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ», та надані останнім Управлінню відповідно до умов Договору.

Пункт 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначає, що оскільки статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові.

Всі акти-звіряння за формою «3-пільга» підписані з боку Позивача та Відповідача 1-го числа місяця наступного за звітним місяцем надання послуг та станом на дану дату.

Норми п. 5 Порядку № 256, якими передбачено вчинення певних дій Управлінням (подання до 22-го числа наступного за звітним оформлених (підписаних) Управлінням та постачальником послуг акти звіряння до фінансових органів) та з урахуванням можливих коригувань даних вищевказаних актів звірки розрахунків з боку Відповідача (вказаних в актах звірки станом на 1 число наступного за звітним), датою з якої повинні розраховуватися 3% річних та інфляційні втрати слід вважати - з 1 числа через місяць після звітного.

Позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати через місяць (з 1 числа) після звітного, що є правом Позивача.

Більш того, правомірність позиції Товариства підтверджують і приписи п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, чітко вбачають те, що розрахунок з підприємствами та організаціями, що надають послуги, повинен проводиться щомісячно.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним та відповідає нормам чинного законодавства.

Частиною З ст. 254 Цивільного кодексу України передбачає, що строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Звіряння розрахунків між Сторонами мало місце в даних спірних правовідносинах щомісяця (у місяці, наступного за звітнім), отже граничний строк виконання розрахунків настає в останнє число місяця, слідуючого за наступними.

Отже, враховуючи наведене Управління повинне було здійснити розрахунок не пізніше останнього числа місяця, що слідує за наступним.

Враховуючи, норми чинного законодавства, що регулюють порядок призначення пільг та їх відшкодування постачальникам соціальних послуг, зобов’язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із закону і не залежать від їх бажання.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) унормовує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 ГК України).

Відповідно до статей 525. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору га вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов’язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762, 00 грн. покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" до Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківського району задовольнити повністю.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківського району (64003, Харківська область, смт. Кегичівка, вул. Імені Волошина, 30, код 03196475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код 39590621) 3% річних в сумі 9 878,07 грн. та інфляційні втрати в сумі 27 086,57 грн.

Судові витрати покласти на відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківського району.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківського району (64003, Харківська область, смт. Кегичівка, вул. Імені Волошина, 30, код 03196475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код 39590621) – 1 762,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", 61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код 39590621.

Відповідач – Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківського району, 64003, Харківська область, смт. Кегичівка, вул. Імені Волошина, 30, код 03196475.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- Управління Державної казначейської служби України у Кегичівському районі Харківської області, 64003, Харківська обл., Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Імені Волошина, буд. 79 Код за ЄДРПОУ 38008619

- ОСОБА_2 соціальної політики України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 8/10, ідентифікаційний код 37567866)

Повне рішення складено 22.01.2019 р.

Суддя ОСОБА_1