Рішення № 79369300, 15.01.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року Справа № 915/1121/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

представник позивача в судове засідання не з’явився,

представник відповідача в судове засідання не з’явився,

представник 3-ї особи в судове засідання не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група”, 03038, м.Київ, вул.Федорова Івана, 32/А; код ЄДРПОУ 30859524,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансспецавто”, 54020, м.Миколаїв, Узвіз Громадянський, 1/1; код ЄДРПОУ 38395822,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Дунайська судноплавно – стівідорна компанія”, 54000, м.Миколаїв, вул.Заводська, буд.9

про: стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 281418,36 грн.,

10.10.2018 Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Українська страхова група” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №594№УСГ від 24.09.2018, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансспецавто” суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 281418,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач у позовній заяві зазначає, що 31.05.2016 між ПАТ «Українська страхова група» та ТОВ «Дунайська судноплавно - ствідорна компанія» було укладено договір добровільного страхування майна № 10-0105-16-00023 dd, предметом якого є майновий інтерес Страхувальника, що не суперечить законодавству України, пов'язаний із володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном. 01.09.2015 між ТОВ «Дунайська Судноплавно - Стівідорна Компанія» та ТОВ «ТрансСпецАвто» було укладено договір № ТСА-21-1. 15.02.2017 в ході виконання договору № ТСА-21-1, виконавцем (ТОВ «ТрансСпецАвто») було пошкоджено майно ТОВ «Дунайська судноплавно - стівідорна компанія», а саме - Плоского циліндричного мотор-редуктора FA107/G/112GD EDRЕ225S4/3GD/RS/ТF/АL, під час перевантаження з платформи на склад представника перевізника - водієм навантажувача ОСОБА_1, мотор - редуктор був впущений з лап вилочного навантажувача ТОYОТА 4 т. Про дану подію, комісією у складі представників власника вантажу (Замовника) та Виконавця, було складено Акт про фіксацію пошкодження майна № б/н від 15.02.2017 року, в якому сторони (серед іншого) встановили факт значного пошкодження Мотор – редуктора. На підставі звернення страхувальника ТОВ «Дунайська Судноплавно - Стівідорна Компанія» із заявою про настання страхового випадку, розрахунку остаточної суми страхового відшкодування ДКЦВ - 13287 від 18.04.2017, Страхового акту № ДКЦВ - 13287 від 18.04.2017, розпорядження про виплату страхового відшкодування від 19.04.2017 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 281418,36 грн. Позивач зазначає, що відповідальною особою за заподіяння матеріальної шкоди є ТОВ «ТрансСпецАвто» як виконавець за договором ТСА-21-1 від 01.09.2015, у зв'язку із заподіянням шкоди джерелом підвищеної небезпеки, яким є вилковий навантажувач ТОYОТА 4 т, що належить відповідачу, внаслідок зазначеної аварії.

Враховуючи викладене позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 281418,36 грн.

Як на підставу позовних вимог посилається на те, що позивачем здійснена виплата страхового відшкодування за настання страхового випадку страхувальнику. З посиланням на ст.ст. 993, 1166, 1187, 1192 Цивільного кодексу України , ст. 27 Закону України “Про страхування”,

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.11.2018.

30.11.2018 від третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська судноплавно – стівідорна компанія» до суду надійшли письмові пояснення (а.с.91-92) щодо позову, в яких підтверджує викладені в позовній заяві фактичні обставини, щодо завдання збитку та отриманого страхового відшкодування.

Ухвалою суду від 11.12.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 15.01.2019.

02.01.2019 ПАТ “Страхова компанія “Українська страхова група” до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надало клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, у зв’язку із навантаженням судової роботи. Позовні вимоги в межах позовної заяви підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 15.01.2019 не з’явився, причини неявки не повідомив, відзив по суті позовної заяви до суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Третя особа у судове засідання 15.01.2019 не з’явилась, причини неявки не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01 вересня 2015 року між ТОВ «Трансспецавто» (виконавець) та ТОВ «Дунайська судноплавно – стівідорна компанія» (замовник) укладено Договір № ТСА-21-1, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за письмовими заявками замовника, надавати за плату транспортні послуги. перелік послуг, їх вартість, наведено у протоколі узгодження договірної ціни на транспортні послуги (Додаток № 1), що є невід’ємною частиною цього договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до додатку № 1 до Договору № ТСА-21-1 транспортні послуги здійснюються, зокрема, вилочним навантажувачем Toyota 4т.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору виконавець зобов’язаний за письмовими заявками замовника надавати послуги, які передбачені пунктом 1.1 цього договору, справною технікою протягом строку дії договору.

Договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31 грудня 2015 року включно (п.7.1 Договору). У випадку якщо жодна зі сторін не менше, чим за 1 (один) місяць до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону про намір припинити його дію, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах (п. 7.2 Договору).

Договір підписано та скріплено печатками сторін. Доказів припинення чи розірвання договору суду не надано.

31 травня 2016 року між ПАТ Страховою компанією “Українська страхова група” (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дунайська судноплавно – стівідорна компанія” (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування майна №10-0105-16-00023 dd (далі – Договір №10-0105-16-00023).

Згідно із п. 1.1 Договору №10-0105-16-00023 адреса страхувальника: Україна, 54000, м. Миколаїв, вул. Заводська, 9.

Пунктом 1.2 Договору №10-0105-16-00023 визначено, що застраховане майно це Майновий комплекс (конструкція, рухоме майно, обладнання, товарні запаси) за адресою: Україна, 54000, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/40.

Відповідно до п. 1.3 та 1.4 Договору №10-0105-16-00023 період страхування: з 00-00 годин 01.06.2016 року до 24-00 годин 31.05.2017 року; термін дії договору: договір набирає чинності з дати його укладання, поширює свою дію на правовідносини Сторін, які виникли з початку періоду страхування, та діє до повного виконання Сторонами його умов.

Відповідно до п.2.1.1 Договору №10-0105-16-00023 предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать чинному законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном.

Підпунктом 2.1.2.5 пункту 2.1.2 Договору №10-0105-16-00023 визначено, що страхові ризики: втрата або ушкодження майна страхування, що відбулись у зв’язку або внаслідок ризиків, зокрема неправомірна дії третіх осіб, а саме: крадіжка зі зламом, грабіж, розбійний напад, умисне або необережне знищення або пошкодження майна третіми особами (включаючи вандалізм, хуліганство) згідно пп. 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3, 3.2.4, 3.2.5 Правил 2.

Страхова сума (ліміт відповідальності) складає НОМЕР_1 грн., з яких: за розділом І: страхування майна - 2 534 559 324 грн.: будівлі (конструктивні елементи) - 1 258 347 933 грн.; рухоме майно - 21151 060 грн.; обладнання - 796 060 331 грн.; товарні запаси - 459 000 000 грн.; за розділом ІІ: страхування від перерви в діяльності-421 037 417 грн. (п. 3 Договору №10-0105-16-00023).

Приписами підпункту В. пункту 9 Договору №10-0105-16-00023 передбачено, що страхувальник зобов'язаний надати Страховику інформацію про усі відомі йому обставини, що мають важливе значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну обставин, що впливають на страховий ризик.

Відповідно до підпункту К. пункту 9 Договору №10-0105-16-00023 страхувальник зобов'язаний протягом 2 робочих днів, як тільки це стане відомо, повідомити страховика про страхову подію, що наступила, і вжити всіх заходів щодо мінімізації збитку.

Згідно із п. 11 Договору №10-0105-16-00023 основою для визначення розміру виплати страхового відшкодування є дійсна (відновлювальна) вартість застрахованого майна в межах страхових сум і лімітів відшкодування, зазначених в Договорі за станом на момент, що безпосередньо передує страховій події. Дійсною вартістю застрахованого майна с вартість відтворення або заміщення (більша з вказаних величин) застрахованого майна з вирахуванням зносу, визначена незалежним експертом на дату настання страхового випадку.

Відповідно до підпункту 1 пункту 12 Договору №10-0105-16-00023 виплата страхового відшкодування здійснюється Страховиком на підставі письмової заяви Страхувальника із зазначенням дати і місця страхового випадку, причини його настання, детальним описом обставин настання страхового випадку, розміру збитку, і Страхового акту, складеного Страховиком. Страховик відшкодовує витрати Страхувальника на послуги експертів, якщо такі витрати погоджені із Страховиком. При цьому до сум відшкодувань витрат Страхувальника на послуги експертів франшиза, вказана в цьому договорі, не застосовується.

