Рішення № 79363676, 17.01.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/53882/18-ц

Категорія 58

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань Винник С. М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні, у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного вищого навчального закладу «Київський університет культури» про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2018 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою судді від 05 листопада 2018 року у справі відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду, без виклику (повідомлення) сторін /а. с. 31-32/.

У відповідності до положень частини десятої статті 128, 190 ЦПК України, відповідачеві направлено засвідчену належним чином копію ухвали про відкриття провадження з копією позовної заяви з додатками за його адресою місцезнаходження. Проте, рекомендований лист, яким надсилалась копія позовної заяви з додатками та копія ухвали про відкриття провадження, повернувся відправнику без вручення адресату з поміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відзив на позов від відповідача і заяви з процесуальних питань у межах справи до суду не надходили.

Відповідно до частини другої статті 116 ЦПК України, способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

У прохальній частині позовної заяви позивач також просив суд у порядку ст. 85 ЦПК України, якою передбачено, що суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту, проводити огляд веб-сторінок, розміщених за посиланнями https://registry.edbo.gov.ua/university/310/specialities/ та http://kuk-university.com.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 85 ЦПК України, письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням.

Відповідно до ст. 116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Згідно з частиною другою вказаної статті 116 ЦПК України, способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Норма статті 117 ЦПК України містить вимоги до заяви про забезпечення доказів.

Оскільки огляд доказів за їх місцезнаходженням є засобом забезпечення доказів, у відповідності до частини другої статті 116 ЦПК України, клопотання про його здійснення, подане суду, повинно відповідати вимогам ст.ст. 117, 183 цього Кодексу, у тому числі щодо сплати судового збору, за відсутності підстав для звільнення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Згідно з відомостями, що перебувають у відкритому доступі у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Реєстрі суб'єктів освітньої діяльності, відповідач - це приватна установа, основним видом економічної діяльності якої є вища освіта, для здійснення якої надано відповідну ліцензію № 310. Офіційної веб-адреси відповідача не вказано на жодному із вказаних реєстрів.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

Згідно з положеннями частини першої статті 30 Закону України «Про освіту», заклади освіти формують відкриті та загальнодоступні ресурси з інформацією про свою діяльність та оприлюднюють таку інформацію.

Частиною другою статті 30 Закону України «Про освіту» передбачено, що заклади освіти, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності, зобов'язані забезпечувати на своїх веб-сайтах (у разі їх відсутності - на веб-сайтах своїх засновників) відкритий доступ до такої інформації та документів: статут закладу освіти; ліцензії на провадження освітньої діяльності; сертифікати про акредитацію освітніх програм, сертифікат про інституційну акредитацію закладу вищої освіти; структура та органи управління закладу освіти; кадровий склад закладу освіти згідно з ліцензійними умовами; освітні програми, що реалізуються в закладі освіти, та перелік освітніх компонентів, що передбачені відповідною освітньою програмою; територія обслуговування, закріплена за закладом освіти його засновником (для закладів дошкільної та загальної середньої освіти); ліцензований обсяг та фактична кількість осіб, які навчаються у закладі освіти; мова (мови) освітнього процесу; наявність вакантних посад, порядок і умови проведення конкурсу на їх заміщення (у разі його проведення); матеріально-технічне забезпечення закладу освіти (згідно з ліцензійними умовами); напрями наукової та/або мистецької діяльності (для закладів вищої освіти); наявність гуртожитків та вільних місць у них, розмір плати за проживання; результати моніторингу якості освіти; річний звіт про діяльність закладу освіти; правила прийому до закладу освіти; умови доступності закладу освіти для навчання осіб з особливими освітніми потребами; розмір плати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації здобувачів освіти; перелік додаткових освітніх та інших послуг, їх вартість, порядок надання та оплати; інша інформація, що оприлюднюється за рішенням закладу освіти або на вимогу законодавства.

Статут та інші документи закладу вищої освіти, якими регулюється порядок здійснення освітнього процесу, інформація про склад його керівних органів, а також бюджет закладу вищої освіти та річний, у тому числі фінансовий, звіт повинні бути оприлюднені на офіційному веб-сайті закладу вищої освіти, як закріплено частиною третьою статті 79 Закону України «Про вищу освіту».

Частиною четвертою статті 79 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що заклади вищої освіти зобов'язані публікувати на своїх офіційних веб-сайтах кошторис закладу вищої освіти на поточний рік та всі зміни до нього; звіт про використання та надходження коштів; інформацію щодо проведення тендерних процедур; штатний розпис на поточний рік.

Однак, як наголосив позивач, на порушення вказаних вище вимог законодавства, відповідачем не було опубліковано на своєму веб-сайті низку інформації та документів, передбачених спеціальним законодавством, а саме статтями 30 Закону України «Про освіту» та 79 Закону України «Про вищу освіту».

Частиною першою статті 78 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що громадський контроль у сфері вищої освіти є правом суспільства та окремих громадян, працівників у сфері вищої освіти, осіб, які навчаються, органів громадського самоврядування, професійних спілок, організацій роботодавців та їх об'єднань, громадських організацій отримувати у встановленому законодавством порядку доступ до інформації на всіх етапах прийняття рішень у сфері вищої освіти і науки, вносити пропозиції та зауваження до них, погоджувати прийняття визначених законом рішень.

За частиною другою цієї статті, громадський контроль здійснюється громадськими об'єднаннями та окремими громадянами на принципах відкритості і прозорості.

Таким чином, позивач має право на вільний доступ до документів та інформації щодо відповідача як закладу вищої освіти. У свою чергу, допускаючи бездіяльність щодо не оприлюднення їх на своєму веб-сайті, відповідач порушує таке право, яке може бути захищене / поновлене у судовому порядку.

Законодавець у частині першій ст. 16 Цивільного кодексу України, установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Частиною другою ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Способи захисту, передбачені статтею 16 Цивільного кодексу України, мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав, звертаючись до суду за захистом яких, позивач за власним розсудом обирає конкретний спосіб. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Суд погоджується, що належним способом такого захисту є зобов'язання відповідача оприлюднити на своєму офіційному веб-сайті відповідні документи. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів відсутності інформації та документів, перелік яких визначений статтями 30 Закону України «Про освіту» та 79 Закону України «Про вищу освіту», оскільки роздруківки з Інтернет не підтверджена іншими засобами доказування (не визнані іншою стороною, не підтверджені висновками спеціальних експертиз, записом відповідних файлів на оптичний диск), тому не свідчать про зміст веб-сторінок.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, тому, згідно з частиною першою ст. 141 ЦПК України, судовий збір не відшкодовується позивачу.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 23, 53, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1-16 Цивільного кодексу України, ст. 30 Закону України «Про освіту», ст. ст. 1, 78, 79 Закону України «Про вищу освіту», ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 85, 116, 117, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 289, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного вищого навчального закладу «Київський університет культури» про зобов'язання вчинити дії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції.

Суддя І. В. Литвинова