Рішення № 79344872, 18.01.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/3759/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - Помаза А.П.,

представника відповідача - Полегешко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фермерського господарства "Щурівське" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

16.11.2018 Фермерське господарство "Щурівське" (далі - ФГ «Щурівське») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУДФС у Чернігівській області) та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.10.2018 №00003361400 і №00003371400.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що податковим органом не наведено обставини, які б вказували на безтоварність операцій позивача з контрагентом. Зокрема, правовідносини з ПП «Українське поле» оформлені належним чином складеними первинними документами. Також на момент підписання договору поставки ФГ «Щурівське» здійснило дії щодо перевірки ПП «Українське поле» та отримало підтвердження з відповідних реєстрів, що зазначений контрагент зареєстрований платником податку на додану вартість, його установчі документи не визнані у судовому порядку недійсними, на даний час підприємство також є діючим.

Ухвалою судді від 20.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також установлено відповідачу 15-дений строк для надання відзиву на позов.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, надав відзив на позов та пояснив, що під час перевірки взаємовідносин між ФГ «Щурівське» та ПП «Українське поле» позивачем не було надано документи щодо транспортування кукурудзи, які передбачені договором поставки. Також перевіркою встановлено, що видаткові накладні скріплені печатками сторін та підписами кульковою ручкою від постачальника та від покупця - лише підпис, без зазначення ПІБ та посади особи, яка отримала товар, дані «За довіреністю» - не заповнені (тобто не міститься інформації, яка дає змогу ідентифікувати особу, яка підписала видаткові накладні від покупця та отримала товар. Крім того, під час розслідування кримінального провадження за №32017120010000006, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 250 «Фіктивне підприємництво», встановлено, що до схеми ухилення від сплати податків залучено ПП «Українське поле». За результатами проведених заходів допитано гр. ОСОБА_3 (керівник, головний бухгалтер та засновник ПП «Українське поле»), який повідомив про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.

Таким чином, податкові накладні та інші первинні документи, які мають реквізити постачальника ПП «Українське поле», складені всупереч вимог ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтер, облік та фінансову звітність в Україні», не мають юридичної сили первинних документів, та не можуть бути підставою для відображення у регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності ФГ «Щурівське» господарських операцій з придбання кукурудзи. Також згідно даних бухгалтерського обліку, відсутня інформація про виплату перевізникам товару винагороди за надані послуги.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову має бути відмовлено з наступних підстав.

ФГ «Щурівське» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13.05.2011 внесено відповідний запис (а.с. 44-46).

Відповідно до договору оренди нежитлових приміщень від 15.10.2014 №15/10/2014 року, укладеного з ПП «Агро-Трейдер», позивач орендує зерносклад площею 2223 кв.м, за адресою: с. Щурівка, Ічнянського району Чернігівської області, вул. Коцюбинського, 22-а, та комплекс КЗС, загальною площею 46,8 кв.м, за адресою: с. Щурівка, Ічнянського району Чернігівської області, вул. Коцюбинського, 22-б, з метою розміщення товарно-матеріальних цінностей.

На підставі направлення від 29.08.2018 №1887, посадовою особою контролюючого органу, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України та на підставі наказу керівника ГУ ДФС у Чернігівській області від 29.08.2018 №1536, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ФГ «Щурівське» щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Українське поле» за листопад 2017 року.

Перевірку проведено у період з 30.08.2018 по 05.09.2018 з відома голови ФГ «Щурівське» та у присутності головного бухгалтера.

За наслідками перевірки складено акт від 12.09.2018 №606/14/37528722 (а.с. 11-20), у якому зафіксовано порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.3 ст. 198. п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: ФГ «Щурівське» занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету всього у сумі 13 392 грн., завищено від'ємне значення з ПДВ на 56 608 грн. за листопад 2017 року.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки ФГ «Щурівське» оскаржило їх у адміністративному порядку, однак листом від 28.09.2018 за №10155/10-25-01-14-07-06 ГУДФС у Чернігівській області залишило їх без змін (а.с. 21-23, 123-128).

На підставі висновків акту перевірки, 01.10.2018 ГУДФС у Чернігівській області винесено податкові повідомлення-рішення (а.с. 8-10):

- №00003361400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 16 740,00 грн. (13 392,00 грн. - за основним платежем та 3 348,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- №00003371400, яким до позивача застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість в сумі 56 608,00 грн.

Судом встановлено, що у перевіряємий період ФГ «Щурівське» мало господарські відносини із ПП «Українське поле».

Так, 08.11.2017 між позивачем (покупець) та ПП «Українське поле» (постачальник) було укладено договір поставки, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств (а.с. 34-36).

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу, на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 Договору).

Кількість, якість, ціна товару вказується у накладних на поставку товару, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 Договору). Товар приймається згідно кількості, зазначеної у залізничній та/або товарно-транспортній накладній на товар (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору, якість товару, що постачається, повинна відповідати вимогам ДСТУ (ГОСТ) до такого товару та показникам.

