Рішення № 79369130, 26.12.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2018 р. Справа № 911/2086/18

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Гопанок І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Сперко Україна”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармпланета”

про стягнення 1 117 308,82 гривень

за участю представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність №09/110-12 від 15.01.2018)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.09.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла позовна заява Спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Сперко Україна” (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармпланета” (далі – ТОВ “Фармпланета”/відповідач) про стягнення 1 117 308,82 гривень, з яких: 970 975,39 грн основного боргу, 130 711,37 грн пені, 11 378,43 грн 3% річних та 4 243,63 грн інфляційних втрат.

Відповідно заявлені позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю “Фармпланета” грошових зобов’язань за договором поставки товару №17/11/14 від 17.11.2014 в частині вчасного та повного проведення розрахунків за отриманий у 2018 році товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.09.2018 у справі №911/2086/18 позовну заяву Спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Сперко Україна” залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

08.10.2018, у встановлений судом строк, через канцелярію господарського суду Київської області від Спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Сперко Україна” надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 21.09.2018 надав витребувані судом відомості та пояснення стосовно поданого позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.10.2018 у справі №911/2086/18 прийнято позовну заяву Спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Сперко Україна” до розгляду, відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 29.10.2018, а також запропоновано учасникам справи надати суду додаткові докази, необхідні до вирішення у порядку ст. 182 ГПК України заяви та клопотання, у тому числі відзив на позовну заяву, та встановлено строки для вчинення відповідних процесуальних дій - до 26.10.2018.

Згідно наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення про відкриття провадження у справі та відповідні процесуальні права і обов’язки, строки для їх реалізації і виконання, сторони були повідомлені належним чином.

19.10.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від Спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Сперко Україна” надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармпланета”, що розміщені на відповідно вказаних позивачем банківських рахунках.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2018 у справі №911/2086/18у задоволенні заяви Спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Сперко Україна” про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалами господарського суду Київської області від 29.10.2018 та 12.11.2018 підготовче засідання відкладалось на 12.11.2018 та 26.11.2018 відповідно.

26.11.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого ТОВ “Фармпланета” визнало позовні вимоги в частині суми основного боргу, у той час як решту вимог відповідач заперечив. Вказаний відзив судом прийнято.

До того ж, 26.11.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог в розмірі 55 000,00 грн основного боргу.

У підготовчому засіданні 26.11.2018 судом з’ясовано наявність/відсутність заяв, клопотань, які відповідно до ст. 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому та за відсутності останніх постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 10.12.2018.

10.12.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог в розмірі 155 000,00 грн основного боргу.

У судовому засіданні 10.12.2018 судом оголошено перерву до 26.12.2018.

Втім, у судове засідання 26.12.2018, як і у судове засідання 10.12.2018, представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про призначення справи до розгляду по суті відповідач був повідомлений належним чином.

З огляду вищенаведеного, враховуючи приписи ст. 202 ГПК України та неявку в судове засідання повідомленого належним чином про розгляд справи відповідача, без повідомлення причин його неявки, суд дійшов висновку розглядати справу по суті у судовому засіданні 26.12.2018 за відсутності ТОВ “Фармпланета”.

У судовому засіданні 26.12.2018 судом, після закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами, оголошено про перехід до судових дебатів.

Після закінчення судових дебатів суд вийшов до нарадчої кімнати, після виходу з якої

ВСТАНОВИВ:

17.11.2014 між Спільним українсько-іспанським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Сперко Україна” (далі-постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фармпланета” (далі-покупець) укладено договір поставки товару №17/11/14 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, систематично згідно заявок поставляти покупцю (передавати у власність/повне господарське відання покупця) визначений цим договором товар – лікарські засоби, вироби медичного призначення, біологічно активні добавки та супутні товари, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, приймати названий товар та оплачувати його.

