Ухвала суду № 79347020, 22.01.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/1882/19

Провадження №1-кс/127/1146/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року м. Вінниця

Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області Чернюк І.В., при секретарі Шеремети А.О., за участю прокурора Козира С.В., підозрюваного ОСОБА_1, захисника Казеко О.І., представника потерпілого ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції Степанюка Олександра Анатолійовича про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Вінницька область, Немирівський район, с. Рубань, зареєстрованого АДРЕСА_2 фактично проживаючого: АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, працюючого директором ТОВ «Поділля Зерно Інвест», раніше не судимого, -

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітан поліції Степанюк Олександр Анатолійович, 21.01.2019 року звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено з прокурором Козиром С.В. про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Зерно Інвест» (Код ЄДРПОУ 37261895, юридична адреса: 21034, Вінницька обл., Вінницький район, село ВінницькіХутори, вул. Чехова, будинок 45), маючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном, та незаконне збагачення шляхом обману, у невстановлені дату та час, у невстановленому місці повідомив фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 завідомо неправдиві відомості з приводу наявності на ТОВ «Поділля Зерно Інвест» зерна соняшнику, яке може бути реалізовано.

В подальшому, близько 12.00 год. 24 травня 2017 року ОСОБА_1, перебуваючи за адресою: м. Вінниця, вул. Гната Мороза, 102, в м. Вінниці, діючи з корисливими мотивом та метою, достовірно знаючи про відсутність на підприємстві зерна соняшнику, шляхом обману уклав з ФОП ОСОБА_6, договір купівлі-продажу № 24/05/17 від24.05.2017 ,згідно якого ТОВ «Поділля Зерно Інвест» в особі ОСОБА_1 зобов'язувалось здійснити продаж 190 тон зерна соняшнику ФОП ОСОБА_6 на загальну суму 1975314 гривень.

ОСОБА_6, будучи веденим в оману, не знаючи про дійсні наміри ОСОБА_1, на виконання умов вищевказаного договору платіжними дорученнями № 629 від 24.05.2017 на суму 1141800 гривень, № 631 від 25.05.2017 на суму 415200 гривень, № 635 від 29.05.2017 на суму 328008 гривень, № 638 від 30.05.2017 на суму 90306 гривень, здійснив переказ грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Поділля Зерно Інвест» (відкритий в Вінницькій філії ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Вінниця, МФО 302689) всього на загальну суму 1975314 гривень.

В свою чергу, ОСОБА_1, діючи умисно, достовірно знаючи про відсутність зерна соняшника на підприємстві, жодним чином не маючи на меті виконувати договірні зобов'язання по продажу соняшника, не здійснивши жодного придбання зерна соняшника, який мавби поставити ФОП ОСОБА_6, соняшник ФОП ОСОБА_6 не продав, а отриманні від останнього грошові кошти витратив на власні потреби, а саме: частину грошових коштів в сумі 622200,00 грн. перерахував ФОП ОСОБА_7 (р/р НОМЕР_1 МФО 302689 ПриватБанк) в якості повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору № 9 від 24.05.2017, іншу частину в сумі 900000,00 грн. перерахував ТОВ «Немирів Зерно Інвест» (р/р 26000055320073МФО 302689 ПриватБанк) в якості повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору № 5 від 05.01.2017; частину в сумі 170000,00 грн. перерахував ТОВ «Немирів Зерно Інвест» (р/р 26000055320073 МФО 302689 ПриватБанк) в якості розрахунку за с/г продукцію згідно рах. б/н від 26.05.2017; та частину коштів в сумі 282500,00 грн. зняв з рахунку готівкою.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями завдав ФОП ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 1975314 гривень, що в понад 2469 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України становить особливо великі розміри.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненнізлочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Рубань Немирівського району Вінницької області, зареєстрованого в АДРЕСА_4, фактично проживаючого: АДРЕСА_5, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, директора ТОВ «Поділля Зерно Інвест», раніше не судимого,-

ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, повністю підтверджується зібраними доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6; протоколами огляду місця події; копіями платіжних документів; виписками про рух коштів по рахунках; протоколами допиту свідків та іншими матеріалами кримінального провадження.

