Ухвала суду № 79356383, 23.01.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/15574/17

Провадження № 2п/521/29/19

У Х В А Л А

23 січня 2019 року

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.,

за секретаря - Ардаковської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі заяву представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси 05 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом ПАТ «КБ «ІнвестБанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «ІнвестБанк» ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ПАТ «КБ «ІнвестБанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «ІнвестБанк» ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.

05 грудня 2017 року Малиновським районним судом м. Одеси ухвалено заочне рішення по цій справі, де позов ПАТ «КБ «ІнвестБанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «ІнвестБанк» ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним задоволено. Визнано договір купівлі-продажу нерухомого майна – нежитлові споруди №3 із головного корпусу №7, загальною площею 2351,2 кв. м., що розташоване за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Дальницька, 25, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 92742451101, укладений 28 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «ІнвестБанк», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований у реєстрі за №2271 – недійсним.

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що відповідач не отримувала жодної судової повістки по даній справі та не була обізнана про факт розгляду даної справи судом, що унеможливлювало прибуття відповідача в судові засідання та наведення суду власної правової позиції по справі. Про факт існування вказаного рішення відповідач дізналась випадково 04 січня 2019 року із мережі інтернет. Відповідач про прийняте рішення дізналась у січні 2019 року, а ознайомлення із судовим рішенням та з матеріалами справи відбулося 04 січня 2019 року. Відсутність в судовому засіданні відповідача позбавило її можливості довести свою позицію в спорі.

В обґрунтування своєї позиції вона посилається на те, що мають місце докази, які не були відомі суду, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

В рішенні суду не вказано конкретної причини визнання договору недійсним, не вказано конкретних причин та ознак визнання договору нікчемним ліквідатором, а лише є посилання на ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452.

Тобто відповідач могла лише здогадуватися про те, що відповідний договір визнано недійсним через те, що позивач вважає, що вказана в п. 2 Договору ціна продажу майна вірогідно, на думку позивача, є за ціною нижчою за звичайну. Відповідач із матеріалами справи та позовом не ознайомлена, а тому при обґрунтуванні заяви про перегляд заочного рішення наводить докази, які на думку відповідача мають істотне значення для правильного вирішення справи, виходячи виключно із аргументації відповідного рішення.

Так, доказом, який має істотне значення для правильного вирішення справи, є сам договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлові споруди №3 із головного корпусу №7, загальною площею 2351,2 кв. м., що розташоване за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Дальницька, 25, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 92742451101, укладеного 28 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «ІнвестБанк», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого у реєстрі за №2271.

В п. 3Договору вказано, що оціночна вартість майна, що відчужується, складає 5725873,00 грн.

Тобто, станом на дату вчинення правочину було здійснено оцінку об’єкта нерухомого майна та визначено його ринкову ціну на момент продажу. Тим самим, продаж об’єкта нерухомого майна було вчинено сторонами за ціною навіть вищою за оціночну ціну, що повністю спростовує посилання позивача, на те, що ціна договору є нібито нижчою за звичайну.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх

виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду. З Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.05.2016 № 826, вбачається, що виявлення фактів нікчемності правочинів здійснюється комісією для здійснення перевірки документів, пов’язаних із вчиненням правочинів (укладених договорів), до якої входять виключно працівники банку та не може входити уповноважена особа Фонду гарантування вкладів.

Тобто до комісії не входять суб’єкти оціночної діяльності, які б могли підтвердити

чи спростувати факт заниження ціни поряд із звичайною.

Отже уповноважена особа Фонду гарантування вкладів або члени комісії не с

суб’єктами оціночної діяльності і відповідно до закону не можуть встановлювати фактів

невідповідності ціни, не мають повноважень на визначення ціни майна такою, що

відповідає закону та ринковим чи звичайним цінам, чи не відповідає, а можуть лише

виявляти ознаки та перевіряти ці обставини.

Отже відповідно до приписів Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та

професійну оціночну діяльність в Україні» та Податкового кодексу України доказом

відповідності чи не відповідності ціни звичайним цінам може бути лице звіт про оцінку

майна, виконаний суб’єктом оціночної діяльності.