Надалі, 23.11.2016, 07.07.2017 та 29.11.2017 між сторонами було укладено ряд додаткових угод договору, якими сторони змінили, зокрема, порядок розрахунків та продовження дії договору.

Так, відповідно до пп. 2.4, 5.2., 6.1. та 14.1. договору в редакціях додаткових угод до нього кількість, асортимент, ціна та загальна вартість партії товару, що поставляється, вказуються в рахунках-фактурах, видаткових накладних.

Доказом постачання товару є видаткова накладна.

Розрахунок покупцем за кожну партію товару здійснюється на умовах відстрочки платежу 30 (тридцять) календарних днів з дня поставки такої партії, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Підставою для оплати є даний договір та видаткова накладна. У випадку, коли дата платежу за договором припадає на вихідний, святковий або не робочий день, термін оплати переноситься на наступний робочий день.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін, дійсний до 31.12.2018 року включно, а в частині фінансових обов’язків – до повного його виконання (проведення остаточних розрахунків між сторонами).

Копії вказаних вище договору та додаткових угод до нього наявні в матеріалах справи.

З викладених у позові обставин слідує, що з січня по травень 2018 року позивачем на виконання умов договору передано відповідачу товар загальною вартістю 1 150 164,82 грн, згідно підписаних сторонами видаткових накладних:

- №2018/02/023 від 19.02.2018 на суму 250 087,15 грн;

- №2018/02/037 від 26.02.2018 на суму 250 501,62 грн;

- №2018/03/019 від 20.03.2018 на суму 148 246,34 грн;

- №2018/03/033 від 26.03.2018 на суму 150 032,52 грн;

- №2018/03/044 від 30.03.2018 на суму 151 083,93 грн;

- №2018/04/022 від 16.04.2018 на суму 100 022,55 грн;

- №2018/05/13 від 07.05.2018 на суму 100 191,71 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

Про належне виконання Спільним українсько-іспанським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Сперко Україна” своїх зобов’язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

В обґрунтування поданого позову позивач зазначив, що відповідач свої грошові зобов’язання за договором належним чином не виконав, кошти за отриманий товар сплатив частково, в підтвердження чого позивачем надано картку рахунку 36 по контрагенту за період з 01.01.14-03.10.18, платіжні доручення та виписки з банківського рахунку позивача.

З вищевказаних документів слідує, що станом на момент звернення позивача до суду останні платежі відповідачем проведено 13.04.2018 та 05.05.2018 на загальну суму 230 000,00 грн, з яких 50 810,57 грн позивачем було зараховано в рахунок погашення заборгованості відповідача за попередні поставки товару, та частково у сумі 179 189,43 грн – в рахунок погашення заборгованості за накладною №2018/02/023 від 19.02.2018, у той час як решта боргу за вказаною накладною у розмірі 70 897,72 грн та заборгованість за рештою накладних у загальному розмірі 900 077,67 грн відповідач не сплатив, що відповідно і стало підставою для виникнення у відповідача 970 975,39 грн заборгованості, з вимогою про стягнення, зокрема, якої позивач звернувся до суду.

Відповідно до поданого відзиву відповідач позов визнав в частині вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 915 975,45 грн, з урахуванням проведеної 22.11.2018 часткової оплати на суму 55 000,00 грн.

Водночас, відповідач зауважив на тому, що за умовами договору підставою для оплати є рахунок-фактура та видаткова накладна, у той час як у видаткових накладних однозначно не вказано строк оплати, а рахунки-фактури відсутні, як наслідок відсутні правові підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

З’ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника позивача, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. ст. 655, 692, 627, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду вищезазначеного, підписання відповідачем видаткових накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленої продукції за договором свідчить про прийняття відповідачем цього товару згідно вказаних накладних та, відповідно, породжує для ТОВ “Фармпланета” обов’язок по сплаті вартості поставленого за договором товару у повному обсязі у передбачені договором строки – протягом 30 календарних днів з дня поставки товару, а саме:

