Постанова № 79360671, 28.12.2018, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/1439/17

провадження № 2-а/691/5/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року Городищенський районний суд Черкаської області

В складі:

головуючого судді Савенко О.М.,

при секретарі судових засідань Шмунь Н.В.

з участю:

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Корінь М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Городище адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області про визнання дій неправомірними, зобов»язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_4 звернулася в суд з позовною заявою до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області про визнання дій неправомірними, зобов»язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що є пенсіонером за віком і отримувала пенсію за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 Через проведення в зоні її проживання антитерористичної операції, з 2014 року проживає в АДРЕСА_2 Починаючи з 01 серпня 2014 року, перебуває на обліку в Городищенському об»єднаному Управлінні Пенсійного Фонду України Черкаської області, як особа, переміщена з тимчасово окупованої території. В період з березня по липень 2017 року було припинено виплату пенсії. 30 серпня 2017 року звернулась із заявою до Городищенського об»єднаного Управління Пенсійного Фонду України Черкаської області з приводу припинення виплати пенсії за вказаний період та виплату заборгованості по пенсії. За результатами розгляду заяви отримала відмову, в зв»язку з чим рекомендовано звернутися до суду. Вважає рішення Городищенського об»єднаного Управління Пенсійного Фонду України Черкаської області неправомірним, остільки відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509. Крім того, виплати пенсій особам, переміщеним з тимчасово окупованих територій, врегульовані постановами Кабінету Міністрів України №595 від 07 листопада 2014 року, №136 від 18 лютого 2016 року, №365 від 08 червня 2016 року. Вважає, що відповідач, призупиняючи їй виплату пенсії в період з березень по липень 2017 року діяв на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Припиняючи нарахування та виплату пенсії за вказаний період, через відсутність передбачених Законами України підстав, відповідач порушив її право на отримання пенсії, що і змусило звернутися до суду за захистом.

Позивач ОСОБА_4, будучи вчасно та належним чином повідомленою про судовий розгляд, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №1950201698458 від 01 грудня 2017 року, №1950201734888 від 15 січня 2018 року, №1950201835650 від 23 березня 2018 року, №1950201864072 від 05 травня 2018 року, №1950201904759 від 25 травня 2018 року, №1950201929794 від 12 червня 2018 року, №1950201985350 від 14 вересня 2018 року, до суду не прибула. Участь в судовому засіданні взяв представник ОСОБА_2, який позовні вимоги підтримав та уточнив, що необхідно визнати дії відповідача протиправними, а не правомірними і зобов»язати виплатити виниклу заборгованість за період з березня по липень 2017 року.

Представник відповідача Корінь М.В. у судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що позивач перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного Фонду України в Черкаській області, як особа, яка переміщена з тимчасово окупованої території та отримує пенсію за віком з 01 вересня 2014 року. 08 червня 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Даною Постановою було затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання або перебування. Відповідно до п.2 Постанови КМУ №365 від 08 червня 2016 року, Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у містах Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією Постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509 « Про облік внутрішньо переміщених осіб». Розпорядженням голови Городищенської районної державної адміністрації №169 у 2016 році була створена Комісія з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. 10 лютого 2017 року було проведено обстеження фактичного місця проживання позивача та встановлено відсутність за зазначеною адресою, про що був складений відповідний акт. 27 лютого 2017 року Комісією з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Городищенської районної державної адміністрації прийнято рішення, протокол №5, про припинення виплати пенсій з березня місяця 2017 року 35 особам, в тому числі і позивачу ОСОБА_4. 27 лютого 2017 року видано розпорядження про припинення виплати пенсії. 21 серпня 2017 року було проведено обстеження фактичного місця проживання позивача ОСОБА_4 та встановлено, що на момент обстеження вона знаходилась за вказаною адресою. 21 серпня 2017 року відбулось засідання Комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Городищенської районної державної адміністрації, на якому прийнято рішення про відновлення виплати пенсії ОСОБА_4 з 01 серпня 2017 року. 22 серпня 2017 року видано розпорядження про відновлення виплати пенсії. Вважає, що позич пропустила строк звернення до суду, остільки могла і повинна була дізнатися про своє порушене право після прийняття Комісією рішення про припинення виплати пенсії. До суду з адміністративним позовом позивач звернулася 13 листопада 2017 року, клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду не подала. Вважає, що права позивача порушені не були, у зв'язку із чим просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши сторони, враховуючи належне повідомлення позивача, дослідивши та оцінивши докази по справі, вважає, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України). Відповідно до положень ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Правові відносини, які виникли між сторонами, слід врегулювати в порядку діючого законодавства, яким визначено наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 24 листопада 2017 року відкрито провадження у справі, відповідно до положень ст. 186 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) та здійснено дії, передбачені зазначеною статтею.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, яким КАС України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.10 Розділу VII Перехідних Положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд адміністративного позову відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією КАС України.

