Ухвала суду № 79368728, 23.01.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 29/74/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про залишення без розгляду скарги на бездіяльність органів ДВС

23.01.2019 Справа № 908/3197/16

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Кричмаржевського В.А., розглянувши скаргу Фізичної особи - підприємця Наумової Людмили Семенівни на дії (бездіяльність) державного виконавця в порядку статті 339 ГПК України та додані до неї матеріали

у справі № 908/3197/16

про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод", код в ЄДР-00373830 (72312 м. Мелітополь Запорізької області вул. Ломоносова, 16)

Установив:

До господарського суду Запорізької області 22.01.2019 надійшла скарга Фізичної особи-підприємця Наумової Людмили Семенівни (вх. №08-13/719 від 22.01.2019) на дії (бездіяльність) державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у м.Київ щодо не виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 18.09.2018 про скасування арешту, накладеного на все нерухоме майно ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" згідно з постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ, від 03.08.2016р. № 51824732 та не відкриття виконавчого провадження за вказаною ухвалою суду.

Вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, суд вважає їх такими, що підлягають поверненню без розгляду з огляду на наступне.

Скарга на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби до суду подається та розглядається за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК України (яка кореспондується зі статтею 162 чинного на сьогодні ГПК України), з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах 2 і 3 статті 57 названого Кодексу (яка кореспондується з частинами 4 та 5 статті 164 чинного на сьогодні ГПК України), а також містити відомості, перелічені в пунктах 3-5 частини 7 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження"(що в свою чергу кореспондується з пунктами 3-5 частини 4 статті 74 чинного дотепер Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини 4 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі статтею 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Визначений у частині першій статті 341 ГПК України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

В поданій скарзі ФОП Наумова Л.С. зазначає про направлення до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ, ухвали суду від 18.09.2018, проте дату надсилання не вказує та доказів на підтвердження викладеного не надає. Також не містять матеріали скарги і даних щодо отримання Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, м.Київ, надісланої скаржником ухвали суду від 18.09.2018.

Ухвала про скасування арештів, постановлена судом 18.09.2018, надіслана ФОП Наумовій Л.С. 19.09.2018. За даними сайту Укрпошти ухвала нею отримана 28.09.2018.

Скаржником не заявлено клопотання про поновлення строку, визначеного статтею 341 ГПК України, при цьому і не наведено доказів на підтвердження дотримання строку на звернення до суду зі скаргою на бездіяльність органів державної виконавчої служби.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Представлена скаржником скрінкопія сторінки з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень не доводить позицію скаржника про те, що лише 18.01.2019 та саме з реєстру вона дізналась про відсутність виконавчих проваджень з виконання ухвали суду від 18.09.2018, за якими критеріями здійснювався пошук - невідомо. Так само неможливо стверджувати, що з 28.09.2018 (моменту отримання ухвали скаржницею) до 18.01.2019 інформацію про виконавчі провадження неможливо було отримати.

Таким чином, суд вважає, що фізична особа-підприємець Наумова Л.С. не довела про дотримання нею 10-денного строку, визначеного статтею 341 ГПК України, на звернення зі скаргою, яку подала з пропуском строку, а заяву (клопотання) про його поновлення не подала.

Оскільки скаржником у належний спосіб не доведено тих обставин, на які вона посилається, а у господарського суду на цій стадії відсутня можливість встановити їх, скарга підлягає залишенню без розгляду за зазначених вище підстав.

Керуючись статтями 3, 12, 234, 254, 255, 341 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Ухвалив:

Залишити без розгляду скаргу (вх. № 08-13/7/19 від 22.01.2019) фізичної особи-підприємця Наумової Людмили Семенівни на дії (бездіяльність) державного виконавця в порядку статті 339 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів до апеляційного суду в порядку та строк, визначені статтями 255, 256 ГПК України.

Копію ухвали надіслати ФОП Наумовій Л.С., арбітражному керуючому Забродіну О.М., Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, м.Київ.

Суддя В.А. Кричмаржевський