Разом із заявою мають бути надані наступні документи (за додатковим запитом Страховика, у залежності від обставин):

- довідки уповноважених державних органів та/або інші документи, що підтверджують настання страхового випадку;

- акт огляду (якщо він проводився);

- опис ушкодженого (загиблого, зниклого, викраденого) майна;

- звіт Страхувальника про події, що трапились;

- висновок експертів про ступінь подальшої придатності ушкодженого майна (якщо експерти залучалися).

Страховик зобов'язаний протягом 30 робочих днів після надання Страхувальником усіх необхідних документів скласти страховий акт. Протягом 25 робочих днів після отримання всіх необхідних документів по визначенню суми збитку, підписання страхового акту Страхувальником Страховик зобов'язаний зробити виплату страхового відшкодування (п.п. 2 п.12 Договору №10-0105-16-00023).

Відповідно до п.п. 5 п. 12 Договору №10-0105-16-00023 після виплати страхового відшкодування до Страховика, за його згоди, переходять: всі права на пошкоджене застраховане рухоме майно в межах здійсненої виплати; права вимоги до третіх осіб, винних у заподіянні збитку.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно пункту 1 статті 984 ЦК України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 990 Цивільного кодексу України та частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

15 лютого 2017 року під час перевантаження ТОВ «Трансспецавто» з платформи на склад представника перевізника, згідно договору № ТСА-21-1від 01.09.2015, плоского циліндричного мотор-редуктора FA107/G/112GD EDRЕ225S4/3GD/RS/ТF/АL виробництва компанії «SEW-EURODRIVE», водієм навантажувача ОСОБА_1 мотор-редуктор був впущений з лап вилочного навантажувача TOYOTA 4 т.

Про дану подію, було складено Акт про фіксацію пошкодження майна б/н від 15.02.2017. Акт було складено та підписано комісією у складі: завідувачем складу ТОВ «Дунайська судноплавно – стівідорна компанія» ОСОБА_2, головним інженером ТОВ «Дунайська судноплавно – стівідорна компанія» ОСОБА_3, головним енергетиком ТОВ «Дунайська судноплавно – стівідорна компанія» ОСОБА_4, водієм платформи ТОВ «Трансспецавто» ОСОБА_5, водієм навантажувача ТОВ «Трансспецавто» ОСОБА_1, директором ТОВ «Трансспецавто» ОСОБА_6

Як вбачається з Акту від 15.02.2017, при візуальному огляді мотора-редуктора комісією був встановлений факт значного пошкодження мотора-редуктора, а саме, але не виключно: велика кількість сколів, вм’ятин; пошкоджені метисні з’єднання; розколовся кожух між мотором та редуктором.

16 лютого 2017 року ТОВ «Дунайська судноплавно – стівідорна компанія» звернулось до ПАТ Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в якій просило здійснити виплату страхового відшкодування.

Відповідно до наданої позивачем цінової пропозиції № 53517699 від 15.02.2017 вартість нового мотора-редуктора FA107/G/112GD EDRЕ225S4/3GD/RS/ТF/АL складає 9965,84 євро з ПДВ.

Відповідно до рахунку № 53009821/219 від 24.02.2017, цінова пропозиція № 53517699, вартість нового мотора-редуктора FA107/G/112GD EDRЕ225S4/3GD/RS/ТF/АL складає 283759,46 грн. з ПДВ.

В матеріалах справи наявний інвойс № 700859 від 03.12.2015 та оборотно-сальдова відомість по рахунку 207 за грудень 2015 року, що підтверджує придбання ТОВ «Дунайська судноплавно – стівідорна компанія» мотора-редуктора, а отже підтверджує майновий інтерес страхувальника (ТОВ «Дунайська судноплавно – стівідорна компанія») щодо пошкодженого обладнання.

Як вбачається з вантажної митної декларації (форма ДМ-2) мотор-редуктор було завезено на територію України з Німеччини на замовлення ТОВ «Дунайська судноплавно – стівідорна компанія», фірмою виробником є «SEW-EURODRIVE».

Листом від 13.03.2017 за вих. № 53 ТОВ «СЕВ-Евродрайв» повідомило ТОВ «Дунайська судноплавно – стівідорна компанія», що вартість ремонту складає 279990,00 грн. з ПДВ.

Як зазначає позивач, з метою коригування вартості відновлення пошкодженого майна, ТОВ «Дунайська судноплавно – стівідорна компанія», звернулось до міжнародної сюрвейерської компанії «United Loss Adjusters» для проведення сюрвейерського звіту та визначення вартості матеріальної шкоди.

