Ухвала суду № 79366047, 22.01.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2602/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І.В., при секретарі судових засідань Винник С. М., розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 міста Києва Наумовича В. О. про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

22.01.2019 у провадження слідчого судді Литвинової І. В. надійшло клопотання сторони кримінального провадження - прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 міста Києва Наумовича В. О. про накладення арешту на тимчасово вилучене майно під час обшуку у приміщенні приватного будинку АДРЕСА_1, в якому проживає ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому повідомлено про підозру у кримінальному провадженні.

Згідно з нормою частини четвертої ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У судове засідання прокурор/слідчий не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Прокурор через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримав та просив задовольнити.

На підставі частини другої ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною першою статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки сторони обвинувачення обов'язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у її відсутність.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що у провадженні слідчого відділу Печерського УП ГУ НП в м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження № 12018100060000796 від 21.02.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

З матеріалів клопотання встановлено, що до Печерського УП ГУ НП у м. Києві надійшло повідомлення співробітників Державної прикордонної служби України з приводу виявлення фактів незаконного переправлення осіб через державний кордон України. 10.05.2018 року до слідчого відділу Печерського УП ГУ НП в м. Києві надійшов рапорт старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) другого відділу другого центру ГЦ ОТЗ Державної прикордонної служби України про те, що в ході оперативного супроводження було встановлено, що до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення об'єктивно підозрюється ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, прож.: АДРЕСА_1, та речові докази та речі, які можуть свідчити про причетність до вчинення кримінального правопорушення, можуть зберігатися за адресою проживання останнього.

22.12.2018 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва Білоцерківцем О.А. постановлено ухвалу про дозвіл на проведення обшуку в приміщенні приватного будинку АДРЕСА_1, в якому проживає ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

15.01.2019 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено майно вказане у протоколі обшуку від 15.01.2019, які постановою слідчого СВ Печерського УП ГУ НП у м. Києві Петренко Ю. Ю. визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

У зв'язку із тим, що вказані об'єкти є тимчасово вилученим майном, орган досудового розслідування звернувся до суду з метою накладення арешту на майно з метою збереження речового доказу шляхом направлення клопотання з матеріалам, що його обґрунтовують, засобами поштового зв'язку 17 січня 2019 року.

На підставі викладеного, з метою забезпечення збереження речових доказів, а також зважаючи на те, що вилучений предмет може містити інформацію про вчинення кримінального правопорушення, а також може бути одержаний внаслідок вчинення даного кримінального правопорушення та використаний як засіб вчинення кримінального правопорушення, сторона обвинувачення просить накласти арешт на вищевказане вилучене майно.

Відповідно до частини п'ятої ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

Відповідно до частини першої ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з частиною третьою цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

Згідно з частиною десятою ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Абзацом 2 частини п'ятої ст. 171 КПК України передбачено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

З огляду на зазначені вимоги закону слідчий суддя приходить до висновку про те, що вилучене майно, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні та є на даній стадії досудового розслідування тимчасово вилученим майном.

Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження,а тому для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на вищезазначене майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 26, 98, 100, 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене під час обш уку 15 січня 2019 року майно на час досудового слідства та судового розгляду, а саме на:

1. Мобільний телефон марки «Самсунг» чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 ІМЕІ 2 НОМЕР_2;

2. Мобільний телефон марки «LG» чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_3;

3. Мобільний телефон марки «Самсунг» білого кольору ІМЕІ НОМЕР_4, ІМЕІ 2 НОМЕР_5;

4. Мобільний телефон марки «Самсунг» чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_6 з сім картою «Лайф»;

5. Мобільний телефон марки «Самсунг» Дуос ІМЕІ НОМЕР_7, ІМЕІ 2 НОМЕР_8 з сім картою «Лайф» та «Білайн»;

6. Копія паспорта серії НОМЕР_9 виданого на ім'я ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3;

7. Копія паспорта серії НОМЕР_10 виданий на ім'я ОСОБА_21;

8. Договір позики між ОСОБА_5 та ОСОБА_3;

9. Заява про згоду одного з подружжя на укладення позики;

10. Виписка ТОВ «Пі-Пан»;

11. Довідка;

12. Копія паспорта серії НОМЕР_11 виданий на ім'я ОСОБА_7;

13. Паспорт НОМЕР_12 виданий на ім'я ОСОБА_8;

14. Паспорт НОМЕР_13 виданий на ім'я ОСОБА_9;

15. Паспорт НОМЕР_14 виданий на ім'я ОСОБА_10;

16. Паспорт серії НОМЕР_15 виданий на ім'я ОСОБА_22;

17. Посвідка ОСОБА_11;

18. Копія паспорту НОМЕР_16 виданий на ім'я ОСОБА_12;

19. Копія паспорту ОСОБА_23;

20. Довідка ОСОБА_13 ;

21. Копія паспорта НОМЕР_17 виданий на ім'я ОСОБА_14 ;

22. Свідоцтво про народження на ім'я ОСОБА_15;

23. Копія паспорту серії НОМЕР_18 виданий на ім'я ОСОБА_24;

24. Позовна заява;

25. Документи на ім'я ОСОБА_16;

26. Довідка;

27. Диплом;

28. Свідоцтво про народження;

29. Свідоцтвом про шлюб;

30. Заява про приєднання № 457423411;

31. Накладна;

32. Довідка про відкриття рахунку;

33. Виписки з ТОВ «Аквариум строй інвест» ;

34. Витяг з ДРРБ на нерухоме майно;

35. Договір № 10754/03/012019/0683;

36. Довідка про взяття на облік внутрішню переміщеної особи;

37. Довідка;

38. Свідоцтво про народження ОСОБА_17;

39. Копія паспорта серії НОМЕР_19 виданого на ім'я ОСОБА_25;

40. Копія паспорта серії НОМЕР_20 виданого на ім'я ОСОБА_26;

41. Копія паспорта НОМЕР_21 ОСОБА_27;

42. Відтиск «Бітон», ТОВ «Аквариум строй інвест» ;

43. Конверт в кількості 3 шт. «Візовий сервісний центр Канади» ;

44. Паспорт НОМЕР_22 виданий на ім'я ОСОБА_18;

45. Паспорт НОМЕР_23 виданий на ім'я ОСОБА_19;

46. Паспорт НОМЕР_24 на ім'я ОСОБА_20;

47. Паспорт НОМЕР_25 на ім'я ОСОБА_20;

48. Паспорт НОМЕР_26 на ім'я ОСОБА_19;

49. Банківська карта «Банк кредит Дніпро» НОМЕР_27;

50. Записна книжка;

51. Фотокартки.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя І. В. Литвинова