Постанова № 7935849, 27.01.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2010 р.

8 год.45 хв.Справа № 2-а-12983/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Мкртчян А.С.,

за участю: представників позивача - Ушакова В.Р., Іпатова В.В.,

представників відповідача - Тосік Н.І., Попової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

акціонерного товариства закритого типу "Херсонський завод гумотехнічних виробів"

до державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування актів індивідуальної дії,

встановив:

Акціонерне товариство закритого типу «Херсонський завод гумотехнічних виробів» (далі – позивач, Товариство) звернулося з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі – відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2009 року № 0000622301/0 яким визначено податкове зобов’язання із земельного податку на 3670,44 грн., № 0000612301/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток за штрафними санкціями в сумі 14671 грн. та № 0000602301/0, яким визначено податкове зобов’язання із податку на додану вартість на 4679 грн., в тому числі за основним платежем 3086 грн., за штрафними санкціями 1593 грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення складені на підставі акту планової виїзної перевірки від 30.01.2009 року № 399/23-8/05516932 щодо дотримання Товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року.

Даною перевіркою встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:

- внаслідок неправильного застосування коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки занижено плату за землю на 3670,44 грн. (за 2007 рік на 2444, 96 грн. та 1-ше півріччя 2008 року на 829,31 грн.);

- у червні 2007 року неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість (далі – ПДВ) при придбанні легкового автомобіля на суму 19833,33 грн.; безпідставно відображено валові витрати 2006 року в сумі 103679,57 грн. у складі валових витрат ІV кварталу 2007 року; введено в експлуатацію об’єкт І групи «котельня» без законних на те підстав, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на суму 14327 грн. За даними порушеннями Товариству донараховано податку на прибуток на суму 29342 грн.

- у жовтні 2007 року до складу податкового кредиту віднесено без підтверджуючих документів ПДВ в сумі 2775,27 грн.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.02.2009 року №№ 0000622301/0, 0000612301/0, № 0000602301/0, посилаючись на наступне.

Грошова оцінка землекористувача - АТЗТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів» розрахована Херсонським міським управлінням земельних ресурсів станом на 29 червня 2000 року з урахуванням коефіцієнтів індексації попередніх років, а тому позивач щороку уточнював коефіцієнт індексації, починаючи з 2000 року згідно з податковою карткою землекористувача. Про існування листа Держкомзему від 10.01.2008 року підприємству стало відомо під час проведення перевірки.

Позивач вважає, що відповідно до п.п.7.4.2 ст. 7 «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97-ВР) підприємство правомірно віднесло до складу валових витрат суму ПДВ, сплаченого ним у складі вартості придбаного легкового автомобіля.

У декларації з податку на прибуток за 2006 рік позивач занизив валові витрати на суму 103679,58 грн. Право платника податку у разі самостійно виявлених помилок надати податкову декларацію з виправленими показниками передбачено статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі – Закон № 2181-ІІІ), чим скористався позивач, подавши за І-ше півріччя 2007 року декларацію з податку на прибуток, у розділі 05.2 якої відображена вищезазначена сума валових витрат.

Амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого користування, проведення всіх видів ремонту та реконструкції основних фондів, а тому правомірним є віднесення позивачем до амортизаційних витрат витрати, пов’язані з реконструкцією об’єкту І групи «Бойлерна» та введенням в експлуатацію об’єкту І групи «Котельня» на підставі актів прийому в експлуатацію.

Представник позивача наголосив, що податкове повідомлення-рішення від 10.02.2009 року № 0000612301/0 сформовано всупереч вимогам п.п.17.1.3 п.17.1 ст.7 Закону № 2181-ІІІ, оскільки відповідачем визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток підприємств в сумі 14671 грн. виключно за штрафними санкціями, без суми основного платежу.

У 2007 році ДПІ у м. Херсоні було проведено планову виїзну перевірку Товариства за період з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року, за результатами якої складено акт перевірки від 07.06.2007 року № 1294/23-4/05516932. Перевіркою виявлено податкові накладні з «дефектом форми», тобто не оформлені належним чином, що позбавило позивача права на включення до податкового кредиту суми 2775,27 грн. Оформивши зазначені податкові накладні належним чином, позивачем сформовано податковий кредит з урахуванням цих накладних у декларації за жовтень 2007 року. На думку позивача, неприйняття до уваги доопрацьованих накладних відповідачем під час проведення перевірки у січні 2009 року є протиправним.

Представник відповідача проти позову заперечив, суду пояснив наступні обставини. Щодо донарахування земельного податку ДПІ вважає, що при проведенні розрахунку земельного податку, незалежно від дати отримання податкової картки землекористувача, позивач зобов’язаний був при розрахунку земельного податку застосовувати коефіцієнт індексації за 1999 рік.

Щодо донарахування податку на прибуток підприємств ДПІ, посилаючись на п.п.5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/97-ВР вважає, що позивач не мав право на віднесення до складу валових витрат витрати на сплату ПДВ в сумі 19883,33 грн., включеного до ціни придбаного легкового автомобіля.

