Рішення № 79368632, 23.01.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.01.2019 м.Харків Справа № 905/2015/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор’євій М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас", смт.Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Новоолександрівська", смт.Новоолександрівка, Покровський район, Донецька область

про стягнення 2169812,25грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

Обставини справи:

Позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас", смт.Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Новоолександрівська", смт.Новоолександрівка, Покровський район, Донецька область про стягнення 2169812,25грн., з яких: 1681846,91грн. – сума неоплаченого товару; 115569,35грн. – сума 48% річних; 85547,34грн. – сума пені; 269406,23грн. - сума штрафу; 17442,42грн. - сума інфляційної складової.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №2138 від 18.04.2018р. з додатками до нього №1 від 18.04.2018р., №3 від 24.04.2018р., №3-1 від 14.05.2018р., №3-2 від 16.05.2018р., №4 від 21.05.2018р., №5 від 22.06.2018р., в частині оплати отриманого товару.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/2015/18.

Ухвалою господарського суду від 05.11.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2015/18; дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.11.18р.

Ухвалою суду від 27.11.18р. підготовче засідання відкладено на 26.12.18р.

Ухвалою суду від 26.12.18р. за результатами підготовчого засідання 26.12.18р. закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначений в судовому засіданні на 23.01.19р.

У судовому засіданні 23.01.19р. представник позивача не з’явився, про місце, час та дату судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.

Протягом розгляду справи представник відповідача у судові засідання не з’явився. Про місце, час та дату судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відзив на позовну заяву суду не наданий.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідач протягом розгляду справи у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив суду не надав, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.04.18р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (постачальник, позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Новоолександрівська» (покупець, відповідач) укладений договір поставки №2138 (далі - договір) згідно, якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов’язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі – товар), а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором (п.1.1. договору).

За даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними, що є невід’ємною частиною цього договору (п.2.1. договору).

Згідно п.2.2. договору, ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби ОСОБА_2 (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.

Відповідно до п.2.3. договору, загальна суму договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних, що зазначені в п.2.1., та які є невід’ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід’ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Пунктом 3.1. договору сторонами визначено, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного договору.

Згідно п.3.3. договору, всі платежі за цим договором здійснюються покупцем з врахуванням п.3.2. договору. На підтвердження виконання покупцем зобов’язань з оплати товару з врахуванням п.3.2. даного договору, сторони, продовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним Додатком або договором в цілому, підписують «Акт звіряння взаємних розрахунків». Ініціатива підписання «Акту звіряння взаємних розрахунків» покладається на покупця.

При відсутності підписаного сторонами «Акту звіряння взаємних розрахунків», зобов’язання покупця щодо повної оплати вартості отриманого товару не вважається виконаним, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами договору (п.3.4. договору).

За умовами п.3.5. договору, товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладання інших письмових угод – додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Відповідно до п.3.6. договору, покупець при перерахуванні коштів за товар в платіжному дорученні (в графі «Призначення платежу») повинен зазначити згідно якого договору та якого додатку перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних, постачальник має право на свій розсуд віднести отримані суми за продукцію, в тому числі, за ту, що поставлена в минулі періоди. Оплата товару вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п.3.7. договору, за згодою сторін, після укладання відповідної угоди, може використовуватись інша форма та спосіб розрахунків, у тому числі шляхом зарахування зустрічних вимог та сільськогосподарською продукцією.

Строк поставки товару визначається у відповідних Додатках до цього договору. Поставка продукції здійснюється на умовах визначених у Додатках до цього договору (п.п.4.1., 6.1. договору).

Згідно п.6.3. договору, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) – відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості – відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника.

Відповідно до п.7.1.1. договору, покупець, зокрема, за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

В разі невиконання покупцем зобов’язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов’язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір відсотків не встановлено відповідним Додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму прострочення оплати (п.7.7. договору).

В разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого товару (п.7.8. договору).

