Ухвала суду № 79356195, 23.01.2019, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 500/7010/17

Провадження № 1-кп/500/139/19

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

23 січня 2019 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Пащенко Т.П.,

за участю: секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,

прокурора Маріогло О.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2,

розглянувши в місті Ізмаїлі Одеської області у відкритому судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12017160150001654 від 17.06.2017 р., за обвинуваченням

ОСОБА_1, який народився 02 червня 1986 року, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні вищезазначених злочинів.

26.11.2018 року від прокурора Маріогло О.А. надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів, в якому посилається на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінальних порушень передбачених ч.2 ст.309, ч.2 ст.307 та ч.1 ст.317 КК України. У разі визнання його винним у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, останньому загрожує позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна. Також просив врахувати відсутність міцних соціальних зв’язків у ОСОБА_1, який не одружений, родини та утриманців не має, не працює, раніше судимий за вчинення аналогічного злочину. Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.11.2017 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, та останній умови покладені на нього вказаною ухвалою, не виконав і знову вчинив умисний злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_1 маючи не зняту і не погашену судимість, знову вчинив злочин протягом короткого проміжку часу, перебуваючи на домашньому арешті, та у зв’язку з чим 26.02.2018 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, тобто продовжив злочинну діяльність, в зв'язку з чим може вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цьому ризику шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Прокурор Маріогло О.А. в судовому засіданні підтримав клопотання та просив продовжити строк тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт. Крім того, ОСОБА_1 подав суду клопотання про застосування електронних засобів контролю на підставі ст. 195 КПК України.

Захисник ОСОБА_2 також заперечувала проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просила змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_1 на домашній цілодобовий арешт, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 має інвалідність третьої групи з дитинства, тривалий час перебуває під вартою та погіршився його стан здоров’я.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про заявлені клопотання, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, в задоволенні клопотання ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 необхідно відмовити, і обвинуваченому ОСОБА_1 слід продовжити строк тримання під вартою з таких підстав.

Відповідно до ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 лютого 2018 року під час досудового розслідування була встановлена наявність ризиків, передбачених п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризики вчиняти інші кримінальні правопорушення, а тому відносно ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 26 квітня 2018 року. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня 2018 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 до 22 червня 2018 року. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 червня 2018 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 до 17 серпня 2018 року. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 серпня 2018 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 до 12 жовтня 2018 року. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 жовтня 2018 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 до 30 листопада 2018 року. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29 листопада 2018 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 до 25 січня 2019 року.

Згідно ч.ч. 3, 5 ст.199 КПК України, якою суд керується в силу ч. 1 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд також враховує засаду верховенства права, закріпленої у ст. 8 КПК, та практику Європейського суду з прав людини (далі Суд), яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.

Так,у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти ОСОБА_6», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX). Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (див. рішення у справі «Яблонський проти Польщі», N 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року). Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними» (див. рішення у справах «Іловецький проти Польщі», N 27504/95, п. 61, від 4 жовтня 2001 року, та «Смирнова проти Росії», NN 46133/99 і 48183/99, п. 63, ECHR 2003-IX).

Суд також оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується; вік та стан його здоров'я; те, що він не одружений, не має й утриманців, відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи та навчання.

Враховуючи, що наявні достатні підстави вважати, що ризик, який був підставою для застосування та продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, не зник, оскільки є підстави вважати, що він може вчинити інші кримінальні правопорушення, з огляду на те, що він обвинувачується у вчинені злочину в той час коли відносно нього був застосований інший більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вищевикладені обставини кримінального провадження свідчать про те, що тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 є виправданим заходом, оскільки є чіткі ознаки того, що перебуваючи на свободі він може вчинити інші кримінальні правопорушення, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_1 на свободу.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_1 та запобігти вищевикладеному ризику, передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 на строк, що не перевищує 60 днів, до 21 березня 2019 року, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотань обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну йому запобіжного заходу та застосування електронних засобів контролю в порядку ст. 195 КПК України.

Керуючись ст. ст. 199, 331, 370, 372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

В задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування електронних засобів контролю – відмовити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1, обвинувачуваному у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, на строк, що не перевищує 60 днів, до 21 березня 2019 року.

Строк дії наявної ухвали про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 закінчується 21 березня 2019 року.

Копію наявної ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_1, а також направити до Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор (№ 22)» для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_3