Згідно наданого позивачем звіту сюрвейерської компанії «United Loss Adjusters» № 90019022017 від 12.04.2017 матеріальна шкода складає 281418,36 грн. за вирахуванням придатних залишків (283759,46-2341,10).

Позивач, розглянувши подану заяву, а також надані з нею документи, на підставі страхового акту ДКЦВ-13287 від 18.04.2017, розрахунку остаточної суми страхового відшкодування ДКЦВ-13287 від 18.04.2017 та розпорядження про виплату стразового відшкодування від 19.04.2017, здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику - ТОВ «Дунайська судноплавно – стівідорна компанія» у сумі 281418,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7566 від 19.04.2017.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 993 ЦК України та статтею 27 ЗУ "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України). У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Отже, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування майна №10-0105-16-00023 dd від 31.05.2016 позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що відносини між Компанією як страховиком та ТОВ «Дунайська судноплавно – стівідорна компанія» як страхувальником врегульовані укладеним Договором страхування, відповідно до умов якого до страховика після виплати страхового відшкодування переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як було встановлено судом вище, відповідно до договору № ТСА-21-1 від 01.09.2015, який укладено між ТОВ «Дунайська судноплавно – стівідорна компанія» та ТОВ «Трансспецавто», останній зобов’язався надавати транспортні послуги справною технікою, яка зазначена в додатку № 1 до цього договору, зокрема, вилочним автонавантажувачем TOYOTA 4т.

Відповідно до наказу № 6 від 21.12.2012 ОСОБА_7 було прийнято на роботу до ТОВ «Трансспецавто» на посаду слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 роз.

Відповідно до посвідчення № 1364, 18.01.1987 ОСОБА_7 присвоєно кваліфікацію «водій автонавантажувача TOYOTA 1,5т., 4т-10т.».

В подальшому, згідно із наказом № 1 від 04.01.2017 ТОВ «Трансспецавто», на підставі заяви ОСОБА_7 від 03.01.2017 та у зв’язку з виробничою необхідністю ОСОБА_7, зокрема, проведено інструктаж та навчання у зв’язку з роботою на навантажувачах (п.1). Даний наказ було доведено до відома ОСОБА_7 (п.5).

Отже, позивач вважає, що відповідальною особою за заподіяний збиток є ТОВ «Трансспецавто» як виконавець за договором № ТСА-21-1 від 01.09.2015, а спірні правовідносини виникли у зв’язку із заподіянням шкоди джерелом підвищеної небезпеки, а саме вилковим навантажувачем TOYOTA 4т, який належить відповідачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.

Поряд з тим, приписами статей 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України" від 27.03.1992 р. №6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Так, ст.1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .

Для вирішення питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за ст.1187 ЦК України необхідно визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну). Юридична ознака означає, що володільцем визнається тільки та особа, яка володіє об'єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, на відповідній правовій підставі: право власності, інше речове право, договір оренди, доручення, підряду тощо. Матеріальна або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечних об'єктів. Як правило, обидві ознаки володільця джерела підвищеної небезпеки повинні мати місце, крім випадків, передбачених у законі.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1ст.1172 ЦК України та ч.2 ст.1187 ЦК України.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок аварії з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Судом встановлено, що пошкодження майна страхувальника ТОВ «Дунайська судноплавно – стівідорна компанія» відбулось під час перевантаження з платформи на склад мотора-редуктора водієм навантажувача ОСОБА_7, який станом на момент події був водієм навантажувача перевізника ТОВ "Трансспецавто", що зафіксовано в акті про фіксацію пошкодження майна від 15.02.2017.

Також встановлено, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням № 7566 від 19.04.2017.

В Рішенні Європейського Суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року ( остаточне 10/05/2011) суд зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач доводи зазначені у позові щодо підстав та предмету не заперечив, доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансспецавто” (54020, м.Миколаїв, Узвіз Громадянський, 1/1; код ЄДРПОУ 38395822) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група” (03038, м.Київ, вул.Федорова Івана, 32/А; код ЄДРПОУ 30859524) 281418,36 грн. (двісті вісімдесят одна тисяча чотириста вісімнадцять грн. 36 коп.) суми сплаченого страхового відшкодування та 4221,28 грн. (чотири тисячі двісті двадцять одна грн. 28 коп.) судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2019.

Суддя Н.О. Семенчук