Постанова № 7935777, 03.02.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2010 р. Справа № 2-а-9995/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченка К.В.,

при секретарі: Михайленко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у Білозерському районі

до приватного підприємця ОСОБА_1,

про стягнення податкової заборгованості в сумі 816085,06 грн,

встановив:

Державна податкова інспекція у Білозерському районі (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 816085,06 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 23.04.2009 року за відповідачем обліковується борг по податку на додану вартість в сумі 815365,06 грн. та по податку з доходів фізичних осіб в сумі 720 грн., який, всупереч вимогам чинного законодавства України в сфері оподаткування, на сьогоднішній день є непогашеним.

Відповідач заперечень проти позову суду не надав, на судовий розгляд справи не з'являвся, про розгляд справи був повідомлений за адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 29.12.2009р..

Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Місцем проживання фізичної особи - підприємця є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем (стаття 29 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Суд звертає увагу, що, як випливає зі змісту ст.. 45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" зміна місця проживання фізичної особи підприємця підлягає обов'язковій державній реєстрації з внесенням відповідної інформації до Єдиного державного реєстру. Докази внесення до державного реєстру змін щодо місця проживання відповідача відсутні. Тому судові ухвали та повістки надсилалися відповідачу за наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, в яких зазначена адреса приватного підприємця ОСОБА_1: АДРЕСА_1.

Крім того, судом також направлялись судові ухвали та повістки і за іншою адресою, яка була зазначена в позовній заяві та в скарзі відповідача до ДПІ у Білозерському районі від 01.11.2008р. як фактична адреса відповідача, а саме: АДРЕСА_2.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

ОСОБА_1 зареєстрований як приватний підприємець 20 червня 2007 року Білозерською райдержадміністрацією за № НОМЕР_2 та взято на облік як платника податків в ДПІ у Білозерському районі 21 червня 2007 року за № 1236. Ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1. Як платник податку на додану вартість відповідач був зареєстрований 06 липня 2007 року за №100051202.

Державною податковою інспекцією у Білозерському районі було проведено планову виїзну перевірку дотримання відповідачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.06.2007р. по 30.06.2008р.

За результатами перевірки було складено акт №494/17/2318723739 від 24.10.2008р., яким встановлені порушення Декрету КМУ України №13-92 від 26.12.1992р. «Про прибутковий податок з громадян», пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV, пп.7.2.3 п.7.2 ср.7 пп.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.9.3, п.9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168\97-ВР.

На підставі даного акту перевірки відповідачу донараховані податкові зобовязання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №000468170/0 від 24.10.2008р. на суму 250833 грн. - за основним платежем та 125416,5 грн. за штрафними санкціями (50% від основного платежу), а також нараховані податкові зобовязання по прибутковому податку з найманих працівників повідомленням-рішенням №000469170/0 від 24.10.2008р. на суму 240 грн. за основним платежем та 480 грн. за штрафними санкціями ( у подвійному розмірі основного платежу). Всього за актом перевірки №494/17/2318723739 від 24.10.2008р. відповідачу нараховано 376 969,5 грн.

Податкові повідомлення рішення №000468170/0 та №000469170/0 від 24.10.2008р. були вручені відповідачу 24.10.2008р., про що свідчать підписи відповідача на корінцях зазначених повідомлень-рішень.

Крім того, 24.10.2008р. Державною податковою інспекцією у Білозерському районі була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації відповідача з податку на додану вартість за липень 2008р.. За результатами даної перевірки було складено акт №493/17/2318723739 від 24.10.2008р., яким встановлені порушення пп.7.2.4 п.7.2 та пп.7.4.5, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі даного акту перевірки відповідачу донараховані податкові зобовязання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0004701701/0 від 24.10.2008р. на суму 128394,71 грн. - за основним платежем та 25678,94 грн. за штрафними санкціями (20% від основного платежу). Всього за актом перевірки №493/17/2318723739 від 24.10.2008р. відповідачу нараховано 154 073,65 грн.

Податкове повідомлення-рішенням №0004701701/0 від 24.10.2008р. було вручено відповідачу 24.10.2008р., про що свідчить підпис відповідача на корінці зазначеного повідомлення-рішення.

