Рішення № 79359396, 22.01.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 641/4547/18

Провадження № 2/638/1207/19

22.01.2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря Скрипаченко В. Р.

з участю судового розпорядника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 житлового господарства Харківської міської ради про надання впорядкованого житла,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 06.07.2018 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 житлового господарства Харківської міської ради про надання впорядкованого житла. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.05.1999 року у будинку за адресою: АДРЕСА_1 сталася пожежа, за цією адресою була зареєстрована лише позивач. В момент пожежі в квартирі вона не знаходилася, так як будинок був в стані непридатності для мешкання. Позивачем було з’ясовано, що її було незаконно знято з реєстрації та їй довелось через суд встановити, що на момент пожежі вона була там зареєстрована. Після багаточисельних звернень до органів державної влади їй було роз’яснено право на постановку на облік за пільговою чергою, що і було зроблено, проте ця черга для осіб, які потребують поліпшення житлових умов, проте вона просила надати їй особисте впорядковане житло як наслідок пожежі, що сталася 18.05.1999 року, а тому з урахуванням приписів ч. 2 ст. 111 ЖК України має право на отримання житлового приміщення в позачерговому порядку. Зараз проживає у квартирі сина разом з ним, проте ця квартира має 17, 5 м2, тоді як норма житлової площі встановлена 13, 65 м2 на одну особу. Просить суд позов задовольнити, відновити її порушене право та зобов’язати ОСОБА_3 житлового господарства Харківської міської ради надати їй житло у вигляді особистої упорядкованої житлової квартири не як поліпшення житлових умов, а внаслідок пожежі її житла АДРЕСА_2, про що йдеться у рішенні Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.04.2007 року за №20-76, як це передбачено ч. 2 ст. 111 Житлового кодексу України.

Представник відповідача - ОСОБА_3 житлового господарства Харківської міської ради надав до суду відзив, згідно якого просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, посилаючись на наступне. Позивач з родиною у складі 2 осіб (вона та син) перебуває у списку осіб, що мають право на першочергове отримання житлової площі з урахуванням пільги інваліда війни з 16.03.2010 ОСОБА_2 мала статус інваліда війни 3 групи, інвалід дитинства, з 04.05.2017 ОСОБА_2 має 2 групу інвалідності. При цьому, ОСОБА_4 з родиною (вона та син) зареєстровані в однокімнатній ізольованій квартирі №5, житловою площею 18, 0 м2, загальною площею 37, 3 м2 по проспекту Петра Григоренка, 23. Зазначена квартира обладнана всіма зручностями, приватизована в 1993 році на двох осіб. В квартирі позивач зареєстрована з 28.11.1988 року. Відповідно до довідки ГУ МНС України в Харківській області від 16.11.2006 року, 18.05.1999 року за адресою вул. Карбишева, 1 відбулась пожежа. На даний час 25.08.2018 року в виконавчому комітеті Харківської міської ради за списком осіб маючих право на позачергове отримання житла з урахуванням пільг інваліда війни перебуває 76 родин, з них: інвалідів війни 1 групи 12 родин; інвалідів війни 2 групи 44 родини; інвалідів війни 3 групи 20 родин. Черга ОСОБА_2 серед інвалідів війни (1,2 та 3 групи разом) - 48. Її черга серед інвалідів війни 2 групи - 29. В державному бюджеті України на 2014 - 2018 роки коштів для забезпечення житлом інвалідів війни не передбачено. Наголошує, що жилі приміщення надаються в порядку черговості всім громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, навіть серед тих осіб, які перебувають в черзі на позачергове надання житлової площі. Отже, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд порушить права осіб, які перебувають в черзі на позачергове надання житлової площі за номерами облікових справ з 1-го по 27 номери. Просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

03.12.2018 року від позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач наголошує, що підставою для звернення до суду є саме отримання житла внаслідок пожежі у її будинку, де вона була зареєстрована та проживала, проте аж ніяк не звертається до суду з приводу покращення житлових умов.

