Рішення № 79352673, 23.01.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3128/15-ц

Провадження № 2/344/225/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

22 січня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

у складі:

головуючого - судді Антоняка Т.М.,

секретаря судового засідання Максимів Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про знесення гаражу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про знесення гаражу. Мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 самочинно встановив гараж, чим здійснив самовільне захоплення земельної ділянки по вул. Чорновола, 117-6 в м. Івано-Франківську, без згоди на те виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та з порушенням норм Положення про порядок надання та продовження терміну дії дозволу на тимчасове встановлення збірно-розбірних металевих гаражів в дворах багатоквартирних житлових будинків на території загального користування м. Івано-Франківська, затвердженого рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 28.02.2012 № 619-21, зі змінами внесеними рішенням міської ради від 06.02.2014 року №1325-41 (надалі – Положення). Відповідно до п. 10 Положення підставою для тимчасового встановлення збірно-розбірного металевого гаража є витяг з рішень виконавчого комітету міської ради щодо надання дозволу на тимчасове встановлення збірно-розбірного металевого гаража та договір тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення збірно-розбірного металевого гаража.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти міської ради прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Вимоги вищевказаного рішення сесії міської ради ОСОБА_1 при здійсненні робіт по встановленню гаража по вул. Чорновола, 117-6 в м. Івано-Франківську не дотримано.

Згідно п.п. 3.12., 3.12.18. Правил благоустрою міста Івано-Франківська, затверджених рішенням Івано-Франківської міської ради від 30.07.2009р. №ХLIV (надалі-Правила) громадянам забороняється здійснювати забудову територій міста з порушенням встановленого порядку, зокрема без відповідних дозволів управлінь містобудування та архітектури, земельного відділу.

Пунктами 12.10. Правил до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою міста притягуються особи, винні у самовільному зайнятті території (частині території) об’єкта благоустрою.

За вчинене правопорушення, порушення норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та Правил благоустрою м. Івано-Франківська на ОСОБА_1 25.11.2013 року за № 804 складено протокол про адміністративне правопорушення, яким встановлено, що вказана особа здійснила розташування гаража, чим здійснено самовільне захоплення земельної ділянки по вул. Чорновола,117-б в м. Івано-Франківську. Вказаний протокол був предметом розгляду 16.01.2014 року на засіданні адміністративної комісії виконавчого комітету міської ради, за наслідками розгляду якого вказаною комісією винесено постанову за №01/13 якою відповідача притягнуто до адміністрати відповідальності в порядку визначеному Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи те, що відповідачем було порушено вимоги рішення сесії Івано- Франківської міської ради від 28.02.2012 № 619-21, зі змінами внесеними рішеннням міської ради від 06.02.2014 року №1325-41 «Про затвердження Положення про порядок надання та продовження терміну дії дозволу на тимчасове встановлення збірно-розбірних металевих гаражів в дворах багатоквартирних житлових будинків на території загального користування м. Івано-Франківська» виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 01.04.2014 року за №164 прийнято рішення, пунктом 1.8. якого зобов’язано ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) демонтувати в місячний термін самовільно встановлений гараж по вул. Чорновола,1176 в м. Івано-Франківську.

У відповідності до норм Положення про порядок звільнення земельних ділянок, що зайняті без правових підстав та належать до комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 30.07.2009 року зі змінами внесеними рішенням міської ради від 05.10.2010 року №252 - LVII Департамент комунального господарства, транспорту та зв’язку не спромігся виконати п. 1.8. рішення виконавчого комітету міської ради від 01.04.2014 року №1 саме демонтувати самочинно встановлений гараж ОСОБА_1 на вул. Чорновола, 117-б в м. Івано-Франківську, що підтверджується актом комісії від 24.09.2014 року.

Отже, земельна ділянка на якій розташований самовільно збудований гараж належить територіальній громаді міста Івано-Франківська і є комунальною власністю. Просить позов задоволити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача. Наполягав на задоволення позовних вимог в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Відповідно до Акту від 24 вересня 2014 року зобов'язано ОСОБА_2 демонтувати самочинно встановлений ним гараж на вул. Чорновола, 117-б в м. Івано-Франківську (а.с.3).

Згідно рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 01.04.2014 року № 164, а саме: п. 1.8. рішення зобов’язано відповідача демонтувати самочинно встановлений ним гараж на вул. Чорновола, 117-б в м. Івано-Франківську (а.с.5).

Постановою № 01/13 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, закріплений у статті 10 ЦПК України, принцип змагальності зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом 22 Постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України про правовий режим самочинного будівництва визначено, що під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, не додержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Відповідно до ст. 319 ЦК України при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати своє право власності на шкоду правам та свободам громадян.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини 1статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Стаття 375 ЦК України надає право власникові земельної ділянки зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно з ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У відповідності до ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Пункт 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» визначає, що позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК України.

Збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови (правова позиція, установлена Верховним Судом України у постанові від 19 квітня 2017 року, справа №6-129цс17).

Законом України «Про будівельні норми» визначено правові та організаційні засади розроблення, погодження, затвердження, реєстрації і застосування будівельних норм. Застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які проводять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення.

Згідно з п. 3.13 Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92», затверджених наказом Держкоммістобудування 17 квітня 1992 року №44, відстань між житловими будинками, житловими і громадськими, а також між виробничими будинками треба приймати на основі розрахунків інсоляції і освітленості відповідно до норм (розділ 10), протипожежних вимог (додаток 3.1).

Розташування і орієнтація житлових будинків повинна здійснюватися з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості відповідно до «Санітарних норм та правил забезпечення інсоляцій споруд та територій житлової забудови» та ДБН В..2.5-28-2006 Природне і штучне освітлення.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Відповідно до ч.2 ст.38 Закону за рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок відповідно до Закону.

Відповідно до п.6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови. Висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій. Згідно п.3.25 ДБН 360-92** для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Із системного аналізу зазначених вище норм права випливає, що позивач в даних правовідносинах має право вимагати захисту своїх прав як шляхом відновлення стану, який існував до порушення його прав, так і шляхом запобігання вчиненню дій, що порушують його права або створюють небезпеку порушення прав.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, під час судового розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наявний у матеріалах цивільної справи.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати, суд приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп..

Керуючись ст.ст. 79, 103 ЗК України, ст.ст. 319, 391, 375, 376 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 89, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про знесення гаражу – задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, за власний рахунок знести гараж по вул. Чорновола, 117-6 в м. Івано-Франківську та повернути самовільно зайняту земельну ділянку під вказаним об’єктом власнику - Івано-Франківській міській раді (вул. Грушевського, 21м. Івано-Франківськ, 76004).

Стягнути з ОСОБА_1 (вул. Чорновола, 115/48, м. Івано- Франківськ, 76018) на користь Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21 м. Івано-Франківськ, 76004 код ЄДРПОУ 04054346) судовий збір в сумі 243 гри. 60 коп. (двісті сорок три грн. 60 коп.) на наступний розрахунковий рахунок: ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО: 836014, код ЄДРПОУ 04054346, р/р 35416002044841, отримувач: виконавчий комітет Івано- Франківської міської ради.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено 23.01.2019 року.