Рішення № 79347372, 23.01.2019, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/3441/18

Справа № 226/3441/18

Провадження № 2/226/146/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2019 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Попенко І.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі ДП «ВК «Краснолиманська») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в обгрунтування якого вказав, що він у період з 16.12.2002 перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював гірничомонтажником підземним 5 розряду. 20.10.2018 він був звільнений за власним бажанням за ст.38 ч.1 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію. У день звільнення відповідач не провів з ним повний розрахунок та не повідомив про нараховані суми, які належать при звільненні. На його особисте звернення відповідач відмовився повідомляти йому про належні до сплати суми. Відомості про середньоденний заробіток, копію наказу про звільнення та інформацію про компенсацію за невикористану відпустку було надано лише на адвокатський запит. Фактично відповідач виплатив йому належні при звільненні суми 28.11.2018. Тому, він вважає, що відповідач повинен йому сплатити середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 25627 грн 68 коп., із розрахунку його середньоденного заробітку на підставі довідки відповідача у 657 грн 12 коп. та 39 робочих днів прострочення розрахунку при звільнені. Вказану суму позивач просить суд стягнути на свою користь разом з понесеними ним витратами по сплаті судового збору.

Ухвалою судді від 19.12.2018 позовна заява залишена без руху для усунення недоліків, які були усунені 26.12.2018.

Ухвалою судді від 27.12.2018 у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

18.01.2019 відповідачем надано відзив на позов.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними у позовній заяві.

Представник відповідача ДП «ВК «Краснолиманська» до суду не з’явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, письмово повідомив суд про розгляд справи без його участі. Згідно із відзивом на позов вказав, що позивач дійсно перебував у трудових відносинах з відповідачем, будучи звільненим за наказом № 3598/к від 20.10.2018 за власним бажанням у зв’язку з переходом на пенсію. Позивачу в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні, було нараховано 56153 грн 32 коп. У день звільнення 20.10.2018 позивач не працював, перебуваючи на лікарняному, тому виплата всіх належних йому сум мала бути здійснена не пізніше наступного дня після пред'явлення позивачем вимоги про розрахунок, яку той не пред’являв. У зв’язку з цим розрахунок з позивачем був проведений 28.11.2018 шляхом перерахування належних до сплати сум на поточний рахунок позивача в АТ КБ «Приватбанк». Також звертає увагу на те, що спірна сума була розрахована у порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 із календарних (39 днів), а не робочих днів. Тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 16.12.2002 знаходився у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська», працюючи гірномонтажником підземним 5 розряду з повним робочім днем у шахті, 20.10.2018 був звільнений за ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію за віком, що підтверджується записами з трудової книжки позивача, наказом відповідача від 20.10.2018 № 3598/к, довідкою Покровського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області (а.с.6, 7-9, 15).

Згідно із листком непрацездатності серії АДК № 761286 ОСОБА_1 у день звільнення 20.10.2018 перебував на лікарняному, який в нього тривав з 10.10.2018 по 20.10.2018.

Відповідно до довідки ДП «ВК «Краснолиманська» від 11.01.2019 при звільненні ОСОБА_2 останньому нараховано 56153,32 грн.

Відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку позивача за період з 01.11.2018 – 30.11.2018 відповідачем 28.11.2018 було сплачено 41276,78 грн, 275,66 грн та 1758,27 грн заробітної плати (а.с.10-11).

За приписами ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

Згідно за ст.116 КЗпП України при звільненні робітника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Судом встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем проведено 28.11.2018. Дана обставина сторонами не заперечується.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно роз’яснень п.25 постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 «Про практику застосування сдами законодавства про оплату праці» непроведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування передбаченої ст.117 КЗпП України відповідальності.

Тобто, обов’язок щодо проведення повного розрахунку зі звільненим працівником покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану виплату, здійснення розрахунку з працівником відбувається не на вимогу такого працівника, а закріплено законодавством.

Тому суд не приймає позицію представника відповідача щодо відсутності підстав для застосування відповідальності за неіснуюче, на його думку, порушення через нероботу позивача у день звільнення та непред'явлення ним вимоги про розрахунок, як таку, що не ґрунтується на законі.

Так як підприємством у день звільнення розрахунок з позивачем не проведено, воно має відповідати перед позивачем згідно за ст.117 КЗпП України.

Позивач просить суд стягнути з відповідача його середній заробіток в сумі 25627 грн 68 коп. за період затримки розрахунку з 20.10.2018 по 28.11.2018 із розрахунку: 39 робочих днів помножених на 657 грн 12 коп.

Згідно із довідкою відповідача заробіток позивача у вересні 2018 року за 19 робочих днів склав 12485 грн 36 коп., у серпні 2018 року нарахування заробітної плати та вихода відсутні, отже середньоденна заробітна плата позивача дорівнює 657 грн 12 коп. (12485,36 грн : 19 днів) (а.с.14).

Перевіривши розрахунок середньоденного заробітку позивача, проведеного підприємством, суд находить його таким, що відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100.

Між тим, суд вважає, що розрахунок необхідно проводити не з 20.10.2018 року, а з 21.10.2018, оскільки згідно за абз.2 п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністрества юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року, днем звільнення вважається останній день роботи.

Крім того, відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики з розрахунку норм тривалості робочого часу на 2018 рік (лист від 19.10.2017 № 224/0/103-17/214) кількість робочих днів за період з 21.10.2018 по 28.11.2018 становить: за жовтень 2018 – 8 днів, за листопад 2018 року – 20 днів, а всього 28 робочих днів.

Тому суд приймає до відома доводи відповідача в цій частині як такі, що грунтуються на законі і не погоджується з позивачем щодо кількості днів затримання розрахунку при звільненні у 39 робочих днів.

Таким чином, сума середнього заробітку позивача за затримку розрахунку при звільненні за період з 21.10.2018 по 28.11.2018 буде дорівнювати 18399 грн 36 коп., із розрахунку: 28 робочих днів х 657 грн 12 коп.

Саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В силу ст.141 ЦПК України з відповідача також слід стягнути понесені позивачем судові витрати в сумі 504 грн судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі ст.ст.47, 115, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 141, 197, 259, 263-265, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки якого НОМЕР_1, місце проживання якого: 85327, АДРЕСА_1, до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», юридична адреса якого: 85310, Донецька область, м.Родинське, вул.Перемоги, 9, код ЄДРПОУ 31590557, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 21.10.2018 по 28.11.2018 в сумі 18399 грн 36 коп. та понесені судові витрати в сумі 504 грн 00 коп., а всього 18903 (вісімнадцять тисяч дев’ятсот три) грн 36 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Димитровський міський суд Донецької області (а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи – безпосередньо до Донецького апеляційного суду) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 23.01.2019.

Суддя Ж.Є.Редько