Рішення № 79349947, 14.01.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/58/2019

Справа № 331/1871/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді - Скользнєвої Н.Г.,

за участю:

секретаря - Постарнак М.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Корх О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1) до Служби автомобільних доріг у Запорізькій області ( місцезнаходження : 69095, м. Запоріжжя, вул.. Українська, буд. 50) про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

27.02.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про відшкодування майнової шкоди в розмірі 41 781, 05 грн. та моральної шкоди в розмірі 20 000, 00 грн.

В обґрунтування заявленої вимоги зазначив, що 06 червня 2017 року приблизно о 17 годині 10 хвилин він, керуючи автомобілем «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автомобільній дорозі Харків-Сімферополь в районі будинку № 100 по вулиці Магістральній в м. Запоріжжі, потрапив у вибоїну на проїзній частині розміром 2,3 метра на 1,5 метра глибиною 20 см., об'їхати яку безпечно для інших учасників дорожнього руху було неможливо. Внаслідок чого було завдано технічного пошкодження належному йому автомобілю «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1, а саме: пошкоджено протектор переднього та заднього правих коліс, деформовано диски, пошкоджені амортизатори передній та задній правої сторони автомобіля, ходову частину автомобіля.

Факт дорожньо-транспортної пригоди підтверджується схемою ДТП від 06.06.2017р., складеною працівниками патрульної поліції, його поясненнями, довідкою ДТП, Актом обстеження вулично-шляхової мережі та матеріалами висновку за фактом дорожньо-транспортної пригоди від 06.06.2017р., яким встановлена невідповідність експлуатаційного стану обстеженої ділянки вимогам ДСТУ № 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», що і стало причиною ДТП.

Забезпечення безпечного експлуатаційного стану автомобільної дороги Харків-Сімферополь на території Запорізької області покладено на ДП «Запорізький облавтодор».

Вважає, що ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» повинно відшкодувати йому матеріальну шкоду, спричинену внаслідок ДТП, яка складає 41781,05 грн.

Крім того, позивач вважає, що внаслідок невідповідності експлуатаційного стану обстеженої ділянки вимогам ДСТУ № 3587-97 «Берзпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» дорожньо-транспортної пригоди йому спричинена і моральна шкода, яка полягає в тому, що наявний факт пошкодження належного йому на праві власності автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким він постійно користувався; відсутності можливості користуватися автомобілем внаслідок його пошкодження, зокрема вільно здійснювати поїздки у ділових та особистих справах; він був вимушений витрачати час та особисті кошти на відновлення автомобіля; витрачати додаткові кошти для здійснення поїздок та звертатися до сторонніх осіб за допомогою з цього приводу, а тому понесені моральні страждання, оцінює у 20000,00 гривень.

На підставі викладеного, просив суд стягнути на свою користь з ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» матеріальну шкоду, спричинену внаслідок ДТП, яка складає 41781,05 грн., моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн.; судові витрати.

Ухвалою суду від 02 березня 2018 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження. Вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. (а.с. 36-37)

Ухвалою суду від 21 травня 2018 року залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства « Запорізький облавтодор» відкритого акціонерного товариства « Державна акціонерна компанія « Автомобільні дороги України» про відшкодування шкоди, в якості співвідповідача - Службу автомобільних доріг у Запорізькій області. Підготовче судове засідання по зазначеній справі відкладено на 14 червня 2018 року - 15.15 годин та продовжено строк проведення підготовчого провадження до 14 червня 2018 року. (а.с. 54-55)

02 липня 2018 року ОСОБА_1, не змінюючи предмету та підстав позову, уточнив свої позовні вимоги, шляхом виключення з кола осіб - учасників процесу Дочірнього підприємства « Запорізький облавтодор» відкритого акціонерного товариства « Державна акціонерна компанія « Автомобільні дороги України». (а.с. 70-73)

Ухвалою суду від 12 липня 2018 року позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства « Запорізький облавтодор» відкритого акціонерного товариства « Державна акціонерна компанія « Автомобільні дороги України», про відшкодування шкоди, залишено без розгляду. Продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Запорізькій області про відшкодування шкоди. (а.с. 87-88)

Ухвалою суду від 10 серпня 2018 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с. 97)

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на їх обґрунтованість, законність та доведеність належними та допустимими доказами.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги обставини, встановлені в судовому засіданні, приходить до наступного.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 06 червня 2017 року приблизно о 17 годині 10 хвилин ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автомобільній дорозі Харків-Сімферополь в районі будинку № 100 по вулиці Магістральній в м. Запоріжжі, потрапив у вибоїну на проїзній частині розміром 2,3 метра на 1,5 метра глибиною 20 см., об'їхати яку безпечно для інших учасників дорожнього руху було неможливо.