Частиною першою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_1, позивач ОСОБА_4 є особою пенсійного віку, в зв»язку з чим отримує пенсію за віком (а.с.83). Зазначене пенсійне посвідчення є документом, що підтверджує право на одержання пенсій і засвідчує особу його власника при одержанні належних до виплат сум пенсій, зверненні до органів Пенсійного фонду України та інших державних органів з питань пенсійного забезпечення (а.с.83). Із змісту довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної сооби від 18 листопада 2014 року №7106000094, позивача ОСОБА_4 поставлено на облік в Управлінні соціального захисту населення Городищенської РДА Черкаської області з 01 листопада 2014 року (а.с.84). Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов сім»ї від 10 лютого 2017 року, позивач ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_3 але на день обстеження за даною адресою відсутня, зі слів представників Орловецької сільської ради Городищенського району Черкаської області знаходиться в Донецькій області, її чоловік ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.43). Із протоколу засідання Комісії Городищенської районної державної адміністрації з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 27 лютого 2017 року №5, вбачається, що робочою групою проведено обстеження та складено відповідні акти на 37 осіб, до списку яких віднесено і ОСОБА_4 (а.с45-46). За змістом протоколу ОСОБА_4 вирішено припинити виплату пенсії з березня 2017 року. Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов сім»ї від 21 серпня 2017 року, позивач ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_3 та повідомила, що в разі виїзду на окуповану територію зобов»язується повідомити про це відповідні органи в десятиденний термін (а.с.44). Відповідно до протоколу засідання Комісії Городищенської районної державної адміністрації з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 21 серпня 2017 року №23, розглянуто подання Управління соціального захисту населення Городищенської РДА Черкаської області щодо призначення (відновлення) виплат пенсій, надання соціальних послуг, інших виплат та вирішено відновити та продовжити виплату пенсії особам стосовно яких вирішувалось питання (а.с.47-48). У зазначеному списку позивач ОСОБА_4 не значиться (а.с.47-48). Відповідачем у наданих суду письмових запереченнях не зазначені підстави призупинення позивачу виплати пенсії. Разом з тим, з наданих усних заперечень вбачається, що підставою призупинення виплати пенсії стало не підтвердження факту проживання позивача в с.Орловець вул.Цвітківська, №14 Городищенського району Черкаської області лише 10 лютого 2017 року.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У частині 2 статті 77 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому.

Пунктом 8 «Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 визначено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 509 затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, який регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. До того ж, пунктом 2 наведеного порядку встановлена процедура отримання такої довідки, згідно з якою повнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто або через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад.

05 листопада 2014 року Постановою Кабінету Міністрів України № 637 встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509. Зазначені виплати, що призначені або продовжені відповідним особам до набрання чинності цією постановою, здійснюються за фактичним місцем їх проживання (перебування) у разі видачі їм до 31 грудня 2014 року такої довідки.

