Рішення № 79345177, 22.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22 січня 2019 року № 826/6810/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператор спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

27.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператор спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 (ТОВ «Карпатигаз») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2018 №0008281211.

В обґрунтування позову з урахуванням відповіді на відзив відповідача зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 15.02.2018 №0008281211 прийняте на підставі необґрунтованих висновків акту камеральної перевірки від 17.01.2018 № 389/16-31-12-11-30/337504782 щодо порушення позивачем, передбаченого пунктом 57.3 статті 57, пунктом 257.5 статті 257 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), строку сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 року.

Позивач зазначає, що своєчасно виконав обов’язок щодо сплати самостійно узгодженого грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 року, натомість кошти не були вчасно зараховані з вини банку.

Також позивач вказав на те, що камеральна перевірка проведена з порушенням вимог податкового законодавства. Так, питання які досліджувались в ході перевірки за результатом якої складено акт від 17.01.2018 №389/16-31-12-11-30/337504782 вже перевірялись контролюючим органом під час документально виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016, результати якої відображені в акті від 03.11.2016 №344/26-15-14-01-04/337504782 та в ході якої не виявлено порушень про які йдеться в акті від 17.01.2018 № 389/16-31-12-11-30/337504782.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.05.2018 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому вказав на необґрунтованість позовних вимог. Зазначив, що згідно листа Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» (ПАТ «Сбербанк») від 12.03.2018 №397/4/07-2-1 позивач невчасно сплатив зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 року, адже подав платіжне доручення про проведення такого платежу після закінчення операційного часу банку.

Таким чином, відповідач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення він діяв на підставі та в межах наданих повноважень, а тому підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2018 №0008281211 відсутні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ПАТ «Сбербанк». Встановлено ПАТ «Сбербанк» п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали на подання пояснень щодо позову, в тому числі із зазначенням порядку виконання пункту 3.5 Додаткової угоди №2 до договору банківського рахунка №Т130-010000077 від 17.08.2012.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, а також вдруге витребувано у ПАТ «Сбербанк» пояснення щодо порядку виконання пункту 3.5 Додаткової угоди №2 до договору банківського рахунка №Т130-010000077 від 17.08.2012.

25.10.2018 на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2018 АТ «Сбербанк» до суду подано інформацію.

В судовому засіданні 07.11.2018 представником третьої особи подано документи про зміну назви третьої особи з ПАТ «Сбербанк» на АТ «Сбербанк».

В ході судового засідання представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечили.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд враховуючи відсутність у представників учасників справи заперечень, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Так, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

17.01.2018 посадовою особою ГУ ДФС у Полтавській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати рентної плати за користування надрами для видобування природного газу платником податку - Договір про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 - уповноважена особа ТОВ «Карпатигаз» з питань дотримання граничних строків сплати, визначених чинним податковим законодавством, узгоджених сум податкових зобов’язань по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу по розрахунках за квітень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт 17.01.2018 №389/16-31-12-11-30/337504782.

В ході перевірки виявлене та зафіксоване в акті порушення позивачем, передбачених пунктом 57.3 статті 57 та пунктом 257.5 статті 257 ПК України, строків сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 року, а саме по строку сплати 30.05.2016 зобов’язання в сумі 1 533 963,7 грн фактично сплачено 31.05.2016 згідно платіжного доручення від 30.05.2016 №1437, тобто із затримкою сплати на 1 календарний день.

29.01.2018, не погоджуючись з висновками, викладеними в акті від 17.01.2018 №389/16-31-12-11-30/337504782, позивачем подано заперечення на вказаний акт.

За результатами розгляду заперечень позивача, ГУ ДФС у Полтавській області надано відповідь від 14.02.2018 №3300/10/16-31-12-11-48, якою висновки акту від 17.01.2018 №389/16-31-12-11-30/337504782 залишено без змін.

15.02.2018 на підставі висновків акту від 17.01.2018 №389/16-31-12-11-30/337504782 ГУ ДФС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0008281211, яким за порушення строку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, визначеного пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 257.5 статті 257 ПК України, на підставі статті 126 ПК України за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання в сумі 1 533 963,7 грн до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10% за платежем рентна плата за користування надрами для видобування природного газу в сумі 153 396,37 грн.