- за накладною №2018/02/023 від 19.02.2018 – до 21.03.2018 включно;

- за накладною №2018/02/037 від 26.02.2018 – до 28.03.2018 включно;

- за накладною №2018/03/019 від 20.03.2018 – до 19.04.2018 включно;

- за накладною №2018/03/033 від 26.03.2018 – до 25.04.2018 включно;

- за накладною №2018/03/044 від 30.03.2018 – до 02.05.2018 включно;

- за накладною №2018/04/022 від 16.04.2018 – до 16.05.2018 включно;

- за накладною №2018/05/13 від 07.05.2018 – до 06.06.2018 включно.

Доводи відповідача про відсутність у видаткових накладних строку оплати товару визнаються судом неспроможними, позаяк момент виникнення обов’язку по сплаті вартості товару передбачений умовами укладеного між сторонами договору, з урахуванням внесених до нього змін згідно додаткових угод, і не ставиться в залежність від наявності інших обставин, у тому числі виставлення позивачем рахунків-фактур та/або зазначення строку оплати у видатковій накладній.

Водночас, відповідно до поданих до суду заяв позивач відмовився від позову в частині вимоги про стягнення з відповідача 155 000,00 грн основного боргу.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 191, ч. 1 ст. 231 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

З огляду на вищевикладене, оскільки відмова позивача від позову у вказаній частині не суперечить нормам чинного законодавства і не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі №911/2086/18 в частині вимоги Спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Сперко Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармпланета” про стягнення 155 000,00 грн основного боргу.

Поряд з тим, суд звертає увагу сторін на приписи ч. 3 ст. 231 ГПК України, відповідно до якої у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв’язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Таким чином, з урахуванням відмови позивача від позову в частині вимоги про стягнення 155 000,00 грн основного боргу, залишок суми основного боргу становить 815 975,39 грн, обов’язок по сплаті яких відповідач визнав, попри те як доказів виконання відповідного обов’язку та сплати вказаної суми коштів станом на дату прийняття рішення у даній справі не надав.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки відповідач взяті на себе грошові зобов’язання не виконав, залишок боргу за договором визнав, однак не сплатив, враховуючи арифметичну відповідність суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами, у розмірі 815 975,39 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з ТОВ “Фармпланета” 130 711,37 грн пені, 11 378,43 грн 3% річних та 4 243,63 грн інфляційних втрат, нарахованих:

- з 22.03.2018 по 11.09.2018 на 70 897,72 грн боргу за накладною №2018/02/023 від 19.02.2018;

- з 29.03.2018 по 11.09.2018 на 250 501,62 грн боргу за накладною №2018/02/037 від 26.02.2018;

- з 20.04.2018 по 11.09.2018 на 148 246,34 грн боргу за накладною №2018/03/019 від 20.03.2018;

- з 26.04.2018 по 11.09.2018 на 150 031,52 грн боргу за накладною №2018/03/033 від 26.03.2018;

- з 30.04.2018 по 11.09.2018 на 151 083,93 грн боргу за накладною №2018/03/044 від 30.03.2018;

- з 17.05.2018 по 11.09.2018 на 100 022,55 грн боргу за накладною №2018/04/022 від 16.04.2018;

- з 07.06.2018 по 11.09.2018 на 100 191,71 грн боргу за накладною №2018/05/13 від 07.05.2018.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, він зобовязаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 12.1. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиплаченої суми за кожен день прострочення.

В силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки останній день по оплаті вартості товару, зокрема, за накладною №2018/03/044 від 30.03.2018 припадає на вихідний день, що відповідно враховано судом при визначенні моменту виникнення у відповідача обов’язку по оплаті вартості товару за вказаною накладною, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу за відповідною накладною у позивача виникло з 03.05.2018, а не з 30.04.2018, як помилково вважає позивач, відтак останнім в порушення законодавчих вимог до періоду розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат включено дні, коли боржник не вважається таким, що прострочив.

З огляду наведеного, суд здійснював обрахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, в межах вказаних позивачем періодів з урахуванням вимог закону та обставин справи щодо моменту виникнення обов’язку по оплаті коштів:

- з 22.03.2018 по 11.09.2018 на 70 897,72 грн боргу за накладною №2018/02/023 від 19.02.2018;

- з 29.03.2018 по 11.09.2018 на 250 501,62 грн боргу за накладною №2018/02/037 від 26.02.2018;

- з 20.04.2018 по 11.09.2018 на 148 246,34 грн боргу за накладною №2018/03/019 від 20.03.2018;

- з 26.04.2018 по 11.09.2018 на 150 031,52 грн боргу за накладною №2018/03/033 від 26.03.2018;

- з 03.05.2018 по 11.09.2018 на 151 083,93 грн боргу за накладною №2018/03/044 від 30.03.2018;

- з 17.05.2018 по 11.09.2018 на 100 022,55 грн боргу за накладною №2018/04/022 від 16.04.2018;

- з 07.06.2018 по 11.09.2018 на 100 191,71 грн боргу за накладною №2018/05/13 від 07.05.2018.

При перевірці розміру заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат судом встановлено, що за визначені позивачем періоди обрахунку:

- з 20.04.2018 по 11.09.2018 на 148 246,34 грн боргу за накладною №2018/03/019 від 20.03.2018;

- з 26.04.2018 по 11.09.2018 на 150 031,52 грн боргу за накладною №2018/03/033 від 26.03.2018;

- з 03.05.2018 по 11.09.2018 на 151 083,93 грн боргу за накладною №2018/03/044 від 30.03.2018;

- з 17.05.2018 по 11.09.2018 на 100 022,55 грн боргу за накладною №2018/04/022 від 16.04.2018;

- з 07.06.2018 по 11.09.2018 на 100 191,71 грн боргу за накладною №2018/05/13 від 07.05.2018, мала місце дефляція, відтак розмір інфляційних втрат за вказані періоди має від’ємне значення, що свідчить про необґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача, зокрема, 3 940,23 грн інфляційних втрат, а отже відмову у задоволенні зазначеної вимоги.

Таким чином, оскільки арифметично вірний розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, обрахований судом в межах заявлених позивачем періодів з урахуванням положень договору та обставин справи, становить відповідно – 130 289,39 грн, 11 341,18 грн та 303,40 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача 130 711,37 грн пені, 11 378,43 грн 3% річних та 4 243,63 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 130 289,39 грн, 11 341,18 грн та 303,40 грн відповідно.

Посилання відповідача на необґрунтованість вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат з огляду на відсутність строків оплати товару у видаткових накладних спростовуються встановленими вище судом обставинами щодо наявності грошового зобов’язання відповідача та моменту його виникнення.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 231, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 612, 625, 626, 627, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі №911/2086/18 в частині вимоги Спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Сперко Україна” (21027, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. 600-річяя, 25, ідентифікаційний код 20112362) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармпланета” (08171, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Хотів, вул. Промислова, 3А, ідентифікаційний код 36852896) про стягнення 155 000,00 грн основного боргу.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармпланета” (08171, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Хотів, вул. Промислова, 3А, ідентифікаційний код 36852896) на користь Спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Сперко Україна” (21027, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. 600-річяя, 25, ідентифікаційний код 20112362) 815 975 (вісімсот п’ятнадцять тисяч дев’ятсот сімдесят п’ять) грн 39 коп. основного боргу, 130 289 (сто тридцять тисяч двісті вісімдесят дев’ять) грн 17 коп. пені, 11 341 (одинадцять тисяч триста сорок одну) грн 18 коп. 3% річних, 303 (триста три) грн 40 коп. інфляційних втрат та 14 368 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят вісім) грн 63 коп. судового збору.

4. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.01.2019.

Суддя В.А. Ярема