Ухвала суду № 79349323, 23.01.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9558/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2019 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні, клопотання старшого слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області старшого лейтенанта податкової міліції Галайда Оксани Богданівни, погоджене прокурором, в кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018100060000066 від 14 червня 2018 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 Кримінального кодексу України, про накладення арешту у вигляді заборони розпорядження земельною ділянкою та будинком,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області старший лейтенант податкової міліції Галайда Оксана Богданівна звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду з клопотанням, погоджене прокурором, в кримінальному провадженні відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018100060000066 від 14 червня 2018 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 Кримінального кодексу України, про накладення арешту у вигляді заборони розпорядження земельною ділянкою та будинком.

В обґрунтування клопотання зазначає, що фізичною особою ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1, АДРЕСА_1) в період 2015 року, шляхом не відображення у річній декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік та несплати податку з доходу у вигляді додаткового блага, а саме: анульованої (прощеної) ПАТ «ВТБ Банк» частини боргу, в порушення норм Податкового кодексу України, занижено податків на загальну суму 1 100 548.54 грн. (в тому числі, податок на доходи з фізичних осіб у сумі 1 023 724,53 грн. та військовий збір в сумі 76 825,01 грн.), що призвело до ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах. Так, встановлено, що ОСОБА_2 уклала з ПАТ «ВТБ Банк» кредитний договір №0712SK від 23.07.2007 у м. Ужгород у відділенні ПАТ «ВТБ Банк» на суму 250 000 доларів США з метою купівлі будинку за адресою: АДРЕСА_1. Зазначені кошти ОСОБА_2 отримувала готівкою (в доларах США) у м. Ужгород в касі відділення ПАТ «ВТБ Банк». Також, встановлено, що з метою виконання кредитного договору №0712SK від 23.07.2007, цього ж дня було укладено договір іпотеки, відповідно до якого фізичною особою ОСОБА_2 (іпотекодавець) передано ПАТ «ВТБ Банк» (іпотекодержатель) в іпотеку як заставне майно земельну ділянку та будинок, що знаходиться на ній, а саме: земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,0720 га та будинок загальною площею 340,8 кв.м (житлова площа: 99,3 кв.м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, встановлено, що у відповідності до вимог чинного законодавства, ПАТ «ВТБ Банк» було повідомлено фізичну особу ОСОБА_2 про анулювання (прощення) боргу. Так, зокрема, фізичною особою ОСОБА_2 від ПАТ «ВТБ Банк» було отримано Повідомлення №561/1720-2 від 29 грудня 2015 року за кредитним договором №0712SK від 23.07.2007 року, відповідно до якого вказану громадянку було повідомлено про необхідність дотримання пункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VІ із змінами та доповненнями щодо декларування та сплати податку на доходи фізичних осіб з суми, анульованої Банком заборгованості за кредитним договором. Встановлено, що станом на 29.12.2015 року боргові зобов'язання ОСОБА_2 перед ПАТ «ВТБ Банк» складали 312 972 доларів США 27 центів, що за офіційним курсом НБУ на день прощення боргу складало 7 451 081, грн. 68 коп. (в тому числі, 5 121 667,65 грн. - гривневий еквівалент 215 128,49 дол. США є заборгованістю за основним боргом, а 2 329 414,03 грн. - гривневий еквівалент 97 843,78 дол. США є заборгованістю за нарахованими процентами).

В клопотанні вказано, що під час допиту ОСОБА_2 встановлено, що на копії Повідомлення про анулювання (прощення) боргу від 29 грудня 2015 року №561/1720-2 за кредитним договором №0712SK від 23.07.2007 року особистий підпис та текст «ОСОБА_2.» виконаний ОСОБА_2 власноруч.

Слідчий зазначає, що вищевикладені порушення податкового законодавства викладено у акті документальної позапланової перевірки №938/07-16-13-11/НОМЕР_1 від 15.09.2017 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п.:НОМЕР_1), з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, у тому числі, при отриманні доходу у вигляді додаткового блага, а саме: анульованої (прощеної) ПАТ «ВТБ Банк» частини боргу, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 23.05.2017 року, складеного працівниками ГУ ДФС у Закарпатській області.