Окремо відповідач зазначає, що за приписами ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Отже із урахуванням того, що Закон України «Про систему гарантування вкладів в Україні» не містить спеціальних наслідків нікчемності правочину в розумінні ст. 38 відповідного закону, уповноважена особа Фонду мала звернутися до відповідача із повідомлення про застосування наслідків нікчемності правочину, а саме повернути відповідачу сплачені відповідачем за об’єкт нерухомого майна грошові кошти та подати заяву про скасування державної реєстрації права власності відповідача на об’єкт нерухомого майна. І тільки в разі відмови відповідача від застосування наслідків нікчемності правочину, або виникнення спору стосовно нікчемності правочину, звернутися до суду із позовом про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків нікчемності правочину, а не з позовом про визнання правочину недійсним.

Натомість, позивач в особі тієї ж уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів звернувся із позовом про визнання правочину, який позивач вважає нікчемним, недійсним. Тим самим, обраний позивачем спосіб захисту права суперечить вимогам ст. 215 ЦК України та є неналежним, а також потенційно свідчить про намір шахрайським шляхом заволодіти грошовими коштами сплаченими відповідачем за відповідний об’єкт нерухомого майна.

Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви відповідача, посилаючись на те, що відповідач не довела поважності не отримання судових повісток, не зверталася до поштового відділення про причини недоставляння судових повісток.

Посилання позивача на положення на ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452 є цілком обґрунтованим, оскільки застосовується спеціальна норма. Посилання на приписи Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Податкового кодексу України, що як доказ відповідності чи не відповідності ціни звичайним цінам може бути лице звіт про оцінку майна, виконаний суб’єктом оціночної діяльності є безпідставним.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява має бути задоволена з таких причин.

Згідно відповіді з відділу адресно-довідкової роботи ГУМВС України в Одеській області від 01 листопада 2017 року (а. с. 86), вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Провадження було відкрито за зазначеним місцем реєстрації.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_1, направлялися судові повістки про виклик її до суду, за адресою її реєстрації, а саме: АДРЕСА_1.

Згідно поштових повідомлень ОСОБА_1 повідомлялась про судові засідання на 31 жовтня 2017 року (а. с. 67) – за рекомендованим повідомленням кореспонденція повернута «за закінченням терміну зберігання»; на 16 листопада 2017 року (а. с. 84) – за рекомендованим повідомленням кореспонденція повернута «за закінченням терміну зберігання»; на 05 грудня 2017 року (а. с. 87) – за рекомендованим повідомленням кореспонденція повернута «за закінченням терміну зберігання».

Згідно наданих в судовому засіданні даних ОСОБА_1 з 21 липня 1999 року зареєстрована а адресою: АДРЕСА_1. Таким чином, поштові повідомлення направлялися за місцем реєстрації відповідача, однак жодних повідомлень вона не отримувала.

Відсутність відповідача в судових засіданнях позбавило її права довести свою позицію в спорі.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню за наявності двох обставин: якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Відсутність однієї з умов виключає можливість скасування заочного рішення.

Судом береться до уваги, що урахування позиції відповідача при розгляді справи може суттєво вплинути на правильне вирішення справи.

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

На вимогу ч. 2. ст. 286 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п’ятнадцяти днів з дня її надходження.

Згідно постанови Верховного Суду у справі № 295/5011/15-ц (касаційне провадження № 61-1125св17) розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та безумовною підставою для скасування судового рішення.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що є підстави для скасування заочного рішення суду та призначення справи до розгляду в загальному порядку.

Керуючись ст. ст. 280 – 288 Цивільного процесуального кодексу України, СУД –

У Х В А Л И В :

Заяву представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси 05 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом ПАТ «КБ «ІнвестБанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «ІнвестБанк» ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним – задовольнити.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом ПАТ «КБ «ІнвестБанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «ІнвестБанк» ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним – скасувати і призначити підготовче судове засідання на 20 лютого 2019 року о 12 годині 00 хвилин в залі судового засідання № 218 у приміщенні суду.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: Гуревський В.К.