Рішення № 79354078, 18.01.2019, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/552/18 провадження № 2/403/13/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2019 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Атаманової С.Ю., при секретарі судового засідання Гарбар С.І., з участю: позивача ОСОБА_1, представника органу опіки та піклування Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області Карпяк Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Устинівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Устинівська районна державна адміністрація Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Устинівська районна державна адміністрація Кіровоградської області, про позбавлення відповідача батьківських прав стосовно їх спільного сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що сторони по справі являються батьками неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4, який після розірвання між ними шлюбу, починаючи з 2009 року, проживає разом з позивачем та перебуває на його утриманні. Позивач самостійно займається вихованням сина, піклується про його життя та розвиток. Натомість відповідач по справі ОСОБА_3 близько 9 років проживає окремо від дитини; не цікавиться його здоров'ям, життям та інтересами; матеріально не забезпечує сина та не сплачує аліменти на його утримання, стягнуті за рішенням суду; не піклується про його навчання та виховання і не вчиняє жодних дій, спрямованих на виконання батьківських обов'язків по відношенню до неповнолітнього сина. При цьому жодних перешкод для виконання відповідачем своїх обов'язків, як матері, позивач не чинив, але відповідач свідомо ухиляється від їх виконання. Згідно висновку органу опіки та піклування від 07.09.2018 року визнано за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав стосовно її сина ОСОБА_4. За вказаних обставин, відповідно до положень п.2 ч.1 ст.164 СК України, позивач, як батько, з яким проживає дитина, звернувся до суду з позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 як таку, що ухиляється від виховання дитини та свідомо нехтує своїми обов'язками, передбаченими ст.150 СК України.

В судовому засіданні по розгляду справи позивач викладені в позовній заяви вимоги підтримав, прохав суд їх задоволити.Не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась. Про місце, день і час розгляду справи повідомлялась належним чином у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України (а.с.173-174, 184-185). Про причини неявки суд не повідомила. Представника для участі у судовому засіданні не направила. Відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач по справі ОСОБА_3 у встановлений судом строк на подала. Заяв та клопотань, в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за її відсутності чи відкладення судового розгляду від відповідача по справі на дату проведення судового засідання також не надходило.

З огляду на викладене, за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, судом відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України 18.01.2019 року в порядку ч.5 ст.259 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи (а.с.234).

В судовому засіданні представник органу опіки та піклування Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області вважала позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню. Суду пояснила, що з наявних у справі матеріалів вбачається невиконання відповідачем батьківських обов'язків стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_4. Згідно висновку органу опіки та піклування від 07.09.2018 року, який було складено за результатами засідання, проведеного комісією з питань захисту прав дитини за участю відповідача по справі ОСОБА_3, визнано доцільним позбавлення останньої батьківських прав стосовно її сина ОСОБА_4, оскільки відповідач протягом тривалого часу жодним чином не приймає участі у вихованні та забезпеченні дитини та не надала органу опіки та піклування будь-яких пояснень та доказів з приводу наявності поважних причин нехтування нею виконанням своїх батьківських обов'язків по відношенню до сина, що свідчить про незацікавленість відповідача, як матері, у вихованні та піклуванні про нього.

На виконання вимог п.2 ч.3 ст.265 (Цивільного процесуального кодексу України - далі ЦПК України) суд зазначає заяви та клопотання, що подавались під час судового розгляду справи.

Ухвалою суду від 11.12.2018 року задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про виклик в судове засідання свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 для підтвердження ними обставин, що мають значення для розгляду справи, а також неповнолітнього ОСОБА_4 з метою заслуховування його думки, як дитини, з приводу позбавлення відповідача ОСОБА_3, як матері, батьківських прав стосовно нього (а.с.149, 153-158).

Заслухавши пояснення позивача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, показання свідків, неповнолітнього ОСОБА_4, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, батьками неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сторони по справі, що підтверджується копією свідоцтва про його народження, де в рядку батько зазначено «ОСОБА_1», а в рядку мати - «ОСОБА_3» (а.с.9, 31). 14.03.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області шлюб між сторонами було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено актовий запис за №08 (а.с.10, 32).

