Ухвала суду № 79344938, 23.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

Іменем України

про закриття провадження у справі

23 січня 2019 року м. Київ№ 826/4179/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справуза позовомЗаступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах державидоТовариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕП»простягнення заборгованості у розмірі 16 600,04 грн., В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави (далі - позивач ) з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕП» (далі - відповідач ) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕП» на користь Державного бюджету України (отримувач: р/р 31215216700408 у ГУ ДК у Тернопільській області, код ЄДРПОУ 37863778, МФО 838012) плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 16 600,04 грн., що еквівалентно 543,51 євро.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2018р. у адміністративній справі №826/4179/18 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Тернопільській області виявлено факт перевезення Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕП» вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу виданого Державтоінспекцією та нараховано відповідачу плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 543,51 євро, що еквівалентно 16 600,04 грн., у зв'язку з чим вказані кошти підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України.

При цьому, позивач у позовній заяві звертав увагу, що визначена плата за проїзд, відповідачем (перевізником) не оскаржена та не сплачена у встановлені законодавством строки, а тому набуває статусу заборгованості.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

В силу частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

При цьому, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Статтею 46 КАС України визначено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

При цьому, визначений вказаною нормою перелік випадків, у яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень є вичерпним.

Відтак, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, у яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

За змістом ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області 02.08.2017 р. здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, модель FX XF 95,430, державний номерний знак НОМЕР_1, причіп марки DESOT, модель OPL/ЗАТ/38/811, реєстраційний номер НОМЕР_2, який згідно інформації Регіонального сервісного центру в м. Києві №8045/59 від 06.02.2018 належить ТОВ «АГРОТЕП».

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено акт № 190130 від 02.08.2017 р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксоване порушення вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг із перевезення вантажу (маршрут: м. Миколаїв - м. Тернопіль) із перевищенням маси транспортного засобу на ось.

До вказаного ату зроблено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 02.08.2017 №190130, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 16 600,04 грн., що еквівалентно 543,51 євро.

Оскільки відповідач добровільно не сплатив плату за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави, в інтересах держави, звернувся із даним позовом до суду.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Укртрансбезпеки, реорганізувавши шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція).

Так, п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підп. 15, 27 п. 5 зазначеного Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 06 червня 2018 року (справа 820/1203/17), відповідно до якої, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС №2747-IV суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності у випадках, визначених законом.

Частиною 3 статті 6 КАС №2747-IV було передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звертатися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Аналогічне закріплення, але в більш категоричній формі, дана норма знайшла своє відображення в статті 5 Кодексу адміністративного судочинства (чинного на даний час), де, зокрема, зазначено, що суб'єкти владних повноважень мають право звертатися адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Отже, звернення до суду є способом реалізації компетенції суб'єкта владних повноважень, а тому повинно відбуватися у межах, у спосіб та в порядку, передбаченому законом.

Водночас суд зазначає, що ні в Законі України "Про дорожній рух", ні в жодному іншому нормативно-правовому акті, у тому числі підзаконному, зокрема постанові Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, якою затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, не передбачено право Державної служби України з безпеки на транспорті звертатися до суду з позовом до юридичних та фізичних осіб про стягнення плати за проїзд.

Крім того, відповідно до підпункту 27 пункту 5 вказаного Положення Державна служба України з безпеки на транспорті відповідно до покладених на неї завдань здійснює лише нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Отже, спірні правовідносини стосовно стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 15 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України (редакція від 15.12.17) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), зокрема: інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного на даний час) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 238, 248 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження в адміністративній справі № 826/4179/18 за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕП» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 16 600,04 грн. у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

2. Роз'яснити прокурору та позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції господарського судочинства.

3. Повернути з державного бюджету України на користь Київської місцевої прокуратури №4 в загальній сумі 1762,00 грн. сплачений згідно платіжного доручення №156 від 23.02.2018 року.

4. Копії ухвали про закриття провадження у справі невідкладно надіслати сторонам.

5. У випадку оскарження ухвали позовні матеріали будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Згідно ч. 1 ст. 295 та ч. 1 ст. 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Н.М. Клименчук