Згідно п.7.9. договору, сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов’язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків (п.11.2. договору).

Договір підписано керівниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Сторонами договору підписані Додатки №1 від 18.04.18р., №3 від 24.04.18р. №3-1 від 14.05.18р., №3-2 від 16.05.18р., №4 від 21.05.18р., №5 від 22.06.18р., якими визначені асортимент продукції, кількість, ціну, загальну вартість, умови розрахунків.

Додатки підписані представниками сторін договору та скріплені печатками юридичних осіб.

· Згідно Додатку №1 від 18.04.18р. загальна ціна товару, що поставляється за даним Додатком складає – 999653,86грн. Оплата здійснюється в наступному порядку: покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару на умовах попередньої оплати, але не пізніше 10 травня 2018р., 80% вартості товару покупець сплачує постачальнику до 20 серпня 2018р. Кінцева дата розрахунку – 20 серпня 2018 року.

· Згідно Додатку №3 від 24.04.18р. загальна ціна товару, що поставляється за даним Додатком складає – 45368,64грн. Оплата здійснюється в наступному порядку: покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару на умовах попередньої оплати, але не пізніше 01 травня 2018р., 80% вартості товару покупець сплачує постачальнику до 25 вересня 2018р. Кінцева дата розрахунку – 25 вересня 2018 року.

· Згідно Додатку №3-1 від 14.05.18р. загальна ціна товару, що поставляється за даним Додатком складає – 217500,00грн. Оплата здійснюється в наступному порядку: покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару на умовах попередньої оплати, але не пізніше 25 червня 2018р., 80% вартості товару покупець сплачує постачальнику до 25 вересня 2018р. Кінцева дата розрахунку – 25 вересня 2018 року.

· Згідно Додатку №3-2 від 16.05.18р. загальна ціна товару, що поставляється за даним Додатком складає – 102264,62грн. Оплата здійснюється в наступному порядку: покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару на умовах попередньої оплати, але не пізніше 25 червня 2018р., 80% вартості товару покупець сплачує постачальнику до 25 вересня 2018р. Кінцева дата розрахунку – 25 вересня 2018 року.

· Згідно Додатку №4 від 21.05.18р. загальна ціна товару, що поставляється за даним Додатком складає – 30263,04грн. Оплата здійснюється в наступному порядку: покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару на умовах попередньої оплати, але не пізніше 23 травня 2018р., 80% вартості товару покупець сплачує постачальнику до 25 вересня 2018р. Кінцева дата розрахунку – 25 вересня 2018 року.

· Згідно Додатку №5 від 22.06.18р. загальна ціна товару, що поставляється за даним Додатком складає – 51981,00грн. Оплата здійснюється в наступному порядку: покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару на умовах попередньої оплати, але не пізніше 25 червня 2018р., 80% вартості товару покупець сплачує постачальнику до 25 вересня 2018р. Кінцева дата розрахунку – 25 вересня 2018 року.

Пунктом 4 Додатків сторонами узгоджено, що у випадку затримки попередньої оплати товару на строк, який не перевищує 10 днів, строк поставки може переноситися на кількість днів затримки оплати. При простроченні оплати на строк, який перевищує десять календарних днів постачальник має право відмовитися від поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору відповідачу поставлено товар:

- на підставі видаткової накладної №3247 від 26.04.18р. на суму 999653,86грн. згідно Додатку №1 від 18.04.18р.;

- на підставі видаткової накладної №3372 від 27.04.18р. на суму 45368,64грн. згідно Додатку №3 від 24.04.18р.;

- на підставі видаткової накладної №4578 від 14.05.18р. на суму 217500,00грн. згідно Додатку №3-1 від 14.05.18р.;

- на підставі видаткової накладної №4675 від 17.05.18р. на суму 102264,62грн. згідно Додатку №3-2 від 16.05.18р.;

- на підставі видаткової накладної №5158 від 25.05.18р. на суму 30263,04грн. згідно Додатку №4 від 21.05.18р.;

- на підставі видаткової накладної №6126 від 23.06.18р. на суму 51981,00грн. згідно Додатку №5 від 22.06.18р.