Згідно довідок Устинівської селищної ради Кіровоградської області №,№ 1973, 1974 від 16.08.2018 року до складу сім'ї позивача по справі ОСОБА_1 входить його син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з ним та знаходиться на його утриманні (а.с.33, 34).

Згідно довідки, виданої Устинівським дитячим навчальним закладом «Сонечко» Устинівської селищної ради Кіровоградської області від 14.08.2018 року №61, син сторін по справі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, відвідував даний навчальний заклад з 2005 по 2009 роки. У зв'язку з проживанням батьків хлопчика окремо, ним спочатку опікувалася бабуся ОСОБА_5, а в подальшому, з досягненням п'ятирічного віку, хлопчиком займався його батько ОСОБА_1, а саме: забезпечував одягом, взуттям, приладдям для занять, відвідував батьківські збори, приймав активну участь у житті групи та дитсадка. За час перебування дитини в дошкільному закладі мати ОСОБА_3 участі у вихованні сина не приймала, не цікавилась ним та на спілкувалася з вихователями (а.с.35).

Згідно довідки №41, виданої 16.08.2018 року філією «Устинівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів» Комунального закладу «Устинівське навчально-виховне об'єднання «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Устинівської районної ради Кіровоградської області, син позивача - ОСОБА_4 дійсно навчався в Устинівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів з 1 по 7 клас включно (з 2009 року по 01.09.2016 року). Мати у вихованні сина участі не приймала, у школі не була жодного разу (а.с.36). Як вбачається зі змісту характеристики учня ОСОБА_4, 2003 року народження, останній навчався в Устинівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів з 1 по 8 клас. Протягом навчання батько ОСОБА_1 забезпечував сина всім необхідним - шкільним приладдям, зошитами, підручниками; спілкувався з класним керівником, відвідував класні та загальношкільні батьківські збори, учнівські свята. Мати хлопчика участі у його вихованні не приймала, за час навчання в школі ним не цікавилась ним, її місцезнаходження невідоме (а.с.37).

Судом також встановлено, що починаючи з 8 класу неповнолітній ОСОБА_4 навчається в Комунальному закладі «Навчально-виховне об'єднання «Загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів, ліцей «Сокіл», центр позашкільного виховання Кіровоградської міської ради Кіровоградської області». За період навчання вихованням, навчанням та матеріальним утриманням дитини опікується його батько - позивач по справі ОСОБА_1. Мати ОСОБА_3 школу жодного разу не відвідувала, навчанням дитини не цікавилася (а.с.38).

Відповідно до характеристики учня 10-го класу Комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання «Загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів, ліцей «Сокіл», центр позашкільного виховання Кіровоградської міської ради Кіровоградської області» від 21.08.2018 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, останній навчається в даному закладі з 8-го класу. Батько приділяє значну увагу вихованню дитини та забезпечує його всім необхідним. Мати ОСОБА_3 участі у вихованні сина не приймає, жодного разу за роки навчання хлопчика не з'явилась до навчального закладу (а.с.39).

Згідно довідки-розрахунку заборгованості по аліментах, стягнутих з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача на утримання сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, за рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 14.12.2009 року у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, станом на 01.07.2018 року відповідач по справі ОСОБА_3 має заборгованість у сумі 32968 грн.50 коп. (а.с.40, 41).

Згідно актів обстеження умов проживання дитини ОСОБА_4 від 17.07.2018 року та 23.08.2018 року встановлена наявність окремої кімнати, повністю облаштованої для відпочинку та підготовки домашніх завдань (ліжко, шафа, телевізор, планшет) (а.с.197, 198).

Як вбачається з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини Устинівської райдержадміністрації №9 від 05.09.2018 року, при вирішенні питання про надання ОСОБА_4 висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідач ОСОБА_3 відмовилася надавати будь-які пояснення членам комісії, залишивши засідання до його закінчення. За результатами розгляду даного питання прийнято рішення рекомендувати службі у справах дітей райдержадміністрації до 15.09.2018 року підготувати висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 (а.с.222-224).

Згідно висновку органу опіки та піклування Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 07.09.2018 року №01-27/163/03, наданому до суду на виконання вимог ч.ч.4, 5 ст.19 СК України, визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.42-43).

Під час безпосереднього дослідження доказів у справі судом, в порядку ст.ст.90, 229, 230 ЦПК України, в судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які дали суду показання про відомі їм обставини справи.

Свідок ОСОБА_7 дала суду показання про те, що знає особисто позивача по справі ОСОБА_1, як батька неповнолітнього ОСОБА_4, класним керівником якого вона являлась протягом трьох років його навчання в Устинівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів з 5-го по 7-ий класи включно. За час навчання саме батько відвідував батьківські збори та забезпечував дитину всім необхідним. Відповідача ОСОБА_3 вона жодного разу не бачила в школі та ніколи не спілкувалася з нею з приводу навчання дитини (а.с.235-236).

Свідок ОСОБА_6 суду дала показання про те, що відповідач по справі ОСОБА_3 являється її колишньою невісткою. Через два роки після народження внука ОСОБА_4 вона перестала за ним доглядати та залишила своїй матері. Після цього невістки вона не бачила жодного разу. Намагались її розшукувати, однак вона часто змінювала свої місце проживання. Приблизно з 2009 року дитина стала проживати в їх сім'ї. За весь цей час ОСОБА_3 ніколи не приїжджала до дитини, не телефонувала, щоб поспілкуватися з нею, не допомагала матеріально (а.с.236-237).

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що знає особисто сторін по справі. Близько 20 років проживає з позивачем ОСОБА_1 по сусідству по вул.Л.Українки в смт.Устинівка. ОСОБА_3, як колишню дружину позивача, періодично бачив лише перші два роки, за час їх спільного проживання. Останні п'ятнадцять років він її не бачив жодного разу. Випадків того, щоб позивач забороняв спілкування ОСОБА_3 з дитиною та вигонив її з будинку або подвір'я, він не спостерігав (а.с.237).

З метою дотримання прав неповнолітнього ОСОБА_4, визначених ст.12 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року (далі - Конвенції), щодо надання дитині можливості бути безпосередньо заслуханою в ході судового розгляду, що її стосується, в порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства, судом відповідно до положень ст.232 ЦПК України було допитано, як свідка, неповнолітнього сина сторін по справі ОСОБА_4 з приводу позбавлення його матері - відповідача ОСОБА_3 батьківських прав стосовно нього.

Неповнолітній ОСОБА_4 суду показав, що приблизно з п'яти років він проживає разом з батьком - позивачем по справі ОСОБА_1. Його мати ОСОБА_3 на протязі десяти років не приходила до нього, не телефонувала, хоча номер телефону їй був відомий, не купувала йому необхідних речей та не підтримувала якого, як сина, ні в дитячому садку, ні в школі, де він навчався. Матір бачив у вересні 2018 року, коли під час спортивних змагань, вчитель звернув його увагу на те, чи не його матір проходить неподалік. Бачивши раніше матір на фотографіях, він придивився і впізнав її, однак вона з ним не заговорила, а пішла далі. Не вважає за потрібне налагоджувати з матір'ю спілкування, оскільки вона байдуже до нього ставиться. Підтримує позов свого батька ОСОБА_1 та не хоче, щоб відповідач ОСОБА_3 була його матір'ю (а.с.235).

Виконуючи приписи ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним позивачем щодо наявності підстав для задоволення заявленої ним позовної вимоги, а також доказам, якими вона підтверджується, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.165 Сімейного кодексу України (далі - СК України) право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Судом по справі встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 являється батьком неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про його народження (серія НОМЕР_2), а, отже, має право на звернення до суду з даним позовом (а.с.9, 31).