Суд, дослідивши доводи учасників справи, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, про що свідчить копія посвідчення, виданого Слобідським УПСЗН м. Харків серії Є №010248 04.05.2017 року (а. с. 5).

Відповідно до листа Червонозаводського районного відділу м. Харкова ГУ МНС України в Харківській області від 16.11.2006 року, 18.05.1999 року за №49 в книзі обліку пожеж зареєстрована пожежа за адресою: м. Харків, пров. Кабишева, 1.

Згідно листа Відділення з питань НПД Червонозаводського районного відділу Головного управління МНС України в Харківській області від 12.04.2011 року №580/682-Д, 18.05.1999 року за №49 в книзі обліку пожеж зареєстрована пожежа за адресою: м. Харків, пров. Кабишева, 1. Матеріали перевірки за фактом пожежі для прийняття рішення буди направлені до СУ УМВС України в Харківській області вих. №12/231 від 21.05.1999 року (а. с. 12).

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.04.2007 року, яке набрало законної сили, заяву ОСОБА_2 задоволено, встановлено юридичний факт того, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкала та була зареєстрована (прописана) з 1952 року по 18 травня 1999 року за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 14).

Відповідно до довідки, виданої Управлінням обліку та розподілу житлової площі ОСОБА_3 житлового господарства виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває у списку осіб, які мають право на позачергове одержання житла з урахуванням пільги інваліди війни з 16.03.2010 року (рішення МВК №56 від 16.03.2010 року) (а. с. 16).

Згідно відповіді юридичного департаменту Харківської міської ради від 29.06.2011 року №5855/9-11, на підставі рішення виконавчого комітету Комінтернівської районної в м. Харкові ради від 16.03.2010 року №56, сім’я ОСОБА_2 у складі двох осіб перебуває на обліку громадян, що потребують покращення житлових умов, і включена до списку на першочергове отримання житла «інваліди ВВВ» (а. с. 84).

У матеріалах справи наявний лист виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.06.2017 року за №Х-3-18859/1-1708-39, згідно якого житлове питання позивача буде розглянуто у відповідності з діючим житловим законодавством України, тобто при надходженні житлової площі для даної категорії першочерговиків та підході черги сім’ї позивача на її отримання (а. с. 24-25).

Згідно інформації, наданої Управлінням містобудування та архітектури ОСОБА_3 містобудування, архітектури та генерального плану виконавчого комітету Харківської міської ради від 01.03.2018 року №Х-3-5910/1-18.08-31, порядковий номер сім’ї позивача у пільговому списку виконавчого комітету Харківської міської ради – 50, всього у цьому списку 78 сімей. При цьому, тимчасове житло позивачу, як особі, що потерпіла від пожежі, не надавалося з причини, що за цією адресою позивач не була зареєстрована та з причин наявності у неї іншого житла (а. с. 33).

Відповідно до статті 110 Житлового кодексу України, громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо: будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню; будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом; будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.

Згідно з частиною 2 статті 111 Житлового кодексу України, якщо будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, у зв’язку з непридатністю для проживання підлягає знесенню або будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий, інше благоустроєне жиле приміщення надається виселюваним державною, кооперативною або іншою громадською організацією, якій належить будинок, що підлягає знесенню, або якій призначається підлягаючий переобладнанню будинок (жиле приміщення), а в разі відсутності цієї організації чи неможливості надання нею жилого приміщення - виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Статтею 112 Житлового кодексу України визначено, що якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом, громадянам, виселення з цього будинку (жилого приміщення), інше благоустроєне жиле приміщення залежно від належності будинку надається виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів чи державною, кооперативною або іншою громадською організацією, а в разі неможливості надання жилого приміщення цією організацією – виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Судом достеменно встановлено, що за адресою: м. Харків, пров. Кабишева, 1, де у квартирі за №1 була зареєстрована (прописана) та мешкала з 1952 року по 18 травня 1999 року ОСОБА_2 (юридичний факт встановлено рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.04.2007 року, яке набрало законної сили), 18.05.1999 року сталася пожежа.

