Рішення № 79344573, 22.01.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року справа № 580/6/19

15 годин 50 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/6/19

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) [позивач - не прибув]

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) [представник відповідача Нестич О.В. - за довіреністю]

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, прийняв рішення.

02.01.2019 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо припинення з 01.09.2018 нарахування та виплати позивачу пенсії за віком;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області поновити з 01.09.2018 нарахування та виплату пенсії за віком, здійснювати виплату пенсію ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; пенсійне посвідчення НОМЕР_2, номер банківської картки НОМЕР_4 АТ «Ощадбанк»; строк дії 12/19; зареєстрований: АДРЕСА_3 поштова адреса: АДРЕСА_2);

- допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати відповідача подати до суду протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду звіт про виконання судового рішення;

- стягнути з відповідача судові витрати.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 01.09.2018 відповідач припинив виплату пенсії позивачу у зв'язку з виїздом ОСОБА_1 на тимчасово окуповану територію і скасуванням дії довідки внутрішньо-переміщеної особи. Позивач зазначає, що втративши статус внутрішньо-переміщеної особи не втратив статусу пенсіонера та не позбавлений права на пенсію, право на яку отримав в Україні. Позивач вважає дії відповідача протиправними у зв'язку з чим звернувся за судовим захистом. Позивач у судове засідання 22.01.2019 не прибув, представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача (адвоката).

Відповідач позов не визнав, 21.01.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вважає позов таким, що не належить задоволенню з таких підстав. Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених законом. Документом що надає право особі на призначення/відновлення соціальних виплат, у тому числі і пенсії, є довідка, видана такій особі відповідно до порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

У вересні 2018 року на підставі обміну інформацією про переміщених осіб з числа пенсіонерів з органами соціального захисту населення виплату пенсії позивачу зупинено до надання довідки про продовження виплати пенсії. Підставою для цього став список Мінфіну, відповідно до якого Позивач 30.05.2018 через пункт перетину «Новотроїцьке» перетнув кордон, де за станом на 03.09.2018 відомості про в'їзд - відсутні. Оскільки довідка позивача про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи скасована, то висновки Верховного Суду, на думку відповідача, викладені у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18 не можуть бути застосовані до спірних відносин. Щодо вимог позивача допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць відповідач зазначає, що у зв'язку з тим, що нараховані до виплати кошти за рішеннями судів потребують додаткового фінансування, що не передбачено у місяці надходження рішення суду та відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця за який виплачується пенсія - подання звіту про виконання рішення суду можливе лише за встановлення більш тривалих строків для його подання. Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, що набрало законної сили у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем зазначено, що органами Пенсійного фонду рішення судів, що набрали законної сили виконуються добровільно, а тому встановлення судового контролю є передчасним і недоцільним. Відповідач зазначає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим у задоволенні позову просить відмовити. Представник відповідача у судовому засіданні 22.01.2019 заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.9). Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 - згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.09.2016 № 7115000313 (а.с.12).

Відповідно до пенсійного посвідчення від 01.04.2002 серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 є пенсіонером за віком (а.с.11).

30.10.2018 позивач звернувся із заявою до відповідача, у якій просив відновити нарахування та виплату пенсії (а.с.13).

Судом встановлено, що відповідач листом від 08.11.2018 № 1/Т-1 повідомив позивача, що відповідно до протоколу засідання комісії Лисянської райдержадміністрації з питань здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 27.09.2018 № 9 виплата пенсії позивачу припинено як особі, яка не з'явилася для ідентифікації у триденний термін з дня проведення огляду фактичного місця проживання (а.с.47-48). Наказом начальника управління соціального захисту населення Лисянської РДА від 01.10.2018 № 40-3 дію довідки від 26.09.2016 № 7115000313 про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи скасовано. Повторне поновлення пенсії у разі її припинення відповідно до підпункту 4 пункту 12 Порядку № 365 можливе лише через 6 місяців після її припинення і виконання всіх процедур, необхідних для її призначення, що передбачені чинним законодавством (а.с.14).

