Постанова № 79361173, 23.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/14/19Головуючий по першій інстанції Категорія: на ухвалу Опалинська О.П. Доповідач в апеляційній інстанції Василенко Л.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.І.

суддів: Бородійчука В.Г., Фетісової Т.Л.

секретаря Винник І.М.

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 липня 2018 року (постановлену в приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області під головуванням судді Опалинської О.П.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Залевківське», треті особи: Управління Держгеокадастру у Смілянському районі, державний реєстратор виконкому Смілянської міської ради про визнання договору оренди недійсним,:

в с т а н о в и в :

12 грудня 2016 року ФОП ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, СТОВ «Залевківське», треті особи: Управління Держгеокадастру у Смілянському районі, державний реєстратор виконкому Смілянської міської ради про визнання договору оренди недійсним.

Просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,5564 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області, який укладений 10.08.2016 між орендодавцем ОСОБА_3 і СТОВ «Залевківське» та скасувати його державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Визнати поновленим з 10.08.2016 договір оренди землі укладений між орендодавцем ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_5 від 03.04.2007, сільськогосподарського призначення, площею 2, 5564 га, розташованої в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області, що зареєстровано у Смілянському районному відділі ЧРФ «Центр ДЗК» за №040779200058 строком на 10 років до 03.04.2017.

Стягнути з відповідача судові витрати у сумі 1 378 грн.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 липня 2018 року позовну заяву ФОП ОСОБА_5 до ОСОБА_3, СТОВ «Залевківське», треті особи: Управління Держгеокадастру у Смілянському районі, державний реєстратор виконкому Смілянської міської ради про визнання договору оренди недійсним залишено без розгляду. В поверненні судового збору відмовлено.

У задоволенні клопотання представника відповідача про стягнення судових витрат відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що представник позивача заявив клопотання про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті, оскільки таке клопотання не суперечить вимогам ЦПК України, тому воно підлягає до задоволення.

Щодо повернення позивачу сплаченого ним судового збору, то суд виходив з того, що позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, а саме за заявою представника позивача, а тому враховуючи норми ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», сума судового збору поверненню не підлягає.

В частині заявленого клопотання представника відповідача про компенсацію позивачем витрат на правничу допомогу, відповідно до розрахунків до договору про надання правничої допомоги, то суд відмовляючи у їх задоволенні вказав, що представником відповідача вимоги про компенсацію здійснених ним витрат внаслідок саме необґрунтованих дій позивача не пред'явлені. Крім того, квитанція надана представником відповідача на суму 5 000 грн. належним чином не завірена, а сплата відповідачем коштів за надання правничої допомоги в сумі 5 500 грн. жодними доказами не підтверджена.

В апеляційній скарзі, поданій 10 серпня 2018 року, представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 липня 2018 року в частині відмови у стягненні судових витрат на правничу допомогу понесених ОСОБА_3 в сумі 5 000 грн. та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ФОП ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу були надані договір про надання правничої допомоги, документ, що свідчить про оплату гонорару - квитанцію. Розрахунок до договору про надання правничої допомоги відповідає приписам ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України. У зв'язку із чим вважає, що є всі законні підстави для стягнення з позивача компенсації за оплату правничої допомоги.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене в апеляційному порядку підлягає перегляду ухвала суду першої інстанції в частині компенсації витрат відповідача на оплату професійної правничої допомоги. В іншій частині ухвала суду учасниками справи не оскаржувалась.

За наслідками апеляційного розгляду встановлено, що ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 липня 2018 року позовну заяву ФОП ОСОБА_5 було залишено без розгляду, з підстав передбачених пунктом 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, а саме позивачем до початку розгляду справи по суті подано заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, яка регламентує розподіл витрат, зокрема у разі залишення позову без розгляду, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України). Частиною 3 вказаної статті передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема відносяться витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Частинами 3 та 6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши норми права, які регулюють вказані правовідносини приходить до висновку, що оскільки позовну заяву позивача було залишено судом першої інстанції без розгляду, тому представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 мав правові підстави заявляти вимоги про компенсацію здійснених відповідачем витрат на правничу допомогу, за умов визначених ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 березня 2017 року між адвокатом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір про надання правничої допомоги №06/03/17-1 (а.с. 94).