Розділом 2 Договору установлено, що відвантаження товару на транспортний засіб покупця проводиться за рахунок продавця. Витрати по транспортуванню товару від складу продавця до складу до складу покупця несе продавець. Строки поставки кожної партії товару або її частини визначаються в Додаткових угодах до цього договору з урахуванням умов цього договору.

Поставка товару підтверджується оригіналами наступних документів: відповідно залізничними та/або товарно-транспортними накладними; видатковою накладною на відповідну кількість товару; податковими накладними на відповідну кількість товару, складеними у електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством (п. 2.3 Договору).

Обов'язок постачальника щодо поставки товару є виконаним у повному обсязі з моменту отримання покупцем документів, визначених в п. 2.3 Договору.

Датою поставки товару є дата фактичного отримання товару покупцем у місці поставки відповідно до даного договору, що зазначається в залізничній та/або товарно-транспортній накладній.

Відповідно до п. 3.1 Договору оплата вартості товару проводиться покупцем самостійно, безготівково, в національній валюті України на підставі рахунку-фактури на оплату товару, шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок продавця.

На перевірку ФГ «Щурівське» надало такі первинні документи, які стосуються відносин з ПП «Українське поле»:

- видаткові накладні від 15.11.2017 №РН-00350 на суму 210 000,00 грн. (50 т кукурудзи) та №РН-00351 на суму 210 000,00 грн. (50 т кукурудзи) (а.с. 103, 104);

- рахунок-фактура від 27.11.2017 №216 на суму 420 000,00 грн. (а.с. 105);

- платіжне доручення від 27.11.2017 №394 на суму 420 000,00 грн. (а.с. 27).

ПП «Українське поле», на суму податкових зобов'язань, виписано податкові накладні від 15.11.2017 №350 та №351 (а.с. 37, 38).

Вважаючи, що ФГ «Щурівське» подало всі належні документи на перевірку та не погоджуючись з винесеними ГУДФС у Чернігівській області податковими повідомленнями-рішеннями, господарство звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат мають відображатися в бухгалтерському обліку на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально здійснені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено ряд недоліків первинної документації, так, у видаткових накладних від 15.11.2017 №РН-00350 та №РН-00351, які надавались на перевірку контролюючому органу, в порушення вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», відсутні посада та розшифровка підпису особи, що здійснила отримання товару. Вказане, у розумінні Закону є істотним недоліком, який унеможливлює ідентифікацію особи, що нібито була відповідальна за отримання кукурудзи (а.с. 104, 105). При цьому, до суду позивач надав копії видаткових накладних, у яких зазначено розшифровку підпису особи, яка прийняла товар (а.с. 25, 26).

Також, не можливо встановити день оприбуткування ФГ «Щурівське» кукурудзи на склад, та чи оприбуткована кукурудза дійсно була придбана у ПП «Українське поле» та доставлена на склад позивача 15.11.2017, що випливає зі змісту дослідженого акту від 29.11.2017 та з наданої копії рахунку 26 (а.с. 75, 107).

Так, згідно наданих на підтвердження часткової реалізації спірної кукурудзи видаткових накладних від 05.02.2018 №5 та від 12.03.2018 №3 (а.с. 81, 82), позивач здійснив більше чим через рік реалізацію наявної у нього кукурудзи у розмірі більшому ніж фактично придбаний у вказаного вище контрагента, а саме: 119,72 т (придбано 100 т). Суд критично ставиться до цих доказів, оскільки інших документів, які б підтверджували, що було реалізовано саме кукурудзу, придбану 15.11.2017 у ПП «Українське поле» суду і відповідачу на перевірку надано не було.

Крім того, під час проведення перевірки позивачем до ГУДФС у Чернігівській області не було надано товарно-транспортні накладні, які відповідно до укладеного із ПП «Українське поле» договору поставки є документами, наявність яких підтверджує поставку товару. Наведене підтверджується поясненнями бухгалтера від 30.08.2018; інформацією, викладеною в акті перевірки від 12.09.2018 №606/14/37528722 та листі ГУДФС у Чернігівській області від 28.09.2018 №10155/10-25-01-14-07-06 (а.с. 11-20, 106, 123-128).

Разом з тим, згідно наказу Мінтрансу від 14.10.1997 №363 «Про затвердження Правил перевезень автомобільним транспортом в Україні» товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати у кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий - передається перевізнику.

ТТН у всякому разі повинні бути у наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки. При цьому, така ТТН повинна містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних, та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.06.2018 у справі №9901/7235/18.