Позивач не погодився із податковим повідомленням-рішенням від 15.02.2018 №0008281211 та оскаржив його в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 17.04.2018 №13312/6/99-99-11-03-01-25 податкове повідомлення-рішення від 15.02.2018 року №0008281211 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач не погодився із результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 15.02.2018 №0008281211 та, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно зі статтею 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 257.1 статті 257 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до пункту 257.3 статті 257 ПК України платник рентної плати до закінчення визначеного розділом ІІ цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить відповідні додатки.

Пунктом 257.5 статті 257 ПК України визначено, що сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абзаці 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, податкова декларація з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (природного газу) за квітень 2016 року мала бути подана платником податку не пізніше 20.05.2016, а строк сплати податкового зобов'язання за такою декларацією настає протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, тобто з 21.05.2016 по 30.05.2016 включно.

Відповідно до пункту 31.1 та пункту 31.3 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).

Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (пункт 111.2 статті 111 ПК України).

Згідно з абзацом 2 пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу: у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання; у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу, - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що 19.05.2016 ТОВ «Карпатигаз» подано податкову декларацію №58, в якій визначено податкове зобов’язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату за квітень 2016 року в загальній сумі 1 551 993,61 грн.

30.05.2016 з метою своєчасності та повноти сплати зазначеного податкового зобов'язання позивачем в електронній системі «Клієнт-Банк» «IFOBS», яка є програмним продуктом ПАТ «Сбербанк», сформовано та направлено на проведення платежу обслуговуючому банку - ПАТ «Сбербанк» електронні платіжні доручення №1438 на суму 18 029,95 грн по рентній платі за газовий конденсат та №1437 на суму 1 533 963,66 грн по рентній платі за природний газ.

Платіжне доручення №1437 проведено банком 30.05.2016, а платіжне доручення №1438 – 31.05.2016.

Обслуговування банківського рахунку ТОВ «Карпатигаз» здійснювалося на підставі Додаткової угоди № 2 від 17.08.2012, укладеної до договору банківського рахунку №Т130-010000077 від 17.08.2012 між ТОВ «Карпатигаз» та ПАТ «Сбербанк».

Відповідно до пункту 3.5 Додаткової угоди №2 від 17.08.2012 електронні платіжні документи приймаються та виконуються банком в операційний час, що встановлений банком, виключно в день отримання таких електронних платіжних документів. Електронний платіжний документ, що надійшов до банку після вказаного вище часу – у разі технічної можливості та за плату, визначену тарифами банку, виконується в день отримання електронних платіжних документів.

Згідно умов банківського рахунку №Т130-010000077 від 17.08.2012 операційний час банку з 09:00 до 17:00.

Відповідно до листа АТ «Сбербанк» від 09.10.2018 вих. №21855/4/07-2-3, платіжний документ №1437 від 30.05.2016 надійшов до банку після закінчення післяопераційного часу засобами системи Клієнт-банк «IFOBS».

АТ «Сбербанк» здійснив спробу проведення вказаного платежу, прийнявши платіжне доручення №1437, оформлене позивачем належним чином згідно законодавства України та відправлене до банку з наявними електронними цифровими підписами о 17:58, здійснивши його обробку і відправку до Системи електронних платежів Національного банку України.

Однак, вказаний платіж був відхилений центральною розрахунковою палатою Національного банку України, оскільки на той момент вже були заборонені усі початкові платежі за режимом роботи Системи електронних платежів.

Відтак, платіжне доручення №1437 повторно виконано банком 31.05.2016.

Водночас, позивач зазначає, що згідно роздруківки з електронного журналу реєстрації платіжних доручень з електронної системи «Клієнт-Банк» «IFOBS» платіжні доручення №1438 та №1437 прийняті банком 30.05.2016 о 16:41.

Відповідно до Висновку експертів №135/18, складеного Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України за результатами проведення комплексного експертного дослідження комп’ютерної техніки, програмних продуктів та дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 26.12.2018, платіжні доручення №1438 та №1437 сформовані (без накладання на них електронних цифрових підписів) 30.05.2016 о 16:41:56, відправлені до Системи електронних платежів Національного банку України 30.05.2016 у період з 18:00:03 по 18:00:05.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

При цьому, згідно пункту 1.29 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Відповідно частини п’ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 04.12.2018 у справі №826/3671/17 Верховний Суд зазначає, що датою сплати податкового зобов'язання шляхом ініціювання грошового переказу за допомогою платіжного доручення є дата надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, тобто, саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку (а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету) законодавець пов'язує настання певних правових наслідків, зокрема, своєчасність сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 129.6 статті 129 ПК України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм, конституційний обов'язок платника зі сплати податків вважається виконаним із дня подання ним до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування коштів до бюджетної системи України. При цьому, платник не несе відповідальності за дії або бездіяльність банківських та фінансових установ.

За наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання ним усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання вважається виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Згідно постанови Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №809/3851/15 виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання та його сплати, пов'язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.

Встановлено, що платіжні доручення від 30.05.2016 №1437 та №1438 надійшли до АТ «Сбербанк» саме 30.05.2016, що не заперечується АТ «Сбербанк» у листі від 09.10.2018 вих. №21855/4/07-2-3. Дана обставина також підтверджується Висновком експертів №135/18 від 26.12.2018.

Суд враховує, що платіжне доручення №1437 проведено банком 30.05.2016, а у роздруківці з електронного журналу реєстрації платіжних доручень з електронної системи «Клієнт-Банк» «IFOBS» відмітки про отримання банком платіжних доручень №1437 та №1438 аналогічні, що свідчить на користь висновку про отримання та прийняття банком 30.05.2016 також і платіжного доручення №1438.

До того ж, АТ «Сбербанк» у листі від 09.10.2018 вих. №21855/4/07-2-3 зазначає про спробу проведення банком платіжного доручення №1438, що також вказує на те, що вказане платіжне доручення прийняте банком саме 30.05.2018. При цьому, згідно пункту 3.5 Додаткової угоди №2 від 17.08.2012 електронні платіжні документи приймаються та виконуються банком в операційний час, що встановлений банком.

Суд також зазначає, що згідно наявної в матеріалах справи виписки по банківському рахунку позивача станом на 30.05.2016 вихідний залишок на рахунку складав 167 021 555,62 грн, тобто на рахунку позивача були достатні кошти для проведення платежу за платіжним дорученням №1438.

Крім того, з огляду на вимоги пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та враховуючи отримання банком 30.05.2016 платіжного доручення №1438, станом на 30.05.2016 для позивача є завершеним ініціювання переказу за вказаним платіжним дорученням.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, суд вважає, що обов’язок щодо сплати податкових зобов’язань по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу по розрахунках за квітень 2016 року позивачем виконано 30.05.2016, тобто із дотриманням строків, передбачених пунктом 57.3 статті 57 та пунктом 257.5 статті 257 ПК України.

Пункт 109.1 статті 109 ПК України визначає, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд зазначає, що підставою для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу на підставі статті 126 ПК України є несплата узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених ПК України. Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету або встановлення обставин, які перешкоджали платнику податків здійснити таку сплату без наявності його вини.

У даному випадку, сплата грошових зобов'язань вчасно не відбулась, разом з тим позивачем як платником податку вжито всіх необхідних та можливих заходів, які з урахуванням обставин справи вказують на те, що податковим органом не доведений склад податкового правопорушення у межах спірних відносин в розумінні статті 109 ПК України. Так, позивачем виконано дії щодо своєчасної сплати самостійно узгодженого грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами за квітень 2016 року, а неперерахування грошового зобов'язання не є наслідком винних дій платника податку, тому до нього не може бути застосована відповідальність у вигляді накладення штрафу.

Вказані обставини є достатніми для висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15.02.2018 №0008281211.

Крім того, суд враховує посилання позивача на те, що питання дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2016 перевірялось контролюючим органом під час проведення документальної виїзної перевірки, результати якої відображені в акті 03.11.2016 №344/26-15-14-01-04/337504782 згідно якого не виявлено порушень позивачем строків сплати податкових зобов’язань по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 року.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновків перевірки та правомірності оскаржуваного рішення, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2018 №0008281211.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у справі платіжного доручення №347 від 25.04.2018 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 2300,95 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператор спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 15.02.2018 №0008281211.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператора спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2300,95 грн (дві тисячі триста гривень дев’яносто п’ять копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператор спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 13-19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 337504782).

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (місцезнаходження юридичної особи: 36014, місто Полтава, вулиця Європейська, будинок 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39461639).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Сбербанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 46; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 25959784).

Суддя О.М. Чудак