З огляду на викладене є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 причетний до заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

Згідно з Рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.089.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_1 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1, п. 1,3, 5 ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинені злочини, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим; незаконно впливати шляхом підбурювання, вмовляння чи залякування свідків та потерпілого, з метою зміни їх показів, щоб уникнути або заміну більш м'якого покарання за вказане кримінальне діяння.

Враховуючи вищевикладене, можливо зробити висновок, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та виконанню на підозрюваного ОСОБА_1 покладених обов'язків.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

На даний час, ОСОБА_1 повідомлено про підозру в скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за яке передбачено покарання у виді від 5 до 12 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 12 КК України даний злочин відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно підозрюваного ОСОБА_1 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених процесуальних обов'язків.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 вчинив умисний злочин, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, в нього відсутні соціально-стримуючі фактори та те, що вона перебуваючи на волі він може продовжити свою злочину діяльність з метою незаконного збагачення, вчиняти нові кримінальні правопорушення, що підтверджується характером кримінального правопорушення.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 має реальну можливість переховуватися від органу досудового розслідування, може здійснювати незаконний вплив на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, та продовжити вчинення злочинів, тим самим перешкоджати повному та всебічному розслідуванню кримінального провадження.

Таким чином, наявні реальні ризики переховування ОСОБА_1, від органів досудового розслідування, вчинення ним незаконного впливу на потерпілого та свідків, вчинення нею інших кримінальних правопорушень та перешкоджання таким чином кримінальному провадженню.

При цьому враховується, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які були завдані вчиненням злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України. Домашній арешт не зможе забезпечити належну поведінку особи та перешкоджати здійснення ним психологічного впливу на осіб у кримінальному провадженні, тощо.

Також, слід зазначити Європейський суд з прав людиин в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попередні ув'язнення, як виключну міру.

Оскільки злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 скоєний без застосування насильства відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України зобов'язаний визначити розмір застави.

Враховуючи особу підозрюваного, обставини кримінального правопорушення, наявні ризики, вважаю, що такий запобіжний захід як застава в розмірах визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не забезпечить належну поведінку підозрюваної та відповідно не сприятиме забезпеченню швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Оскільки, підозрюваний підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України внаслідок вчинення якого потерпілому ОСОБА_6 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 1975314 гривень, що в понад 2469 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян то відповідно помірним та справедливим розміром застави для ОСОБА_1 буде застава еквівалентна сумі завданих ним збитків. На підставі викладеного слідчий просить клопотання задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні просив обрати підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник заперечували щодо клопотання, просили обирати підозрюваному запобіжний захід не пов'язаний із позбавлення волі, а саме домашній арешт.

Представник потерпілого ОСОБА_3 не заперечував щодо задоволення клопотання.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження № 42017021240000150, заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, представника потерпілого, дійшов висновку, що клопотання не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, який відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацію майна.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 194 ч. 2 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин передбачених частиною першою цієї статті.

Так, на час розгляду клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України обґрунтована, про що свідчать докази, які зібрані в кримінальному провадженні та доведені прокурором при розгляді даного клопотання.

На даний час органом досудового розслідування ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, а тому суд під час розгляду клопотання дійшов обґрунтованого висновку, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховувався від органів досудового розслідування, перебуваючи на волі, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчиняти інші злочини.

Однак, прокурором в ході розгляду даного клопотання не доведено, що вказані обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти зазначеним ризикам, оскільки ОСОБА_1 зареєстрований, має постійне місце проживання, хоча розлучений, однак має на утриманні малолітню дитину з якою і проживає, раніше не судимий, працює директором ТОВ «Поділля Зерно Інвест», тобто має постійне джерело доходу.

На думку суду тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою, а тому слідчий суддя переконується в доцільності відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, слідчий суддя враховує вимоги ст. 181 КПК України та вважає за необхідне застосувати до останньої запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, так як даний запобіжний захід зможе запобігти ризикам зазначеним у ст. 177 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 181, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 395, 400 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання старшого слідчого Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції Степанюка Олександра Анатолійовича -відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_1, до 19 березня 2019 року в межах строку досудового розслідування.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов'язки, а саме прибувати на виклики слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Ухвала про застосування домашнього арешту ОСОБА_1 діє до 19.03.2019 року.

Копію ухвали направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_1.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя