Рішення № 79345340, 22.01.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/810/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.05.2018 р. №0039580-5404-2412.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 30.05.2018 р. №0039580-5404-2412 є протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам закону та обставинам справи, з наступних підстав. Так, згідно Свідоцтва про право на спадщину від 21.10.2014 р. позивач є власником шестикімнатної квартири під номером 2, загальною площею 346,10 кв.м, в тому числі житловою площею 139,40 кв.м, що розташована в АДРЕСА_1. Згідно до технічного паспорту загальна площа квартири, що розташована в АДРЕСА_1 складає 346,10 кв.м, в тому числі житловою площею 139,40 кв.м. Саме такі дані по площам використовувало Головне управління ДФС у Чернівецькій області при розрахунку податку на нерухоме майно та при прийнятті податкового повідомлення-рішення. Однак, виходячи з даних, які зазначені в технічному паспорті, до загальної площі шестикімнатної квартири помилково включено будівлю гаража. Крім того, Головне управління ДФС у Чернівецькій області при винесенні оскаржуваного рішення не взяв до уваги, те що відповідно до договору дарування від 16.10.2017 р. позивач подарував вищевказану квартиру своїй внучці ОСОБА_2

Таким чином, Головне управління ДФС у Чернівецькій області невірно проведено розрахунок податку на нерухоме майно, тому сума податкового зобов`язання нарахована помилково та підлягає перерахунку, виходячи з фактичної площі будинку.

Головне управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого вказувало, що позовні вимогами позивача є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Так, позивач станом на дату винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 площею 336,8 кв.м та будинку за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 54,5 кв.м.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення- рішення винесено правомірно.

Після виступу із вступним словом та надання додаткових доказів по справі, сторонами подано до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) проживає та зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 39 - 42).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 21.10.2014 р. Серія НОМЕР_2 посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №1811, позивач є власником шестикімнатної квартири під номером АДРЕСА_1 (а.с. 44).

16.10.2017 р. між ОСОБА_1 (дарувальком) та ОСОБА_4 (обдарованою) укладено договір дарування Серія НМІ №990089, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Давньою О.І. та зареєстрований в реєстрі за №1184 (а.с. 49, 63).

Відповідно до п. 1 вказаного договору дарувальник подарував, а обдарований прийняв у дар 60/100 частини квартири АДРЕСА_1

30.05.2018 р. Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0039580-5404-2412, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 р. в сумі 31098,82 грн (а.с. 43).

Вказане податкове повідомлення-рішення направлено відповідачем на адресу позивача та отримано 28.07.2018 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про отримання поштового відправлення (а.с. 61).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 30.05.2018 р. №0039580-5404-2412 протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Крім того, судом увстановлено, що 24.09.2018 р. позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив, провести перерахунок по податку на нерухоме майно за 2017 р. у зв`язку укладенням договору дарування частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 62).

На підставі заяви позивача, відповідачем проведено перерахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Після проведених перерахунків, з врахуванням відчуження частини квартири, позивачу зменшено нарахування по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 р. в сумі 7978,29 грн. Після проведеного розрахунку сума нарахування склала 23120,53 грн.

Наведена обставина підтверджується службовою запискою від 03.10.2018 р. та інтегрованою карткою платника (позивача) податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 р. (а.с. 64, 65-66).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 266.1.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п. 266.1.1 ст. 266 ПК України).

Відповідно до п.п. 266.3.1, 266.3.2 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п. 266.5.1 ст. 266 ПК України).

Підпунктами 266.7.1, 266.7.2 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до положень п.п. 266.7.3 п.266.7 ст. 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Як зазначалося вище, 30.05.2018 р. Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0039580-5404-2412, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 р. в сумі 31098,82 грн.

З матеріалів справи видно, що 22.11.2018 р. відповідач направив на адресу позивача лист №844/Б/24-13-546-07 від 22.11.2018 р., яким повідомлено позивача про те, що у зв'язку з проведенням перерахунку по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за житловий об`єкт, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, відповідачем відкликано податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за №0039580-5404-2412 від 30.05.2018 р. та №0039579-5404-2412 від 30.05.2018 р., натомість направлено нові податкові повідомлення-рішення від 20.11.2018 р., а саме: №0002178-5607-2412, № 0002177-5607-2412, №0002176-5607-2412.

В якості додатків надано податкові повідомлення - рішення: №0002178-5607-2412 від 20.11.2018 р., № 0002177-5607-2412 від 20.11.2018 р., №0002176-5607-2412 від 20.11.2018 р. (а.с. 84-82).

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням №002178-5607-2412 від 20.11.2018 р. визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 р. в сумі 23114,89 грн (а.с. 82).

Податковим повідомленням-рішенням №002177-5607-2412 від 20.11.2018 р. визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 р. в сумі 39,43 грн (а.с. 82).

Податковим повідомленням-рішенням №002176-5607-2412 від 20.11.2018 р. визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 р. в сумі 51,95 грн (а.с. 82).

Вищевказаний лист та податкові повідомлення-рішення направлені на адресу позивача 22.11.2018 р., що підтверджується фіскальним чеком ПАТ "Укрпошта" від 22.11.2018 р. (а.с. 83)

Беручи до уваги встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд приходить до переконання, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.05.2018 р. №0039580-5404-2412 вважається скасованим (відкликаним).

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Стаття 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, право на захист можна визначити як надану правомочній особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених прав чи таких, що оспорюються.

Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання і реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які виникли при цьому.

Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факт їх порушень.

Крім того, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.05.2018 р. №0039580-5404-2412 вважається скасованим (відкликаним) в силу вимог ст. 266 ПК України, суд вважає, що відсутні підстави для його скасування в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час судового розгляду справи позивач не довів належними засобами доказування обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та наявні докази, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Стосовно розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову повністю та за відсутності понесених відповідачем витрат, судом не проводиться розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Суддя В.К. Левицький