Ухвала суду № 79368534, 22.01.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

22.01.2019 Справа № 904/5853/18

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в загальній сумі 16 703 845,50 грн за кредитним договором №08/109/К від 17.12.2008

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Гаркуша К.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат, посвідчення №226 від 26.12.2017, довіреність №389 від 19.03.2018

від відповідача: ОСОБА_2, адвокат, посвідчення №0952 від 14.07.2017, довіреність від 27.07.2018

вільний слухач: ОСОБА_3, паспорт серія ЕН988411, виданий 20.10.2014

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (далі - Відповідач) про стягнення 12 585 693,69 грн заборгованості по тілу кредиту; 4 118 151,81 грн заборгованості по процентам за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором №08/109/К від 17.12.2008, в частині погашення кредиту і сплати процентів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 22.01.2019.

В судове засідання 22.01.2019 з'явилися представники позивача і відповідача.

Відповідач надав суду клопотання (заяву) про продовження строку для подання відзиву на позов, в якому зазначив, що встановлений судом строк на подання відзиву (15 днів) не є достатнім для належного і повного викладення відповідачем його правової позиції із запереченнями проти позову, в тому числі для складання контррозрахунку заборгованості, збору та підготовки усіх доказів, направлення відзиву інших учасникам справи до початку підготовчого засідання. ТОВ "Приватофис" просив продовжити і встановити строк для подання відзиву - протягом 20 днів з дня отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Позивач заперечив проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що воно є передчасним, оскільки на день проведення підготовчого засідання строк для подачі відзиву не сплинув.

При вирішенні клопотання (заяви) відповідача про продовження строку для подання відзиву на позов, суд враховує положення ч. 3 ст. 2 ГПК України, яка закріплює рівність і змагальність сторін в якості принципів господарського судочинства, і практику Європейського суду з прав людини в рішенні від 06.09.2005 у справі "Салов проти України", в якій суд вказав, що принцип змагальності означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них.

З огляду на викладене, в судовому засіданні 22.01.2019 суд задовольнив клопотання відповідача та встановив строк для подачі відзиву протягом 20 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Крім того, відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі, в обґрунтування якого зазначив, що у господарській справі №904/5710/18 за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Приватофис" про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, встановлюватимуться обставини дійсності чи недійсності одностороннього правочину - заяви ТОВ "Приватофис" за вих. №14/11-18 від 14.11.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі за кредитним договором, про стягнення заборгованості за яким розглядається позов АТ КБ "Приватбанк" у справі №904/5853/18.

Позивач заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі і надав лист АТ КБ "Приватбанк" №20.1.0.0.0/7-689709 від 11.12.2018, у відповідь на заяву ТОВ "Приватофис" за вих. №14/11-18 від 14.11.2018.

Також представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення, в яких вказав, що у вищезазначеному листі він висловив заперечення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, зазначених у заяві відповідача за вих. №14/11-18 від 14.11.2018. На думку позивача, наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку.

Крім того, за твердженням позивача, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі спрямоване на затягування розгляду у справі.

Відповідач заперечив проти долучення до матеріалів справи листа АТ КБ "Приватбанк" №20.1.0.0.0/7-689709 від 11.12.2018, посилаючись на те, що документ не засвідчений належним чином.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, заслухавши представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання з таких підстав.

Пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України передбачено обов’язок суду зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За змістом положень 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для відповідного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, в тому числі, у зв'язку з одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами.

Виходячи з предмета та підстав позову АТ КБ "Приватбанк" про стягнення заборгованості у справі 904/5853/18, суд на підставі доказів має встановити обставини щодо наявності або відсутності заборгованості у ТОВ "Приватофис" перед АТ КБ "Приватбанк" у певному розмірі.

Одним з таких доказів є заява про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням) ТОВ "Приватофис" за вих. №14/11-18 від 14.11.2018, визнання якої недійсною є предметом позову у господарській справі №904/5710/18.