За результатом проведення перевірки за фактом зазначеної дорожньо-транспортної пригоди інспектором ВБДР УПП в м. Запоріжжі ДПП Григоренком О.В. 20 жовтня 2017 року складено протокол про адміністративне правопорушення ч. 4 ст. 140 КУпАП відносно ОСОБА_5.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2017 року закрито провадження по справі відносно ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 140 КУпАП у звязку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. (а.с. 134-135)

З мотивувальної частини постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2017 року вбачається, що згідно відповіді Департаменту інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради № 63/01/-37/01 від 03.02.2017 року ОСОБА_5 на підставі розпорядження голови районної адміністрації по Шевченківському району від 03.06.2016 року № 435 є посадовою особою, яка несе відповідальність за організацію контролю за технічним станом на утриманням вулично-шляхової мережі, яка відноситься до території Шевченківського району м. Запоріжжя та утримується на її балансі.

Дорожньо-транспортна пригода за участю водія автомобіля «Форд Фокус», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 сталася на а/д Харків-Сімферополь в районі будинку 100 по вул. Магістральній в м. Запоріжжі.

Згідно відповіді Департаменту інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради № 1059/01-37/01 від 14.09.2017 року у відповідності до технічного паспорту ділянки державної дороги М-18 Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта, яка проходить по Шевченківському району м. Запоріжжя, проїзна частина траси М18 (Е105) біля будинку 100 по вул. Магістральній в м. Запоріжжі обслуговується та перебуває на балансі Служби автомобільних доріг у Запорізькій області.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищезазначена постанова Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2017 року набрала законної сили 12 грудня 2017 року, про що свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/70610248), а тому має преюдиційне значення по зазначеній справі.

Відповідно до Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010 - 2011 роках Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що процесуальна норма, передбачена ст. 61 ЦПК України (в редакції 2005р.), не дає підстав за будь-яких обставин вважати не винною у ДТП особу, відносно якої не складався протокол про адміністративне правопорушення. Вину такої особи може бути підтверджено іншими належними і допустимими доказами, передбаченими ст. 57 ЦПК України (в редакції 2005р.),, зокрема висновком судової автотехнічної експертизи, письмовими доказами.

Відсутність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності посадової особи, яка несе відповідальність за організацію контролю за технічним станом на утриманням вулично-шляхової мережі, а саме: а/д Харків-Сімферополь в районі будинку 100 по вул. Магістральній в м. Запоріжжі, та утримується на її балансі, свідчить лише про те, що на неї не накладено адміністративне стягнення, а не на відсутність цивільно-правової відповідальності за спричинену шкоду та вини в спричиненому ДТП.

Факт дорожньо-транспортної пригоди підтверджується схемою ДТП від 06.06.2017р., складеною працівниками патрульної поліції; поясненнями ОСОБА_1; довідкою ДТП; Актом обстеження вулично-шляхової мережі та матеріалами висновку за фактом дорожньо-транспортної пригоди від 06.06.2017р., яким встановлена невідповідність експлуатаційного стану обстеженої ділянки вимогам ДСТУ № 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану»; протоколом про адміністративне правопорушення ч. 4 ст. 140 КУпАП, складено інспектором ВБДР УПП в м. Запоріжжі ДПП Григоренком О.В. 20 жовтня 2017 року відносно ОСОБА_5; постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2017 року (а.с. 9-10, 16, 134-141)

Аналізуючи надані в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 про обставини ДТП, які узгоджуються з вищенаведеними письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, суд приходить до висновку про необхідність їх покладення в основу рішення.

Згідно ст. 10 Закону України «Про автомобільні дороги України» та пунктів 1 і 6 Положення про державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор), затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 456/2011 (далі Указом Президента України), центральним органом виконавчої влади в сфері дорожнього господарства та державного управління автомобільними дорогами загального значення являється Укравтодор, який виконує свої обовязки як безпосередньо, так і через свої територіальні органи управління на місцях, якими являються служби автомобільних доріг в областях України, в тому числі Служба автомобільних доріг у Запорізькій області області.

Відповідно до пункту 3 вказаного Указу Президента України основними завданнями Відповідача 1 являються здійснення управління автомобільними дорогами загального користування та організація реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг відповідно до вимог діючих стандартів, норм і правил.

Згідно пунктів 2.1 та 2.2 Положення про Службу автомобільних доріг у Запорізькій області, затвердженого наказом Укравтодору від 02.11.2011р. № 12, метою і предметом діяльності є організація будівництва, ремонту та утримання в належному технічному стані автомобільних доріг загального користування в регіоні, технічний нагляд за станом автомобільних доріг, організація контролю за цільовим та ефективним використання бюджетних коштів на утримання автодоріг загального користування та ін.

Відповідно до приписів ст. 14 та ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху та на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг вимогам безпеки руху.

Вказані права учасників дорожнього руху забезпечуються передбаченою ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» відповідальністю, яку несуть власники доріг або уповноважені ними органи за створення безпечних умов руху на дорогах, що знаходяться в їх віданні.

Судом встановлено, що автомобільна дорога М-18 Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта включена до переліку автомобільних доріг загального користування державного значення, і належить до сфери управління Укравтодору. Згідно відповіді Департаменту інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради № 1059/01-37/01 від 14.09.2017 року у відповідності до технічного паспорту ділянки державної дороги М-18 Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта, яка проходить по Шевченківському району м. Запоріжжя, проїзна частина траси М18 (Е105) біля будинку 100 по вул. Магістральній в м. Запоріжжі обслуговується та перебуває на балансі Служби автомобільних доріг у Запорізькій області.

Таким чином, власником автодороги загального користування М-18 Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта є держава, яка уповноважила Службу автомобільних доріг у Запорізькій області здійснювати від імені власника державне управління ділянкою вказаної автодороги від позначки км 255+100 - км 283-861 та км 288+25 - км 289-655. Одночасно держава як власник вказаної автодороги поклала на Службу автомобільних доріг у Запорізькій області виконання передбачених діючим законодавством обов'язків власника перед користувачами щодо утримання вказаної ділянки автодороги в належному експлуатаційному стані та щодо створення на ній безпечних для дорожнього руху умов.

Згідно ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання автомобільних доріг в безпечному для дорожнього руху стані; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього рух; термінове усунення пошкоджень на автодорогах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; компенсація за рішенням судових органів витрат власникам транспортних засобів, якщо ДТП сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про автомобільні дороги України» основними обовязками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є здійснення державного регулювання та контролю у сфері дорожнього господарства, в тому числі контролю за цільовим використанням бюджетних коштів; забезпечення безпечних умов руху транспортних засобів, організація ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них державними стандартами; виявлення аварійно-небезпечних місць та прийняття заходів щодо їх ліквідації і т.д.

Згідно ст. 13 Закону України «Про автомобільні дороги України» орган державного управління автомобільними дорогами загального користування несе відповідальність за стан автомобільних доріг загального користування та за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України,цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами , але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, захисту інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі його невизнання, або порушення. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язків в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим та органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було завдано технічного пошкодження належному ОСОБА_1 автомобілю «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1, а саме: пошкоджено протектор переднього та заднього правих коліс, деформовано диски, пошкоджені амортизатори передній та задній правої сторони автомобіля, ходову частину автомобіля, що зафіксовано працівниками ПП м. Запоріжжя ДПП у довідці про ДТП.

Позивачем на підтвердженнязавданої йому шкоди у розмірі 41781,05 грн. надано: рахунок-фактуру № ЧП-000468 від 14.06.2017р. та акт приймання-передачі товару № 00016/3 від 16 червня 2017 року. (а.с. 24-25)

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні», проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

В суді позивачем зазначено, що проведення незалежної оцінки майна на підтвердження розміру завданих ДТП збитків ним не проводилося, заявлена сума збитків базується та підтверджується рахунком-фактурою № ЧП-000468 від 14.06.2017р. та актом приймання-передачі товару № 00016/3 від 16 червня 2017 року.

Аналізуючи перелічені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази не вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку з відновлювальним ремонтом пошкодженого автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1, яка становить 41781,05 грн., у зв"язку з недоведеністю та відсутністю належного та допустимого доказу підтвердження суми збитків, визначеного ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні»

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення на його користь з відповідача по справі моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн., суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови "«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п.5 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», № 12868/05, рішення від 10.12.2009р.; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004р.)

Як на спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди, останній посилається на те, що наявний факт пошкодження належного йому на праві власності автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким він постійно користувався; відсутності можливості користуватися автомобілем внаслідок його пошкодження, зокрема вільно здійснювати поїздки у ділових та особистих справах; він був вимушений витрачати час та особисті кошти на відновлення автомобіля; витрачати додаткові кошти для здійснення поїздок та звертатися до сторонніх осіб за допомогою з цього приводу, а тому понесені моральні страждання, оцінює у 20000,00 гривень.

Аналізуючи наведені норми діючого законодавства України, практику Європейського суду з прав людини, а також враховуючи викладені обставини, керуючись принципом розумної достатності, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди з Служби автомобільних доріг у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 до 4000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 704,80 грн. (а.с. 2).

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, суд стягує на користь позивача з відповідача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 45,63 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України ЦПК України, ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, Законом України «Про дорожній рух»,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1) задовольнити частково.

Стягнути з Служби автомобільних доріг у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 25891336), адреса місцезнаходження: 69095, м. Запоріжжя, вул.. Українська, буд. 50, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (ІПН: НОМЕР_2), моральну шкоду в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок, судовий збір в розмірі 45 (сорок п'ять) гривень 63 копійок, а всього 4045 (чотири тисячі сорок п"ять) гривень 63 копійок..

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Повний текст судового рішення складено 21 січня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Н.Г. Скользнєва

14.01.2019