Товариством у складі валових витрат ІV кварталу 2007 року відображені валові витрати 2006 року. Плановою документальною перевіркою, проведеною відповідачем за період з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року не встановлено завищення чи заниження підприємством валових витрат, що відображено в акті перевірки від 07.06.2007 року, який позивачем не оскаржено. Зміст акту не дає можливості встановити витрати, які не враховані перевіркою. Документи за попередній період до перевірки не надані та причини, по яких не включено до валових витрат витрати 2006 року Товариством не доведено. На час проведення перевірки від 30.01.2009 року відповідач не мав можливості перевірити правомірність проведення операцій попереднього податкового періоду.

Крім того, на думку відповідача, позивачем введено в експлуатацію об’єкт підвищеної небезпеки «котельня» без документів, які б підтверджували правомірність таких дій, а саме: не надано дозвільні документи на право введення в експлуатацію зазначеного об’єкту з погодженням відповідних служб та інспекцій та облік витрат, які рахуються на 151 рахунку «капітальне будівництво», що призвело до завищення Товариством амортизаційних відрахувань на суму на суму 14327 грн.

Щодо донарахування ПДВ, ДПІ вважає, що перевіркою встановлено порушення Товариством порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних та вимог Закону № 168/97-ВР щодо підстав нарахування податкового кредиту, внаслідок чого у жовтні 2007 року позивачем до складу податкового кредиту віднесено без підтверджуючих документів ПДВ в сумі 2775,27 грн. У наданих під час проведення перевірки документах відсутні підтверджуючі податкові накладні на дану суму.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 2 та 23 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ (далі – Закон № 2535-ХІІ) плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Грошова оцінка земельної ділянки щороку за станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

29 червня 2000 року позивач отримав у Херсонському земельному кадастровому центрі Податкову картку землекористувача, у якій йому було зроблено розрахунок вартості земельної ділянки та ставки земельного податку. Із даної картки вбачається, що станом на 29.06.2000 року вартість земельної ділянки складала – 1016278,86 грн., а ставка земельного податку – 10162,79 грн.

10.01.2008 року Державне агентство земельних ресурсів України у своєму листі № 14-22-6/55 зазначає, що нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2008 року за 2007 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації 1,028. Для забезпечення справляння платниками земельного податку та орендної плати за земельні ділянки у 2008 році грошова оцінка земель населених пунктів, яка проведена за вихідними даними станом на 01.04.1996 року підлягає індексації станом на 01.01.2008 року на коефіцієнт 2,623, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 1996-2007 роки. Даний лист адресовано ДПА України та головним управлінням земельних ресурсів в областях, яких зобов’язано для забезпечення інформування власників землі та землекористувачів про коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 рік, опублікувати лист у засобах масової інформації.

16.07.2009 року управління Держкомзему у місті Херсоні надіслало ДПІ у м. Херсоні лист № 01-814 про те, що у податковій картці землекористувача - АТЗТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів» від 29.06.2000 року грошова оцінка земельної ділянки розрахована без врахування коефіцієнта індексації за 1999 рік.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на обов’язок позивача при розрахунку земельного податку, починаючи із 2000 року, враховувати коефіцієнт індексації за 1999 рік, оскільки, отримавши розрахунок вартості земельної ділянки станом на 2000 рік, підприємство правомірно вважало, що вартість земельної ділянки станом на 2000 рік, розрахована із урахуванням коефіцієнту за 1999 рік. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 10.02.2009 року № 0000622301/0, яким Товариству визначено податкове зобов"язання із земельного податку в сумі 3670,44 грн. підлягає скасуванню.

Підпунктом 5.3.3. ст. 5 Закону № 334/97-ВР встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на сплату ПДВ, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Відповідно до п.п. 7.4.2. ст.7 Закону № 168/97-ВР (далі – Закону № 168/97-ВР не включаються до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Тобто, Закон № 168/97-ВР передбачає таке право платника податку у той час, як Законом № 334/97-ВР це заборонено.

Таким чином, вищезазначені Закони припускають неоднозначне, множинне трактування порядку формування валових витрат при здійсненні господарських операцій з придбання легкового автомобіля та можливості віднесення сплачених сум ПДВ по цих операціях до валових витрат, тобто виникає конфлікт інтересів.

Згідно з п.п. ст. 4 Закону № 2181-ІІІ у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач, здійснюючи перевірку формування позивачем валових витрат по операції, пов’язаної з придбанням позивачем у червні 2007 року легкового автомобіля, повинен був застосувати положення п.п.7.4.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, а тому позивачем правомірно віднесено 19833,33 грн. ПДВ, сплачених у складі вартості придбаного автомобіля до валових витрат підприємства.

Відповідно до абзацу «б» п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Перевіркою правильності визначення валових витрат Товариства за 2004, 2005 та 2006 роки, проведеною ДПІ у м. Херсоні не встановлено завищення або заниження підприємством валових витрат. Акт перевірки № 1294/23-4/05516932 від 07.06.2007 року позивачем підписаний та не оскаржений, а тому суд вважає, що позивач погодився із його висновками.