Представником ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_4 було долучено до матеріалів справи розрахунок до договору про надання правничої допомоги №06/03/17-1 від 14.09.2017 на суму 5 000 грн. та квитанцію до прибуткового касового ордеру про оплату послуг за вказаним договором від 06.03.2017, в розмірі 5 000 грн. (а.с. 93, 95).

03 квітня 2018 року адвокатом ОСОБА_4 було долучено до матеріалів справи ще один розрахунок за договором про надання правничої допомоги станом на зазначену дату на суму 5 500 грн. (а.с. 124). Проте належних підтверджень про сплату вказаної суми ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

При цьому, перелік робіт виконаних адвокатом на загальну суму 5 000 грн., в ході розгляду даної цивільної справи за позовом ФОП ОСОБА_5, містить пункт у відповідності до якого 10.03.2017 адвокатом складено за завданням клієнта зустрічну позовну заяву про визнання договору оренди земельної ділянки від 14.02.2007 недійсним, скасування державної реєстрації договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку, яку було направлено до суду 13.03.2017, на що було затрачено 3 години часу, за що підлягає сплаті гонорар в сумі 1 500 грн. (а.с. 93).

При постановлені оскаржуваної ухвали від 12 липня 2018 року, судом було вирішено питання з приводу первісної позовної заяви, яка і була залишена без розгляду.

Разом з тим, як зазначалось, у відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, саме внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Таким чином, заявляючи клопотання про компенсацію позивачем витрат на правничу допомогу, відповідно до розрахунків до договору про надання такої допомоги, представник відповідача повинен довести необґрунтованість дій позивача.

Однак, подане 03.04.2018 представником ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_4 клопотання не містить такого обґрунтування (а.с. 123).

У свою чергу, апеляційний суд перевіряючи обґрунтованість чи необґрунтованість дій позивача ФОП ОСОБА_5 при звернені до суду встановив наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 12.12.2016 ФОП ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, СТОВ «Залевківське», треті особи: Управління Держгеокадастру у Смілянському районі, державний реєстратор виконкому Смілянської міської ради про визнання договору оренди недійсним.

Просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,5564 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області, який укладений 10.08.2016 між орендодавцем ОСОБА_3 і СТОВ «Залевківське» та скасувати його державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Визнати поновленим з 10.08.2016 договір оренди землі укладений між орендодавцем ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_5 від 03.04.2007, сільськогосподарського призначення, площею 2, 5564 га, розташованої в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області, що зареєстровано у Смілянському районному відділі ЧРФ «Центр ДЗК» за №040779200058 строком на 10 років до 03.04.2017.

Стягнути з відповідача судові витрати у сумі 1 378 грн.

Позовні вимоги ФОП ОСОБА_5 мотивував тим, що 14.02.2007 між ним, як орендарем, та ОСОБА_3, як орендодавцем та, відповідно, власником земельної ділянки з цільовим призначенням - земля сільськогосподарського виробництва, був укладений договір оренди землі строком на 10 років, який зареєстровано в Смілянському районному відділі ЧРФ «Центр ДЗК» №040779200058 03.04.2017. Отже, згідно до вимог договору строк його дії закінчується 03.04.2017.

Відповідно до умов спірного договору, після закінчення строку дії договору орендар має переважне перед іншими особами право на поновлення договору оренди землі на новий строк.

До закінчення дії приведеного договору оренди землі позивачем було засіяно на початку вересня 2016 озиму пшеницю.

З 06 на 07 листопада 2016 року СТОВ «Залевківське» самовільно переорало поле на якому знаходиться орендована земельна ділянка, чим позивачу були нанесені збитки.

01 та 02 вересня 2016 року на адресу брата позивача ОСОБА_6 надійшли рекомендовані листівки, зокрема і від ОСОБА_3, в якому він просить після закінчення строку дії договору оренди землі не продовжувати оренду земельної ділянки, так як він самостійно буде займатися господарською діяльністю на ній.

