Рішення № 79349000, 14.01.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/791/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський автогенний завод", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проминвест", м. Бєлгород про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство “Харківський автогенний завод” (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Проминвест” (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за контрактом № 56/17 від 20.01.2017 у розмірі 272640,00 руб. РФ, пені у розмірі 11849,50 грн., 3% річних у розмірі 1162,59 грн., штрафу у розмірі 1363,20 руб. РФ та суми судового збору у розмірі 2073,77 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідач не виконав свої зобов'язання за контрактом № 56/17 від 20.01.2017 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару за договором.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.04.2018 (суддя Тацій О.В.) було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Одночасно, у зв'язку зі зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду, провадження у справі № 922/791/18 було зупинено до виконання доручення про надання правової допомоги.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.06.2018 (суддя Тацій О.В.) провадження у справі було поновлено та призначено підготовче засідання на 16.08.2018 о 11:00.

Також, ухвалою господарського суду Харківської області від 19.06.2018 (суддя Тацій О.В.) провадження у справі № 922/791/18 було зупинено до виконання доручення про надання правової допомоги.

У зв'язку з закінченням строку відрядження судді Тацій О.В. 15.08.2018 був призначений повторний автоматизований розподіл справи № 922/791/18.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (заяви) між суддями від 15.08.2018 головуючим суддею (суддею-доповідачем) для розгляду справи було визначено суддю Буракову А.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.08.2018 (суддя Буракова А.М.) було прийнято справу до розгляду та поновлено провадження у справі.

У підготовчому засіданні призначеному на 16.08.2018 судом була постановлена ухвала про відкладення підготовчого засідання у справі на 11.09.2018 о 10:30.

Позивач, через канцелярію суду 06.09.2018 за вх.№ 25772, надав заяву про зменшення розміру позовних вимоги. Згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за контрактом № 56/17 від 20.01.2017 у розмірі 252640,00 руб. РФ, пеню у розмірі 11849,50 грн., 3% річних у розмірі 1162,59 грн., штраф у розмірі 1363,20 руб. РФ та суму судового збору у розмірі 2073,77 грн., у зв'язку з перерахуванням відповідачем 20000,00 ОСОБА_2

У підготовчому засіданні призначеному на 11.09.2018 судом була постановлена ухвала про відкладення підготовчого засідання у справі на 16.10.2018 о 11:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.10.2018 було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 03.12.2018 о 10:00. Цією ж ухвалою провадження у справі було зупинено, у зв'язку зі зверненням господарського суду Харківської області до Арбітражного суду Бєлгородської області з судовим дорученням про вручення документів ТОВ "Проминвест".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2018 провадження у справі було поновлено.

Також, ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2018 було закрито підготовче провадження та призначена справа до судового розгляду по суті на 26.12.2018 о 11:00.

26.12.2018 судом була постановлена ухвала про відкладення розгляду справи по суті на 14.01.2019 о 11:30.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про причини неявки представника суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, з дотриманням вимог ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю відповідача.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20 січня 2017 року між ТОВ “Проминвест” (покупець) та ПрАТ “ХАЗ” (продавець) був укладений контракт № 56/17, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар, в обсязі поставок зазначених у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього контракту, на умовах СРТ - м. Бєлгород, РФ (ІНКОТЕРМС 2010).

Відповідно до п. 2.2. Контракту, орієнтовна загальна суму контракту становить 1 920 000,00 (один мільйон дев'ятсот двадцять тисяч) рублів РФ.

Відповідно до п. 2.3. Контракту, валюта контракту і платежу - ОСОБА_2 (код валюти - RUB).

Згідно п. 3.1. контракту, покупець проводить оплату за товар у розмірі 100% вартості зазначеної в рахунку-фактурі в продовж 33 (тридцяти трьох) календарних днів з моменту отримання товару, банківським переказом на платіжні реквізити продавця, зазначені в розділі 12 цього контракту.

Відповідно до п. 8.3. контракту, при порушенні термінів оплати відповідно до умов цього контракту покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми боргу за кожен день прострочення, а при порушенні термінів оплати більш 5-ти банківських днів, покупець додатково оплачує продавцю штраф у розмірі 0,5 % від суми боргу.

