Рішення № 79359773, 18.01.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/9012/18

н/п 2/640/357/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2019 року

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Кострової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Харківської міської ради (ЄДРПОУ 04059243 м. Харків м-н Конституції,7) до ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1, м. Харків вул.. Балакірєва б. 21А кв.46) про стягнення коштів, -

встановив:

Позивач, Харківська міська рада, звернувлася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача, ОСОБА_1,на користь позивача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 11510,60 грн. відповідно до ст.ст.1212-1214 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Харківською міською радою відповідно до ст. 189 ЗК України здійснені заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади, додержання вимог земельного законодавства. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.05.2018 № 123204729 нежиле приміщення № 1-1 в літ. «А-1» площею 13,7 кв.м. по Білгородському шосе, 10 у м. Харкові з 26.06.2003 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 25.06.2003 № 945.Відповідно до вказаної інформаційної довідки, листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 27.12.2017 № 8475/0/225-17 речові права Відповідача на земельну ділянку по Білгородському шосе, 10 у м. Харкові не зареєстровані. ОСОБА_1 з 25.06.2003 та по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,0021 га Білгородському шосе, 10 у м. Харкові без виникнення права власності або користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.Відповідач у період з 01.05.2015 по 30.04.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти.Розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню, розрахований позивачем с складає 11510,60 грн.

Позивачем до суду надано заяву, в якій просить справу слухати без участі позивача та не заперечує проти заочного рішення

Відповідач в судове засідання повторно не зявився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся належним чином.

Відповідно до ухвали суду від 18.01.2019р., враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.05.2018 № 123204729 нежиле приміщення № 1-1 в літ. «А-1» площею 13,7 кв.м. по Білгородському шосе, 10 у м. Харкові з 26.06.2003 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 25.06.2003 № 945.

Частиною четвертою статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Статтею 181 ЦК України встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно, користування, володіння та розпорядження зазначеною нерухомістю неминуче призводить до фактичного використання земельної ділянки, на якій така нерухомість знаходиться. Іншими словами, неможливо здійснювати правомочності власника будівлі не використовуючи земельної ділянки під такою будівлею.

Згідно ч. 4 ст. 319 ЦК України - власність зобов'язує.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном, що встановлено ст.360 ЦК України.

Як вбачається із положень ст. 120 ЗК України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Відповідно до з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 27.12.2017 № 8475/0/225-17 речові права відповідача на земельну ділянку по Білгородському шосе, 10 у м. Харкові не зареєстровані.

Таким чином, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею площею 0,0021 га по Білгородському шосе, 10 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 08.05.2018 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 0,0021 га по Білгородському шосе, 10 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі № 1-1 в літ. «А-1» площею 13,7 кв.м. За результатами обстеження складено акт обстеження.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що платою за землю є обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

З часу виникнення права власності на нерухоме майно у ОСОБА_1 виник й обов'язок сплачувати грошові кошти за використання земельної ділянки у встановленому законодавством розмірі.

У період з 01.05.2015 по 30.04.2018 відповідач не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Тобто, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога про стягнення несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди, внаслідок чого позивачем не отримано дохід у зазначеному розмірі у виді неодержаної орендної плати за землю, який за визначенням статті 22 ЦК є збитками у вигляді упущеної вигоди.

За таких обставин до спірних правовідносин положення статей 1212- 1214 ЦК, на які посилається позивач, не застосовуються, а застосуванню підлягають положення закону щодо відшкодування збитків ( постанова Верховного Суду від 25.05.2018року № 922/3413/17).

Упущеною вигодою за змістом статті 22 ЦК вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності. Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК.

За змістом статті 152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас відповідно до статті 156 ЗК власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 ЗК відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вирішуючи спір у даній справі, суд бере до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК.

Так, згідно з частиною 2 статті 22 ЦК збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Приймаючи до уваги викладене, та враховуючи, що відповідачем не доведено завдання шкоди не з його вини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Харківської міської ради слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 11 510,60 грн.

Судовий збір суд стягує відповідно до ст.. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 181, 319, 360, 1212-1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 80, 83, 120, 125, 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 14, 286.6 Податкового кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1. ОСОБА_2 вул. Кемеровська б. 38) на користь Харківської міської ради (ЄДРПОУ 37999649 м. Харків м-н Конституції,7) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 11 510,60 грн. та судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Заочне рішеннянабирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 23.01.2019року.

Суддя Н.М. Бородіна