Згідно з ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Зі змісту позовної заяви АТ КБ "Приватбанк" у справі №904/5710/18 вбачається, що для її вирішення необхідним є встановлення обставин дійсності чи недійсності одностороннього правочину - заяви ТОВ "Приватофис" за вих. №14/11-18 від 14.11.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі за кредитним договором №08/109/К від 17.12.2008, про стягнення заборгованості за яким розглядається позов АТ КБ "Приватбанк" у справі №904/5853/18.

Отже, обставини, що встановлюються у справі №904/5710/18, мають значення для вирішення даної господарської справи, оскільки вони впливають на оцінку доказів, що надаються відповідачем на спростування заявлених позовних вимог, зокрема, заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням) ТОВ "Приватофис" №14/11-18 від 14.11.2018.

При цьому, враховуючи положення ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, суд не має повноважень вийти за межі пред'явлених позовних вимог у справі №904/5853/18 і встановити обставини дійсності чи недійсності одностороннього правочину - заяви ТОВ "ПриватОфис" за вих. №14/11-18 від 14.11.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Вищевикладені обставини вказують на наявність об'єктивної неможливості розгляду даної господарської справи з предметом про стягнення заборгованості за кредитним договором до вирішення справи №904/5710/18 з предметом про визнання недійсним одностороннього правочину у формі заяви ТОВ "Приватофис" за вих. №14/11-18 від 14.11.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог, що є підставою для зупинення провадження у справі згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Суд долучає, але не бере до уваги наданий позивачем лист АТ КБ "Приватбанк" №20.1.0.0.0/7-689709 від 11.12.2018 з огляду на таке.

Відповідно до ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Пунктом 5.27 "Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003" встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Разом з цим, в якості "доказу" заявником надано лист АТ КБ "Приватбанк" №20.1.0.0.0/7-689709 від 11.12.2018, який не є ані оригіналом, ані засвідченою у встановленому законом порядку копією документа, оскільки відмітка про засвідчення копії, передбачена п. 5.27 ДСТУ 4163-2003, на ньому відсутня.

Що стосується усних пояснень представника позивача щодо наявності заперечень АТ КБ "Приватбанк" стосовно заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Статтями 202, 203 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить частина 1 ст. 601 ЦК України.

Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Проведення зарахування у добровільному порядку не допускається лише у разі наявності заперечень іншої сторони саме щодо однієї з названих вище умов. Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22.08.2018 у справі №910/21652/17.

В той же час, представником позивача не надано пояснень та не зазначено щодо якої з умови або умов, яким мають відповідати вимоги відповідача, зазначені в заяві про зарахування, у нього мають місце заперечення.

При цьому як зазначає сам позивач в своїй позовній заяві у справі №904/5710/18 (копія якої була надана суду представником відповідача разом з клопотанням про зупинення провадження у справі"): "...зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 Цивільного кодексу України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог (враховуючи зокрема і положення пункту 1 частини першої статті 211 Цивільного кодексу України), у момент вчинення такого правочину, тобто у момент реалізації цього правочину суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов'язанні)".

Також суд критично ставиться до посилання позивача на затягування відповідачем розгляду справи №904/5853/18 (шляхом подання клопотання про зупинення провадження у справі), оскільки ініціатором провадження у справі №904/5710/18, до вирішення якої розгляд справи №904/5853/18 є об'єктивно неможливим, був саме позивач.

Керуючись ст.ст. 227, 229, 232-235, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" про зупинення провадження у справі №904/5853/18 - задовольнити.

Підготовче провадження у справі №904/5853/18 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" стягнення заборгованості в загальній сумі 16 703 845,50 грн за кредитним договором №08/109/К від 17.12.2008 - зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/5710/18 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Зобов'язати сторони повідомити Господарський суд Дніпропетровської області про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №904/5853/18Ю в підтвердження чого надати належні докази.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 24.01.2019.

Суддя ОСОБА_4