Будь-які спори або розбіжності, що виникають з цього контракту у разі неможливості їх вирішення шляхом переговорів, підлягають розгляду і остаточному вирішенню у господарському суді Харківської області. Сторони згодні з тим, що в процесі розгляду і вирішення спорів буде застосовуватися регламент зазначеного суду (п. 9.1. контракту). До контракту застосовується право України (п. 9.2. контракту).

29.12.2017 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до контракту, відповідно до умов якої термін дії контракту було встановлено до 28.02.2018.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами до контракту були укладені наступні специфікації: № 1 від 20.01.2017, № 2 від 01.06.2017 та № 3 від 01.11.2017.

Відповідно до умов контракту з 14.10.2017 по 10.11.2017 позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 272640,00 руб. РФ. Доказами поставки товару за контрактом є: митні декларації (МД - 2) № 110150/2017/221346 та № 110150/2017/224303; міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR) - ВМД № 117617, ВМД № 131927; підтвердження про перетин кордону; рахунки-фактури № 217101 від 13.10.2017 та № 217111 від 10.11.2017.

Проте, відповідач не виконав свої зобов'язання за контрактом щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв’язку з чим станом на момент подання позову до суду заборгованість за контрактом № 56/17 становила 272640,00 руб. РФ.

В процесі розгляду справи відповідачем було перераховано позивачу 20000,00 руб. РФ (виписка по рахунку № 26031121764000 з 23.04.2018 по 23.04.2018), у зв’язку з чим позивачем були зменшені позовні вимоги.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Згідно ч. 2 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, ратифікованою постановою Верховної ОСОБА_2 України № 2889-ХІІ від 19.12.1992, компетентні суди держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.

Відповідно до ст. 38 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору - Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Згідно зі ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право” суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: в тому числі - якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 Закону України “Про міжнародне приватне право”.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, даний спір підсудний господарському суду Харківської області.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У статті 235 ГК України передбачено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Відповідно до статті 237 ГК України, підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із статтею 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 252640,00 руб. РФ та штрафу у розмірі 1363,20 руб. РФ є доведеними та такими, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, у зв’язку з чим сума, яка розраховується на підставі ст. 625 ЦК України, повинна розраховуватись у валюті зобов’язання (постанова ВСУ від 30 березня 2016 у справі № 6-2168цс15).

Таким чином, вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 1162,59 грн., яка нарахована за прострочення грошового зобов’язання у розмірі 272640,00 руб. РФ, не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 11849,50 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»).

Таким чином, максимальний розмір пені пов’язаний з розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, то пеня у розмірі 11849,50 грн., яка була обчислена позивачем з урахуванням розміру облікової ставки НБУ за прострочення відповідачем грошового зобов’язання у розмірі 272640,00 руб. РФ, не підлягає стягненню.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1741,57 грн. покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Проминвест” (Російська Федерація, 308000, г. Бєлгород, проспект Слави 45 А, оф.31, Код ОКПО 67205390, ІПН 3102035537/КПП 312301001, ОГРН 1153123020918, Код ОКВЭД: 65.12БІК 044525593, Банк: ВАТ “АЛЬФА-БАНК" м. Москва, р/рах. 40702810602970000960 Кор.рах. 3010181020000000593) на користь Приватного акціонерного товариства “Харківський автогенний завод” (Україна, м. Харків - 61046, вул. Автогенна, 10, код ЄДРПОУ: 00204783, МФО 351005, Банк посередника: ПАО РОСБАНК, м. Москва, РФ, БІК 044525256, ІПН НОМЕР_1, к/р 30101810000000000256 в ГУ Банка ОСОБА_2 по ЦФО SWIFT-код: RSBNRUMM Банк отримувача: 30111810200000020709 UKRSIВВАNК АNDRIYVSRА STR2/12, UKRAINE SWIFT-код: КНАBUA2К Отримувач: Рахунок 26008121764000, МФО (код банку) 351005) суму заборгованості по контракту № 56/17 від 20.01.2017 у розмірі 252640,00 руб. РФ, штраф у розмірі 1363,20 руб. РФ та суму судового збору у розмірі 1741,57 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 23.01.2019 р.

Суддя ОСОБА_3