Також 24.10.2008р. Державною податковою інспекцією у Білозерському районі була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації відповідача з податку на додану вартість за серпень 2008р.. За результатами даної перевірки було складено акт №495/17/2318723739 від 24.10.2008р., яким встановлені порушення пп.7.2.4 п.7.2 та пп.7.4.5, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі даного акту перевірки відповідачу донараховані податкові зобовязання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0004711701/0 від 24.10.2008р. на суму 259129,01 грн. - за основним платежем та 25912,9 грн. за штрафними санкціями (10% від основного платежу). Всього за актом перевірки №495/17/2318723739 від 24.10.2008р. відповідачу нараховано 285 041,91 грн.

Податкове повідомлення-рішенням №0004711701/0 від 24.10.2008р. було вручено відповідачу 24.10.2008р., про що свідчить підпис відповідача на корінці зазначеного повідомлення-рішення.

03 листопада 2008 року відповідач подав до ДПІ у Білозерському районі скаргу, в якій просив скасувати вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

Рішенням ДПІ у Білозерському районі від 20.11.2008р. №6044/10/10-007 про результати розгляду первинної скарги, вищезазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга відповідача без задоволення.

За наслідками рішення про результати розгляду первинної скарги відповідача, позивачем 22.11.2008р. винесені податкові повідомлення рішення №000468170/1 на суму 250833 грн. - за основним платежем та 125416,5 грн. за штрафними санкціями; №000469170/0 на суму 240 грн. за основним платежем та 480 грн. за штрафними санкціями; №0004701701/1 на суму 128394,71 грн. - за основним платежем та 25678,94 грн. за штрафними санкціями; №0004711701/1 на суму 259129,01 грн. - за основним платежем та 25912,9 грн. за штрафними санкціями. Загальна сума податкових зобовязань за вказаними повідомленнями-рішеннями складає 816085,06 грн..

Вказані повідомлення-рішення були направлені на адресу відповідача рекомендованою поштовою кореспонденцією, і у звязку з відсутністю доказів вручення відповідачу цих повідомлень-рішень вони були розміщені позивачем на дошці податкових оголошень.

Вказані суми податкових зобовязань у встановлений законодавством термін відповідачем погашені не були.

У відповідності до п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III відповідачу було виставлено першу податкову вимогу від 17.12.2008р. №1/1064 на суму 816130,06 грн., яка була вручена відповідачу 18.12.2008р., про що свідчить підпис відповідача на корінці даної податкової вимоги.

У відповідності до ст. 6.2.3. б) Закону № 2181-III відповідачу виставлено другу податкову вимогу від 19.01.2009р. № 2/28 на суму 816079,46 грн., яка була отримана відповідачем 23.01.2009р., про свідчить поштове повідомлення про вручення за №697352.

Зазначена у податкових вимогах сума податкового боргу відповідачем погашена не була.

Відповідно до підпунктів 5.2.1 та 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яке подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Відповідно до підпунктів 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181-III активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Згідно пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-III узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону № 2181-III передбачено, що податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону № 2181-III податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Тобто, сума зобов'язання визначена вищезазначеними повідомленнями рішеннями відповідно до статті 5 Закону № 2181-III є узгодженою та в зв'язку з несплатою до бюджету в строки визначені законодавством набула статусу податкового боргу.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону № 2181-III у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Відповідно до положень пункту 11 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.

У строк, встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III відповідач податкові зобов'язання, визначене зазначеними повідомленнями-рішеннями самостійно не сплатив.

В адміністративному порядку зазначені вище повідомлення-рішення відповідач оскаржив лише до ДПІ у Білозерському районі, і не оскаржував ці рішення в судовому порядку.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, підтверджують правомірність нарахування відповідачу податкових зобовязань на підставі вищезазначених податкових повідомлень-рішень .

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 99, 100, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1) на користь Держави податковий борг по податку на додану вартість в сумі 815365,06 грн. (р/р 31115029700016, код платежу 14010100, одержувач Державний бюджет, банк УДК м.Херсон, код ОКПО 24103748, МФО 852010) та податковий борг з прибуткового податку з найманих працівників в сумі 720 грн. (р/р 33219800700032, код платежу 11020202, одержувач Станіславська сільська рада, банк УДК м.Херсон, ОКПО 24103748, МФО 852010).

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 лютого 2010 р..

Суддя Кравченко К.В.