У відповідності до ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що звернення позивача ОСОБА_1 до суду з позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав, здійснено у спосіб, передбачений законом.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п.п.15, 16 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 (з наступними змінами), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами доказування, як письмові докази та показання свідків.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст.95 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.77, ч.1 ст.78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини справи і вимоги закону, що регулюють дані правовідносини, суд приходить до висновку, що позивач по справі надав суду належні та переконливі докази того, що відповідач ОСОБА_3 свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, довів її винну поведінку щодо умисного ухилення від участі в забезпеченні фізичного та духовного розвитку сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім того, при вирішенні спору суд приймає до уваги, що відповідач по справі ОСОБА_3 повідомлялась про розгляд органом опіки та піклування питання щодо доцільності позбавлення її батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_4, була присутня під час засідання вказаного органу 05.09.2018 року, однак не надала жодних пояснень своєї поведінки по відношенню до неповнолітнього сина; не вчинила жодних дій, спрямованих на зібрання та подання до органу опіки та піклування доказів, в тому числі письмових, підтверджуючих її піклування і участь у вихованні сина або неможливість виконання нею батьківських обов'язків через існування об'єктивних причин, які перешкодили та на даний час продовжують перешкоджати їй належним чином піклуватися про свого сина ОСОБА_4.

Вказана поведінка відповідача по справі ОСОБА_3 на протязі більше як дев'яти років у формі бездіяльності оцінюється судом як байдуже ставлення відповідача до питань виховання свого сина, участі у його матеріальному забезпеченні та розвитку його як особистості; не бажання довести органу опіки та піклування відсутність підстав, які свідчать про її ухилення від виховання та забезпечення своєї дитини.

За змістом ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959 року, у принципі 6 визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та моральної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своїми батьками.

Відповідно до ст.3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно до ст.18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За змістом ч.1 ст.9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З урахуванням викладеного, суд приймає до уваги, що Європейський суд з прав людини у п.п.47-49 рішення від 18 грудня 2008 року по справі «Савіни проти України» (заява №39948/06) зазначив, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручання у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на повагу до приватного і сімейного життя). Визначаючи, чи було конкретне втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд повинен оцінити у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей п.2 ст.8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як того вимагає ст.8. Також Суд зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, яка є частиною національного законодавства України, у п.54 рішення від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України» (заява №31111/04) зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Питання взаємовідносин між батьками та дитиною також регулюються ст.ст.151, 153, 157, 158, 159 СК України, якими передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

З матеріалів справи, зокрема пояснень позивача, показань свідків, неповнолітнього ОСОБА_4 та письмових доказів, вбачається, що участь відповідача, як матері, у вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_4 дійсно була недостатньою, її поведінка свідчить про нерозуміння нею обов'язку брати участь у вихованні та утриманні сина, підтверджує її не бажання приймати участь у його житті, здійснювати забезпечення його всім необхідним.

Згідно вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Визначаючись з правовідносинами, які виникли між сторонами та їх змістом на підставі наданих сторонами доказів, суд відповідно до ст.89 ЦПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання про правомірність втручання у право відповідача ОСОБА_3 на повагу до її сімейного життя, гарантоване ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою охоплюється і питання про позбавлення відповідача батьківських прав, суд виходить з того, що таке втручання не становитиме порушення ст.8 Конвенції у випадку, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи декільком цілям, визначеним в п.2 даної статті, та є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей (п.50 рішення Європейського суду у справі «Хант проти України).

Приймаючи до уваги особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України, зокрема, відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що втручання у право відповідача має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.

Досліджуючи питання про відповідність втручання у право відповідача «цілям», зазначеним в п.2 ст.8 Конвенції (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоров'я чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) суд вважає, що таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» дитини - неповнолітнього сина сторін по справі ОСОБА_4, а тому має законну мету у розмінні п.2 статті 8 Конвенції.