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про визнання незаконною бездіяльності органу місцевого самоврядування та надання їй житла в порядку ст. ст. 110, 111, 113 Житлового кодексу України, доводи ж відповідача про необхідність постановки її на облік є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях закону, адже закон не пов’язує обов’язок надання квартири з постановленням на квартирний облік у випадку, передбаченому статтею 111 Житлового кодексу України.

Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470 (з наступними змінами) визначено підстави постановки на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і в цей перелік не включено випадки знесення житлового будинку.

Згідно пункту 37 наведених Правил жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на квартирному обліку, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, цими Правилами та іншими актами законодавства Української РСР, а також випадків надання жилих приміщень за рішенням Ради Міністрів СРСР і Ради Міністрів УРСР.

Отже, законодавець не пов'язує обов'язок надання квартири з постановкою на квартирний облік у випадку, передбаченому статтею 111 Житлового кодексу України, а тому доводи відповідача щодо вирішення питання забезпечення житлом позивача шляхом постановки на облік у черзі на отримання житла є безпідставними.

Вказана позиція викладена і в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.05.2015 року, де зазначено, що суд правильно виходив з того, що будинок у якому проживали позивачі був аварійним та у подальшому був знесений, тому позивачі повинні бути забезпечені благоустроєним житлом, як передбачено частиною 2 статті 111 Житлового кодексу України, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині надання благоустроєного житла позивачам.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 15 Житлового кодексу України надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої ради віднесено до компетенції виконавчого комітету міської ради.

Аналогічне положення міститься і у статті 111 Житлового кодексу України.

Зазначені повноваження є делегованими виконавчому комітету державою (стаття 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Так, відповідно до п.п. 2 п. а) частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Таким чином, відповідний обов’язок щодо надання позивачу ОСОБА_2 на склад її сім’ї іншого благоустроєного жилого приміщення в м. Харкові у межах норми жилої площі, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, підлягає покладенню на Виконавчий комітет Харківської міської ради.

Суд приходить до висновку про наявність у позивача ОСОБА_2 права на отримання благоустроєного жилого приміщення, проте втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень можливе виключно для відновлення порушеного права особи і тільки після встановлення факту порушення такого права та законних інтересів особи протиправними діями або рішеннями суб'єкта владних повноважень.

З аналізу закріпленої у п.п. 2 п. а) частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» норми вбачається, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють безпосереднє управління житловим фондом, який віднесений до комунальної власності. Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 17 червня 2014 року (справа №21-197а-14).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що права позивача ОСОБА_2 внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, про що зазначалось вище, порушені. Проте враховуючи, що питання про прийняття рішення про розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності віднесено до виключних повноважень Виконавчого комітету Харківської міської ради, суд вважає, що для відновлення порушених прав позивача ОСОБА_2 з урахуванням статті 16 Цивільного кодексу України,позов підлягає задоволенню, зокрема в частині зобов’язання Виконавчого комітету Харківської міської ради розглянути на найближчому засіданні (основна форма роботи виконавчого комітету згідно статті 53 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») питання надання позивачу ОСОБА_2 на склад її сім’ї іншого благоустроєного жилого приміщення в м. Харкові у межах норми жилої площі, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам та прийняти відповідне рішення.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Так, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи (пункт 8 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»), а тому з відповідача ОСОБА_3 житлового господарства Харківської міської ради підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст.110, 111 ЖК України, ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та на підставі ст.ст.12, 13, 43, 49, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272-274, 279, 354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 житлового господарства Харківської міської ради про надання впорядкованого житла – задовольнити частково.

Зобов’язати Виконавчий комітет Харківської міської ради розглянути на найближчому засіданні питання надання позивачу ОСОБА_2 на склад її сім’ї благоустроєного жилого приміщення в м. Харкові у межах норми жилої площі, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам та прийняти відповідне рішення.

У задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 житлового господарства Харківської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: