Ухвала суду № 79359780, 23.01.2019, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 610/2109/18

Номер провадження 1-кп/623/52/2019

У Х В А Л А

іменем України

23 січня 2019 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі колегії суддів: головуючого судді Герцова О.М.,

судді Бєссонової Т.Д.,

судді Винниченка П.П.,

за участю секретаря Бобриш М.С.,

за участю прокурора Квітчатого К.В.,

захисника Кузнєцова О.О.,

обвинуваченої ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2, у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України.

03 лютого 2019 року спливає строк тримання під вартою ОСОБА_2, продовжений ухвалою суду від 06 грудня 2018 року.

Прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_2 на 60 днів, посилаючись на ризики, встановлені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

У судовому засіданні обвинувачена не заперечувала проти клопотання прокурора, захисник Кузнєцов О.О. покладався на розсуд суду.

На час розгляду в суді питання про доцільність продовження тримання обвинуваченій ОСОБА_2 під вартою суд дійшов висновків, що ризики, вказані при обранні запобіжного заходу не зменшились. Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, та які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, не встановлено.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання обвинуваченою ОСОБА_2 винною, а саме від 7 до 15 років позбавлення волі, та враховуючи можливість перешкоджання кримінальному провадженню, спростовує доводи про відсутність ризиків.

Відповідно до п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, в даному випадку ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, в цьому полягає суспільний інтерес, що виправдовує відповідний відступ. Враховуючи покарання, яке передбачено за вказане правопорушення існує ризик того, що обвинувачена може переховуватись від суду, окрім того, існує ризик можливого впливу на свідків, допит яких ще не проведено.

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк» проти України).

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При продовженні запобіжного заходу колегія судів також враховує ту обставину, що перебування ОСОБА_2 в умовах слідчого ізолятора будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції не надходило, стороною захисту не надано, інших даних щодо стану здоров'я (наявності тяжких захворювань та інших протипоказань) в ході здійснення досудового розслідування не добуто, що свідчить про можливість тримання ОСОБА_2 у місцях несвободи.

Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів обґрунтовано вважає, що є об'єктивно наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та з метою запобігання спробам переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, підстав для застосування стосовно обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні судом не встановлено, оцінюючи суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченій ОСОБА_2 та ймовірну можливість продовження обвинуваченій протиправної поведінки у подальшому, суд вважає, що ОСОБА_2 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк два місяці.

Керуючись ст. 28, 177, 178, 314, 315, 369-372 КПК України, ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», рішеннями ЄСПЛ «Ілійков проти Болгарії», «Волосюк» проти України, «Харченко проти України», «Летельє проти Франції», колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_2 в умовах Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" продовжити на 60 діб, тобто до 23 березня 2019 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Герцов

Суддя Т.Д. Бєссонова

Суддя П.П. Винниченко