Слідчий зазначає, що як встановлено, з дотриманням вимог п.п. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, ПАТ «ВТБ Банк» 29.12.2015 особисто повідомлено ОСОБА_2 під підпис останньої про прощення (анулювання) боргу та про необхідність включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку за 2015 рік, у якому такий борг було прощено. Підтвердженням цьому є «Повідомлення про анулювання (прощення) боргу від 29.12.2015 № 561/1720-2, на якому в графі: «Повідомлення про анулювання (прощення) боргу отримала» стоїть підпис, прізвище та ініціали ОСОБА_2 Проведеною судово-почеркознавчою експертизою (висновок від 30.11.2018 № 4/345 Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України) встановлено, що підпис та прізвище й ініціали «ОСОБА_2.» під графою «Повідомлення про анулювання (прощення) боргу отримала» у Повідомленні про анулювання (прощення) боргу від 29.12.2015 № 561/1720-2 виконані ОСОБА_2.

Слідчий зазначає, що таким чином, досудовим слідством встановлено, що фізична особа ОСОБА_2, під час отримання додаткового блага, у вигляді анулюваної (прощеної) банківською установою суми боргу, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 212 КК України, тобто, умисно ухилилася від сплати обов'язкових податків та зборів у значних розмірах. Та наведене свідчить про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину, яким державним інтересам спричинено матеріальні збитки на суму 1 100 548,54 грн.

В клопотанні вказано, що в ході досудового розслідування з метою відібрання пояснень від громадянки ОСОБА_2, на її адресу реєстрації та фактичного проживання (згідно відомостей, що містилися у протоколі допиту ОСОБА_2 як свідка від 26.04.2017), неодноразово скеровувалися повістки, однак, вказана громадянка ігнорувала виклик до слідчого. Також, у телефонній розмові слідчому (через Viber) ОСОБА_2 повідомляла, що перебуває на лікуванні з мамою в Угорській Республіці. Слідством встановлено, що громадянка ОСОБА_2 як громадянка Угорщини 27.10.2018 заїхала на територію України і не виїжджала. Згодом ОСОБА_2 повідомляла слідчому, що перебуває на лікуванні у Закарпатському обласному клінічному кардіологічному диспансері. Однак, згідно отриманої відповіді із вказаного медичного закладу встановлено, що громадянка ОСОБА_2 із скаргами на здоров'я не зверталась. 14.12.2018 у кримінальному провадженні №32018100060000066 стосовно фізичної особи ОСОБА_2 складено та погоджено повідомлення про підозру у вчиненні останньою кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України. Та, 14.12.2018 у зв'язку з тим, що громадянка ОСОБА_2 постійно уникає явки до слідчого та не з'являється до органу досудового розслідування, повідомлення про підозру та пам'ятку було скеровано за допомогою поштового зв'язку «Укрпошта» на адресу реєстрації та фактичного проживання (згідно відомостей, що містилися у протоколі допиту ОСОБА_2 від 26.04.2017) громадянки ОСОБА_2, а саме: Закарпатська область, АДРЕСА_1. Однак, слідчий зазначає, що 04.01.2019 до слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області повернулося повідомлення про підозру та пам'ятка без відмітки про отримання вказаних документів громадянкою ОСОБА_2 Встановлено, що причиною є закінчення встановленого строку зберігання.

Слідчий зазначає, що з врахуванням викладеного, є підстави вважати, що громадянка ОСОБА_2 не сприяє проведенню досудового розслідування, а також ухиляється від добровільного відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок вчинення даного кримінального правопорушення.

В клопотанні вказано, що з метою встановлення фактичного місця проживання громадянки ОСОБА_2 неодноразово було скеровано доручення у порядку ст. 40 КПК України до оперативного управління ГУ ДФС у Закарпатській області. Згідно отриманих відповідей встановлено, що громадянка ОСОБА_2 за вищевказаною адресою не проживає. Також, встановлено, що ОСОБА_2 житловий будинок за даною адресою здає в оренду невстановленим особам. Слідчий вказує, що проведеними заходами встановити фактичне місцезнаходження громадянки ОСОБА_2 не надалось можливим. Слідчий вказує, що жодний з членів сім'ї, у тому числі донька підозрюваної - ОСОБА_3, яка також зареєстрована за вищевказаною адресою, фактично там не проживає, у звязку з чим вручити їй вищевказане повідомлення про підозру не надалось можливим. Окрім того слідчий зазначає, що ОСОБА_2 є фізичною особою- підприємцем, проте відомості про її реєстрацію в податкових обліках не зазначено.