- та на підставі видаткових накладних №4387 від 11.05.18р. на суму 57435,14грн., №4676 від 17.05.18р. на суму 41934,96грн., №4465 від 14.05.18р. на суму 202685,64грн., №5890 від 14.06.18р. на суму 32760,01грн.

Поставлений позивачем товар згідно вказаних видаткових накладних на загальну суму 1781846,91грн., був прийнятий представниками відповідача, що підтверджується підписами представників отримувача (відповідача) на відповідних видаткових накладних без зауважень та заперечень.

Щодо відсутності проставлення печатки відповідача на видаткових накладних №3247 від 26.04.18р. та №4465 від 14.05.18р. суд, зазначає, що в силу п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку це є правом, а не обов’язком сторони господарської операції.

Повноваження осіб, які приймали товар та підписували вказані видаткові накладні з боку відповідача підтверджуються наявними в матеріалах справи довіреностями ВВК №12 від 26.04.18р. та №008 від 12.05.18р. на ім’я ОСОБА_3, №02.04 від 26.04.18р., №11/05/1 від 11.05.18р., №25/05/1 від 25.05.18р., №1.06 від 14.06.18р., №23/06/1 від 23.06.18р. на ім’я ОСОБА_4

Доказів того, що вказані особи, які приймали продукцію з боку відповідача за видатковими накладними №3247 від 26.04.18р., №3372 від 27.04.18р., №4387 від 11.05.18р., №4578 від 14.05.18р., №4675 від 17.05.18р., №4676 від 17.05.18р., №4465 від 14.05.18р., №5158 від 25.05.18р., №5890 від 14.06.18р., №6126 від 23.06.18р. не мали повноважень на вчинення таких дій, суду не надано.

Вищевказані видаткові накладні містять посилання на договір №2138 від 18.04.18р.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором на підставі вказаних видаткових накладних не спростований.

За твердженнями позивача відповідачем будо здійснено часткову оплату в сумі 100000,00грн., згідно рахунку №2138 від 18.04.18р. в підтвердження чого до позовної заяви позивачем додана копія виписки АТ «ОТП Банк».

У зв’язку із вказаним за відповідачем обліковується заборгованість з оплати отриманого товару за договором №2138 від 18.04.18р. в загальному розмірі 1681846,91грн.

Таким чином, відповідач в порушення умов договору поставки №2138 від 18.04.18р. та Додатків до нього свої зобов’язання щодо своєчасної оплати поставленого товару виконав не в повному обсязі.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №2138 від 18.04.18р. в розмірі 1681846,91грн.

Крім того, позивачем нараховані та пред’явлені до стягнення 115569,35грн. – сума 48% річних; 85547,34грн. – сума пені; 269406,23грн. - сума штрафу; 17442,42грн. - сума інфляційної складової.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору поставки №2138 від 18.04.18р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору сторонами визначено, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного договору.

Як встановлено судом та зазначено вище, згідно Додатку №1 від 18.04.18р. оплата здійснюється в наступному порядку: покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару на умовах попередньої оплати, але не пізніше 10 травня 2018р., 80% вартості товару покупець сплачує постачальнику до 20 серпня 2018р. Кінцева дата розрахунку – 20 серпня 2018 року.

Згідно Додатку №3 від 24.04.18р. оплата здійснюється в наступному порядку: покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару на умовах попередньої оплати, але не пізніше 01 травня 2018р., 80% вартості товару покупець сплачує постачальнику до 25 вересня 2018р. Кінцева дата розрахунку – 25 вересня 2018 року.

Згідно Додатків №3-1 від 14.05.18р. №3-2 від 16.05.18р. та №5 від 22.06.18р. оплата здійснюється в наступному порядку: покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару на умовах попередньої оплати, але не пізніше 25 червня 2018р., 80% вартості товару покупець сплачує постачальнику до 25 вересня 2018р. Кінцева дата розрахунку – 25 вересня 2018 року.