Суд погоджується з позицією відповідача щодо неправомірності відображення позивачем валових витрат 2006 року у складі валових витрат ІV кварталу 2007 року, оскільки в ході проведення перевірки від 30.01.2009 року позивачем не пред’явлено жодних документів, на підставі яких можна було б встановити зміст та причини виявлених помилок за період, який уже був перевірений та узгоджений із позивачем.

Разом з тим, висновок відповідача про порушення Товариством п.п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ є необґрунтованим, оскільки норми цього пункту передбачають надання платником податків уточнюючого розрахунку або відображення суми недоплати податкового зобов’язання до початку перевірки у разі самостійного виявлення факту заниження податкових зобов’язань минулих податкових періодів, оскільки п. 5.1.ст. 5 Закону № 2181-ІІІ встановлено право платника податків у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності за ст. 15 цього Закону) подати до податкового органу уточнюючий розрахунок у випадку, якщо таким платником самостійно виявлено помилки у показниках раніше поданої ним податкової декларації або не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період. Проте, суд відмічає, що маючи таке право, платник податків при виправленні задекларованих показників, зобов’язаний довести обгрунтованість таких виправлень.

Щодо неправомірності ввода в експлуатацію об’єкту "котельня" та завищення в зв’язку з цим амортизаційних відрахувань на суму 14327 грн., судом встановлено, що відповідно до інвентарної каркти обліку основних фондів та акту приймання газового обладнання для проведення комплексного випробування об’єкт І групи основних фондів підприємства "бойлерна" був реконструйований та введений в експлуатацію як "котельня", а тому посилання відповідача на обов’язковість погодження такого вводу з відповідними службами та інспекціями є необгрунтованим.

Суд підтримує думку позивача щодо неправомірності визначення відповідачем податкового зобов’язання тільки за штрафними санкціями без визначення основного платежу.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.02.2009 року № 0000612301/0 повністю з врахуванням того, що суд перевіряє тільки обґрунтованість рішення податкового органу, не маючи можливості відокремити ту частину податкових зобов’язань з урахуванням штрафних санкцій, яка нарахована відповідачем безпідставно.

Відповідно до п.п.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пунктами 2 та 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 року № 244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2005 року за № 770/11050 (далі - Порядок) особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість ведеться Реєстр, який є формою для запису (реєстрації) отриманих та виданих податкових накладних. При проведенні планової або позапланової виїзної документальної перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та в разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок.

Реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що у розділі I реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону). Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників є документом, який дає право (підставу) покупцю вносити зміни до раніше включених в обсяг податкового кредиту, одержаного на підставі податкових накладних, будь-яких витрат на сплату податку.

Як встановлено перевіркою від 30.01.2009 року в документах за ІV кварталу 2007 року відсутні підтверджуючі податкові накладні на суму 2775,27 грн. Із Реєстру отриманих та виданих позивачем податкових накладних, розпочатому 01.10.2007 року та закінченому 31.12.2007 року, який був оглянутий в судовому засіданні вбачається, Товариство у порушення п. 8 Порядку в рядку 33 у графі 4 «постачальник» замість назви та ідентифікаційного коду постачальника зазначило «акт перевірки», в графі 8 - суму ПДВ 2775,27 грн.

Суд не приймає до уваги пояснення позивача щодо включення у рядок 33 та до відповідних граф суми 2775,27 грн. за податковими накладними, які не прийняті попередньою перевіркою від 07.06.2009 року, оскільки на підставі такого запису в Реєстрі неможливо зробити висновок із яких саме податкових накладних утворена ця сума. А також чи мають відношення до цієї суми податкові накладні, до яких були внесені виправлення за наслідками перевірки.

Позивачем в судовому засіданні не підтверджено належними доказами факт існування та пред’явлення перевіряючим при проведенні перевірки від 30.01.2009 року виправлених податкових накладних.

Таким чином, ДПІ у м. Херсоні правомірно винесено рішення від 10.02.2009 року № 0000602301/0, яким позивачу збільшено податкове зобов’язання із податку на додану вартість на 4679 грн., в тому числі за основним платежем 3086 грн., за штрафними санкціями 1593 грн., а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Позов акціонерного товариства закритого типу "Херсонський завод гумотехнічних виробів" до державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування актів індивідуальної дії задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 10.02.2009 року № 0000622301/0, яким акціонерному товариству закритого типу "Херсонський завод гумотехнічних виробів" визначено податкове зобов"язання по земельного податку з юридичних осіб в сумі 3670,44 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 10.02.2009 року № 0000612301/0, яким акціонерному товариству закритого типу "Херсонський завод гумотехнічних виробів" визначено податкове зобов"язання по податку на прибуток за штрафними санкціями в сумі 14671 грн.

Відмовити акціонерному товариству закритого типу "Херсонський завод гумотехнічних виробів" у задоволенні позовних вимог до державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 10.02.2009 року № 0000602301/0, яким товариству визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 4679 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 лютого 2010 р.

Суддя Кисильова О.Й.