В клопотанні вказано, що у порядку ст. 93 КПК України, було скеровано запити до ТОВ «Наш Добробут» (код ЄДРПОУ: 36357996) та ТОВ «ОІР СЕРВІС» (код ЄДРПОУ: 19707686) з метою отримання відомостей про те, чи перебуває житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в обслуговуванні вказаних підприємств. Згідно отриманих відповідей встановлено, що будинок за вказаною адресою не перебуває у їх підпорядкуванні. Інші житлово-експлуатаційні організації вказаний будинок також не обслуговують.

Враховуючи те, що своїми умисними діями ОСОБА_2 завдала державі збитків у значних розмірах, на даний момент виникла необхідність в накладені арешту на нерухоме майно, власником якого являється громадянка та заборонити ОСОБА_2, а також іншим особам, відчужувати, розпоряджатись будь-яким чином до скасування арешту у встановленому законом порядку.

Слідчий зазначає, що згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта встановлено, що власником земельної ділянки площею 0,072 га (кадастровий номер: НОМЕР_2) та будинку загальною площею 340,8 кв.м (житлова площа: 99,3 кв.м) є громадянка ОСОБА_2.

Також вказане нерухоме майно було предметом застави по кредитному договору, за наслідком прощення якого ОСОБА_2 не було сплачено вищевказану суму податків.

В клопотанні слідчий вказує, що метою накладення арешту на майно згідно п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення вішкодування шкоди, завданої державі внаслідок вчинення громадянкою ОСОБА_2 кримінального правопорушення, зокрема, накладення арешту на нерухоме майно (земельна ділянка площею 0,072 га (кадастровий номер: НОМЕР_2) та будинок загальною площею 340,8 кв.м (житлова площа: 99,3 кв.м), який на ній розташований, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1) та перебуває у власності громадянки ОСОБА_2, але без заборони права користування вказаним майном до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.

При цьому, вказуючи в клопотанні, що у даному випадку відсутня можливість пред'явлення прокурором цивільного позову у порядку ст.128 КПК України, оскільки правовідносини щодо сплати податків є публічними і на них не поширюється юрисдикція загального суду. Вимоги про стягнення податків (позови та подання) належать до юрисдикції адміністративного суду. Відтак, позов про стягнення податків не є цивільним позовом; він є позовом адміністративним. Тому в межах кримінального провадження він розглядатися не може. У кримінальних провадженнях про ухилення від сплати податків шкодою є сума податків та штрафів, які фактично не надійшли до відповідного бюджету (податковий борг). Тому вимоги про відшкодування державі шкоди, завданої ухиленням від сплати податків, не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства ні окремо, ні в межах кримінального провадження. Ці вимоги можуть вирішуватися виключно в порядку адміністративного судочинства. При цьому, саме в адміністративному судочинстві наразі триває оскарження ОСОБА_2 вищевказаних повідомлень-рішень.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги, з метою відшкодування державі збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення та невідчуження майна іншим особам, слідчий вказує на те, що виникла необхідність в накладенні арешту на земельну ділянку площею 0,072 га (кадастровий номер: НОМЕР_2) та будинок загальною площею 340,8 кв.м (житлова площа: 99,3 кв.м), який на ній розташований, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, із забороною розпоряджатися майном.

А тому, з огляду на викладене та відповідно до вимог ст. ст. 40, 94, 98, 131, 132, 170, 171, 172 КПК України, слідчий просить: накласти арешт на майно у кримінальному провадженні №32018100060000066, із забороною розпоряджатися, а саме на: земельну ділянку площею 0,072 га (кадастровий номер: НОМЕР_2) та будинок загальною площею 340,8 кв.м (житлова площа: 99,3 кв.м), який на ній розташований, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, який на праві власності належить громадянкою ОСОБА_2 та у якому на даний час проживають громадянці ОСОБА_2 із забороною розпоряджатися ним. Окрім того, просить відповідно до вимог ч.1 ст. 172 КПК України розгляд клопотання проводити без участі громадянки ОСОБА_2, оскільки є достатні підстави вважати, що останньою можуть буди здійснені дії, які призведуть до псування, перетворення, втрати, знищення речових доказів, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання без її участі.

