Рішення № 79359864, 23.01.2019, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2864/18

Номер провадження 2/623/84/2019

РІШЕННЯ

іменем України

23 січня 2019 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого – судді: Бєссонової Т.Д.

за участю секретаря судового засідання: Ноль С..В.

судового розпорядника: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу №623/2864/18 за позовом ОСОБА_2 до Ізюмського комунального виробничого водопровідно -каналізаційного підприємства, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

В жовтні 2018 року позивачка звернулася до суду з позовом до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства ( далі ІКВВКП) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо – транспортної пригоди. В обґрунтування позову посилається на те, що 29 червня2018 року о 19 год. 55 хв. року по вул. Покровській в м. Ізюмі, Харківської областісталася дорожньо – транспортна пригода з вини водія ОСОБА_3 при керуванні екскаватором ЕК 14-20 державний номер НОМЕР_1 зареєстрований за ІКВКП та за участю водія ОСОБА_2 при керуванні автомобілем TOYOTA Avensis, державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 на праві власності. Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 01 серпня 2018 року ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП автомобіль TOYOTA Avensis, державний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. Згідно висновку судового експерта № 137/18А від 15.08.2018 року розмір матеріального збитку, заподіяного позивачці внаслідок пошкодження транспортного засобу під час ДТП становить 107006,22 грн, також до суми збитків відносяться витрати позивачки, які вона змусила зробити для відновлення порушеного права: витрати сплачені за послуги з незалежної оцінки ПП « Геліос» у розмірі 1300,00 грн., витрати сплачені за консультаційні послуги щодо ремонту пошкодженого автомобіля ФОП ОСОБА_4 у розмірі 1200,00 грн. та витрати , що сплачені за послуги судового експерта ОСОБА_5 у розмірі 2500,00 грн. Також, позивачу завдана моральна шкода яку він оцінює у 5000 грн. ОСОБА_2 зазначає, що вона відчула негативні емоції, моральні переживання та дискомфорт, внаслідок вказаної ДТП. Була вимушена витрачати особистий і робочий час для вирішення питань пов'язаних із захистом своїх прав, що порушило її звичайний спосіб життя.

З урахуванням уточненої позовної заяви просить суд :

стягнути з ІКВВКП ( код ЄДРПОУ 24673063) в рахунок відшкодування завданих збитків 112006,22 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн., а також судові витрати.

Представник позивача - ОСОБА_6 надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача, ІКВВКП, надав суду письмову заяву про розгляд справи без участі їх представника, перевірити обґрунтованість позовних вимог не мають можливості, при розгляді справи покладаються на об'єктивність та законність суду.

Третя особа, ОСОБА_3, надав суду письмову заяву де просить суд провести розгляд справи без його участі , посилається на те, що обставини ДТП за його участі встановлені постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 01.08.2018 року, додаткових пояснень не має.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання, або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 29 червня 2018 року о 19 год. 55 хв. по вул. Покровській, в м. Ізюмі, Харківської області, водій ОСОБА_3, керуючи екскаватором ЕК 14-20, для забезпечення дорожнього руху перед виїздом не належним чином перевірив та не забезпечив технічний стан транспортного засобу, внаслідок чого під час руху екскаватора державний номерний знак НОМЕР_1, скоїв наїзд на стоячий транспортний засіб TOYOTA Avensis, державний номер НОМЕР_2, внаслідок чого останній отримав пошкодження, чим порушив пункт 2.3 А Правил дорожнього руху України, в результаті ДТП зазначеним автомобілем завдані механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с.15-16).

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 01.08.2018 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП ( а.с.17-18).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч.4, 5 ст.141 ЦПК України).

Із копії договору позички № 2 від 20.05.2009 року та копії свідоцтва про реєстрацію машини користувачем екскаватора ЕК -14-20 державний номер НОМЕР_1 є ІКВВКП (а.с.55-57).

Згідно копії витягу з наказу № 88-к від 21.06.2018 року ОСОБА_3 в зв'язку з виробничої необхідністю переведено на машиніста екскаватора ( а.с.58).

Під час ДТП автомобіль позивача отримав значні механічні пошкодження, що підтверджується висновком експертного дослідження автотоварознавця № 137/18А від 15.08.2018 року по визначенню матеріальної шкоди спричиненої власнику КТС та додатком до висновку( а.с.71-88). Згідно вказаного висновку експерта матеріальна шкода, спричинена позивачу становить 107006,22 грн (а.с.77 оборот).