Згідно Додатку №4 від 21.05.18р. оплата здійснюється в наступному порядку: покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару на умовах попередньої оплати, але не пізніше 23 травня 2018р., 80% вартості товару покупець сплачує постачальнику до 25 вересня 2018р. Кінцева дата розрахунку – 25 вересня 2018 року.

Отже сторонами в договірному порядку узгоджено порядок оплати за поставлений товар шляхом здійснення покупцем на користь постачальника попередньої оплати в розмірі 20% вартості товару та наступної оплати в розмірі 80% вартості товару. При цьому, Додатками до договору сторонами встановлено певний строк здійснення відповідачем-покупцем як попередньої оплати так і наступної оплати на користь позивача-постачальника.

Суд зазначає, що ст.531 ЦК України передбачає можливість позивача як боржника відносно обов’язку з поставки виконати своє зобов’язання достроково, чинне законодавство України та умови договору №2138 від 18.04.18р. не містять обмеження такого права. В свою чергу, прийняття відповідачем дострокової поставки товару без зауважень дає підстави стверджувати про узгодження сторонами такого порядку виконання цього зобов’язання, що в силу його зустрічного характеру у розумінні ст.538 ЦК України з обов’язком з оплати, обумовлює необхідність виконання відповідачем такого обов’язку.

Вказане кореспондується з приписами ч.1 ст.692 ЦК України, яка регламентує подальшу оплату товару та підлягає застосуванню в даному випадку к спірним правовідносинам в силу хронологічної неможливості здійснення оплати саме як попередньої у відношенні вже здійснених до такої оплати поставок.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов’язку з повної та своєчасної оплати отриманого товару.

В свою чергу, виходячи з умов договору та Додатків до нього, першим днем прострочення оплати в розмірі 20% вартості товару за видатковою накладною №3247 від 26.04.18р. є 11.05.18р., за видатковою накладною №3372 від 27.04.18р. – 02.05.18р., за видатковими накладними №4578 від 14.05.18р., №4675 від 17.05.18р., №6126 від 23.06.18р. – 26.06.18р., та за видатковою накладною №5158 від 25.05.18р. – 24.05.18р.

Першим днем прострочення оплати в розмірі 80% вартості товару за видатковою накладною №3247 від 26.04.18р. є 21.08.18р., за видатковими накладними №3372 від 27.04.18р., №4578 від 14.05.18р., №4675 від 17.05.18р., №5158 від 25.05.18р., №6126 від 23.06.18р. – 26.09.18р.

Згідно п.3.5. договору, товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладання інших письмових угод – додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Отже, строк оплати товару, отриманого відповідачем:

- по видатковій накладній №4387 від 11.05.18р. є таким, що настав – 21.05.18р. В свою чергу першим днем прострочення оплати є 22.05.18р.;

- по видатковій накладній №4465 від 14.05.18р. є таким, що настав – 24.05.18р. В свою чергу першим днем прострочення оплати є 25.05.18р.;

- по видатковій накладній №4676 від 17.05.18р. є таким, що настав – 29.05.18р. враховуючи, що останній день строку 27.05.18р. та наступний за ним є вихідним днем (ч.5 ст.254 ЦК України). В свою чергу першим днем прострочення оплати є 30.05.18р.;

- по видатковій накладній №5890 від 14.06.18р. є таким, що настав – 25.06.18р. враховуючи, що останній день строку 24.06.18р. є вихідним днем (ч.5 ст.254 ЦК України). В свою чергу першим днем прострочення оплати є 26.06.18р.

Відповідач у встановленому договором порядку не відмовився від прийняття поставленого товару, не повідомив постачальника про будь-які недоліки чи невідповідності. Будь-яких актів невідповідності з приводу поставленого товару сторони не надали.

Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

Враховуючи, наведені вище норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару по договору поставки №2138 від 18.04.18р. у останнього виникло зобов’язання з його оплати.