Згідно прохальної частини клопотання, слідчий просить відповідно до вимог ч.1 ст. 172 КПК України, його розгляд проводити без участі громадянки ОСОБА_2, оскільки є достатні підстави вважати, що останньою можуть буди здійснені дії, які призведуть до псування, перетворення, втрати, знищення речових доказів, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до ч. 2. ст. 172 клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя вважає, що слідчим не доведено необхідність розгляду клопотання за відсутності власника майна, жодних доказів до клопотання або наведення обґрунтованих підстав в самому клопотанні вважати, що ОСОБА_2 можуть буди здійснені дії, які призведуть до псування, перетворення, втрати, знищення речових доказів, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню слідчим не наведено, тому про час і місце розгляду клопотання було повідомлено ОСОБА_2

Особа, щодо майна якої вирішується клопотання в судове засідання не з'явилася. Про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, так, на її адресу судом надіслано повістку про судовий виклик, копія якої міститься в матеріалах справи.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

В провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018100060000066 від 14 червня 2018 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 Кримінального кодексу України.

З поданого клопотання встановлено, що як на підставу про накладення арешту на майно, а саме на: земельну ділянку площею 0,072 га (кадастровий номер: НОМЕР_2) та будинок загальною площею 340,8 кв.м (житлова площа: 99,3 кв.м), який на ній розташований, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, який на праві власності належить громадянці ОСОБА_2 та у якому на даний час проживають громадянка ОСОБА_2 із забороною розпоряджатися ним, слідчий посилається на п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України а саме забезпечення вішкодування шкоди, завданої державі внаслідок вчинення громадянкою ОСОБА_2 кримінального правопорушення.

За ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

При цьому за загальними правилами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначеними ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.1 ст.42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Відповідно до ч.1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Згідно ч.2 ст. 135 КПК України, у разі відсутності особи за місцем проживання, повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. З матеріалів клопотання встановлено, що 14.12.2018 у кримінальному провадженні №32018100060000066 стосовно фізичної особи ОСОБА_2 складено та погоджено повідомлення про підозру у вчиненні останньою кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України.

Разом із тим, у клопотанні вказано, що 14.12.2018 повідомлення про підозру та пам'ятку було скеровано за допомогою поштового зв'язку «Укрпошта» на адресу реєстрації та фактичного проживання (згідно відомостей, що містилися у протоколі допиту ОСОБА_2 від 26.04.2017) громадянки ОСОБА_2, а саме: Закарпатська область, АДРЕСА_1. Разом з тим, до слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області повернулося повідомлення про підозру та пам'ятка без відмітки про отримання вказаних документів громадянкою ОСОБА_2 за закінченням встановленого строку зберігання.

Інших відомостей про вручення повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №32018100060000066 фізичній особі ОСОБА_2 у вчиненні останньою кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України в порядку передбаченому ч.2 ст. 135 КПК України в матеріалах клопотання відсутні.

Крім того, згідно доданого витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню за №32018100060000066 від 14 червня 2018 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 Кримінального кодексу України жодній особі про підозру не повідомлено.

Разом з тим, відповідно ч.6 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Однак, як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, слідчим не надано доказів того, що в даному кримінальному провадженні заявлено або подано цивільний позов. При цьому, в клопотання слідчий вказує, на те, що у даному випадку відсутня можливість пред'явлення прокурором цивільного позову у порядку ст.128 КПК України, оскільки правовідносини щодо сплати податків є публічними і на них не поширюється юрисдикція загального суду та обґрунтовуючи тим, що в адміністративному судочинстві на даний час триває оскарження ОСОБА_2 вищевказаних повідомлень-рішень.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.4 ст. 212 КК України особа, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою, або діяння, передбачені частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

При цьому, 27.08.2018 року ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області клопотання старшого слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області старшого лейтенанта податкової міліції Галайда Оксани Богданівни, погоджене прокурором, в кримінальному провадженні відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018100060000066 від 14 червня 2018 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 Кримінального кодексу України, про накладення арешту у вигляді заборони розпорядження земельною ділянкою та будинком - поверталось прокурору, для усунення недоліків. В ухвалі вказувалось на недоліки, які слід усунути, а саме враховуючи, що слідчим вказувалося про підставу у зв'язку з якою потрібно здійснити арешт майна на п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів та одночасно вказувалось про мету у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна це використання цього майна для відшкодування завданих державі збитків. Тобто на п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України. При цьому, відповідно до ч.6 ст. 170 КПК України відомостей про цивільний позов у даному кримінальному провадженні слідчим не надано.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 січня 2019 року клопотання старшого слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області старшого лейтенанта податкової міліції Галайда Оксани Богданівни, погоджене прокурором, в кримінальному провадженні відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018100060000066 від 14 червня 2018 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 Кримінального кодексу України, про накладення арешту у вигляді заборони розпорядження земельною ділянкою та будинком - повернуто прокурору для усунення недоліків. В ухвалі, слідчому, було вказано на недоліки які слід усунути, а саме враховуючи, що слідчим вказувалось про підставу у зв'язку з якою потрібно здійснити арешт майна на п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. При цьому, відповідно до ч.6 ст. 170 КПК України відомостей про цивільний позов у даному кримінальному провадженні слідчим не надано до клопотання.

Однак, як вбачається з клопотання та доданих до нього доказів, слідчим не надано слідчому судді доказів того, що в даному кримінальному провадженні заявлено цивільний позов, а тому клопотання в частині накладення арешту на майно з метою забезпечення відшкодування шкоди задоволенню не підлягає.

При цьому, відповідно до ч.8 ст.170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Вищевказані матеріали не відповідають вимогам ч.2 ст.171 КПК України, оскільки не підтверджують підстави, мету та відповідного обґрунтування необхідності арешту майна, а також розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В порушення вимог ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна не зазначені правові підстави, мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Проаналізувавши надані слідчим матеріали та обставини викладені у клопотанні, слідчий суддя суд дійшов висновку, що слідчим не доведено необхідності накладення арешту на вищевказане майно, зокрема слідчий, як мету арешту зазначає забезпечення кримінального провадження, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, проте слідчим не додано доказів подачі цивільного позову про відшкодування шкоди з урахуванням вимог ч.4 ст. 212 КК України.

Кримінальне провадження триває вже шість місяців, проте слідчому судді не доведено належними та допустимим доказами, що існують ризики, що ОСОБА_2 може нерухоме майно приховати, втратити, передати, відчужити, оскільки за цей період мали достатньо часу та можливостей для відчуження такого.

Згідно ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведе необхідність такого арешту, а також наявності ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 цього кодексу.

З урахуванням вище викладеного слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим не надано доказів необхідності накладення такого арешту, а також відсутні ризики зазначені ст. 170 КПК України.

Також слідчий суддя звертає увагу на те, що до клопотання про арешти майна слідчий не долучив жодних доказів та не навів жодних доводів, що дозволяли б слідчому судді встановити розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчим не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи фізичної особи, як накладення арешту на нерухоме майно, з метою забезпечення відшкодування шкоди.

При цьому, обов'язок доведення необхідності арешту покладається на слідчого, який звернувся з клопотанням про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом

Отже, обов'язок доказування перед слідчим суддею наявності підстав для задоволення клопотання про накладення арешту покладено на особу, яка подала дане клопотання.

З урахуванням викладеного суд вважає, що зазначене клопотання є передчасним та необґрунтованим належними та допустимим доказами, тому у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 394, 395 КПК України,слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Закарпатській області старший лейтенанта податкової міліції Галайда Оксани Богданівни, погоджене прокурором, в кримінальному провадженні відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018100060000066 від 14 червня 2018 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 Кримінального кодексу України, про накладення арешту у вигляді заборони розпорядження земельною ділянкою та будинком - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош