Рішення № 79350849, 16.01.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/5879/18

Провадження № 2/336/476/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Марко Я.Р., при секретарі Палубінській К.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В :

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь концерну «Міські теплові мережі» суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 12 690, 07 та судовий збір в розмірі 1 762,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що концерн «Міські теплові мережі» у період з 01.10.2015 року по 01.09.2018 року надав послуги з централізованого опалення в житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 12 690, 07 грн.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів на нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 124011654 квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності відповідачам.

За твердженнями позивача, концерн «Міські теплові мережі» по відношенню до відповідачів є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Ухвалою Шевченківського районного суду від 26.11.2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначено судове засідання на 16.01.2019 року.

Відповідно до частини 4 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У судове засідання 16.01.2019 року сторони не з’явились, про день, час та місце його проведення повідомлялись у встановленому законом порядку.

Представник позивача надала суду заяву за змістом якої просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали суду заяви за змістом яких просили розглядати справу без їх участі, позов визнали в повному обсязі, просили його задовольнити.

У відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Згідно з частиною 1 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до частини 4 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін), дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 77, 78, 79 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 25 від 29.01.2009 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у м. Запоріжжі, починаючи з 01.01.2009 року виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн „МТМ" в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну „МТМ".

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 200 від 28.04.2011 року «Про визначення виконавців комунальних послуг» з 01.04.2011 року Концерн визначений виконавцем послуг з централізованого опалення, підігріву питної води щодо населення, що мешкає в житловому фонді комунальної власності м. Запоріжжя в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ».

Відповідно до пункту 2.1. Статуту Концерну „Міські теплові мережі", затвердженого розпорядженням Запорізького міського голови № 1589 р. від 26.07.2002 року, зазначено, що основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо - технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально - економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Судом встановлено, що відповідачі, які мешкають та зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, є споживачами послуг, які надає позивач.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів на нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 124011654 від 16.05.2018 року квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 20.02.2010 року (надалі по тексту - Договір) (а.с.8-9).

Згідно з пунктом 9 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі за послуги вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до підпункту 1) пункту 16 Договору споживач зобов’язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.

Згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (із змінами), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Статтею 67 Житлового кодексу України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до статті 68 Житлового кодексу України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до статті 162 Житлового кодексу України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; 5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що концерн «Міські теплові мережі» надає послуги з теплопостачання, а відповідачі користуються вказаними послугами з теплопостачання, у зв’язку з чим мають обов’язок сплачувати позивачеві за отримані послуги.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 541 Цивільного кодексу України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею 64 Житлового кодексу України передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Позивач у період з 01.10.2015 року по 01.09.2018 року надав відповідачам послуги з централізованого опалення житлового приміщення на загальну суму 18 204, 07 грн. За вказаний період відповідачі здійснили часткову оплату за отримані послуги в сумі 5 514, 00 грн., у зв’язку з чим загальна сума заборгованості становить 12 690, 07 грн., що підтверджується довідкою щодо заборгованості за надані послуги (а.с.5).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги концерну «Міські теплові мережі» є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує приписи частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України та частини 1 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України, а тому вважає за доцільне стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 881,00 грн. – по 440, 50 грн. з кожноїта повернути позивачу, у зв’язку з визнанням позову відповідачами до початку розгляду справи по суті, з державного бюджету 50 відсотків судового збору, а саме в сумі 881 гривень 00 копійок, сплаченого при поданні позову.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 142, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

УУ Х В А Л И В:

Позов концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП – НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП – НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1) на користь концерну «Міські теплові мережі» (адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, п/р зі спеціальним режимом використання № 26031300042813 в Філії Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у сумі12 690, 07 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП – НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП – НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1) на користь концерну «Міські теплові мережі» (адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, п/р № 26007301001951 в Філії Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, ЄДРПОУ 32121458) судовий збір в розмірі 881,00 грн. – по 440,50 грн. з кожної.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області повернути концерну «Міські теплові мережі» 50 відсотків судового збору, а саме у розмірі 881, 00 грн. сплаченого при поданні позову, згідно платіжного доручення № 9849 від 04.09.2018 рокуна суму 1762, 00 грн., рахунок отримувача 31214206008009; код отримувача 38025367; банк отримувача: Казначейство України, оригінал якої зберігається в матеріалах цивільної справи № 336/5879/18.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення суду складено 22.01.2019 року.

Суддя: Я.Р.Марко