Проте, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання з оплати товару виконав не в повному обсязі, у зв’язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 1681846,91грн.

Сплату вказаної суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов’язання за договором поставки №2138 від 18.04.18р. щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару у строки обумовлені сторонами договору та Додатків до нього не виконав, а отже прострочив виконання зобов’язання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

За таких обставин, враховуючи викладене, позов в частині стягнення основного боргу в сумі 1681846,91грн. підлягає задоволенню.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання з оплати товару, то позивачем правомірно здійснено нарахування 48% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу.

Згідно наданих розрахунків, такі нарахування здійснено позивачем окремо по кожній поставці здійсненій на підставі підписаних сторонами Додатків до договору, а саме: по видатковим накладним №3247 від 26.04.18р. на суму 999653,86грн. згідно Додатку №1 від 18.04.18р.; №3372 від 27.04.18р. на суму 45368,64грн. згідно Додатку №3 від 24.04.18р.; №4578 від 14.05.18р. на суму 217500,00грн. згідно Додатку №3-1 від 14.05.18р.; №4675 від 17.05.18р. на суму 102264,62грн. згідно Додатку №3-2 від 16.05.18р.; №5158 від 25.05.18р. на суму 30263,04грн. згідно Додатку №4 від 21.05.18р.; №6126 від 23.06.18р. на суму 51981,00грн. згідно Додатку №5 від 22.06.18р.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, сторони договору за взаємною згодою, мають право самостійно визначати в договору розмір процентів річних які підлягає сплаті стороною, яка прострочила виконання грошового зобов'язання.

Згідно п.7.7. договору, в разі невиконання покупцем зобов’язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов’язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір відсотків не встановлено відповідним Додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму прострочення оплати.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 48% річних, проведений позивачем, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначений період таких нарахувань, та розрахунок 48% річних є арифметично вірним, тому вимоги про стягнення 48% річних в розмірі 115569,35грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, проведений позивачем, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначений період таких нарахувань, та розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, тому інфляційні нарахування в розмірі 17442,42грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України та ч.1 ст.230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

За змістом ч.ч.4, 6 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарі (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.1.1. договору, покупець, зокрема, за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

В разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого товару (п.7.8. договору).

Згідно п.7.9. договору, сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов’язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача за товар поставлений згідно додатків №1 від 18.04.2018р., №3 від 24.04.2018р., №3-1 від 14.05.2018р., №3-2 від 16.05.2018р., №4 від 21.05.2018р., №5 від 22.06.2018р. до договору №2138 від 18.04.2018р. складає 1347031,16грн.

Таким чином, враховуючи прострочення відповідачем оплат по вищевказаним Додаткам до договору №2138 від 18.04.2018р. більше ніж на 10 днів, сума штрафу передбаченого п.7.8. договору складає 269406,23грн.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу, проведені позивачем, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 85547,34грн. та штрафу у розмірі 269406,23грн., підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, доводів позивача, викладених у позовній заяві не спростував.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73, 74, 76, 79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас», смт.Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Новоолександрівська», с.Новоолександрівка, Покровський район, Донецька область про стягнення 2169812,25грн., з яких: 1681846,91грн. – сума неоплаченого товару; 115569,35грн. – сума 48% річних; 85547,34грн. – сума пені; 269406,23грн. - сума штрафу; 17442,42грн. - сума інфляційної складової, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Новоолександрівська» (85352, Донецька область, Покровський район, с.Новоолександрівка, вул. Гагаріна; код ЄДРПОУ 30486409) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт.Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 4-В; код ЄДРПОУ 30048570) 1681846,91грн. - сума неоплаченого товару; 115569,35 грн. – сума 48% річних; 85547,34грн. – сума пені; 269406,23грн. - сума штрафу; 17442,42грн. - сума інфляційної складової та судовий збір в розмірі 32547,20грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Рішення складено та підписано 23.01.19р.

Суддя М.О. Лейба