Постановою Кабінету Міністрів України № 715 від 12 грудня 2014 року змінено положення абзацу другого пункту Постанови в частині того, що зазначені виплати, призначені або продовжені відповідним особам до набрання чинності цією постановою, здійснюються за фактичним місцем їх проживання (перебування) у разі видачі їм до 01 лютого 2015 року такої довідки. В подальшому зазначений абзац було змінено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 636 від 26 серпня 2015 року та зазначено, що зазначені виплати припиняються з місяця, наступного за тим, у якому завершився строк дії цієї довідки. У разі продовження строку дії довідки зазначені виплати поновлюються з дати припинення їх виплати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі за текстом - Тимчасовий порядок), відповідно до пункту 8 якого встановлено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З врахуванням вищенаведеного вбачається, що особа, яка не перемістилась з непідконтрольної Україні території, але бажає й надалі отримувати пенсію повинна у відповідності до вищенаведених Порядків № 595 та № 637 переміститись на контрольовану українською владою територію для вирішення питання отримання соціальної виплати (пенсії), за місцем фактичного проживання звернутись до управління ПФУ (за місцем проживання) та надати заяву про переведення пенсійної справи (призначення пенсій, виплату допомоги на поховання, виплату недоотриманої пенсії), а також довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (справа Європейського суду з прав людини «Мюллер проти Австрії», 1975 рік) та пов'язане з правом мирно володіти своїм майном.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч. 1 ст. 49 цього Закону. Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 цього Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі недоотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як не підтвердження фактичного проживання. Відповідач не послався на Закон та його норму, що передбачає припинення виплати пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 136 від 18 лютого 2016 року затверджено «Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Зазначеним порядком передбачено, що з метою здійснення верифікації та моніторингу на запит Мінфіну розпорядники бюджетних коштів, Національний банк, Пенсійний фонд України, фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування, підприємства, установи і організації, банки та інші фінансові установи незалежно від форми власності подають інформацію, в тому числі персональні дані, про відкриті рахунки (поточні, кредитні, депозитні тощо), операції, залишок коштів на рахунках. У разі нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, призначених на сім'ю або домогосподарство, інформація подається щодо кожного члена сім'ї або домогосподарства. Верифікація та моніторинг державних виплат здійснюються структурним підрозділом Мінфіну. У разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів. Розпорядник бюджетних коштів та/або інший орган, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на підставі отриманої від Мінфіну рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфіну протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення.

Посилання відповідача на зазначений Порядок, об'єктивно нічим не обґрунтовано, як і не надано доказів, підтверджуючих наявність підстав для припинення виплат позивачу пенсії із наведених підстав, оскільки відсутня рекомендація Мінфіну щодо зупинення або припинення таких виплат. За таких обставин пояснення відповідача з посиланням на зазначену Постанову КМУ не обґрунтовані та не можуть прийматись до уваги. Відповідач не вказав, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону, стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії, як і не вказано будь-якої іншої норми закону, яка б визначала таку підставу припинення виплати пенсії, як не підтвердження фактичного проживання.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення суд зазначив, що наведених вище міркувань Європейському суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністрівським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-1У «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Конституційне право на соціальний захист включає право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Відповідно до встановлених у справі обставин, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, зазначені вище рішення: «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», суд приходить до висновку, що судом було достовірно встановлено, що відповідач Головне Управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області, не приймаючи рішення відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стосовно ОСОБА_4, з 01 березня 2017 року зупинив виплату пенсії позивачу безпідставно, доказів, які б обґрунтовували підстави для зупинення виплати пенсії позивачу, сторонами суду не надано, жодним Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади, тобто припинення відповідачем виплати позивачу раніше призначеної пенсії є таким, що не узгоджується із чинним законодавством, а тому дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області щодо припинення виплати позивачу пенсії слід визнати протиправними.

Керуючись ст. ст. 3, 19, 46, 55, 64, 124 Конституції України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77-78, 139, 241-246, 263, 293, 295 КАС України, суд-

постановив:

позовну заяву ОСОБА_4 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області про визнання дій неправомірними, зобов»язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області щодо припинення виплати ОСОБА_4, пенсії з березня 2017 року по липень 2017 року.

Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області провести виплату заборгованості у виді пенсії ОСОБА_4 в період з 01 березня 2017 року по 01 серпня 2017 року.

Постанова може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку її апеляційного оскарження.

Копію постанови направити позивачу, для відому.

Повний текст поставнови виготовлено 28 грудня 2018 року.

Суддя О. М. Савенко