Ухвала суду № 79346034, 23.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

23 січня 2019 року м. Київ № 826/1159/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_2. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправними та скасування наказу, рішення, актів, приписів, протоколу, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправними та скасування наказу, рішення, актів, приписів, протоколу, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2018 прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №826/1159/18 та призначено справу до розгляду в підготовче судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2018 було зупинено провадження в адміністративній справі №826/1159/18 до вирішення питання про відвід судді.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2018 в адміністративній справі №826/1159/18 (суддя Федорчук А.Б.) в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_2. відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2018 поновлено провадження в адміністративній справі №826/1159/18 та призначено підготовче засідання.

Разом з тим, в підготовчому судовому засіданні 21.01.2018 позивачем було повторно усно заявлено відвід судді ОСОБА_2., з тих підстав, що позивачем 27.12.2018 було подано скаргу до Вищої ради правосуддя на суддю ОСОБА_2

На підтвердження зазначеного ОСОБА_1 надано суду дисциплінарну скаргу до Вищої ради правосуддя на суддю ОСОБА_2 від 27.12.2018, в якій позивач просить Вищу раду правосуддя притягнути суддю ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності під час розгляду адміністративної справи №826/1159/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_2. передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для розгляду заяви про відвід.

Згідно з частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу вирішення питання про відвід судді ОСОБА_2. здійснюється суддею Вєкуа Н.Г., яка не входить до складу суду, що розглядає справу № 826/1159/18, і визначений у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами п. 8 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви позивача про відвід судді ОСОБА_2. по справі № 826/1159/18 у письмовому провадженні.

Вирішуючи по суті вказану заяву суд виходить з наступного.

Статтею 36 КАС України встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

При цьому, суд, який розглядає справу має бути "безстороннім" і "незалежним" (стаття 6 частина 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою.

З суб'єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання.

Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.

Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ, у т.ч. подібних.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Газета Україна-центр" проти України" від 15 липня 2010 року зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб'єктивного і об'єктивного критеріїв. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, "правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться". На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість.

Також, щодо об'єктивної неупередженості зазначено у справі "Фей проти Австрії". Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Посилання заявника на подання дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя на суддю ОСОБА_2 від 27.12.2018, в якій позивач просить Вищу раду правосуддя притягнути суддю ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності під час розгляду адміністративної справи № 826/1159/18 не є підставою для відводу судді за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.

На думку суду, наведені заявником обставини не можуть бути підставою для відводу головуючого судді у справі.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що представником позивача в заяві про відвід не наведено обставин, передбачених статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, які викликають сумнів у прямій чи опосередкованій заінтересованості у розгляді справи, неупередженості або об'єктивності судді ОСОБА_2., або свідчать про існування інших визначених статтею 37 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для відводу судді.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_2.

Враховуючи викладене та керуючись положеннями статей 36, 37, 39, 40, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_2.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Г. Вєкуа