Згідно інформації управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області від 02.10.2018 № 1034-06 (а.с.49) наданої на запит Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області щодо дійсності довідок про взяття на облік внутрішньо-переміщених осіб повідомлено, що наказом від 01.10.2018 № 40-3 ОСОБА_1 скасовано дію довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи (а.с.50).

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 11.12.2003 № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та у інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, що набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія) визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини 1). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058). Частиною 3 статті 4 Закону № 1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Нормативно-правовим актом, що визначає підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058. Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом № 1058 можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Питання виплати пенсій врегульовано статтею 47 Закону № 1058 за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) у інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не належить та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Мотиви припинення пенсійних виплат позивачеві, зазначені у відзиві з посиланням як на підставу припинення пенсійних виплат на дотримання вимог Порядку № 365, суд вважає непереконливими і безпідставним, оскільки Закон № 1058 має вищу юридичну силу.

За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, що належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, що суперечать законам України.

Припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії, що є об'єктом захисту держави.

Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду у рішенні від 15.01.2019 у справі № 592/6813/17 (ЄДРСР 79207796) за позовом ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправними дій Управління ПФУ щодо припинення нарахування та виплати пенсії та зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії, сплатити заборгованість, що виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії з 1 квітня 2017 року, у якій підставою припинення нарахування пенсії було скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання (перебування), зазначив, що відповідачем порушено вимоги статті 19 Конституції України та частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що відповідачем припинено нарахування та виплату пенсії позивачу з підстав не передбачених статтею 49 Закону № 1058.

Встановивши, що виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом № 1058, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача та необхідність з метою ефективного поновлення порушеного права зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області поновити нарахуванні і виплату пенсії позивачу з 01.09.2018.

Встановлення судом відсутності законності втручання у право на пенсію позивача з боку відповідача, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що порушене право позивача на отримання пенсії має бути поновлене судом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частини 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частини 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд дійшов висновку, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.09.2018 було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058, втручання у право власності позивача, не було законним.

У позовній заяві позивач просить «здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1». З огляду на те, що йдеться про певний проміжок часу, коли виконується/відбувається дія, що не обґрунтована і не конкретизована позивачем у контексті захисту порушеного права, зважаючи на те, що рішення має бути зрозуміле, суд зазначає, що відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи, і суд не може приймати рішення на майбутнє, тому зазначена вимога «здійснювати виплату пенсії» задоволенню не належить, як така, що заявлена передчасно.

Щодо позовної вимоги про встановлення контролю за виконанням рішення суду суд зазначає про таке. Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення у адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, що може використовуватись залежно від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Позивачем не наведено аргументованих доводів та не надано доказів того, що постанова суду буде відповідачем тривалий час не виконана, у зв'язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. У задоволенні позовної вимоги щодо встановлення контролю за виконанням рішення суду належить відмовити з огляду на передчасність.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1058 умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, тому питання щодо припинення пенсійних виплат (що є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами. Статтею 46 Закону № 1058 передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Враховуючи, що припинення виплати пенсії позивачу сталося не з вини пенсіонера, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 має право на виплату пенсії за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Оскільки суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача, який діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, щодо невиплати заборгованості з пенсії позивачу, суд з метою відновлення порушених прав ОСОБА_1, дійшов висновку про необхідність зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити пенсію з 01.09.2018.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України під час часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем, позов якого задоволено частково, сплачено судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп. згідно квитанції від 26.12.2018 №0.0.1223915150.1, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача частину судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що складаються із суми сплаченого судового збору у сумі 352 грн. 40 коп.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо припинення з 01.09.2018 нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) здійснити з 01.09.2018 нарахування та виплату призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати із сплати судового збору пропорційно до частини задоволених позовних вимог у сумі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.

У частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць рішення суду допустити до негайного виконання.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1];

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 21366538].

Повне судове рішення складено 22.01.2019.

Суддя Л.В. Трофімова