Визначаючи, чи був захід по втручанню у права відповідача, «необхідним в демократичному суспільстві», судом були досліджені надані позивачем докази на предмет їх достатності та обґрунтованості, виходячи із того, що поняття «ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини» є оціночним поняттям і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач ОСОБА_3, починаючи з 2009 року не приймала участі у навчально-виховному процесі свого сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не здійснювала його матеріальне забезпечення, не цікавилась станом його здоров'я, інтересами та потребами (а.с.35-42).

В даній конкретній ситуації судом також враховується, що держава має позитивний обов'язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою (п.52 рішення Європейського суду у справі «Савіни проти України»). Разом з тим, реалізація державою зазначених обов'язків вимагає від відповідача ОСОБА_3 активних дій, які б свідчили про її бажання скористатись такою допомогою держави.

Натомість судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 жодного разу не звернулась до уповноважених державних органів з метою надання їй сприяння у реалізації своїх батьківських обов'язків та не вчиняла дій, спрямованих на поліпшення відносин між нею та її неповнолітнім сином.

Наведене в своїй сукупності, на думку суду, свідчить про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, свідоме нехтування ними та не бажання їх виконувати, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Також під час розгляду справи по суті судом було з'ясовано, що неповнолітній син сторін по справі ОСОБА_4 протягом більше дев'яти останніх років проживає разом зі своїм батьком - позивачем по справі ОСОБА_1, тому в даному випадку позбавлення батьківських прав не призведе до відібрання дитини у відповідача, як матері, оскільки вона не проживає із сином протягом тривалого часу. Крім того, даний захід не виключає можливості побачення відповідача зі своїм сином та спілкування з ним за наявності у неї такого наміру.

Тобто в даному випадку, позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію у відносинах між матір'ю та дитиною.

Крім того, суд звертає увагу, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідач має право у випадку зміни її поведінки та ставлення до сина на поновлення батьківських прав в порядку, передбаченому ст.169 СК України.

Таким чином, на підставі викладеного, детально проаналізувавши дійсні обставини справи, враховуючи, що під час судового розгляду позивачем були надані суду належні та допустимі докази, які свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків та її винну поведінку, а також приймаючи до уваги позицію неповнолітнього ОСОБА_4, який підтримав позов, посилаючись на своє небажання підтримувати родинні відносини з відповідачем, як матір'ю, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача ОСОБА_3, як матері неповнолітнього ОСОБА_4, крайнього заходу впливу, передбаченого ст.164 СК України, у виді позбавлення її батьківських прав відносно нього, як сина, що, виходячи із дійсних правовідносин сторін, не суперечить ст.9 Конвенції про права дитини та ст.8 Конвенціїпро захист прав людини та основоположних свобод, у зв'язку з чим позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати, складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до квитанції №23 від 20.09.2018 року позивачем по справі ОСОБА_1 був сплачений судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп., на рахунок державного бюджету за реквізитами: отримувач УК в Устин.р-ні/Устинів.р-н/22030101; рахунок отримувача 31218206011423; код отримувача: 36735129; банк отримувача: 899998 Казначейство України (ЕАП) (а.с.1).

З огляду на викладене, приймаючи до уваги задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, з відповідача по справі ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у виді сплаченого ним судового збору при поданні позову до суду в розмірі 704 грн. 80 коп., що були підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 280, 282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Устинівська районна державна адміністрація Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав - задоволити.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Копію рішення після набрання ним законної сили направити до Устинівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, місце проживання: АДРЕСА_2

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Устинівська районна державна адміністрація Кіровоградської області, місцезнаходження: вул.Ювілейна, буд.№2 смт.Устинівка Кіровоградської області, поштовий індекс 28600, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04055311.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до Кропивницького апеляційного суду або через Устинівський районний суд Кіровоградської області.

Повне рішення суду складено 21 січня 2019 року.

Головуючий С.Ю.Атаманова