Вирок № 79360499, 23.01.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/7173/18

Провадження № 1-кп/645/391/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

секретар судового засідання - Кривеженко М.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Асріян Л.А.,

потерпілої - ОСОБА_1,

законного представника потерпілої - ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого - адвоката Мельника Р.В.

обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12018220000000987 від 04.09.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Веселе, Харківської області, громадянина України, одруженого, з середньо-спеціальною освітою, офіційно не працюючого, мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4, 03 вересня 2018 року, приблизно о 13 год. 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 50-60 км/год по бульвару Богдана Хмельницького зі сторони вул. Танкопія в напрямку вул. Маршала Рибалко в м. Харкові. Під час руху, ОСОБА_4 на керованому автомобілі «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1, в районі перехрестя вул. Маршала Рибалко та бульвару Богдана Хмельницького м. Харкові, діючи необережно, грубо порушив вимоги п. 18.1 ПДР України, згідно з якими:

п. 18.1 водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»,

тобто наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_1, не зменшив швидкість, щоб дати їй дорогу та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка в той момент перетинала проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу, визначеному дорожніми знаками та дорожньою розміткою, з права на ліво по ходу руху автомобіля «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди згідно висновку судово - медичної експертизи № 12-14/753-А/18 від 05 листопада 2018 року потерпілій ОСОБА_1 спричинені наступні тілесні ушкодження: відкритий поперековий злом обох кісток правої гомілки в нижній третині діафізів із зсувом по ширині і кутовим зсувом, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя. Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_4 згідно висновку судово - автотехнічної експертизи № 1172/18 від 05.11.2018 року знаходиться в причинному зв'язку з подією та наслідками дорожньо-транспортної події.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив суду, що 03 вересня 2018 року, приблизно о 13 годині, він, керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1, рухався по бульвару Б. Хмельницького зі сторони вул. Танкопія в напрямку вул. Маршала Рибалко в м. Харкові. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не побачив пішохода, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка перетинала проїжджу частину нерегульованого пішохідного переходу.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1, в присутності законного представника ОСОБА_2, пояснила, що дійсно 03 вересня 2018 року, приблизно о 13 год. 30 хв., вона перетинала проїжджу частину в районі перехрестя бульвару Б. Хмельницького та вул. Маршала Рибалко, де на неї наїхав автомобіль, яким керував ОСОБА_4. Одразу після ДТП, ОСОБА_4 вийшов з автомобілю, почав надавати їй допомогу, зателефонував її матусі, викликав швидку медичну допомогу.

Законний представник потерпілої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона не має до ОСОБА_4 претензій матеріального та морального характеру, оскільки останній повністю взяв усі витрати на медичне лікування її дитини ОСОБА_1, крім того, на її прохання неодноразово возив її разом з ОСОБА_1 до лікарень, та на відповідне медичне лікування.

Потерпіла та її законний представник, пояснили, що враховуючи поведінку ОСОБА_4 одразу після ДТП, а також поведінку останнього в подальшому, який надав повністю матеріальну та моральну підтримку, прохали суд призначити покарання та звільнити ОСОБА_4 від його відбуття.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду, не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та відсутності сумнівів щодо добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

При цьому судом з'ясовано правильність розуміння ОСОБА_4, потерпілою, її законним представником змісту вказаних обставин, відсутність сумнівів у добровільності їх позицій та роз'яснено про правові наслідки, а саме позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає доведеною.

Згідно ст. 65 КК України, особі, що вчинила злочин, призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди потерпілій.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, одружений, має малолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, офіційно не працевлаштований, однак з його слів працює неофіційно на взуттєвій фабриці пакувальником товару.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, конкретні обставини, за яких вчинений злочин, поведінку ОСОБА_4 під час ДТП та після, визнання провини обвинуваченим в повному обсязі, відсутність претензій від потерпілої та її законного представника, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого та наявність обставин, які пом'якшують покарання, наявність на утриманні обвинуваченого малолітньої дитини, відсутність судимостей та відомостей про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, його матеріальний та сімейний стан, вік, вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції, встановленої ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавленні волі.

Судом враховані, вимоги ст. 69-1 КК України відповідно до якої за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті особливої частини цього Кодексу.

Однак, в силу вимог ст. 75 КК України та враховуючи обставини злочину та особу обвинуваченого, прохання потерпілої та її законного представника звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, суд вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбування основного призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього в силу ч. 1 п.п. 1, 2, ч. 3 п. 2 ст. 76 КК України обов'язки.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" при постановленні вироку суди мають обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового, оскільки додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами.

Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з урахуванням обставин конкретної справи і з обов'язковим мотивуванням у вироку прийнятого рішення.

При вирішенні питання щодо додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами судом враховано, що злочин, який інкриміновано обвинуваченому є тяжким, з необережною формою вини, однак судом враховано, що ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого потерпілій спричинені тяжкі тілесні ушкодження. Також, судом взято до уваги, що ОСОБА_4 має посвідчення водія, і з його слів працює, однак не надав до суду відомостей про працевлаштування і що його робота пов'язана з необхідністю керування транспортними засобами.

На підставі вищезазначеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік.

Згідно ст.ст. 118, 122, 124 КПК України суд стягує з ОСОБА_4 на користь держави підтверджені витрати за проведення судової автотехнічної експертизи.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов'язки, передбачені ст. 76 КК України необхідні і достатні для її виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують покарання.

Згідно з ч. 1 п.п. 1, 2, ч. 3 п. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Підстав для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4, до набрання вироком законної сили, не вбачається.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Держави витрати за проведення автотехнічної експертизи за № 1172/18 від 05.11.2018 року у кримінальному провадженні № 12018220000000987 у розмірі 1716 грн. (отримувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 951011, УДКС України в Слобідському районі м. Харкова).

Автомобіль «Volkswagen Passat», державний номер НОМЕР_1, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4, після набранням вироком законної сили, вважати повернутим останньому.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя О.В. Горпинич