Рішення № 79369395, 16.01.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2739/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_2", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т, код 19017842

до ОСОБА_2 товариства "Харківобленерго" 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код 00131954

3-я особа , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Науково-технічне приватне підприємство "ДІНАС", 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, код 23757415

про спонукання укласти договір

за участю представників:

позивача – не з’явився

відповідача – ОСОБА_3, довіреність №01-26/5585 від 08.10.18

третьої особи - не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_2" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про зобов'язання акціонерну компанію “Харківобленерго” розірвати договір на електропостачання до нежитлової будівлі літ. “А-2” загальною площею 574,7 кв.м. зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 106 та спонукання акціонерну компанію “Харківобленерго” укласти договір на електропостачання до нежитлової будівлі літ. “А-2” загальною площею 574,7 кв.м. зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 106.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2018, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 05.10.2018 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 29877 від 17.10.2018) в якому заперечує проти позовних вимог.

Ухвалою суду від 18.10.2018 було замінено відповідача - ОСОБА_2 компанію "Харківобленерго" на ОСОБА_2 товариство "Харківобленерго".

Ухвалою суду від 15.11.2018 було продовжено строк підготовчого провадження по справі до 02.01.2018.

Ухвалою суду від 06.12.2018 було закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 17.12.2018.

В судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 17.12.2018 про відкладення розгляду справи по суті до 14.01.2019.

Позивач звернувся до суду з клопотанням (вх. № 94 від 11.01.2019) про розгляд справи без участі його представника, згідно якого вказує, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні 14.01.2019 було оголошено перерву до 16.01.2019.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).

Обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.01.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, 10.10.2005р. між ОСОБА_2 компанією "Харківобленерго" (далі - постачальник) та Науково-технічним приватним підприємством “Дінас” (далі - споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 066803 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Додатковою угодою про внесення змін від 12.02.2016р. сторони домовились у зв’язку з прийняттям нової редакції Правил користування електричної енергії згідно Постанови НКРЕ №105 від 04.02.2010р. внести зміни до Договору про постачання електричної енергії №066803 від 10.10.2005р. виклавши його у новій редакції.

Відповідно до п.1 договору (в редакції додаткової угоди від 12.02.2016р.) постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку №3.1 “Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію” до цього договору, а споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Згідно п.2.1. договору (в редакції додаткової угоди від 12.02.2016р.) під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією, Правилами улаштування електроустановок, іншими нормативними документами. В разі прийняття нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов’язуються до внесення до договору відповідних змін керуватися вимогами цих нормативних документів.

Пунктом 2.5 договору (в редакції додаткової угоди від 12.02.2016р.) у разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення споживач зобов’язаний письмово повідомити постачальника за 20 діб до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим Договором, до дня зміни власника приміщення включно та/або остаточного припинення користування електричною енергією.

Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію викладений у додатку №3.1 від 19.02.2018р. до договору згідно якого здійснюється постачання електричної енергії на наступні об’єкти:

- м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 86;

- м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 106.

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк", шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитними договорами №124 від 15.06.2006, №125 від 15.06.2006, №329 від 30.07.2007, набуло право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. “А-2”, загальною площею 574.7 кв.м, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 106.

У червні-липні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулося до ОСОБА_2 компанії "Харківобленерго" з листами щодо укладення договору на електропостачання до нежитлової будівлі літ. "А-2", загальною площею 574.4 кв.м, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 106.

ОСОБА_4 компанії "Харківобленерго" від 01.08.2017р. №46е-01/05-19992 було повідомлено позивача, що відповідно до вимог Національного стандарту України “Вимоги до оформлювання документів” ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. №55, всі надані документи мають бути завірені з зазначенням назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, з відміткою “Згідно з оригіналом”, засвідченою печаткою, датою засвідчення копії. Таким чином, після надання всіх документів, передбачених п.5.4 ПКЕЕ компанією будуть підготовлені проекти договорів та видані для підписання.

Не погодившись із фактом нерозірвання ОСОБА_4 компанією "Харківобленерго" договору про постачання електричної енергії №066803 від 10.10.2005р., а також неукладанням із Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" нового договору про постачання електричної енергії, останнє звернулось із позовом до ОСОБА_4 компанії "Харківобленерго" в якому просило:

- зобов’язати акціонерну компанію “Харківобленерго” розірвати договір на електропостачання до нежитлової будівлі літ. “А-2”, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 106;

- спонукати акціонерну компанію “Харківобленерго” укласти договір на електропостачання до нежитлової будівлі літ. “А-2”., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 106.

Cтаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вже зазначалось вище, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк", в тому числі, просило зобов’язати акціонерну компанію “Харківобленерго” розірвати договір на електропостачання до нежитлової будівлі літ. “А-2”, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 106.

Відповідно до ч.2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Суд зауважує, що Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" звертаючись до господарського суду із позовом не просить припинити договір про постачання електричної енергії №066803 від 10 жовтня 2005 року, наслідком чого є припинення електропостачання до об’єкту, що перебуває у його власності, а навпаки, просить укласти із ним договір на постачання електричної енергії.

Тобто, метою даного позову є необхідність вчинення ОСОБА_4 товариством "Харківобленерго" певних заходів щодо приведення взаємовідносин із Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" у відповідність до вимог чинного законодавства, а саме розірвати договір про постачання електричної енергії №066803 від 10 жовтня 2005 року, укладений між ОСОБА_4 компанією "Харківобленерго" та Науково-технічним приватним підприємством "Дінас" та укласти договір на постачання електричної енергії із новим власником нерухомого майна.

При розгляді позовної вимоги про зобов’язання акціонерної компанії “Харківобленерго” розірвати договір на електропостачання до нежитлової будівлі літ. “А-2”, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 106, суд виходить з наступного.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами регулюються Законом України "Про електроенергетику" та Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 (надалі - ПКЕЕ) у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" та п.5.1 ПКЕЕ, споживання електроенергії можливо лише на підставі договору з енергопостачальником.

Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії, споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною енергією згідно із законодавством України (стаття 26 Закону України "Про електроенергетику").

Згідно п. 6.18 ПКЕЕ у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії за договором, а електропередавальна організація (основний споживач) - передачу електричної енергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією. За умови одночасного розірвання договору про постачання електричної енергії з попереднім споживачем, виплати всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, та звернення нового споживача щодо укладення договору про постачання електричної енергії в межах одного розрахункового періоду припинення електропостачання об'єкта не здійснюється

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил та нормативно-технічних документів після розірвання договорів із споживачем, який звільняє приміщення.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів урегульовано главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено главою 20 Господарського кодексу України.

За змістом статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до частини 2 статі 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

При цьому, аналіз вищевказаних положень діючого законодавства дає змогу дійти висновку, що з позовною вимогою про розірвання договору може звернутись лише сторона такого договору.

Як вже зазначалось вище, сторонами договору про постачання електричної енергії №066803 від 10 жовтня 2005 року є ОСОБА_4 компанія "Харківобленерго" та Науково-технічне приватне підприємство "Дінас".

Враховуючи наведене вище, зважаючи на те, що Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" не є стороною договору про постачання електричної енергії №066803 від 10 жовтня 2005 року, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для звернення до місцевого господарського суду із вимогою про зобов’язання акціонерної компанії “Харківобленерго” розірвати договір на електропостачання до нежитлової будівлі літ. “А-2”, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 106.

Крім того, слід зазначити, що як положеннями статей 651, 652 Цивільного кодексу України, так і пунктом 6.18 Правил користування електричною енергією передбачено підстави для розірвання договору в цілому, а не в його окремій частині.

Як вже зазначалось вище, додатком №3.1 до договору про постачання електричної енергії №066803 від 10 жовтня 2005 року, який є його невід’ємною частиною, встановлено, що місцями встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію є наступні об’єкти: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 86 та м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 106.

Таким чином, постачання електричної енергії за договором №066803 від 10 жовтня 2005 року фактично здійснюється за двома різними об’єктами.

Проте, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" в позовній заяві просить зобов’язати акціонерну компанію “Харківобленерго” розірвати договір на електропостачання до нежитлової будівлі літ. “А-2”, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 106, тобто в його окремій частині, а не в цілому, незважаючи на те, що нерухоме майно за адресою м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 86 також є його власністю, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №27118497 від 22.09.2014р.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги законодавчу заборону розірвання договору в його окремій частині, суд зазначає про неможливість розірвання договору про постачання електричної енергії №066803 від 10 жовтня 2005 року стосовно об’єкта - нежитлової будівлі літ. “А-2”, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 106.

Крім того, господарський суд зазначає, що Науково-технічне приватне підприємство "ДІНАС" також є стороною договору постачання електричної енергії за договором №066803 від 10 жовтня 2005 року, проте Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" під час звернення до суду із позовом не визначило вказану особу в якості відповідача та не заявило до неї відповідної вимоги про розірвання вказаного договору.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання акціонерної компанії “Харківобленерго” розірвати договір на електропостачання до нежитлової будівлі літ. “А-2”, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 106.

Щодо вимоги позивача про спонукання АК "Харківобленерго" укласти з ПАТ “ВіЕйБі Банк” договір про постачання електричної енергії до нежитлової будівлі літ. "А-2", яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 106, суд зазначає наступне.

Позивачем не визначено на яких саме умовах має бути укладено договір, що є порушенням норм ст. 187 ГК України та ст. 238 ГПК України.

Так, при укладанні договору за рішенням суду важливим є обов’язковість викладення змісту договору в судовому рішенні, що стосується спонукання до його укладення.

Пунктом 9 ст. 238 ГПК України, встановлено що у спорі про спонукання

до укладення договору в резолютивній частині рішення вказують умови, на яких сторони зобов’язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Статтею 187 ГК України, встановлено, що день набрання чинності рішенням суду щодо переддоговірного спору вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначене інше.

Отже, викладення змісту договору в судовому рішенні є обов’язковою умовою його повноти, законності та обґрунтованості.

Невизначення судом умов договору, на яких його укладено, зумовлює неможливість набуття ним чинності разом з рішенням суду та нездатність захисту прав позивача.

Як зазначалось вище, метою заявленого позову є постачання електричної енергії на користь нового власника, як споживача електричної енергії, а не припинення постачання електричної енергії до його приміщень, що реалізується шляхом укладання договору, про що також просить позивач в позовній заяві, проте зважаючи на те, що Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" не направляло на адресу відповідача проекту договору про постачання електричної енергії та не надало такого проекту договору та всіх істотних умов до нього і до місцевого господарського суду під час звернення із позовною заявою, що унеможливлює розгляд та задоволення таких позовних вимог.

Господарський суд зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" не позбавлене права звернутись до суду із позовом про спонукання до укладання договору на постачання електричної енергії в разі надання суду відповідного проекту договору та зазначення в позові конкретних умов угоди на яких позивач просить її укласти.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до ОСОБА_4 компанії "Харківобленерго" про зобов’язання акціонерної компанії “Харківобленерго” розірвати договір на електропостачання до нежитлової будівлі літ. “А-2”, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 106 не підлягають задоволенню.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до ОСОБА_4 компанії "Харківобленерго" в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ОСОБА_4 компанії "Харківобленерго" відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк".

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач – Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_2", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т, код 19017842.

Відповідач - ОСОБА_2 товариство "Харківобленерго" 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код 00131954.

Повне рішення складено 24.01.2019 р.

Суддя ОСОБА_1