Разом з тим, згідно довідки за №31-28-0.5-4194/15-16 від 18.11.2016 Управління Держгеокадастру у Смілянському районі Черкаської області в Національній кадастровій системі містяться відомості щодо реєстрації речового права на спірну земельну ділянку за СТОВ «Залевківське» від 10.08.2016 №15888676 строком на 10 років.

Вважає зазначений договір оренди землі недійсним, державну реєстрацію права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинену реєстраційною службою Смілянської міської ради такою, що підлягає негайному скасуванню у зв'язку з порушенням його прав як орендаря та умов договору оренди землі, який укладений між орендодавцем ОСОБА_3 та ним.

У підтвердження заявлених вимог ФОП ОСОБА_5 долучив до позовної заяви договір оренди земельної ділянки від 14.02.2007 відповідно до якого ОСОБА_3 передав в оренду ФОП ОСОБА_5 земельну ділянку строком на 10 років, який зареєстровано в Смілянському районному відділі ЧРФ «Центр ДЗК» №040779200058 03.04.2007.

Довідкою Управління Держгеокадастру у Смілянському районі Черкаської області від 16.11.2016 № 31-28-0.5-4120/15-16 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №72814426 від 11.11.2016 підтверджено державну реєстрацію 10 серпня 2016 року права оренди земельної ділянки, площею 2,56 га на підставі договору оренди землі, укладеного між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем СТОВ «Зелевківське» на строк 10 років (а.с. 15-18).

13 березня 2017 року представником ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_4 в судовому засіданні було приєднано зустрічну позовну заяву за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та управління Держгеокадастру у Смілянському районі про визнання договору оренди земельної ділянки від 14.02.2007 недійсним, скасування державної реєстрації договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що сторонами при укладанні спірного договору не були погоджені всі його істотні умови, тому, на його думку, Смілянським районним відділом ЧРФ «Центр ДЗК» 03.04.2007 неправомірно було здійснено реєстрацію договору оренди від 14.02.2007.

Просив суд визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 2,56 га, що належить ОСОБА_3 кадастровий номер № НОМЕР_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 04 вересня 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 14.02.2007, та який зареєстрований у Державному реєстрі земель реєстровий запис про державну реєстрацію договору оренди землі від 03.04.2007 за №040779200058.

Зобов'язати ОСОБА_5 повернути земельну ділянку площею 2,56 га, що належить ОСОБА_3 кадастровий номер № НОМЕР_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 04 вересня 2006 року.

Стягнути з ОСОБА_5 судові витрати: судовий збір у сумі 640 грн. та витрати за надання правової допомоги.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ФОП ОСОБА_5 (а.с. 70).

При цьому, ухвала мотивована тим, що пред'явлені первісний та зустрічний позови взаємопов'язані і виникають з одних правовідносин, а тому їх спільний розгляд є доцільним.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та управління Держгеокадастру у Смілянському районі про визнання договору оренди земельної ділянки від 14 лютого 2007 року недійсним, скасування державної реєстрації договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку залишено без розгляду.

Враховуючи викладене, приведені вимоги закону апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, встановивши, що представником відповідача вимоги про компенсацію здійснених ним витрат внаслідок саме необґрунтованих дій позивача не пред'явлені, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання на підставі поданих розрахунків.

У свою чергу, досліджені апеляційним судом матеріали справи не свідчать про необґрунтованість дій позивача ФОП ОСОБА_5, так як в суд з позовом до ОСОБА_3 він звернувся 12.12.2016, а дія договору укладеного між ним, як орендарем та ОСОБА_3, як орендодавцем, який є предметом спору, закінчувалась 03.04.2017.

За викладеного апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 липня 2018 року - без змін.

Судові витрати залишити за сторонами.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 вича залишити без задоволення.

Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 липня 2018 року залишити без змін

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду виготовлено 23 січня 2019 року.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: В.Г. Бородійчук

Т.Л. Фетісова