Постанова № 7935281, 09.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.02.10Справа №2а-15028/09/9/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді

Цикуренко А.С. , при секретарі Павленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства с.Геройське

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002551502/0 від 17.12.09

за участю:

позивач – Олейник В.П., наказ №12;

представника позивача – Гафарова Г.Н., довіреність №БН від 09.02.10р.;

відповідача – не з’явився;

Суть спору: Комунальне підприємство с. Геройське звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002551502/0 від 17.12.09р, мотивуючи свої вимоги тим, що податкові зобов'язання ним були сплачені вчасно і повному обсязі, платіжні доручення передані на сплату в управління АКБ «УкрСиббанк».

Позивач і представник позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позову.

Представник відповідача у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином. Надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.

Відповідно до ч.2 ст. 128 КАС України, неприбуття у судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої сторони, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача та представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство с. Геройське 22.05.03р. зареєстроване Сакською районною державною адміністрацією АР Крим як юридична особа (а.с.11).

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі України “Про податок на додану вартість”.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку вказує у податковій декларації.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість”платники податку, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Позивачем 15.12.09р. проведено невиїзну документальну перевірку відповідача з питання сплати погоджених сум податкових зобов’язань по податку на додану вартість за листопад 2008 року.

За результатами перевірки складено акт № 1956/15-02/30688897 від 15.12.09р., в якому зафіксовано порушення відповідачем п. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» та п.п. 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

На підставі акту перевірки позивачем 17.12.09р. було прийнято податкове повідомлення – рішення № 0002551502/0, в якому визначено суму податкового зобов’язання за штрафними санкціями з податку на додану вартість у розмірі 1081,50грн. (а.с. 7).

До матеріалів справи судом були долучена декларація з податку на додану вартість, надана позивачем до податкового органу в порядку податкової звітності за листопад 2008 року, а також копія платіжного документу, що підтверджує сплату узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

За результатами вивчення вказаних документів судом встановлено наступне.

Позивачем до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим 11.12.08р. подана декларація за листопад 2008 року, в якій визначено суму зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 2163,00грн.(а.с. 9-10). Сплата податкових зобов’язань у розмірі 2163,00грн. підтверджується платіжним дорученням №175 від 23.12.08р. на суму 2163,00 грн. за призначенням платежу: платіж податку на додану вартість за листопад 2008 року (а.с 8).

          Дослідивши у судовому засіданні податкові декларації з податку на додану вартість, подані позивачем відповідачу в порядку податкової звітності за листопад 2008 року, а також платіжний документ, що підтверджує сплату узгоджених податкових зобов’язань, суд не виявив порушень з боку позивача в частині своєчасності сплати самостійно задекларованих зобов’язань відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

          Відповідач у вказаному акті перевірки зазначив, що по терміну сплати 30.12.08р. узгоджені податкові зобов’язання по ПДВ в сумі 2163,00грн. позивачем були фактично сплачені платіжними дорученнями: №140 від 22.10.09р. в сумі 1620,36грн. з порушенням терміну сплати на 296 днів та №162 від 27.11.09р. в сумі 542,64грн. з порушенням терміну сплати на 332 дні.

Однак суд зазначає, що відповідно до наданих позивачем матеріалів вбачається, що платіжне доручення №140 датовано 21.10.09р. призначення платежу: за вересень 2009 року та на суму 3964,00 та платіжне доручення №162 датовано 26.10.09р., призначення платежу: за жовтень 2009 року на суму 4112,00грн. (а.с. 24,25).

На підставі чого, суд робить висновок, що вказані відповідачем у акті перевірки № 1956/15-02/30688897 від 15.12.09р. платіжні доручення, якими були сплачені податкові зобов’язання по ПДВ в сумі 2163,00грн., мають іншу датованість, призначення за інші періоди, а також інші суми сплати, тоді як вказана у акті сума заборгованості була своєчасно сплачена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №175 від 23.12.08р.

Крім того, відповідно до п.п. 16.5.1 п.16.1 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 закону).

          Також, відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Крім того, суд зазначає, що згідно з п.7.7 ст.7 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Разом з тим, аналіз норм Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов’язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст. ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 71 КАС України обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб’єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд. Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування”). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти.

За наявності податкового боргу у позивача відповідач має право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу

На підставі чого, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню

Під час судового засідання було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову буде складено 15.02.10р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002551502/0 від 17.12.09р. на суму 1081,50грн

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі, у разі проголошення у відсутності особи, яка бере участь у справі – з дня отримання нею копії постанови).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя                                         Цикуренко А.С.