До суду ФГ «Щурівське» надано копії товарно-транспортних накладних від 15.11.2017 №350/2, №351, №351/1 та №350 (а.с. 28-31). Зі змісту вказаних документів вбачається, що перевезення вантажу, замовником якого зазначене ПП «Українське поле», здійснювалось за маршрутом «м. Новоукраїнка - с. Щурівка» двома автомобілями (КАМАЗ НОМЕР_1, КАМАЗ НОМЕР_2) з напівпричепами (НОМЕР_3 та НОМЕР_4). Відповідно до листа Територіального сервісного центру №7441 РСЦ в Чернігівській області МВС України від 15.12.2018 №31/25/13-5564 вказані автомобілі та напівпричепи належать гр. ОСОБА_4 (КАМАЗ НОМЕР_1 та КАМАЗ НОМЕР_2, причіп НОМЕР_3) та гр. ОСОБА_5 (причіп НОМЕР_4) (а.с. 76-79, 102).

Як зазначив у судовому засіданні представник позивача, ФГ «Щурівське» наймало для перевезення придбаного у ПП «Українське поле» товару ФОП ОСОБА_5, який 15.11.2017 до м. Новоукраїнка віз картоплю, а повертався завантажений придбаною позивачем кукурудзою.

Також у суду виникає сумнів щодо можливості перевезення 100 т кукурудзи двома автомобілями з напівпричепами протягом одного робочого дня, з урахуванням відстані, стану доріг, розвантаження картоплі в м. Новоукраїнка (згідно пояснень представника позивача) та завантаження-розвантаження кукурудзи.

Крім того, встановлено, що транспортні засоби, які мали б здійснювати перевезення товару зареєстровані на фізичних осіб, прізвища яких не співпадають з прізвищами водіїв, які зазначені у товарно-транспортних накладних (водії: ОСОБА_6 та ОСОБА_7.). Також автомобільним перевізником у товарно-транспортних накладних зазначене ПП «Українське поле», яке не є власником транспортних засобів, а фактичні власники автомобілів та напівпричепів у вказаних документах не зазначені як особи, які здійснювали перевезення товару.

За наведених обставин, суд критично ставиться до наданих позивачем товарно-транспортних накладних, як доказів на підтвердження реальності здійснення господарської операції, оскільки при їх дослідженні виникають протиріччя та вони були відсутні на момент перевірки, не були долучені ФГ «Щурівське» до заперечень на акт перевірки. А тому відповідач, формуючи висновки за результатами перевірки ФГ «Щурівське» та приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, враховував виключно наявну у нього інформацію.

Крім того, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час розслідування кримінального провадження за №32017120010000006, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 250 «Фіктивне підприємництво», встановлено, що до схеми ухилення від сплати податків залучено ПП «Українське поле». За результатами проведених заходів допитано гр. ОСОБА_3 (керівник, головний бухгалтер та засновник ПП «Українське поле»), який повідомив про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства (а.с. 53-57).

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670 (провадження №К/9901/1478/18), всі первинні документи контрагента є неналежними, оскільки вони підписані громадянином, який значиться як засновник та директор, проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не має, фінансово-господарською діяльністю не займається, адміністративно-розпорядчі функції керівника не виконує, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом вчинення злочинів передбачених статтею 205 Кримінального кодексу України.

Таким чином, суд бере до уваги факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагента позивача не було постановлено вироку, однак з урахуванням виявлених недоліків у долучених до матеріалів справи первинних документах та наданої їм судом правової оцінки, не може не зважати на достовірність пояснень ОСОБА_3 відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

З наведеного вбачається, що вся первинна документація підписана від імені директора ПП «Українське поле» не є належною, на не може бути підставою для відображення у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

А фінансово-господарські операції з постачання товару від ПП «Українське поле» до ФГ «Щурівське», суд вважає такими, що фактично не відбулись та не були направлені на реальні зміни майнового стану платника податку. Отже, мало місце формування схемного податкового кредиту, що є свідченням формального складення первинних бухгалтерських документів.

Так, позивач та його контрагент ставили за мету не виконання умов укладеного договору поставки, а складання документів, які б дали правові підстави отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов'язань та штучного формування податкового кредиту.

Вищевикладене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 09.09.2015 у справі №К/800/11127/15 (№810/6502/14).

Суд звертає увагу, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів, покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

При цьому, посилання представника позивача у судовому засіданні 18.01.2018 на те, що ГУДФС у Чернігівській області при винесенні наказу від 29.08.2018 №1536 «Про проведення документальної позапланової перевірки ФГ «Щурівське»» діяло не на підставі та не у спосіб, передбачені законодавством, суд вважає необґрунтованими, оскільки вказана обставина не була зазначена у адміністративному позові та не є предметом позову. Крім того, незгода із вищевказаним наказом є підставою для не допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. В разі допуску до перевірки самі по собі порушення порядку проведення перевірки не роблять наслідки перевірки нікчемними.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що відповідач довів правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень, тому у задоволенні позовних вимог ФГ «Щурівське» необхідно відмовити.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Фермерському господарству "Щурівське" (код ЄДРПОУ 37528722, вул. Коцюбинського, 33, с. Щурівка, Ічнянський район, Чернігівська область, 16753) до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000) про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23 січня 2019 року.

Суддя С.В. Бородавкіна