Відповідач та третя особа в судовому засідання висновок експерта не спростовували, клопотань про проведення експертизи для визначення вартості відновлювального ремонту та заподіяної відповідачу матеріальної шкоди суду не надавали.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь -які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими , речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами встановленими статтею 89 ЦПК України ( ч. ст. 110 ЦПК України). Суд оцінює належність , допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності ( ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

Висновок експертного дослідження автотоварознавця № 137/18А від 15.08.2018 року по визначенню матеріальної шкоди спричиненої власнику КТС та додаток до висновку суд вважає належним та допустимим доказом, оскільки було додержано вимог законодавства про призначення та проведення експертизи, відсутні обставини, які виключали участь експерта у справі і експерт не вийшов за межі своїх повноважень, достатність наданих експертові об'єктів дослідження, повнота відповіді на порушенні питання та їх відповідність іншим фактичним даним, узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експерта, обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача вартість послуг з незалежної оцінки ПП «Геліос» в розмірі 1300,00 грн, а також вартість консультаційних послуг щодо ремонту пошкодженого автомобіля ФОП ОСОБА_4 у розмірі 1200,00 грн. та витрати, що сплачені за послуги судового експерта ОСОБА_5 у розмірі 2500,00 грн. ( а.с.24,26,89).

Цивільно-правова відповідальність ІКВВКП не застрахована, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 112006,22 грн (107006,22+1300,00+1200,00+2500,00).

Внаслідок ДТП позивачу завдано моральну шкоду.

Представник позивача вказує на те, що із-за отриманих пошкоджень автомобілем позивач відчув негативні емоції, моральні переживання та дискомфорт, внаслідок вказаної ДТП. Був вимушений витрачати особистий і робочий час для вирішення питань пов'язаних із захистом своїх прав, що порушило його звичайний спосіб життя.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п.п.3, 9 постанови від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визнаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити відповідні мотиви.

З урахування викладених обставин суд вважає , що позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. підлягають задоволенню, враховуючи принцип розумності і справедливості, що повністю відповідає вимогам ст. 1167 ЦК України, а також роз'ясненням, даним в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктами 47,48 зазначеної постанови передбачено, що право на правничу допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правничої допомоги адвоката несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правничої допомоги.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналізуючи наведені норми права, слід зазначити, що витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги, відшкодовуються позивачу в разі надання професійної правничої допомоги. Професійна правнича допомога передбачає надання такої допомоги відповідно до статті 131 - 2 Конституції України та статті 60 ЦПК України виключно адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_2 та ОСОБА_6Ю, укладено договір про надання правничої допомоги адвоката та інших юридичних послуг № 351 від 23 серпня 2018 року ( а.с.42,43).

З акту здачі – приймання наданих послуг від 23 серпня 2018 року вбачається, що правнича допомога складається з вивчення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням- складання позовної заяви, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складання та направлення адвокатських запитів, збирання доказів, складання процесуальних документів та інших документів правового характеру, пов'язаних із цивільною справою за позовом - витрачено п'ять годин робочого часу – вартість правничої допомоги складає 1500,00 грн. ( а.с.44). Згідно квитанції № 40 від 23.08.2018 року ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_2 (довіреність знаходиться в матеріалах справи ( а.с.10)) було сплачено на користь ОСОБА_6 1500,00 грн. за надання правничої допомоги ( а.с.3).

Проаналізувавши обсяг та склад робіт, виконаних адвокатом, враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт та обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та значенням справи для сторони, суд, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає що витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн. підлягають задоволенню

Питання щодо стягнення судового збору вирішено відповідно до статті 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 77,81, 141,264,265,268 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з Ізюмського комунального виробничого водопровідно -каналізаційного підприємства (код ЄДРПОУ 24673063, адреса: 64303 Харківська область, м. Ізюм, вул. Чумацька, буд.11) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3) матеріальні збитки у розмірі 112006,22 грн., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 1500,00 грн.

Стягнути з Ізюмського комунального виробничого водопровідно -каналізаційного підприємства (код ЄДРПОУ 24673063, адреса: 64303 Харківська область, м. Ізюм, вул. Чумацька, буд.11) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3) судовий збір у розмірі 1170,06 грн.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду Т.Д.Бєссонова